Рішення

від 05.05.2014 по справі 922/956/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2014 р.Справа № 922/956/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Коваленко М.Ю.

розглянувши справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 61022, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1; до Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Київського району м. Харкова, 61002, м. Харків, вул. Артема, 5, код 25996710; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області в особі Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова в Харківській області; про стягнення 25500,00грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_3, довіреність від 02.04.2014р.; ОСОБА_4, довіреність 08.112010р.;

відповідача - Сотнікова Л.П., посвідчення №005 дійсне до 31.12.2015р.; Михальченко Л.С., довіреність №399 від 04.04.2014р.; Михальченко О.Г., довіреність №399 від 04.04.2014р.

третьої особи - Грошев С.В., довіреність №01-26/03 від 02.01.2014р.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Київського району м. Харкова про стягнення боргу за поставлену продукцію у розмірі 25500,00грн.

Свої вимоги мотивує невиконанням відповідачем зобов"язань за договором №27/12 від 20.12.2012р. в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару (меблі вітчизняного виробника), в якості правових підстав вказує на норми ч.1 ст. 173, ст.ст. 174, 193, 220, 229 ГК України, ст.ст. 7, 11, 15, 16, 202-206, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 639, 655, 692 ЦК України.

Суд перейшов до розгляду справи по суті в судовому засіданні 07.04.2014р.

Представники позивача позов підтримали та просять задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на те, що відповідачем, в порушення п.3.2. договору №27/12 від 20.12.2012р., не оплачена вартість товару, поставленого за видатковою накладною №22 від 20.12.2012р., звернулися до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи доказів, наданих за супровідним листом б/н від 28.04.2014р. (вх.№14550 від 29.04.2014р.).

Представники відповідача проти наявності заборгованості у розмірі 25500,00грн. не заперечують, і зазначають, що 25.12.2012р. до казначейської служби було подано платіжне доручення №185 від 25.12.2012р. для оплати за отримані від позивача меблі, але у зв"язку з тим, що оплата видатків за меблі не відноситься до захищених видатків та здійснюється за умов та в обсязі надходжень підкріплень з Єдиного казначейського рахунку 28.12.2012р. не перераховані кошти були повернуті Департаменту у справах сім"ї, молоді та спору Харківської міської ради до міського бюджету (відзив по справі №922/956/14, вих.№391 від 03.04.2014р., а.с.41-42).

Представник третьої особи в судовому засіданні 05.05.2014р. підтримав обставини, викладені у відзиві по справі №922/956/14, №06-15/397 від 05.05.2014р. (вх.№14747 від 05.05.2014р.), в якому Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області зазначає, що на підставі поданих відповідачем у 2012 році документів та реєстру бюджетних зобов"язань 21.12.2012р. управлінням було зареєстровано та взято на облік бюджетне зобов"язання по фонду 01 КФК 091101 за КЕКВ 1131 за договором з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 від 20.12.2012р. №27/12 у сумі 25500,00грн., бюджетні фінансові зобов"язання згідно реєстру бюджетних зобов"язань та видаткової накладної від 20.12.2012р. №22 у сумі 25500,00грн. (за КЕКВ 1131). Разом з тим, 28.12.2012р., на виконання ст. 57 БК України, з рахунку відповідача були повернуті грошові кошти на рахунок розпорядника вищого рівня (всього в сумі 147277,00грн.).

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представників учасників судового процесу, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року (далі ГК України), господарське зобов'язання, одним з видів якого є майново-господарське зобов'язання (цивільно-правове), виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання регулюються нормами Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей ГК України.

Згідно ст. 11 ЦК України, 174 ГК України, підставою для виникнення таких господарських зобов'язань є договори та інші правочини.

Правочином, згідно ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України, є дія особи, яка має необхідний обсяг цивільної дієздатності, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, до яких застосовуються загальні положення про зобов'язання.

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (постачальник) та Центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Київського району м. Харкова (покупець) 20.12.2012р. укладено договір №27/12, предметом якого, згідно п.1.1., є придбання офісних меблів вітчизняного виробника (ДК 016-97:36.12.1 меблі конторські та магазині). Постачальник зобов"язався продати товари належної якості, а покупець зобов"язався провести оплату товарів згідно з п.п.3.1., 3.2. договору (п.2.1., п.2.2. договору).

Сторони погодили, що загальна сума договору складає 25500,00грн., ПДВ не передбачено, згідно зі специфікацією (додаток 1, а.с. 13, п.3.1. договору).

Розрахунок проводиться шляхом перерахування суми, що вказана в п.3.1. договору, на розрахунковий рахунок постачальника після отримання товарів згідно з накладною та рахунком-фактурою (п.3.2. договору).

Пунктом 6.1. договору встановлено, що терміном дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов"язки відповідно до договору.

На виконання умов договору згідно видаткової накладної №22 від 20.12.2012р., підписаної сторонами та скріпленої печатками сторін (а.с. 14), позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв, товар на суму 25500,00грн. .

Вартість отриманого товару станом на момент розгляду справи відповідачем не оплачена.

Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що 25.12.2012р. до казначейської служби було подане платіжне доручення №185 від 25.12.2012р. на суму 25500,00грн. для оплати за вітчизняні меблі ФОП ОСОБА_2 та у зв"язку з тим, що оплата видатків на меблі не відноситься до захищених видатків та здійснюється за умов та в обсязі надходжень підкріплень з єдиного казначейського рахунку (лист №02-32/638 від 29.12.2012р., а.с.73), 28.12.2012р. не перераховані кошти були повернуті Департаменту у справах сім"ї, молоді та спорту Харківської міської ради до міського бюджету.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, в своєму відзиві, стверджує, що при проведенні видатків розпорядників і одержувачів бюджетних коштів органи казначейства в першу чергу забезпечують виконання захищених статей, видатків, перелік яких визначений ч.2 ст. 55 Бюджетного кодексу України, а саме виплати заробітної плати, стипендії, оплату комунальних послуг, енергоносіїв тощо, враховуючи наповнення єдиного казначейського рахунку органами, що контролюють справляння надходжень бюджету. Відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011р. №460 "Про Положення про Державну казначейську службу України", Державна казначейська служба України являється центральним органом виконавчої влади, основним завданням якої є реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд ураховує, що за змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, та те, що договором №27/12 від 20.12.2012р. не передбачено можливості повернення товару (про що відповідач зазначає у відзиві, посилаючись на те, що меблі ним не використовувалися).

Статтею 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Фактичні обставини свідчать, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачеві товар, а відповідач не здійснив оплату отриманого товару, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 25500,00 грн.

Слід зазначити, що на підставі ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2011 року, відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, заборгованість відповідача, яка складає 25500,00 грн., підтверджена матеріалами справи, заявлена обґрунтовано, на день розгляду спору доказів її оплати не надано, наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 25500,00грн. визнається відповідачем, суд вважає, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 25500,00грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи, які складаються з 1827,00грн. витрат зі сплати судового збору, окладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Київського району м. Харкова (61002, м. Харків, вул. Артема, 5, код 25996710) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61022, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 25500,00грн. та 1827,00грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 07.05.2014 р.

Суддя Н.А. Френдій