Рішення

від 23.04.2014 по справі 567/414/14-ц

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/414/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Василевич О.В.

секретар - Клімович О.О.

з участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Острозі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Острозької районної державної адміністрації Рівненської області та ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів - управління Держземагенства в Острозькому районі Рівненської області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом , -

встановив :

до Острозького районного суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до Острозької районної державної адміністрації Рівненської області та ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - управління Держземагенства в Острозькому районі Рівненської області, про визнання за ним в порядку спадкування за заповітом права власності на земельну ділянку площею 2,55 га, що призначена для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Хорівської сільської ради Острозького району Рівненської області та належала для його матері ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 688070, виданого Острозькою РДА 26.01.2008 р. та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01.08.586.00037.

Позовні вимоги мотивує тим, що його мати ОСОБА_4 згідно сертифіката на земельну частку (пай) серії РВ № 018849 від 27.06.1996 р. мала право на земельну частку (пай) у розмірі 2,55 умовних кадастрових гектара, яку згідно заповіту від 31.01.2001 р. заповіла на його користь. Після виділення вищевказаної земельної ділянки у натурі, взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) для ОСОБА_4 26.01.2008 р. було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,55 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Хорівської сільської ради Острозького району. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 р. його матері відкрилась спадщина, яка складається, зокрема, із вищевказаної земельної ділянки. Вказує, що належним чином прийняв спадщину, подавши у встановлений законом строк відповідну заяву до нотаріальної контори, та іншим спадкоємцем окрім нього є його рідна сестра ОСОБА_2 Після звернення до нотаріуса, останнім винесено постанову про відмову у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом, мотивуючи тим, що заповіт складений на право на земельну частку (пай), а не на земельну ділянку. Вказує, що сертифікат на земельну частку (пай) та державний акт на право власності на земельну ділянку посвідчує право власності на одну й ту ж земельну ділянку площею 2,55 га , яка розташована на території Хорівської сільської ради Острозького району. Зазначає, що волевиявлення ОСОБА_4, викладене у заповіті від 31.01.2001 р., спрямоване на передачу однієї і тієї самої земельної ділянки, а зазначені вищевказані правовстановлюючі документи фактично посвідчують право власності на одне і теж саме майно (майнові права). З огляду на те, що заповіт складено на земельну частку (пай), яка на даний час виділена у натурі, а відтак він позбавлений можливості в нотаріальному порядку оформити свої спадкові права, що й спонукало його звернутися до суду з позовом про визнання за ним права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом. Судові витрати просить покласти на нього.

Позивач в судове засідання не з'явився, в поданій до суду заяві позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розгляд справи здійснювати у його відсутності та з участю його представника.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позові, надала суду пояснення, аналогічні обставинам, викладеним у позовній заяві.

Представник Острозької районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, в поданій до суду заяві позовні вимоги визнав та просив розгляд справи здійснювати без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала, пояснила, що після смерті її матері-ОСОБА_4 вона не претендує на земельну ділянку площею 2,55 га, розпорядження щодо якої мати на випадок своєї смерті зробила на корись її брата- ОСОБА_3

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, в поданій до суду заяві управління Держземагенства в Острозькому районі не заперечувало проти задоволення позовних вимог та просило розгляд справи здійснювати без участі представника.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідачі та третя особа позовні вимоги визнали та не заперечували проти задоволення позову. Визнання відповідачами позову не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів третіх осіб, а тому приймається судом.

Згідно ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

В ході судового розгляду судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. померла ОСОБА_4, мати позивача та відповідачки, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1.

Згідно заповіту, складеного 31.01.2001 р. та посвідченого секретарем виконкому Хорівської сільської ради Острозького району Трачук Г.І., зареєстрованого в реєстрі за № 7 (дублікат якого 03.12.2013 р. видано позивачу), ОСОБА_4 заповіла належний їй сертифікат на земельну частку (пай) серії РВ № 018849 своєму сину ОСОБА_3, позивачу по справі.

Після смерті ОСОБА_4 заведено спадкову справу № 303/2013, та згідно даних спадкового реєстру від імені спадкодавця посвідчено два заповіти Хорівською сільською радою Острозького району 17 липня 1990 р. за № 13 та 31 січня 2001 р. за № 7 (03.12.2013р. Хорівською сільською радою видано його дублікат за реєстровим № 46); від ОСОБА_2, дочки спадкодавця, подано заяву про прийняття спадщини за заповітом від 17.07.1990 р. за № 13, від ОСОБА_3 подано заяву про прийняття спадщини за заповітом від 31.01.2001 р. за № 7; відомості про інших спадкоємців в Острозькій РДНК відсутні, що підтверджується довідкою Острозької районної державної нотаріальної контори від 17.01.2014 р., витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 11.12.2013р., інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 17.01.2014р.

З матеріалів справи та пояснень відповідача ОСОБА_2 судом встановлено, що вона подала заяву про відмову від обов'язкової частки в спадщині, яка залишилась після смерті матері ОСОБА_4, яка охоплена заповітом від 31.01.2001 р., яким заповіла майно на корись її брата ОСОБА_3, що підтверджується відповідною заявою від 09.12.2013 р., справжність підпису ОСОБА_2 на якій засвідчено секретарем Оженинської сільської ради Острозького району (зареєстровано в реєстрі за № 299).

До складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, зокрема, входить земельна ділянка площею 2,55 га, що складається з п'яти окремих земельних ділянок, а саме ділянки №1 площею 1,93 га (кадастровий номер 5624288800:06:003:0003), ділянки №2 площею 0,44 га (кадастровий номер 5624288800:04:002:0095), ділянки №3 площею 0,08 га (кадастровий номер 5624288800:06:003:0032), ділянки №4 площею 0,07 га (кадастровий номер 5624288800:06:004:0027) та ділянки №5 площею 0,03 га (кадастровий номер 5624288800:06:002:0070), що призначені для ведення особистого селянського господарства та розташовані на території Хорівської сільської ради Острозького району Рівненської області, що належала для ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №688070, виданого 26.01.2008 р. Острозькою райдержадмінстрацією та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01.08.586.00037.

Позивач після смерті ОСОБА_4 звернувся до Острозької районної державної нотаріальної контори з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищевказану земельну ділянку, однак йому було відмовлено у зв'язку з тим, що заповіт від 31.01.2001р. складений не на земельну ділянку, а на право на земельну частку (пай), про що державним нотаріусом для позивача було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.01.2014 р.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивач у відповідності до ст.1268 ЦК України вважається таким, що належним чином прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_4

Відповідно до листа управління Держземагенста в Острозькому районі Рівненської області № 01-12/150 від 10.02.2014 р. померлій ОСОБА_4 належало право на земельну частку (пай) площею 2,55 га, що посвідчувалось відповідним сертифікатом від 27.06.1996 р. № 018849, взамін якого 26.01.2008 р. був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №688070.

З урахуванням встановлених судом обставин справи та беручи до уваги лист управління Держземагенства в Острозькому районі від 10.02.2014 р. у суду не має підстав ставити під сумнів, що заповітне розпорядження ОСОБА_4 щодо права на земельну частку (пай), яке посвідчувалося відповідним сертифікатом, та земельна ділянка, право власності на яку посвідчувалося відповідним державним актом, стосуються різного майна (майнових прав).

Відповідно до ч.1 ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п."г" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно ст.131 Земельного кодексу України громадяни України мають право набувати у власність земельні ділянки, зокрема, на підставі спадкування.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до п."а" ч.3 ст.152 Земельного кодексу України, захист прав громадянина та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав відповідає чинному законодавству.

Оскільки ОСОБА_3 належним чином прийняв спадщину, що відкрилась після смерті матері ОСОБА_4, з урахуванням відмови іншого спадкоємця ОСОБА_2, від обов'язкової частки, охопленої заповітом від 31.01.2001 р., та беручи до уваги неможливість оформлення позивачем своїх спадкових прав в нотаріальному порядку, суд приходить до переконання про наявність підстав для захисту цивільних прав та інтересів позивача в судовому порядку.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та наявність фактичних і правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.15, 16, 1216, 1218, 1225, 1268 ЦК України, ст.ст.81, 131, 152 Земельного кодексу України, ст.ст.10, 11, 174, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3, як спадкоємцем за заповітом після смерті матері - ОСОБА_4, право власності на земельну ділянку площею 2,55 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Хорівської сільської ради Острозького району Рівненської області, що належала для ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №688070, виданого 26.01.2008 р. Острозькою районною державною адміністрацією Рівненської області та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.08.586.00037.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Сторони, які не були присутніми під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу в цей же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Василевич О.В.