Рішення

від 24.04.2014 по справі 910/4207/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4207/14 24.04.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторія Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісті Фіст"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Руденко К.К. (представник за довіреністю);

Веретенцева В.Є. (директор);

від відповідача: Поліщук Д.І. (представник за довіреністю);

Петрунько Т.О. (фінансовий директор).

В судовому засіданні 24 квітня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

14 березня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторія Груп" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н від 23.12.2013 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісті Фіст" (відповідач) заборгованості за договором поставки № 14/12/12 від 14.12.2012 року в сумі 203 984,08 грн. з них основного боргу - 70 215,92 грн. (сімдесят тисяч двісті п'ятнадцять гривень 92 копійки), пені /п. 7.4. договору/ - 132 500,00 грн. (сто тридцять дві тисячі п'ятсот гривень) та 3% річних - 1 268,16 грн. (одна тисяча двісті шістдесят вісім гривень 16 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання договором поставки № 14/12/12 від 14.12.2012 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем, як Постачальником, обладнання, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

В п. 3.11. постанови від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Пленум Вищого господарського суду України надав господарським судам України роз'яснення про те, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Так, під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, 14.04.2014р. через канцелярію подав до суду лист б/н б/д «Про уточнення позовних вимог» в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресторія Груп" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісті Фіст" заборгованість за договором поставки № 14/12/12 від 14.12.2012 року в сумі 172 684,75 грн. з них основного боргу - 70 215,92 грн., пені /п. 7.4. договору/ - 101 250,00 грн. та 3% річних - 1 218,83 грн., що, по суті, виходячи зі змісту листа, а також положень раніше поданої позовної заяви б/н від 23.12.2013 року та конкретних обставин справи № 910/4207/14, розцінюється судом як зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову, за викладених у відзиві підстав, заперечує та просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 15.04.2014 року.

В судовому засіданні 15 квітня 2014 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 24 квітня 2014 року, про що сторін було повідомлено під розписку.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2012 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір поставки № 14/12/12 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити обладнання в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в Специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору), яка є невід'ємною частиною Договору, а також провести роботи з монтажу та пуско-налагодження обладнання. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлене обладнання та проведені монтажні та пуско-налагоджувальні роботи, згідно умов Договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 175 485,32 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар, зокрема на суму - 105 269,40 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 70 215,92 грн., тобто 175 485,32 грн. - 105 269,40 грн.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за невиконання умов Договору щодо оплати товару.

З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві на позов вказав, що позивач не виконав належним чином умови договору поставки в частині письмового повідомлення про готовність відвантаження обладнання покупцю, в порядку і на умовах передбачених п.п. 2.2.2 Договору поставки та додаткової Угоди № 1 і Специфікації № 2 та в порушення п.п. 3.1.1 додаткової Угоди № 1 прострочив строк поставки. Як зауважує відповідач, позивач не виконав покладених договором на нього обов'язків відповідно до п.п. 3.1.2 та взагалі не здійснив монтаж та пуско-налагоджування обладнання протягом 5-ти календарних днів після часткового прийняття відповідачем обладнання та підписання видаткових накладних. За переконанням відповідача, необґрунтований і такий, що не відповідає змісту договору поставки розрахунок пені, а відповідальність у вигляді 3% річних не передбачені договором поставки.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень згідно листа б/н б/д «Про уточнення позовних вимог», підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 14 грудня 2012 року між сторонами укладено договір поставки № 14/12/12 згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити обладнання в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в Специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору), яка є невід'ємною частиною Договору, а також провести роботи з монтажу та пуско-налагодження обладнання. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлене обладнання та проведені монтажні та пуско-налагоджувальні роботи, згідно умов Договору.

За п. 3.1.1. Договору Постачальник зобов'язаний провести поставку обладнання згідно Специфікації № 1 протягом 35 (тридцяти п'яти) календарних днів з моменту зарахування на р/рахунок Постачальника суми, перерахованої Покупцем згідно п. 2.2.1. Договору.

Таким чином, строк поставки товару, в силу п. 3.1.1., становить 35 (тридцять п'ять) календарних днів та залежить від обставин перерахування Покупцем суми за товар згідно п. 2.2.1. Договору.

Підпунктом 2.2.1. пункту 2.2. Договору передбачено, що оплата за Договором здійснюється в гривнях у безготівковому порядку платіжними дорученнями на р/рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Договору, в три етапи:

- перший етап - Покупець оплачує 50% від суми Договору, що складає 80 269 грн. 40 коп. (вісімдесят тисяч двісті шістдесят дев'ять гривень 40 копійок), у тому числі ПДВ 20% - 13 378 грн. 23 коп., протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання Договору.

Тобто строк перерахування Покупцем на користь Продавця 80 269 грн. 40 коп. визначений до 18.12.2012р.

Платіжним дорученням № 22 від 14.12.2012р. Покупець перерахував на користь Продавця 80 269,40 грн. (копія платіжки в справі).

Відтак, строк поставки Продавцем товару за Договором на користь Покупця, з огляду на положення п. 3.1.1., має бути проведений до 18.01.2013р.

Як свідчать матеріали справи, в строк до 18.01.2013р. Продавець здійснив на користь Покупця поставку товару лише на суму 37 780,00 грн., що підтверджується складеними між сторонами видатковими накладними №№: РН-0000008 від 25.12.2012р. та РН-0000004 від 18.01.2013р. (копії накладних в справі).

12 лютого 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до Договору зі змісту якої випливає про домовленість сторін про внесення змін до Договору поставки, зокрема Продавець та Покупець домовилися та спільно визначили, що строк виготовлення недопоставленої частини товару слід відраховувати з дати підписання відповідної угоди, а п. 3.1.1. Договору є в редакції за якою: Постачальник зобов'язаний провести поставку обладнання згідно Специфікації № 2 протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту підписання угоди та зарахування на р/рахунок Постачальника суми, перерахованої Покупцем згідно п. 2.2.1. Договору.

За таких обставин, умовами додаткової угоди № 1 від 12.02.2013р. до Договору сторони разом погодили строк виготовлення недопоставленої частини товару, а також визначили строк поставки обладнання, який, за обставин підписання угоди 12.02.2013р., становить до 05.03.2013р.

Сума Специфікації № 2 за додатковою угодою № 1 від 12.02.2013р. складає - 175 485,32 грн., тобто є збільшеною сторонами порівняно із умовами Договору згідно Специфікації № 1, з чого, по суті, випливає і різниця у відсотковому перерахуванні коштів Покупцем на користь Продавця за товар по Договору.

З матеріалів справи вбачається, що в березні 2013 року позивач передав, а відповідач прийняв недопоставлену частину товару на суму 137 705,32 грн. /175 485,32 грн. - 37 780,00 грн./, що підтверджується складеними між Покупцем та Продавцем видатковими накладними №№: РН-0000024 від 21.03.2013р. та РН-0000025 від 26.03.2013р. (копії накладних в справі), що свідчить про прийняття в повному обсязі Покупцем товару від Продавця по Договору поставки згідно Специфікації № 2 на загальну суму 175 485,32 грн. станом на 26.03.2013р.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Розділом 2 Договору встановлено, що оплата за Договором здійснюється в гривнях у безготівковому порядку платіжними дорученнями на р/рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Договору, в три етапи:

- перший етап - Покупець оплачує 50% від суми Договору, що складає 80 269 грн. 40 коп. (вісімдесят тисяч двісті шістдесят дев'ять гривень 40 копійок), у тому числі ПДВ 20% - 13 378 грн. 23 коп., протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання Договору;

- другий етап - Покупець оплачує 40% від суми Договору , що становить 64 215 грн. 52 коп. (шістдесят чотири тисячі двісті п'ятнадцять гривень 52 копійки), в тому числі ПДВ - 10 702 грн. 52) коп., протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання Покупцем письмового повідомлення про готовність відвантаження обладнання покупцеві;

- третій етап - Покупець оплачує 10% від суми Договору, що складає 10 053 грн. 88 коп. (шістнадцять тисяч п'ятдесят три грн. 88 копійок), у тому числі ПДВ 20 % - 2 675 грн. 65 коп., протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання актів монтажу обладнання.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами складений акт звірки взаєморозрахунків, який свідчить про існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 95 215,92 грн. станом на 28.03.2013р. (копія акту в справі).

З матеріалів справи слідує, що після складення сторонами акту звірки та прийняття товару на суму 175 485,32 грн. Покупець, окрім перерахованих 80 269,40 грн., перерахував на користь Продавця ще 25 000,00 грн. за товар по Договору, що підтверджується платіжним дорученням № 193 від 19.06.2013р. (копі розрахункового документу в справі).

За викладеного витікає, що загальна сума перерахованих Покупцем коштів на користь Продавця за товар по Договору складає 105 269,40 грн., що також підтверджується довідкою № 41 від 10.04.2014р. (оригінал довідки в справі).

Окрім цього, суд відмічає, що не приймається до уваги перераховані відповідачем на користь відповідача 21 173,60 грн. в оплату товару по Договору, оскільки з платіжних доручень №№: 6 від 12.11.2012р. та 33 від 15.01.2013р. не вбачається про відповідне призначення платежу по сплаті коштів. Окрім того, перераховані в листопаді 2012 року відповідачем 14 821,52 грн. були здійснені останнім в адрес позивача ще до моменту укладення Договору поставки.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Доказів проведення Покупцем на користь Продавця оплат за товар по Договору після 19.06.2013р. до суду не надано.

В той же час, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.1.3. Договору Постачальник зобов'язаний провести монтаж і пуско-наладку обладнання протягом 5 (п'яти) календарних днів, після прийняття Покупцем обладнання та підписання вдаткових наладних.

З огляду на поставку товару 26.03.2013р., строк проведення Продавцем монтажу і пуско-наладки обладнання визначений до 02.04.2013р.

При цьому, факт проведення Продавцем Продавцем монтажу і пуско-наладки обладанання по Договору, про що між сторонами складається акт монтажу обладнання, прямо залежить та є підставою по Договору для здійснення Покупцем третього етапу /10% від суми Договору/ розрахунків за Договором поставки, а саме протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання актів монтажу обладнання (п. 3.1.2., п. 2.2.3.).

Частиною 1 статті 613 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Частиною 4 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Зважаючи на викладене, з урахуванням недоведеності обставин щодо складення між сторонами акту монтажу обладнання, суд приходить до висновку, що необґрунтованими з боку позивача є твердження щодо факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання про оплату товару на суму 17 548,53 грн., що становить 10% суми Договору згідно Специфікації № 2 /175 485,32 грн. Х 10%/, строк виконання якого у вказаній частині, за викладених в позові обставин, в силу п. 3.1.2., п. 2.2.3. Договору та ст.ст. 612, 613 Цивільного кодексу України, є таким, що не настав.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що Покупець станом на 26 березня 2013 року прийняв товар від Покупця в обсязі передбаченому умовами Специфікації № 2, з урахуванням того, що доказів оплати товару по Договору у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві з урахуванням уточнень, станом на квітень 2014 року, до суду не представлено, а також того, що сума Договору є збільшеною сторонами порівняно із умовами згідно Специфікації № 1, з чого, по суті, випливає і різниця у відсотковому перерахуванні коштів Покупцем на користь Продавця за товар по Договору згідно Специфікації № 2, з огляду на те, що строк виконання грошового зобов'язання Покупця щодо розрахунків по третьому етапу по Договору в силу п. 3.1.2., п. 2.2.3. Договору та ст.ст. 612, 613 Цивільного кодексу України є таким, що не настав, стягненню з Покупця на користь Постачальника підлягає заборгованість за Договором поставки в розмірі 52 667,39 грн. з розрахунку 175 485,32 грн. (сума товару) - 105 269,40 грн. /80 269,40 грн. + 25 000,00 грн./ (частково оплачений товар) - 17 548,53 грн. (строк оплати товару у вказаній частині, в силу ст.ст. 612, 613 Цивільного кодексу України та Договору, є таким, що не настав).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.4. Договору передбачено, що за порушення строків оплати, передбачених Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 5% від неоплаченої суми по Договору за кожний день прострочки.

З урахуванням викладеного, враховуючи прийняття товару Покупцем в повному обсязі станом на 26.03.2013р., зважаючи на те, що в строк до 30.03.2013р., тобто у визначений сторонами пунктом 2.2.2. Договору період, Покупець на користь Покупця 40% від суми Договору , що, з огляду на визначення суми за Специфікацією № 2 в розмірі 175 485,32 грн., становить - 70 194,13 грн. не перерахував, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 14 214,33 грн. пені в розмірі 5% від неоплаченої суми по Договору, що становить: 70 194,13 грн. Х 40% = 70 194,13 грн., 70 194,13 грн. Х 5% = 3 509,71 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення 3509.71 30.03.2013 - 18.06.2013 81 5 % 14214.33 При цьому, суд відмічає, що поставка Продавцем товару в розмірі 175 485,32 грн. відбулася 26.03.2013р., що підтверджується видатковими накладними. А тому, заперечення відповідача щодо поставки товару без письмового повідомлення про готовність відгрузки не приймаються судом до уваги в спростування викладених в позові обставин про поставку товару як такого, оскільки в силу ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець мав право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Однак, товар Покупцем був прийнятий від Покупця в повному обсязі.

З положень ст. 625 Цивільного кодексу України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, зважаючи на обставини прострочення Покупцем строків оплати товару за Договором в частині здійснення оплати по другому етапу (п. 2.2.2.) та 52 667,39 грн. за товар в цілому (існуюча та доведена сума заборгованості за Договором поставки за заявленим позовом), стягненню з відповідача, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на користь позивача підлягає 949,96 грн. 3% річних, що становить:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 25000.00 30.03.2013 - 18.06.2013 81 3 % 166.44 Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 52667.39 20.06.2013 - 17.12.2013 181 3 % 783.52 Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахуванням уточнень згідно листа б/н б/д «Про уточнення позовних вимог», підлягають частковому задоволенню про стягнення 67 831,68 грн. з яких: основного боргу - 52 667,39 грн., пені - 14 214,33 грн. та 3% річних - 949,96 грн.

Щодо господарських витрат у справі № 910/4207/14.

Згідно ч. 2 п. 5 Інформаційного листа "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів" від 26.06.95р. N 01-8/453, якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" Вищий господарський суд України з приводу запитання: "Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?" довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої генеральним директором позивача заяви про зменшення позовних вимог, становить - 172 684,75 грн.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 356,61 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісті Фіст" (ідентифікаційний код 38124187, адреса: 01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 19/33 А, р/р 26006010009457 в ПАТ Філіал ПАТ «УніКредітБанк» в м. Києві, МФО 300744, ІПН № 381241826591, Свідоцтво платника ПДВ № 200042326), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторія Груп" (ідентифікаційний код 38235159, адреса: 04071, м. Київ, пров. Хорива, буд. 4, оф. 34, р/р 26001052615564 в ПАТ КБ Приват Банк Філіал «Розрахунковий центр» відділення № 16, МФО 320649, ІПН № 382351526562, Свідоцтво платника ПДВ № 200074603), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 52 667,39 грн. (п'ятдесят дві тисячі шістсот шістдесят сім гривень 39 копійок), пені - 14 214,33 грн. (чотирнадцять тисяч двісті чотирнадцять гривень 33 копійки), 3% річних - 949,96 грн. (дев'ятсот сорок дев'ять гривень 96 копійок) та судові витрати - 1 356,61 грн. (одна тисяча триста п'ятдесят шість гривень 61 копійка). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.04.2014р.

Суддя О.В. Котков