Рішення

від 23.04.2014 по справі 163/935/14-ц

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 163/935/14-ц

Провадження № 2/163/156/14

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2014 року Любомльський районний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Войтюка Л.М.

при секретарі - Голядинець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Любомль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Любомльської міської Ради Волинської області про встановлення юридичного факту та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в :

У позовній заяві ОСОБА_1 просить встановити юридичний факт родинних відносин між ним та спадкодавцем ОСОБА_3 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 як між бабою та онуком, постановити рішення яким визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,10 га по АДРЕСА_1 в порядку спадкування заповітом.

Свої вимоги обґрунтував тим, що факт родинних відносин між ним та померлою стверджується свідоцтвом про народження його батька ОСОБА_4 ( сина спадкодавця) та його свідоцтвом про народження, згідно заповіту він є спадкоємцем після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його баби ОСОБА_3. Він як спадкоємець за заповітом спадщину прийняв, оскільки на момент відкриття спадщини постійно проживав з померлою. Спадщина відкрилась і на спірну земельну ділянку, яка була передана спадкодавцю рішенням Любомльської міської ради від 23.10.1996 року №151/а у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд. Він звернувся у Любомльську міську раду із заявою про передачу йому у власність спірної земельної ділянки, міська рада лише надала дозвіл на виготовлення технічної документації на спірну земельну ділянку та затвердила її, але у передачі земельної ділянки йому у власність відмовила оскільки земельна ділянка належить померлій на підставі рішення Любомльської міської ради № 151/а від 23.10.1996р. і не є комунальною власністю.

Позивач не може оформити свої спадкові права, оскільки на ділянку відсутній Державний акт, що посвідчував би право на неї спадкодавця.

Крім того, є обставина яка заважає ОСОБА_1, реалізувати своє право на спадщину. У свідоцтві про народження померлої по батькові її вказано як ОСОБА_3, а у свідоцтві про народження його батька матір (померлу) по батькові вказано як ОСОБА_3. Ця розбіжність не дає можливості підтвердити факт родинних відносин між спадкоємцем та померлою, як між бабою та онуком.

У судове засідання сторони не з'явились, подавши заяви про розгляд справи за їх відсутності. При цьому позивач заявлені вимоги підтримав, відповідачі ОСОБА_2, в.о.Любомльського міського голови - позов визнали повністю про що вказали у поданих до суду заявах.

За таких обставин суд провів судове засідання в порядку ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Аналізом доказів по справі встановлено наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, що стверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1, виданим ВДРАЦС Любомльського РУЮ Волинської області.

ОСОБА_3 склала заповіт від 19.08.2010 року яким усе своє майно заповіла онуку ОСОБА_1.

На час відкриття спадщини померлій належала земельна ділянка, передана їй рішенням Любомльської міської ради № 151/а від 23.10.1996року у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, площею 0,10 га, розташованою за адресою у АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом, спадщину прийняв в порядку ст., 1268 ЦКУ, оскільки на момент відкриття спадщини постійно проживав з померлою, що стверджується довідкою Любомльської міської ради № 431 від 07.02.2014р.

Спадкоємцем на обов'язкову частку є дочка померлої ОСОБА_2, яка на час смерті спадкодавця з спрадкодавцем не проживала, спадщину не прийняла, про що подала заяву в нотаріальну контору 20.02.2014 року, інших спадкоємців передбачених ст.1241 ЦКУ немає.

Постановою №56/02-31 від 20.02.2014 року ОСОБА_1, було відмовлено в оформлені права власності на спадкове майно, оскільки відсутні правовстановлюючі документи-Державний акт, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкову земельну ділянку.

Любомльська міська рада від 15 травня 2013 року №32/62 надала дозвіл на виготовлення технічної документації на спірну земельну ділянку та затвердила її.

Факт родинних відносин між спадкоємцем ОСОБА_1 та померлою ОСОБА_3 стверджується свідоцтвом про народження його батька ОСОБА_4 НОМЕР_2 (сина померлої ) де його матір записана ОСОБА_3, та його свідоцтвом про народження НОМЕР_3 де його батьком записано ОСОБА_4.

Також той факт, що позивач ОСОБА_1, є внуком померлої ОСОБА_3 стверджується заповітом, де померла називає спадкоємця онуком. Крім того, прізвище та ім»я померлої у свідоцтві про її смерть НОМЕР_1 від 27 грудня 2010 року, та у свідоцтві про народження НОМЕР_4 його батька ідентичні.

Відповідно до довідки № 307/175 від 04.04.2014 року наданої Інститутом української мови імена ОСОБА_5 і ОСОБА_5 є рівноправними нормативними варіантами одного і того самого імені, становлять одне ім»я. Відповідно ідентичними є утворені від них форми по-батькові.

Відповідно до п.З Декрету КМУ від 26.12.1992р. № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» (далі Декрет) право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених ст.1 Декрету, посвідчується відповідною радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Згідно до довідки № 126 від 20.02.2014 року. Любомльської міської ради до земельно-облікового документу - «Книги реєстрації громадян, яким безоплатно передано земельні ділянки у приватну власність» під № 199 внесено запис про те, що на підставі рішення сесії Любомльської міської ради від 23.10.1996р. № 151/а « Про передачу та надання земельних ділянок у приватну власність» гр.ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,10 га.

Відповідно до ст.23 ЗКУ 1990р., який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, документами, що посвідчують право власності на землю є державні акти. Але п.6 Декрету було зупинено дію ст. 23 ЗКУ 1990 року відносно власників земельних ділянок визначених ст.1 цього Декрету.

З вищезазначених норм випливає, що документом , який посвідчував право власності на земельні ділянки на момент виникнення спірних правовідносин було рішення уповноваженого органу про передачу у власність земельної ділянки, прийняте на підставі Декрету та відповідний запис в земельно-кадастрових документах відповідної місцевої. Така ж позиція викладена у постанові ВСУ від 30.05.2012р. № 6-31 цс 12, де 5 СУ зазначив, що п.3 Декрету КМУ від 26.12.1992р. № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», який втратив чинність на підставі ЗУ від 14.09.2006р. № 139-1) « Про визнання такими,що втратили чинність,деяких законодавчих актів України», але був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, визначено порядок посвідчення права приватної власності громадян на земельні ділянки та документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Таким документом може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах.

Згідно п.7 перехідних положень ЗКУ 2001р. громадяни, які одержали у власність земельні ділянки у розмірах , що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Отже, з огляду на вищезазначені норми спадкодавець за життя набула право власності на земельну ділянку згідно діючого на той час законодавства, а саме на підставі рішення Любомльської міськради та запису у земельно-кадастрових документах та зберегла це право після введення в дію ЗКУ 2001р.

Відповідно до ст. 1218 ЦКУ до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.

Відповідно до ст.1225 ЦКУ право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Отже, право власності померлого на земельну ділянку було посвідчене належними документами, тому на момент відкриття спадщини вищезазначена земельна ділянка входила до складу спадщини.

Відповідно до рішення Любомльської районної ради № 32/62 від 15.05.2013р., із змінами внесеними рішенням Любомльської міської ради №35/2 від 25.10.2013р., сесія затвердила « Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі( на місцевості) ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,10 га, по АДРЕСА_1.

Згідно витягу з ДЗК кадастровий номер земельної ділянки у АДРЕСА_1 - 0723310100:01:000:0080.

Відповідно ст..360-7 ЦПКУ рішення ВСУ, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх об»єктів владних повноважень. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням ВСУ.

Відповідно до ст.328 ЦКУ право власності набувається на підставах , що не заборонені законом, у даному випадку в порядку спадкування за заповітом.

Отже, подані і досліджені письмові докази об'єктивно підтверджують викладені в заяві факти про те, що ОСОБА_3 є бабою ОСОБА_1.

Враховуючи викладене, суд вважає, що спір про право відсутній, наявні докази достатні для задоволення вимог заяви, а встановлений судом юридичний факт має служити доказом для визнання права власності на земельну ділянку за позивачем.

На підставі викладеного підлягає задоволенню позовна вимога про визнання права власності на вказану земельну ділянку за позивачем.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 214 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Встановити юридичний факт родинних відносин між ОСОБА_3 і ОСОБА_1, а саме, що ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є бабою ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_1, право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд площею 0,10 га , яка знаходиться по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0723310100:01:000:0080);

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення протягом 10 днів з дня його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Волинської області через Любомльський районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий : суддя Л.М. Войтюк