Постанова

від 29.04.2014 по справі 813/1103/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2014 року № 813/1103/14

16 год. 31 хв. зал судових засідань № 8

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Хміль Х.З.,

за участю:

представника позивача Сороки О.Є.,

представника відповідача Павлюк Б.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компаньйон-плюс» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компаньйон-плюс» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2014 року №0000102210 та від 27.01.2014 року № 0000092210.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення, що прийняті на підставі акта перевірки, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи. Вважає помилковим твердження податкового органу про те що, якщо підприємство отримало кредит, що передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням (ремонтом) основних фондів, то виплата процентів за борговими зобов'язаннями, які фактично здійснені на дату створення таких основних фондів, включається до їх собівартості, оскільки ТОВ «Компаньйон плюс» не створював основних засобів, а здійснював будівництво підрядним способом як забудовник (замовник будівництва) житлових будинків з метою подальшого продажу квартир у цих будинках. Оскільки ТОВ «Компаньйон плюс» не використовував, не використовує і не буде використовувати житлові квартири у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій такі житлові будинки не є для товариства основними засобами, тому збудовані квартири для ТОВ «Компаньйон плюс» є не основними засобами, а готовою продукцією, призначеною для продажу. Отримані підприємством позики були отримані не для придбання/виготовлення основних засобів, а були спрямовані для фінансування затрат поточної діяльності. Також зазначив, що квартири в житлових будинках призначені для продажу, і не є кваліфікаційними активами, оскільки обліковою політикою підприємства всі фінансові витрати визнаються витратами періоду і не підлягають капіталізації чи включенню до історичної собівартості.

Відповідач подав до суду заперечення на позов (а.с.113-117). Заперечення обґрунтовує тим, що якщо підприємством отримується кредит, що передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням ( ремонтом) основних фондів, то виплата процентів за борговими зобов'язаннями, які фактично здійснені на дату створення таких основних фондів, включається до їх собівартості. Перевіркою встановлено, що підприємством укладено кредитні договори позики від 07 грудня 2009 року та від 18 лютого 2011 року з ОСОБА_3 на суми відповідно 660000 Євро та 400000 Євро для фінансування затрат поточної діяльності позичальника. Згідно угод підприємство повинне сплачувати відсотки за користування позикою відповідно за ставкою 10% та 9,8 %. Зазначив, що відповідно до поданих декларації за 1 квартал 2011 року, розшифровок валових витрат за даний період встановлено, що ТОВ « Компаньйон плюс» безпідставно включило до валових витрат відсотки за користування кредитними коштами в сумі 193160 грн.

Таким чином відповідач вважає, що позивачем в порушення п.5.1 пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями було завищено валові витрати за І квартал 2011 року у сумі 193 160 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив з підстав, викладених у запереченні на позов. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

На підставі направлень №№ 536, 537, 538, 539, 540, 541, наказу від 18.12.2012р. №383 проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Компаньйон плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р., про що складено акт перевірки від 13.01.2014 р. № 9/22-10/32969729 (далі - акт).

Згідно висновків вищевказаного акта перевірки встановлено порушення:

- п.5.1 пп.5.5.1.п.5.5 ст.5, пп.7.3.3 п.7.3 ст.7 З Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями (далі - Закон №283/97-ВР), пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VІ із змінами та доповненнями (далі - ПК України) встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року на суму 294 899 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток за ІІ- ІV квартал 2011 року на суму 239 грн. та заниження податку на прибуток за ІІ- ІV квартал 2011 року на суму 67772 грн. та заниження податку на прибуток за 2012 року на суму 182560 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач 17.01.2014 р. подав до ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області заперечення на акт перевірки б/н, б/д.

Листом про надання висновку від 23.01.2014р. № 880/10/22-10 заперечення позивача на акт перевірки залишено без задоволення.

Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області на підставі акта перевірки було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 27.01.2014 р. №0000102210, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 295138 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 27.01.2014 р. №0000102210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 295972 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Стосовно податку на прибуток у період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року, суд встановив наступне.

Так, у розділі 3.1.4 акту «Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток» зазначено, що «…. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період 01.10.2010 року по 31.12.2012 року встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року на суму 294 899грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток за ІІ- ІV квартал 2011 року на суму 239грн. та заниження податку на прибуток за ІІ- ІV квартал 2011 року на суму 67772 грн. та заниження податку на прибуток за 2012 року на суму 182560 грн.»

Відповідно до даних Акту, завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року на суму 294 899грн. відбулося в результаті завищення валових витрат на відповідну суму.

Так в розділі 3.1.2. «Валові витрати та витрати» Акту перевірки зазначено, що «Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року встановлено їх завищення в сумі 294 899 грн.

Перевіркою показників, відображених у рядку 04.13 Декларацій „інші витрати, крім визначених у 04.1 - 04.12 , за період з 01.10.2010р. по 31.03.2011р. у сумі 1227603 грн. встановлено, що суб'єкт господарювання включав до витрат послуги банку, собівартість реалізованої валюти, відсотки за користування кредитом, від'ємна курсова різниця.

Проведеною перевіркою відображених показників за ІV квартал 2010 року в сумі 507108 грн., за І квартал 2011 року сумі 720505 грн. на підставі накладних, аналізу рахунку 92, 94, банківських виписок встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.13 Декларацій „інші витрати, крім визначених у 04.1 - 04.12 на загальну суму 294899 грн, в т.ч. І квартал 2011 року 294899 грн.».(с.8 Акту).

Податковий орган у акті перевірки посилається на Загальні Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 « Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 року № 415, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.05.2006 р. за №610/12484, згідно з яким собівартість кваліфікаційного активу це витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, в якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу.

При обліковій політиці підприємства, яка передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу, до собівартості кваліфікаційного активу відносяться ті фінансові витрати, які безпосередньо пов'язані зі створенням такого активу. При цьому витрати на створення кваліфікаційного активу включають лише витрати, для здійснення яких сплачуються грошові кошти, передаються інші активи або приймаються зобов'язання з нарахуванням відсотків. У разі безпосереднього позичання коштів з метою створення кваліфікаційного активу сумою фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу, с фактичні, які пов'язані з цим запозиченням. Отже, якщо підприємством отримується кредит, що передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням ( ремонтом) основних фондів, то виплата процентів за борговими зобов'язаннями, які фактично здійснені на дату створення таких основних фондів, включається до їх собівартості.

Перевіркою встановлено, що підприємством укладено кредитний договори позики від 07 грудня 2009 року та від 18 лютого 2011 року з ОСОБА_3 на суми відповідно 660000 Євро та 400000 Євро для фінансування затрат поточної діяльності позичальника. Згідно угод підприємство повинне сплачувати відсотки за користування позикою відповідно за ставкою 10% та 9,8 %.

Відповідно до поданих декларації за 1 квартал 2011 року, роз шифровок валових витрат за даний період встановлено, що ТОВ « Компаньйон плюс» безпідставно включило до валових витрат відсотки за користування кредитними коштами в сумі 193160 грн.

Дана операція відображена в бухгалтерському обліку наступними проведеннями Д-т 685 К-т 311.

Враховуючи вищенаведене, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.5.1 пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями завищено валові витрати за І квартал 2011 року у сумі 193 160 гри.

Суд зазначає, що висновки податкового органу проте, що «якщо підприємством отримується кредит, що передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням ( ремонтом) основних фондів, то виплата процентів за борговими зобов'язаннями, які фактично здійснені на дату створення таких основних фондів, включається до їх собівартості.» є безпідставними, з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ТОВ «Компаньйон плюс» не створював основних засобів, а здійснював будівництво підрядним способом як забудовник (замовник будівництва) житлових будинків з метою подальшого продажу квартир. Відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом МФУ від 27.04.2000р. №92, «Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)» .

Оскільки ТОВ «Компаньйон плюс» не використовував і на даний час не використовує житлові квартири у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій такі житлові будинки не є для товариства основними засобами. Тому збудовані квартири для ТОВ «Компаньйон плюс» є не основними засобами, а готовою продукцією, призначеною для продажу.

Вказане вище підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, а саме: договорами про участь у Фонді Фінансування Будівництвом виду «А», таблицями реалізації нерухомості 1 і 2 черги (а.с.71-111), договором про спорудження об'єкта будівництва з використанням отриманих в управління коштів фонду №1-18/10 від 11.11.2010р., договором іпотеки майнових прав на об'єкт будівництва від 11.11.2010р.

По-друге, позики, що були отримані товариством «Компаньйон плюс», не були цільовими для придбання (виготовлення) основних засобів, а були отриманими для фінансування затрат поточної діяльності. Поточна діяльність товариства у періоді, що перевірявся, була пов'язана з будівництвом житлових будинків для подальшого продажу, тобто господарською діяльністю у розумінні визначення останньої пунктом 1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями, а саме «направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою». Тому, у відповідності до пп. 5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно з обліковою політикою підприємства, затвердженою наказом № 1 від 03 січня 2010 року, квартири в житлових будинках, призначені для продажу, не є кваліфікаційними активами, оскільки відповідно до п.3 П(С)БО 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом МФУ від 28.04.2006 року № 415, кваліфікаційний актив - актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення. Поняття суттєвості є суб'єктивним. Оскільки тривалість процесу будівництва квартир більшою мірою залежить не від технологічних особливостей виробничого процесу, а від наявності фінансового забезпечення цього процесу, підприємство не визнає їх кваліфікаційними активами. Крім того, обліковою політикою підприємства всі фінансові витрати визнаються витратами періоду і не підлягають капіталізації чи включенню до історичної собівартості.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що ТОВ «Компаньйон плюс» правомірно, відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", включило до складу валових витрат у 1 кварталі 2011 року витрати за відсотками за одержаними позиками у сумі 193 160грн., що були належним чином нараховані та відображені згідно з обліковою політикою підприємства проведенням за дебетом рахунку 95 «Фінансові витрати» з кредиту рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Окрім того, в Акті перевірки стверджується, що згідно наданих до перевірки розшифровок валових витрат встановлено, що підприємство віднесло до валових витрат від'ємне значення курсової різниці, яка виникла при перерахунку на момент погашення позики, у сумі 466 061 грн.

В бухгалтерському обліку дана операція відображена наступним проведенням Д-т 945 К-т 632, Д-т 632 К-т 714

Відповідно до проведеного перерахунку кредиторської заборгованості по валютній позиці встановлено, що курсова різниця станом на 31.03.2011 р становить 364322 грн.

Враховуючи вищенаведене, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пп.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону №283/97-ВР, підприємством завищено валові витрати за 1 квартал 2011 р на суму 101739 грн. ( 466061 грн. - 364322 грн.)

Проте, такі доводи податкового органу є безпідставними, з огляду на наступне.

Як вбачається із акту перевірки, податковий орган не обгрунтував, яким способом/методом вирахував курсову різницю в розмірі 364322 грн. з посиланням на законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин.

Натомість, у акті перевірки ревізори посилаються на нормативний документ без зазначення його реквізитів: «Відповідно до П(С)БО дебіторська та кредиторська заборгованості оцінюються по перерахунку у валюту звітності за курсом НБУ па дату виникнення доходу (дебіторська) чи зобов'язання (кредиторська). При погашення такої заборгованості грошовими коштами попередня її вартість підлягає перерахунку на момент погашення за курсом НБУ, При цьому курсові різниці, які виникають при перерахунку, відносяться до доходів чи витрат підприємства.».

Разом з тим, суд зазначає, що облік дебіторської заборгованості регулюється наступними нормативними актами, зокрема: П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999р. №237, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.1999р. за № 725/4018. Облік кредиторської заборгованості регулює П(С)БО 11 «Зобов'язання», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. №20, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 р. за № 85/4306. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України регулює П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000р. №193, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.08.2000 р. за № 515/4736.

Жодний з перелічених нормативних актів, що регулюють облік дебіторської та кредиторської заборгованості, в тому числі і в іноземній валюті, не містять наведених ревізорами норм у акті перевірки.

Встановлено, що ТОВ «Компаньйон плюс» здійснює облік зобов'язань, в тому числі і зобов'язань за отриманими позиками та нарахованими за ними відсотками до сплати в іноземній валюті, у відповідності до П(С)БО 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. №20 з урахуванням вимог П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000р. №193.

За розрахунками, наявними в матеріалах справи, здійсненими ТОВ «Компаньйон плюс», збитки від курсових різниць за перший квартал 2011 р. складають 466 061грн., які і були належним чином включені до складу валових витрат у відповідності до вимог пп. 7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями.

Таким чином, суд робить висновок про безпідставність тверджень та висновків податкового органу про те, що ТОВ «Компаньйон плюс» завищило валові витрати за 1 квартал 2011року на суму 101739 грн.

Стосовно податку на прибуток у період за 2012 рік, суд встановив таке.

Відповідно до даних Акту перевірки заниження податку на прибуток за 2012 року на суму 182 560 грн. відбулося в результаті завищення валових витрат на відповідну суму.

Так в підрозділі «ІІ квартал 2011-ІV квартал 2012 рік» розділу 3.1.2. «Валові витрати та витрати» Акту перевірки зазначено, що «Перевіркою повноти визначення витрат за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року встановлено їх завищення в сумі 1164233 грн., в т.ч. за ІІ-ІV квартал 2011 року на суму 294 899 грн. та 2012 рік на суму 869334 грн.

Перевіркою показників, відображених у рядку 06.5 1В Декларацій «Інші витрати звичайної щільності та інші операційні витрати», за період з 01.04.201 1 року по 31.12.2012 року в сумі 1452290 грн.. встановлено, що на формування значення показників цього рядка декларації мало вплив курсові різниці, податок на землю , відсотки за кредит.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2011 по 30.12.2012 в сумі 178180 грн. на підставі таких документів: головної книги, оборотно-сальдових відомостей загальних та по рахунках 31 «Рахунки в банках», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 64 "Розрахунки за податками і платежами", банківських виписок не встановлено завищення задекларованих ТОВ «Компаньйон - плюс» показників у рядку 06.5 Декларації «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» на суму 869 334 грн. в т.ч. за 2012 рік на суму 869 334 грн.

Перевіркою встановлено, що підприємством укладено кредитні договори позики від 07 грудня 2009 року та від 18 лютого 2011 року з ОСОБА_3 згідно яких підприємство повинне сплачувати відсотки за користування позикою відповідно за ставкою 10% та 9,8%.

Відповідно до поданих декларації за 2012 рік розшифровок витрат за даний період встановлено, що ТОВ « Компаньйон плюс» безпідставно включило до валових витрат відсотки за користування кредитними коштами в сумі 869334 гри.

Враховуючи вищенаведене, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Компаньйон плюс» в порушення пп. 138.1.1 п.138.1, п.138.2. п.138.4 ст. 138 ПК України завищено витрати за 2012 рік на суму 869334 грн.

З приводу цих обставин, суд зазначає таке.

Як вже зазначалося вище, ТОВ «Компаньйон плюс» не створював основних засобів, а здійснював будівництво підрядним способом як забудовник (замовник будівництва) житлових будинків з метою подальшого продажу квартир у цих будинках. Відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом МФУ від 27.04.2000р. №92, «Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)». Оскільки ТОВ «Компаньйон-Плюс» не використовував, не використовує і не буде використовувати житлові квартири у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій такі житлові будинки не є для товариства основними засобами. Тому збудовані квартири для ТОВ «Компаньйон плюс» є не основними засобами, а готовою продукцією, призначеною для продажу.

По-друге, позики, що були отримані товариством «Компаньйон плюс», не були цільовими для придбання (виготовлення) основних засобів, а були отриманими для фінансування господарської діяльності.

Господарська діяльність товариства у періоді, що перевірявся, була пов'язана з будівництвом житлових будинків для подальшого продажу, тобто господарською діяльністю у розумінні визначення пункту 14.1.36 ПК України, а саме діяльність, «що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами».

Згідно з обліковою політикою підприємства, затвердженою наказом № 1 від 03 січня 2010 року, квартири в житлових будинках, призначені для продажу, не є кваліфікаційними активами, оскільки відповідно до п.3 П(С)БО 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом МФУ від 28.04.2006 року № 415, кваліфікаційний актив - актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення. Поняття суттєвості є суб'єктивним. Оскільки тривалість процесу будівництва квартир більшою мірою залежить не від технологічних особливостей виробничого процесу, а від наявності фінансового забезпечення цього процесу, підприємство не визнає їх кваліфікаційними активами. Крім того, обліковою політикою підприємства всі фінансові витрати визнаються витратами періоду і не підлягають капіталізації чи включенню до історичної собівартості.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що ТОВ «Компаньйон плюс» правомірно, відповідно до вимог пп. 138.1.1 п.138.1, п.138.2. п.138.4 ст. 138 ПК України, включив до складу витрат у 2012 році витрати за відсотками за одержаними позиками у сумі 869334 грн., що були належним чином нараховані та відображені згідно з обліковою політикою підприємства проведенням за дебетом рахунку 95 «Фінансові витрати» з кредиту рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Таким чином, ТОВ «Компаньйон-Плюс» правомірно у рядку «Від'ємне значення об'єкту оподаткування попередніх звітних періодів» Декларації з прибутку підприємств ІІ-ІV квартали 2011 році правомірно відобразило збитки в сумі 667 105грн., а тому висновки, зазначені в акті перевірки є безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, то застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене вище, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 27.01.2014 року №0000102210 та від 27.01.2014 року № 0000092210 є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України на користь позивача належить стягнути судовий збір відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 27.01.2014 року №0000102210 та від 27.01.2014 року № 0000092210.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компаньйон-плюс» (код ЄДРПОУ - 32969729) судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 07.05.2014 року.

Суддя Братичак У.В.