Рішення

від 29.04.2014 по справі 910/4121/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4121/14 29.04.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Старосинявська сільхозтехніка"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг 2000"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Кравець О.І. (представник за довіреністю);

від відповідачів: не з'явились.

В судовому засіданні 29 квітня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

13 березня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н б/д в якій викладені позовні вимоги про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Старосинявська сільхозтехніка" (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг 2000" (відповідач-2) заборгованості за договорами поставки: № АП-20-0022 від 19.03.2013 року та № АП-20-0024 від 19.03.2013 року в сумі 42 759,86 грн. з них основного боргу - 28 897,26 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот дев'яносто сім гривень 26 копійок), пені /п. 5.2. договорів/ - 1 461,49 грн. (одна тисяча чотириста шістдесят одна гривня 49 копійок), відсотки річних від простроченої суми - 6 802,34 грн. (шість тисяч вісімсот дві гривні 34 копійки) та штрафу в розмірі 15% від ціни договору - 5 598,77 грн. (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім гривень 77 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договорами поставки: № АП-20-0022 від 19.03.2013 року та № АП-20-0024 від 19.03.2013 року, зокрема, у визначені відповідними правочинами строки останній не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем, як Продавцем, товару, внаслідок чого у відповідачів, з урахуванням обставин укладення між позивачем і відповідачем-2 договору поруки № ПР-20-0022 від 09 травня 2013 року, утворилась заборгованість перед позивачем за правочинами поставки, яку позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно.

В п. 3.11. постанови від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Пленум Вищого господарського суду України надав господарським судам України роз'яснення про те, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Так, під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, 08.04.2014р. через канцелярію подав до суду довідку б/н б/д «Про розмір основного боргу» в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" звертає увагу суду на обставини існування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Старосинявська сільхозтехніка" заборгованості за договорами поставки: № АП-20-0022 від 19.03.2013 року та № АП-20-0024 від 19.03.2013 року в розмірі 7 394,52 грн. (сім тисяч триста дев'яносто чотири гривні 52 копійки), що, по суті, виходячи зі змісту довідки, а також положень раніше поданої позовної заяви б/н б/д та конкретних обставин справи № 910/4121/14, розцінюється судом як зменшення розміру позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми основного боргу.

Відповідачі відзиву на позовну заяву до суду не надали, участь своїх представників в судові засідання не забезпечували. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2014 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 08.04.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2014 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідачів було відкладено до 29.04.2014р.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2013 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем-1 (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договори поставки №№: АП-20-0022 та АП-20-0024 (належним чином засвідчені копії правочинів містяться в матеріалах справи, надалі - Договір-1, Договір-2, разом - Договори або Договори поставки), відповідно до п. 1.1. яких Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договорів Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 37 325,14 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач-1, як боржник за Договорами, та відповідач-2, як поручитель Покупця згідно договору поруки № ПР-20-0022 від 09 травня 2013 року, мають заборгованість за Договорами в розмірі 7 394,52 грн.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів санкції за неналежне виконання умов Договорів щодо оплати товару.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень згідно довідки б/н б/д «Про розмір основного боргу», підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 19 березня 2013 року між позивачем та відповідачем-1 укладено договори поставки №№: АП-20-0022 та АП-20-0024 згідно п. 1.1. яких Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договорів в квітні-травні 2013 року позивач передав товар на суму 37 325,14 грн., що підтверджується видатковими накладними №№: АП-20-0008, АП-20-0010, АП-20-0041, АП-20-0092 та АП-20-0009 (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач-1 отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на відповідних накладних, а також довіреностями на отримання товару (копії довіреностей в справі).

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 2.1. Договорів, з урахуванням Додаткового договору № АП-20-0022ДСЗ від 08.05.2013р. до Договору-1, встановлено, що Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю вартість товару в строк не пізніше - 01.10.2013р. (копія додаткового договору міститься в справі).

З матеріалів слідує, що на загальну суму 29 930,62 грн. Покупець частково оплатив отриманий по Договорам товар, що підтверджується довідкою ТОВ «Хімагромаркетинг» та випливає з банківських виписок від 20.03.2013р. (оригінал довідки та копії виписок містяться в справі).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 14.03.2014р. та від 08.04.2014р. відповідачів було зобов'язано надати суду відзиви на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимог вказаних ухвал контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідачі до суду не надали та не надіслали.

Серед іншого, судом також встановлено, що 09.05.2013р. між позивачем та відповідачем-2 (по тексту - Поручитель) було укладено договір поруки № ПР-20-0022 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи), за умовами п.п. 1.1.-1.3. якого у відповідності до договору Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язків Товариством з обмеженою відповідальністю "Старосинявська сільхозтехніка" (код за ЄДРПОУ 05519238) за договорами, передбаченими розділом 2 договору. У разі порушення Боржником основного договору та/або зобов'язання Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язання Боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат Кредитора тощо.

Зі змісту розділу 2 договору поруки вбачається, що під основним договором в договорі розуміють договір поставки № АП-20-0022 від 19.03.2013 року та договір поставки № АП-20-0024 від 19.03.2013 року, а також додаткові договори (угоди) до них укладені між Кредитором та Боржником.

З матеріалів слідує, що Продавець, внаслідок неоплати Покупцем в повному обсязі суми отриманого по Договорам товару, 25.12.2013р. звернувся до відповідача-2 з вимогою щодо оплати заборгованості в розмірі 28 897,26 грн. (копія претензії в справі). Факт отримання відповідачем-2 вимоги 26.12.2013р. підтверджується відміткою про вручення на вказаному листі. Позивач стверджує, а відповідачем-2 не спростовано, що боргу за Договорами від Поручителя Продавцю не надходило.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідачів, а також те, що доказів оплати товару по Договорам згідно видаткових накладних №№: АП-20-0008, АП-20-0010, АП-20-0041, АП-20-0092 та АП-20-0009 у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві з урахуванням поданих уточнень згідно довідки, станом на квітень 2014 року до суду не представлено, з огляду на те, що в силу п.п. 1.2., 1.3. договору поруки № ПР-20-0022 у разі порушення Боржником основного договору та/або зобов'язання Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники і Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й Боржник, включаючи, в тому числі, сплату основного боргу, доведеними є позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за Договорами поставки в розмірі 7 394,52 грн. з розрахунку: 37 325,14 грн. (загальна вартість товару) - 29 930,62 грн. (сума часткової оплати за товар).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З пунктів 5.2., 5.4. Договорів випливає, що Покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені. У випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 договору, винна сторона додатково сплачує іншій стороні за договором штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків від ціни договору.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, зважаючи, що за п.п. 1.2., 1.3. договору поруки № ПР-20-0022 у разі порушення Боржником основного договору та/або зобов'язання Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники і Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й Боржник, включаючи, в тому числі, сплату неустойки, стягненню з солідарно з відповідачів на користь позивача підлягає 1 461,49 грн. пені за несвоєчасну оплату товару по Договорам, що складає:

по Договору-1 -

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 26820.36 02.10.2013 - 20.02.2014 142 6.5000 % 0.036 %* 1356.45 по Договору-2 -

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 2076.90 02.10.2013 - 20.02.2014 142 6.5000 % 0.036 %* 105.04 та 5 598,77 грн. 15% штрафу за прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 договору, що становить: 34 358,14 грн. Х 15% = 5 153,72 грн. + 2 967,00 грн. Х 15% = 445,05 грн.

За п. 5.1. Договорів сторони відповідають за невиконання або неналежна виконання зобов'язань, за договором і чинним законодавством України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.5. Договорів передбачено, що сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений Покупцем та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи, що за п.п. 1.2., 1.3. договору поруки № ПР-20-0022 у разі порушення Боржником основного договору та/або зобов'язання Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники і Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й Боржник, включаючи, в тому числі, сплату процентів, за прострочення Покупцем виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару, в межах заявленого періоду нарахування, стягненню з солідарно з відповідачів на користь позивача підлягає 6 802,34 грн. відсотків річних.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахуванням уточнень згідно довідки б/н б/д «Про розмір основного боргу», є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо господарських витрат у справі № 910/4121/14.

Згідно ч. 2 п. 5 Інформаційного листа "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів" від 26.06.95р. N 01-8/453, якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" Вищий господарський суд України з приводу запитання: "Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?" довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача /директором ТОВ "Хімагромаркетинг"/ довідки, становить - 21 257,12 грн.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача-1, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старосинявська сільхозтехніка" (ідентифікаційний код 05519238, адреса: 31400, Хмельницька обл., Старосинявський р-н., смт. Стара Синява, вул. Заводська, буд. 4, МФО 315405, р/р 26001060393711 «Приват Банк» м. Городок), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду та Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг 2000" (ідентифікаційний код 30369454, адреса: 02160, м. Київ, просп. Возз'єднання, буд. 15, МФО 300937, р/р 26006010071701 в ВАТ «Банк Фінанси та Кредит» у м. Києві), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (ідентифікаційний код 30262667, адреса: 02160, м. Київ, просп. Возз'єднання, буд. 15, МФО 334851, р/р 26001962502974 в ПАТ «ПУМБ» у м. Донецьк), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 7 394,52 грн. (сім тисяч триста дев'яносто чотири гривні 52 копійки), пені - 1 461,49 грн. (одна тисяча чотириста шістдесят одна гривня 49 копійок), відсотків річних - 6 802,34 грн. (шість тисяч вісімсот дві гривні 34 копійки) та штрафу - 5 598,77 грн. (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім гривень 77 копійок). Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старосинявська сільхозтехніка" (ідентифікаційний код 05519238, адреса: 31400, Хмельницька обл., Старосинявський р-н., смт. Стара Синява, вул. Заводська, буд. 4, МФО 315405, р/р 26001060393711 «Приват Банк» м. Городок), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (ідентифікаційний код 30262667, адреса: 02160, м. Київ, просп. Возз'єднання, буд. 15, МФО 334851, р/р 26001962502974 в ПАТ «ПУМБ» у м. Донецьк), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: судові витрати - 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень). Видати наказ.

Копію даного рішення направити відповідачам у справі № 910/4121/14.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.05.2014р.

Суддя О.В. Котков