Рішення

від 06.05.2014 по справі 913/1130/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

06 травня 2014 року Справа № 913/1130/14

Провадження № 6/913/1130/14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Корум Україна», м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод з ремонту гірничошахтного обладнання «Спутник», сел. Ювілейне м. Луганськ

про стягнення 70 000 грн. 00 коп.

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Варакута Р.В.

У засіданні брали участь :

від позивача - Алфімов М.П., довіреність №б/н від 22.04.2014;

від відповідача - не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в сумі 70 000 грн. 00 коп.

Представником позивача надані додаткові докази у справі за клопотання від 05.05.2014, які судом прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Відповідач надав до суду заяву від 28.04.2014 за № 96, відповідно до якої останній позов визнає в повному обсязі, оскільки ніякого відношення до перерахованої суми в розмірі 70 000, 00 грн. на розрахунковий рахунок № 20008305022508 в ПАТ «ТЕРРА БАНК» не має та просить суд розглянути справу без участі його повноважного представника.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 07.04.2014 ним помилково перераховано на розрахунковий рахунок відповідача № 20008305022508 в ПАТ «ТЕРРА БАНК» грошові кошти в сумі 70 000 грн. 00 коп. При цьому, підстав для перерахування вказаної суми коштів у позивача не було.

З метою повернення зазначених коштів, позивач направив відповідачу вимогу від 09.04.2014 року про повернення помилково перерахованих коштів.

Відповіддю від 12.04.2014 на вказану вимогу, відповідач визнав факт отримання вказаних коштів, але зазначив, що кошти можуть бути поверненні лише за рішенням суду, оскільки на зазначений рахунок накладено арешт.

Оскільки відповідач в добровільному порядку помилково перераховані позивачем кошти не повернув, останній звернувся до суду із даним позовом, який обґрунтовує посиланням на ст. ст. 1212, 1214 ЦК України.

Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Оцінивши матеріали справи суд прийшов до наступного .

Із матеріалів справи вбачається, що 07.04.2014 позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача № 20008305022508 в ПАТ «ТЕРРА БАНК» грошові кошти в сумі 70 000,00 грн. з призначенням платежу за капремонт конструкцій за договором № 09/12-13 від 09.12.2013.

Позивач зазначає, що помилково перерахував відповідачу кошти в сумі 70 000,00 грн. на розрахунковий рахунок відповідача № 20008305022508 в ПАТ «ТЕРРА БАНК».

Відповідач вказаний факт підтверджує та зазначає, що не мав правових підстав на отримання вказаних коштів.

Так, стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:

а) набуття або збереження майна;

б) набуття або збереження за рахунок iншої особи;

в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають:

1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого);

2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого;

4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212

ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Як свідчить аналіз матерiалiв справи, сторони погодилися, що відповідач набув майно позивача - грошові кошти, без існування достатніх правових підстав.

Так, з метою отримання коштів в сумі 70 000 грн. 00 коп. позивач направив відповідачу вимогу від 09.04.2014 , яка була відповідачем визнана, але залишена без задоволення у зв'язку із неможливістю виконання.

Тобто, на момент звернення позивача до суду, у останнього виникло право вимоги з відповідача грошових коштів в розмірі 70 000 грн. 00 коп.

Вказана сума підтверджена матеріалами справи та визнана відповідачем в повному обсязі.

Частиною 5 ст. 78 ГПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

При розгляді справи, судом встановлено, що дії відповідача при визнанні позову не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що позовні вимоги є обґрунтованими і підтверджені матеріалами справи, позов слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору в сумі 1 218 грн. 00 коп. слід покласти на відповідача (решту суму судового збору в розмірі 609, 00 грн. відповідач оплатив в добровільному порядку за платіжним дорученням № 475/1 від 28.04.2014).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 78, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод з ремонту гірничошахтного обладнання «Спутник», м. Луганськ, сел. Ювілейне, Алчевське Шосе, буд. 10, код 34870384, на користь:

- Приватного акціонерного товариства «Корум Україна», м. Донецьк, вул. Івана Ткаченко, буд. 189, код 25332714, безпідставно отримані кошти в сумі 70 000 грн.00 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1 218 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 08.05.2014.

Суддя Т.А. Василенко