Рішення

від 06.05.2014 по справі 908/1261/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 33/24/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2014 Справа № 908/1261/14

за позовом Приватного підприємства "Явір-2000" (36007, м. Полтава, вул. Степана Кондратенка, буд. 6)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові мінерали" (69008, м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, буд. 1-а)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Явір-2000" звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові мінерали" заборгованості за договором про надання послуг з фізичної охорони № 6/з від 01.12.2010 р. в сумі 32700,00 грн., з яких: 27250,00 грн. сума основного боргу та 5450,00 грн. сума штрафу.

В якості підстави позову, позивачем зазначено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору про надання послуг з фізичної охорони № 6/з від 01.12.2010 р., відповідачу були надані послуги з охорони об'єкта. В порушення договірних зобов'язань відповідач за отримані послуги не розрахувався, внаслідок чого, за період з січня 2013 р. (частково) - квітень 2013 р., у нього утворився борг в розмірі 27250,00 грн. За порушення строків виконання грошового зобов'язання, на підставі п. 5.2 Договору відповідачу нараховано штраф в сумі 5450,00 грн. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 509, 510, 525, 526, 610, 611, 629, 901 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України та умови договору про надання послуг з фізичної охорони № 6/з від 01.12.2010 р., позивач просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.04.2014 р. порушено провадження у справі № 908/1261/14, розгляд якої призначено на 06.05.2014 р.

Позивач процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався. Надіслав письмову заяву (вих. № 1558 від 29.04.2014 р.) про зменшення суми позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України. Так, за змістом заяви, позивач, посилаючись на сплату відповідачем суми 27250 грн. основного боргу, просить суд стягнути з відповідача суму штрафу в розмірі 5450,00 грн. Також, позивач просить розглянути справу за відсутністю його представника.

Розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд не приймає зменшення розміру позовних вимог з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

За змістом п. 3.10 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

В даному випадку, при звернення з даним позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідача 27250,00 грн. основного боргу та 5450,00 грн. штрафу, нарахованого на підставі п. 5.2 Договору за порушення грошового зобов'язання. Тобто було заявлено дві самостійні вимоги майнового зарактеру. Разом з тим, в письмовій заяві за вих. № 1558 від 29.04.2014 р., позивач, посилаючись на погашення відповідачем суми основного боргу 27250грн., просить стягнути з відповідача лише суму 5450грн. штрафу. Тобто фактично позивач просить задовольнити лише одну позовну вимогу. Враховуючи, що в даному випадку, позивачем не заявлено про відмову від позову в частині стягнення суми основного боргу, а заявлена до стягнення сума штрафу фактично залишена позивачем без змін, заява позивача про зменшення позовних вимог не є такою за своїм процесуальним характером і носить інформаційний характер. Тобто, фактично зменшення кількісних показників за вимогою про стягнення суми 27250,00грн. основного боргу не відбулось, оскільки фактично позивач не підтримує цю майнову вимогу взагалі.

За таких обставин, зменшення розміру позовних вимог судом не приймається, оскільки заява є процесуально безпідставною, тобто суперечить вимогам ГПК України.

Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалі від 15.04.2014 р., щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав. процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвала господарського суду від 15.04.2014 р. про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 06.05.2014 р. була направлена судом на адресу відповідача: 69008, м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, буд. 1-а, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (оригінал Витягу з ЄДР наявний в матеріалах справи). Крім того, згідно наявного у матеріалах справи Повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала господарського суду про порушення провадження по даній справі була отримана уповноваженим представником відповідача -23.04.2014 р.

Тобто, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За таких обставин, справу розглянуто за наявними матеріалами без участі представників сторін.

У зв'язку з неявкою представників фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні 06.05.2014 р. справу розглянуто по суті спірних правовідносин, прийнято рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 01.12.2010 року між позивачем (Охороною) та відповідачем (Замовником) був укладений Договір про надання послуг з фізичної охорони № 6/з (надалі - Договір), за умовами якого Замовник передає, а Охорона приймає під охорону об'єкт та майно, що знаходиться на цьому об'єкті, а Замовник виплачує Охороні грошові кошти, згідно виставлених рахунків.

Відповідно до п. 3.1 Договору сума договору визначається сторонами в дислокації-розрахунку наведеному у Додатку № 1 до Договору. У разі зміни норм витрат охорони, у тому числі при проведенні державою індексації доходів населення, інших заходів, що викликають зміну витрат на утримання охорони, вартість послуг охорони змінюється із внесенням сторонами відповідних змін до Додатку № 1.

Оплата за охорону проводиться щомісячно попередньою оплатою, до 5 числа місяця, за який здійснюється платіж (п. 3.2 Договору).

Згідно із п. 3.3 Договору по закінченню місяця, за який надані послуги з охорони, сторони у 2-х денний термін підписують Акт виконаних послуг у двох примірниках, по одному примірнику для кожної сторони.

За умовами п. 5.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати за цим Договором нараховується пеня за весь час прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент прострочення, від недоплаченої суми за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 20% від суми боргу за весь час прострочення.

Договір укладається строком на 12 місяців і набуває чинності з дня його підписання. Якщо за один місяць до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, Договір вважається продовженим на тих же умовах і на той же строк (пункти 7.1 та 7.2 Договору).

Як свідчать матеріали справи, в період з січня 2013 р. по квітень 2013 р. відповідачу були надані охоронні послуги на загальну суму 29200,00 грн., що підтверджується двосторонніми Актами здачі-приймання робіт (надання послуг): № 5889 від 31.01.2013 р. на суму 7300,00 грн., № 12533 від 28.02.2013 р. на суму 7300,00 грн., № 19215 від 31.03.2013 р. на суму 7300,00 грн. та № 24128 від 30.04.2013 р. на суму 7300,00грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

На оплату наданих послуг відповідачу були виставлені відповідні рахунки: № 5897 від 09.01.2013 р. на суму 7300,00 грн., № 12492 від 05.02.2013 р. на суму 7300,00 грн., № 19140 від 01.03.2013 р. на суму 7300,00 грн. та № 24039 від 01.04.2014 р. на суму 7300,00 грн.

За вказані охоронні послуги, відповідач розрахувався лише частково. За підрахунками позивача, згідно здійснених відповідачем оплат, станом на дату складання даного позову (08.04.2014 р.), відповідач мав заборгованість за Договором за січень 2013 р. в сумі 5350,00 грн., за лютий 2013 р. в сумі 7300,00 грн., за березень 2013 р. в сумі 7300,00 грн. та за квітень 2013 р. в сумі 7300,00 грн., всього в сумі 27250,00 грн.

Листом від 31.10.2013 р. за вих. № 311013/1 відповідач підтвердив наявність боргу перед позивачем за Договором та зобов'язався погасити заборгованість по мірі можливості.

Позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Промислові мінерали" на користь ПП "Явір-2000" суми 27250,00 грн. основного боргу та суми 5450,00 грн. штрафу, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з частинами 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів. (Аналогічні норми містяться в статтях 173 - 175 Господарського кодексу України).

Позовні вимоги ґрунтуються на Договорі, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двосторонньозобов'язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надати послуги і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник, в свою чергу, зобов'язаний оплатити послуги і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця.

Статтею 903 ЦК України встановлено: якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що в період з січня 2013 р. по квітень 2013 р. позивачем було надано відповідачу послуги за Договором на загальну суму 29200,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5889 від 31.01.2013 р., № 12533 від 28.02.2013 р., № 19215 від 31.03.2013 р. та № 24128 від 30.04.2013 р. Вказані Акти містять підписи уповноважених представниками обох сторін та засвідчені печатками підприємств.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже зазначалось вище, умовами Договору (пункти 2.1, 3.2) передбачено, що Замовник виплачує Охороні грошові кошти, згідно виставлених рахунків. Оплата за охорону проводиться щомісячно попередньою оплатою, до 5 числа місяця, за який здійснюється платіж.

В позовній заяві вказано, що на оплату наданих відповідачу послуг, останньому виставлялись відповідні рахунки. До того ж, вказані рахунки були повторно направлені відповідачу 03.04.2014 р. цінним листом з описом вкладення № 3601403274342 (арк. справи 23-24).

Проте, за отримані послуги відповідач розрахувався лише частково. У зв'язку з чим, у нього рахувалася заборгованість за Договором в загальній сумі 27250,00 грн., а саме: за січень 2013 р. в сумі 5350,00 грн., за лютий 2013 р. в сумі 7300,00 грн., за березень 2013 р. в сумі 7300,00 грн. та за квітень 2013 р. в сумі 7300,00 грн.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманих послуг, та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, а також з урахуванням викладеного, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 27250,00 грн. - станом на момент звернення із позовом до суду.

Разом з тим, після порушення провадження у даній справі відповідач сплатив суму основної заборгованості, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача суму 27250,00 грн. (23.04.2014 р. відповідачем було перераховано 10000,00 грн. та 25.04.2014 р. відповідачем було перераховано 17250,00 грн.), що підтверджується представленим позивачем реєстром надходження грошових коштів, який видано ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження по справі, в частині стягнення суми основного боргу (27250,00 грн.) слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми 5450,00 грн. штрафу за порушення виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Як узгоджено сторонами в п. 5.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати за цим Договором нараховується пеня за весь час прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент прострочення, від недоплаченої суми за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 20% від суми боргу за весь час прострочення.

В даному випадку, сума боргу відповідача складала 27250,00 грн. і, відповідно, 20% штрафу від вказаної суми становить 5450,00 грн.

Таким чином позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми 5450,00 грн. штрафу є законною, обґрунтованою та задовольняється судом.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору (1827,00 грн.) покладаються на відповідача, оскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 49, 75, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові мінерали" (69008, м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, буд. 1-а, код ЄДР 32420125, р/р № 26007013008800 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627) на користь Приватного підприємства "Явір-2000" (36007, м. Полтава, вул. Степана Кондратенка, буд. 6, код ЄДР 31175036, р/р № 26002323660001 в ПГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 331401) суму 5450 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп. штрафу та суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Провадження у справі № 908/1261/14 за вимогою про стягнення суми 27250,00 грн. основного боргу припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України - 07.05.2014 р.

Суддя М.В. Мірошниченко