Рішення

від 06.05.2014 по справі 914/1252/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2014 р. Справа № 914/1252/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозапчастини» до відповідача:Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про:стягнення 4993 грн. 27 коп. (з яких: 4432,40 грн. - основний борг; 183,94 грн. - інфляційні; 287,31 грн. - пеня; 89,62 грн. - 3% річних) Суддя: Цікало А.І. При секретарі: Герасименко В.С. Представники:

Позивача:ОСОБА_1 - представник (довіреність від 13.03.2014 р.) Відповідача:не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

08.04.2014 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 1300 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозапчастини» до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про стягнення 4927 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять сім) грн. 02 коп. (з яких: 4432,40 грн. - основний борг; 84,66 грн. - інфляційні; 333,09 грн. - пеня; 76,87 грн. - 3% річних).

Ухвалою суду від 09.04.2014 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 06.05.2014 р.

Позивач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 09.04.2014 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

06.05.2014 р. до суду за вх. № 19365/14 від представника позивача поступило письмове обґрунтування, в якому він збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 4993 грн. 27 коп. (з яких: 4432,40 грн. - основний борг; 183,94 грн. - інфляційні; 287,31 грн. - пеня; 89,62 грн. - 3% річних).

Представник позивача позов підтримав просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заявах та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 09.04.2014 р. не виконав, відзив на заяву не подав, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб, присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

06.08.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозапчастини» (позивач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова (відповідач) укладено договір купівлі-продажу товарів № 0608/1 (надалі - Договір № 0608/1; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 0608/1, позивач зобов'язується передати у власність відповідача товар згідно накладної № 30608002 від 06.08.2013 р., яка є невід'ємним додатком до договору, а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1. Договору № 0608/1, Загальна ціна за цим договором (ціна товару) складає 1550,00 грн.

На виконання умов Договору № 0608/1, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1550,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 30608002 від 06.08.2013 р. котра підписана відповідачем про одержання товару (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 3.2.2. Договору № 0608/1, відповідач зобов'язаний оплатити вартість товару на протязі п'яти днів з дня отримання товару від позивача.

Порушуючи умови Договору № 0608/1, відповідач не оплатив вартість товару, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем на суму 1550 грн. 00 коп.

За неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором № 0608/1, позивачем правомірно, відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховано 64,32 грн. - інфляційних та 31,34 грн. - 3% річних.

Також позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 100,47 грн.

Проте суд не погоджується з таким нарахуванням пені з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 5.2. Договору № 0608/1, за затримку оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діє на момент фактичної передачі товару, нарахованої на суму несвоєчасного виконання відповідачем платежів за кожен день такої затримки.

Оскільки у Договорі № 0608/1 сторони встановили розмір пені, тому із відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі облікової ставки НБУ, а не у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, як нараховано позивачем.

Таким чином, пеня у розмірі облікової ставки НБУ за прострочення оплати товару за Договором № 0608/1 становить 50,24 грн.

Отже, за Договором № 0608/1 з відповідача підлягає стягненню 1550 грн. 00 коп. - заборгованості за отриманий товар, 64 грн. 32 коп. - інфляційних, 31 грн. 34 коп. - 3% річних та 50 грн. 24 коп. - пені.

06.08.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозапчастини» (позивач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова (відповідач) укладено договір купівлі-продажу товарів № 0608/2 (надалі - Договір № 0608/2; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 0608/2, позивач зобов'язується передати у власність відповідача товар згідно накладної № 30608003 від 06.08.2013 р., яка є невід'ємним додатком до договору, а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1. Договору № 0608/2, Загальна ціна за цим договором (ціна товару) складає 2882,40 грн.

На виконання умов Договору № 0608/2, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2882,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № 30608003 від 06.08.2013 р. котра підписана відповідачем про одержання товару (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 3.2.2. Договору № 0608/2, відповідач зобов'язаний оплатити вартість товару на протязі п'яти днів з дня отримання товару від позивача.

Порушуючи умови Договору № 0608/2, відповідач не оплатив вартість товару, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем на суму 2882 грн. 40 коп.

За неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором № 0608/2, позивачем правомірно, відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховано 119,62 грн. - інфляційних та 58,28 грн. - 3% річних.

Також позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 186,84 грн.

Проте суд не погоджується з таким нарахуванням пені з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 5.2. Договору № 0608/2, за затримку оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діє на момент фактичної передачі товару, нарахованої на суму несвоєчасного виконання відповідачем платежів за кожен день такої затримки.

Оскільки у Договорі № 0608/2 сторони встановили розмір пені, тому з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі облікової ставки НБУ, а не у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, як нараховано позивачем.

Таким чином, пеня у розмірі облікової ставки НБУ за прострочення оплати товару за Договором № 0608/2 становить 93,42 грн.

Отже, за Договором № 0608/2 з відповідача підлягає стягненню 2882 грн. 40 коп. - заборгованості за отриманий товар, 119 грн. 62 коп. - інфляційних, 58 грн. 28 коп. - 3% річних та 93 грн. 42 коп. - пені.

Станом на день розгляду справи, відповідач відзив на позов не представив, проти позову не заперечив, доказів сплати заборгованості не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Договорами купівлі-продажу товарів від 06.08.2013 р. № 0608/1 та № 0608/2 передбачено забезпечення виконання зобов'язань відповідача по оплаті за товар у виді пені у розмірі облікової ставки Національного банку України (п. 5.2. Договорів).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач проти позову не заперечив, доказів сплати боргу не представив.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозапчастини» до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про стягнення 4993 грн. 27 коп. (з яких: 4432,40 грн. - основний борг; 183,94 грн. - інфляційні; 287,31 грн. - пеня; 89,62 грн. - 3% річних) обґрунтовані та підлягають до задоволення в частині стягнення 4849 грн. 62 коп. (з яких: 4432,40 грн. - основний борг; 183,94 грн. - інфляційні; 89,62 грн. - 3% річних; 143,66 грн. - пеня).

В задоволені позову в частині стягнення пені на суму 143 грн. 65 коп. слід відмовити у зв'язку з безпідставним нарахуванням таких.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1218 грн.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

За подання позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1827 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 31.03.2014 р. № 308 (долучено до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Окрім судового збору, позивач просить суд віднести до судових витрат також витрати на послуги адвоката за надання правової допомоги на суму 2000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно з ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р. N 5076-VI, адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р. N 5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

До матеріалів справи долучено копію договору про надання правової допомоги від 13.03.2014 р. № 1/13-03-14 укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_1.

Згідно умов вказаного договору, виконавець (адвокат ОСОБА_1) приймає на себе доручення по наданню клієнту (позивачу) допомоги з приводу захисту його прав та інтересів у господарському суді Львівської області, Львівському апеляційному господарському суді, Вищому господарському суді України по справі за його позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про стягнення заборгованості.

Пунктом 3.1. договору про надання правової допомоги від 13.03.2014 р. № 1/13-03-14 передбачено, що за надання правової допомоги, виконавець отримує гонорар у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Витрати позивачів, відповідачів та третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування таких витрат здійснюється за наявності документального підтвердження їх сплати, наприклад угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом приписів частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

До матеріалів справи долучено копію свідоцтва виданого ОСОБА_1 про право на заняття адвокатською діяльність від 09.01.2003 р. НОМЕР_1.

Позивачем оплачено адвокату ОСОБА_1 2000 грн. 00 коп. за надану правову допомогу згідно договору про надання правової допомоги від 13.03.2014 р. № 1/13-03-14, що підтверджується прибутковим касовим ордером від 28.03.2014 р. № 14/0328-01 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Отже суд вважає, що витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги на суму 2000 грн. 00 коп., підлягають до задоволення, оскільки представником позивача представлено належні докази надання таких послуг та оплати їх позивачем.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 509, 510, 526, 546, 549, 625, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 230 ГК України, ст. ст. 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозапчастини» до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про стягнення 4993 грн. 27 коп. (з яких: 4432,40 грн. - основний борг; 183,94 грн. - інфляційні; 287,31 грн. - пеня; 89,62 грн. - 3% річних) задоволення в частині стягнення 4849 грн. 62 коп. (з яких: 4432,40 грн. - основний борг; 183,94 грн. - інфляційні; 89,62 грн. - 3% річних; 143,66 грн. - пеня).

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (вул. Шевченка, буд. 3А, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 07638027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозапчастини» (вул. Коновальця, буд. 14, с. Давидів, Пустомитівський район, Львівська область, 81151; код ЄДРПОУ 34263376) 4849 грн. 62 коп. (з яких: 4432,40 грн. - основний борг; 183,94 грн. - інфляційні; 89,62 грн. - 3% річних; 143,66 грн. - пеня), 1827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору та 2000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. В задоволені позову в частині стягнення пені на суму 143 грн. 65 коп. - відмовити.

4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07 травня 2014 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.