Постанова

від 06.05.2014 по справі 805/4951/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2014 р. Справа № 805/4951/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

Головного управління Міндоходів у Донецькій області

до приватного підприємства «Мотосила»

про стягнення коштів з рахунків в установах банків, обслуговуючих

платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з

податку на додану в розмірі 35355,23 гривень та з податку на

прибуток в розмірі 1298,27 гривень

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до приватного підприємства «Мотосила» про стягнення коштів з рахунків в установах банків, обслуговуючих платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 35355,23 гривень та з податку на прибуток в розмірі 1298,27 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач - приватне підприємство «Мотосила» знаходиться на податковому обліку в державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області. Відповідачем в порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України своєчасно не сплачено самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 35355,23 гривень по деклараціям за жовтень 2012 року, листопад 2012 року, грудень 2012 року, травень 2013 року, червень 2013 року, серпень 2013 року, вересень 2013 року, жовтень 2013 року, листопад 2013 року, грудень 2013 року, січень 2014 року та нараховану пеню та з податку на прибуток по деклараціям за січень 2014 року, зі штрафними санкціями згідно з податковим повідомленням-рішенням від 22.08.2013 року № 0011701502 та нарахованою пенею в загальному розмірі у сумі 1298,27 гривень. Посилаючись на вимоги п. 95.3 статті 95 Податкового кодексу України позивач просив суд стягнути з відповідача кошти з розрахункових рахунків, що належать платнику податків, на суму податкового боргу з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Через канцелярію суду представник позивача надав клопотання від 06 травня 2014 року про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причин неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Відповідно до частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Згідно наявного в матеріалах справи свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 5) відповідач зареєстрований за адресою, зазначеною у позові, проте конверт повернувся на адресу Донецького окружного адміністративного суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». З огляду на зазначене, відповідач вважається таким, що повідомлений про відкриття провадження в адміністративній справі належним чином.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в письмовому провадженні у відповідності до приписів ч. 6 ст. 128 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач - приватне підприємство «Мотосила», є юридичною особою та зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 34583466, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 5), як платник податків перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області з 31 серпня 2006 року за № 6026, що підтверджується довідкою форми № 4-ОПП від 26 травня 2008 року № 583/10/29-014-20 (а.с. 4).

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 зазначеного Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з пунктом 57.3. статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

08 листопада 2012 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, в якій відповідач визначив до сплати податок в сумі 3065,00 гривень (а.с. 6-8).

18 січня 2013 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за листопад 2012 року, в якій відповідач визначив до сплати податок в сумі 43,00 гривень (а.с. 9-11).

17 січня 2013 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року, в якій відповідач визначив до сплати податок в сумі 540,00 гривень (а.с. 12-14).

07 травня 2013 року відповідачем надано до податкової інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2013 року, в якій відповідач визначив до сплати податок в сумі 1615,00 гривень (а.с. 15-18).

27 червня 2013 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за травень 2013 року, в якій відповідач визначив до сплати податок в сумі 4214,00 гривень (а.с. 19-21).

11 липня 2013 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за червень 2013 року, в якій відповідач визначив до сплати податок в сумі 77,00 гривень (а.с. 22-24).

07 жовтня 2013 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року, в якій відповідач визначив до сплати податок в сумі 9150,00 гривень (а.с. 25-27).

16 жовтня 2013 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за вересень 2013 року, в якій відповідач визначив до сплати податок в сумі 7577,00 гривень (а.с. 28-30).

13 листопада 2013 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, в якій відповідач визначив до сплати податок в сумі 3021,00 гривень (а.с. 31-33).

12 грудня 2013 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за листопад 2013 року, в якій відповідач визначив до сплати податок в сумі 1428,00 гривень (а.с. 34-36).

15 січня 2014 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за грудень 2013 року, в якій відповідач визначив до сплати податок в сумі 4992,00 гривень (а.с. 37-39).

10 лютого 2014 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за січень 2014 року, в якій відповідач визначив до сплати податок в сумі 7577,00 гривень (а.с. 40-42).

Пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом з податку на додану вартість визначено календарний місяць.

Відповідно до вимог статті 203 Кодексу податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

В результаті несвоєчасної сплати грошового зобов'язання відповідачу була нарахована пеня в розмірі 516,21 гривень згідно зі ст. 129 Податкового кодексу України, що підтверджується наданим позивачем зворотнім боком облікової картки платника податку на додану вартість.

Станом на день судового розгляду за відповідачем обліковується недоїмка з податку на додану вартість у зв'язку частковою сплатою в сумі 35355,23 гривень, що підтверджується наданим позивачем зворотнім боком облікової картки платника податку на додану вартість.

24 жовтня 2012 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за три квартали 2012 року, в якій відповідач визначив до сплати податок в сумі 235,00 гривень (а.с. 49-51).

20 січня 2013 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за 2012 рік, в якій відповідач визначив до сплати податок в сумі 85,00 гривень (а.с. 52-54).

03 лютого 2014 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за 2013 рік, в якій відповідач визначив до сплати податок в сумі 44,00 гривень (а.с. 55-56).

Документи, які свідчать про оскарження або сплату відповідачем штрафних санкцій, нарахованих зазначеним податковим повідомленням-рішенням, в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 152.9 статті 152 Податкового кодексу України визначено, що для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал. Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

22 серпня 2013 року на підставі акту перевірки № 2349/15-1/34583466 від 27 червня 2013 року (а.с. 57-58) позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011701502 (а.с. 60), яким застосований штраф у розмірі 524,00 гривень, яке направлено відповідачу поштою рекомендованим листом з повідомленням, проте конверт повернувся на адресу податкової інспекції із зазначенням причини невручення: «за закінченням терміну зберігання».

В результаті несвоєчасної сплати грошового зобов'язання відповідачу була нарахована пеня в розмірі 410,27 гривень згідно зі ст. 129 Податкового кодексу України, що підтверджується наданим позивачем зворотнім боком облікової картки платника податку на прибуток.

Як підтверджується наданим позивачем зворотнім боком облікової картки платника податку на прибуток за відповідачем обліковується недоїмка з податку на прибуток у розмірі 1298,27 гривень.

Відповідно до п. п. 14.1.175. п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 95.1. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.2. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

10 лютого 2012 року державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області виставлена податкова вимога» № 91 (а.с. 61), яка направлена відповідачу поштою рекомендованим листом з повідомленням, проте конверт повернувся на адресу податкової інспекції із зазначенням причини невручення: «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 61).

Перелік підстав, наявність яких надає можливість визначати податкові вимоги відкликаними, визначений ст. 60 Податкового кодексу України.

При цьому, зазначеною статтею Кодексу визначено, що якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено безперервне існування податкового боргу відповідача за період від дня отримання податкової вимоги до моменту виникнення податкового боргу, заявленого позивачем до стягнення.

Відповідачем зазначене не спростовано, документальних обґрунтувань в підтвердження того, що наведені податкові вимоги вважаються відкликаними не надано.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем суми податкового боргу відповідача з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємства та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.

Відповідно до ст. 67 Конституції України та ст. 16 Податкового кодексу України, підприємство зобов'язано своєчасно та у повному обсязі сплачувати до бюджетів належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів), однак вказані зобов'язання відповідач не виконав.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями Податкового кодексу України та статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області до приватного підприємства «Мотосила» про стягнення коштів з рахунків в установах банків, обслуговуючих платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 35355,23 гривень та з податку на прибуток в розмірі 1298,27 гривень - задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків приватного підприємства «Мотосила» (83048, м. Донецьк, вулиця Університетська, буд. 73, кв. 47, код ЄДРПОУ34583466) у банківських установах кошти в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 35355 (тридцять п'ять тисяч триста п'ятдесят п'ять) гривень 23 копійки та податку на прибуток у сумі 1298 (одна тисяча двісті дев'яносто вісім) гривень 27 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 06 травня 2014 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голубова Л.Б.