Рішення

від 28.04.2014 по справі 910/3888/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3888/14 28.04.14

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ДоДепартаменту містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації Простягнення 3 497,61 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1;

від відповідача: Сарафін Н.В. - дов. № 01-04-357 від 02.04.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації про стягнення 2 799,55 грн. основного боргу, 514,94 грн. пені, 115,93 грн. три відсотки річних та 67,19 грн. інфляційних збитків у зв'язку з неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу № 301012 від 30.10.2012 р.

Ухвалою суду від 14.03.2014 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 04.04.2014 року.

Представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні 04.04.2014 р. надав усні пояснення по суті спору відповідно до яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позов, а у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог частково заперечив.

У даному судовому засіданні судом було оголошено перерву до 28.04.2014 р.

Представник позивача у судовому засіданні 28.04.2014 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.04.2014 р. подав клопотання про

В судовому засіданні 28.04.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.10.2012 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та Управлінням містобудування і архітектури та розвитку інфраструктури Київської обласної державної адміністрації (назву змінено на Департамент містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації) (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 301012, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупця товар, згідно видаткових накладних , а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В пункті 1.2 вищезазначеного договору вказано, що найменування товару Папір А-4 80 г/м, розтвори та миючі засоби. Кількість, асортимент товару наведені в видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 1.3 договору, товар передається по видатковим накладним, що виписується продавцем.

Умовами п. 3.1 договору зазначено, що загальна ціна за даним договором складає 2 799,55 грн.

Згідно п. 3.8 договору, оплата перераховується продавцю протягом п'яти банківських днів з моменту отримання товару згідно видаткових накладних.

Як стверджує позивач, ним на виконання умов договору купівлі-продажу № 301012 від 30.10.2012 р. на адресу Департаменту містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації» було поставлено товар на суму 2 799,55 грн., що підтверджується видатковими накладними № 66 від 30.10.2012 р. на суму 1799,55 грн. та № 79 від 03.12.2012 на суму 1 000,00 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

За вказаними вище партіями продукція була передана позивачем уповноваженим відповідачем особам без зауважень щодо якості та кількості продукції, що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін та свідчать про отримання товару за вказаною вище партією представником відповідача.

В свою чергу, відповідач в порушення вимог п.п. 1.1, 3.8. договору, не здійснив оплати вартості поставленої продукції згідно вищезазначених видаткових накладних, у зв'язку з чим заборгованість становить 2 799,55 грн.

Враховуючи наведене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 100 053,25 грн. основного боргу, 5 879,30 грн. пені та 1 356,76 грн. три відсотки річних, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 22 від 02.09.2013 р.

10.02.2014 р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист про погашення існуючої заборгованості. Проте відповідач на лист не відреагував, заборгованість не погасив.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 2 799,55 грн. основного боргу, 514,94 грн. пені, 115,93 грн. три відсотки річних та 67,19 грн. інфляційних збитків у зв'язку з неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу № 301012 від 30.10.2012 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 3.8 договору, оплата перераховується продавцю протягом п'яти банківських днів з моменту отримання товару згідно видаткових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору купівлі-продажу № 301012 від 30.10.2012 р. на адресу Департаменту містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації» було поставлено товар на суму 2 799,55 грн., що підтверджується видатковими накладними № 66 від 30.10.2012 р. на суму 1799,55 грн. та № 79 від 03.12.2012 на суму 1 000,00 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому, представником відповідача було надано платіжне доручення № 25 від 03.04.2014 р. з якого вбачається, що відповідачем після подання зазначеного позову було оплачено борг у розмірі 1 000,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість останнього перед позивачем становить 1 799,55 грн.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 1 000,00 грн. боргу за поставлений товар підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Отже наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 1 799,55 грн. боргу за договором купівлі-продажу № 301012 від 30.10.2012 р.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 115,93грн. три відсотки річних та 67,19 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних підлягають задоволенню частково у розмірі 109,81 грн., а в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають задоволенню повністю у розмірі 67,19 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 7.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 514,94 грн. штрафних санкцій, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки.

З положень статті 217 ГК України вбачається, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Умовами п. 7.2 договору встановлено, що у разі невиконання сторонами договірних зобов'язань застосовуються штрафні санкції не нижче облікової ставки НБУ.

Оскільки між сторонами пункт щодо стягнення пені викладена в незрозумілій формі, то господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають виходячи з того, що угода щодо стягнення неустойки між сторонами не укладена.

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

У випадках застосування статті 80 ГПК України, суд має вирішити питання про розподіл між сторонами господарських витрат, тобто про покладення таких витрат або на позивача, або на відповідача у справі.

Об'єктом справляння судового збору згідно положень ст. 3 Закону України «Про судовий збір» є сам факт подання до суду позовної заяви, за результатами розгляду якої судом вчинені відповідні дії - вирішено питання про порушення провадження у справі, винесено відповідну ухвалу, здійснено повідомлення учасників процесу про розгляд справи в судовому засіданні, витребувано у сторін необхідні для розгляду справи документи та інше.

В разі, якщо наслідком припинення провадження у справі стали дії відповідача (сплата боргу після звернення позивача з позовом до суду), здійснені судові витрати покладаються на нього.

Як вбачається з наданих сторонами документів, спір між сторонами частково було врегульовано внаслідок сплати відповідачем 1 000,00 грн., проте і виник він внаслідок неправильних дій останнього. У зв'язку з чим, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України судовий збір, оскільки часткову сплату заборгованості було здійснено після подання позивачем позовної заяви до суду.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Провадження в частині стягнення 1 000,00 грн. боргу припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

3. Стягнути з Департаменту містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації (місцезнаходження : 01032, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Симона Петлюри, 16, код ЄДРПОУ 02498487) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: 02222, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 1 799 (одну тисячу сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 55 коп. основного боргу, 109 (сто дев'ять) грн. 81 коп. три відсотки річних та 67 (шістдесят сім) грн. 19 коп. інфляційних нарахувань.

4. Стягнути з Департаменту містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації (місцезнаходження : 01032, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Симона Петлюри, 16, код ЄДРПОУ 02498487) на користь Державного бюджету України 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

30.04.2014 р.

Суддя Спичак О.М.