Рішення

від 29.04.2014 по справі 911/478/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2014 р. Справа № 911/478/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Макларбуд»,

07400, Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського, 15-б

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Підряд», 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Залізнична, 6

07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Черняховського, 6, а/с 348

про стягнення 34 571,74 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 28.02.2014 № 9);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 504/14 від 14.02.2014) Товариства з обмеженою відповідальністю «Макларбуд» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Підряд» (далі - відповідач) про стягнення 34 571,74 грн., з яких: 30 453,44 грн. - основний борг, 1 809,69 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі здійснення розрахунків за виконані роботи відповідно до договору підряду від 14.10.2011 № 14/10/10-2.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.02.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.03.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 3711/14 від 03.03.2014) від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участі представника у судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.03.2014 розгляд справи відкладено на 13.03.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.03.2014 розгляд справи відкладено на 20.03.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 5020/14 від 20.03.2014) позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 17.02.2014, вказані докази долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.03.2014 представником позивача подано клопотання про продовження строку розгляду спору у зв'язку з необхідністю надання йому часу для подачі додаткових доказів, необхідних для вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.03.2014 на підставі частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.03.2014 розгляд справи відкладено на 29.04.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8093/14 від 29.04.2014) позивачем подано письмові пояснення, в яких зазначено, що на виконання спірного договору складено акт № 1 (типова форма № КБ-2в) приймання будівельних робіт за грудень 2011 року, інші акти приймання виконаних робіт за вказаним договором між сторонами не складалися.

У судовому засіданні 29.04.2014 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судові засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.04.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макларбуд» (далі - підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Підряд» (далі - генпідрядник) укладено договір від 14.10.2011 №14/10/10-2 (далі - Договір), відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується на свій ризик та за завданням генпідрядника виконати будівельні роботи та передати їх генпідряднику з реконструкції Броварського районного будинку культури, що знаходиться за адресою: м. Бровари Київської області, вул. Київська, 235 (далі - роботи), а останній, в свою чергу, зобов'язується на умовах, в обсязі та в порядку, передбаченому цим Договором прийняти та оплатити виконані роботи (пункти 1.1., 1.2. Договору). Згідно з пунктом 2.1. Договору, підрядник зобов'язується виконати роботи відповідно до вимог та в кількості, що визначається в кошторисній документації.

Датою початку робіт вважається дата отримання генпідрядником затвердженої кошторисної документації та авансу (пункт 3.1. Договору). Датою закінчення робіт вважається дата підписання акту приймання-передачі (пункт 3.4. Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору, вартість Договору підтверджується договірною ціною та локальним кошторисом.

До матеріалів справи позивачем надано копії локального кошторису № 2-1-1 (форма № 4) та договірної ціни на реконструкцію з розширенням Броварського районного будинку культури, що здійснюється у 2011 році, відповідно до яких визначена вартість виконаних робіт у розмірі 52 013,86 грн.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що здавання-приймання виконаних робіт за Договором оформляється актом приймання виконаних робіт форми №КБ-2В, довідкою про вартість виконаних робіт №КБ-3, які надаються підрядником до 23 числа поточного місяця і підписуються сторонами.

Згідно з пунктом 5.3. Договору, генпідрядник перераховує щомісячно підряднику кошти згідно підписаних актів приймання виконаних робіт за формою №КБ-2В, довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3, протягом семи банківських днів з урахуванням отриманого авансу.

Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2011, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором - до повного їх виконання (пункт 12. Договору).

Зі змісту Договору вбачається, що він за своєю правовою природою є договором підряду, а, відтак, правовідносини, які виникли у зв'язку з його виконанням регулюються положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Згідно з частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї з сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акти виконаних робіт складаються підрядником на підставі виконаних робіт. Акти виконаних робіт за Договором є письмовими документами, які визначають період виконання робіт підрядником, види робіт, які здійснив підрядник за цей період та вартість цих робіт з зазначенням сум податку на додану вартість, в порядку та в розмірах, визначених чинним законодавством України та загальну суму, яка підлягає сплаті замовником.

До матеріалів справи залучено копії акту приймання виконаних будівельних робіт № 1 за грудень 2011 року (типова форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року (типова форма № КБ-3) на суму 52 013,86 грн., що складені на підставі Договору, які у двосторонньому порядку підписані представниками та скріплені відбитками печаток сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичними особами фактів здійснення господарських операцій за Договором у вказаних в актах обсягах та вказаної у них вартості.

Зважаючи на те, що акти погоджені без зауважень, відповідач прийняв роботи, що зазначені в актах, у повному обсязі.

Відтак, позивачем, відповідно до умов Договору, виконано роботи всього на суму 52 013,86 грн. (з ПДВ).

Натомість, відповідач зобов'язання за Договором виконував неналежним чином, як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, відповідач лише частково оплатив виконані підрядні роботи на суму 20 000,00 грн., що підтверджується випискою по розрахунковому рахунку позивача за 04.01.2012, яка скріплена відбитком печатки банківської установи та банківською довідкою від 12.03.2014 № 101, яка засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал у матеріалах справи).

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 32 013,86 грн. - різниця між загальною вартістю виконаних робіт та перерахованими коштами.

Крім того, згідно з пунктом 8.15. Договору підрядник сплачує генпідряднику щомісячно послуги підряду у розмірі 3% від вартості виконаних робіт, що з урахуванням вартості робіт згідно акту № КБ-2в та довідки КБ-3 становить 1 560,42 грн.

З урахуванням наведеного, заборгованість відповідача станом на дату подання позовної заяви складає 30 453,44 грн. (32013,86 грн. - 1560,42 грн.).

Наявність заборгованості в розмірі 30 453,44 грн. відповідачем підтверджено шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків станом на 09.02.2012. Копія акту додана до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 12.11.2013 № 1 з вимогою сплатити заборгованість за Договором у сумі 30 453,44 грн. Відповіді на вказану претензію, за твердженнями позивача, відповідачем не надано, суму заборгованості не погашено. Докази протилежного у суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище акт приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних робіт - у якості письмових доказів виконання робіт позивачем та прийняття робіт уповноваженою особою відповідача, банківську довідку від 12.03.2014 № 101 - у якості письмового доказу для встановлення розміру перерахованих відповідачем позивачу коштів і, відповідно, наявності заборгованості.

Інших доказів перерахування коштів суду не надано.

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що спірні роботи виконані позивачем та прийняті відповідачем, про що свідчить акт приймання виконаних будівельних робіт, що підписаний сторонами, який є належним і допустимим доказом прийняття підрядних робіт відповідачем і саме з підписанням якого Договір пов'язує оплату виконаних робіт.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав, у повному обсязі, не виконане.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 30 453,44 грн. заборгованості з оплати виконаних робіт є законною, відповідає обставинам справи, відповідачем не спростована, а, відтак, підлягає задоволенню.

Позивач на підставі пункту 9.4. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 2 308,61 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру пені та встановив, що вказаний розрахунок здійснений позивачем з суми заборгованості за період з 09.01.2012 до 09.06.2012 (182 дні). З урахуванням пунктів 5.3., 9.4. Договору, якими встановлено обов'язок генпідрядника оплатити виконані роботи протягом 7 банківських (робочих) днів, суд дійшов висновку про правомірність нарахування пені з 12.01.2012. Відтак, здійснивши власні арифметичні підрахунки, суд вважає обґрунтованими та документально підтвердженими вимоги про нарахування 1901,68 грн. пені за період з 12.01.2012 до 09.06.2012.

Позовна вимога про стягнення 406,93 грн. пені задоволенню не підлягає у зв'язку з невірним розрахунком вказаної вимоги позивачем.

Окрім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 1 809,69 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи судом перевірено розрахунок 3% річних, що поданий позивачем.

За результатами перевірки розрахунку 3% річних судом встановлено, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 804,68 грн.

Позовна вимога про стягнення 5,01 грн. 3% річних задоволенню не підлягає, оскільки позивачем вказана сума нарахована за невірний період - 01.01.2012 до 01.01.2014, тоді як заборгованість за Договором виникла 12.01.2012.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30 453,44 грн. основного боргу, 1 804,68 грн. 3% річних та 1 901,68 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 406,93 грн. та 3% річних у розмірі 5,01 грн. задоволенню не підлягають.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 500,00 грн. витрат з оплати адвокатських послуг.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру», дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

При розгляді питання щодо віднесення вказаної суми витрат на оплату послуг адвоката в судові витрати у даній справі, судом враховано пункт 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" стосовно того, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, судові витрати у розмірі 4 500,00 грн. на оплату послуг адвоката заявлені, оскільки для захисту своїх порушених прав та майнових інтересів позивач звернувся за послугами до адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю від 21.06.2007 НОМЕР_1). На підтвердження цих витрат, позивачем надано угоду про надання юридичних послуг від 08.11.2013 № 71, квитанцію від 08.04.2013 № 122067 на суму 4 500,00 грн. Згідно протоколів судових засідань, адвокат ОСОБА_1 брала участь у судових засіданнях 20.03.2014 та 29.04.2014.

Оскільки внесення вищевказаних витрат до складу судових передбачено законом, надання послуг адвокатом та оплата їх позивачем підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про включення витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 4 500,00 грн. до складу судових витрат у даній справі.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 4 500,00 грн. покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову у розмірі 1 827,00 грн., покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Підряд», (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Залізнична, 6 , ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19406727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Макларбуд" ( 07400, Київська область , м. Бровари, вул. Грушевського, 15-б , ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20587705) 30 453 (тридцять тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 44 коп. основного боргу, 1 901 (одна тисяча дев'ятсот одна) грн. 68 коп. пені, 1 804 (одна тисяча вісімсот чотири) грн. 68 коп . 3% річних, 4 446 (чотири тисячі чотириста сорок шість) грн. 38 коп. витрат на послуги адвоката та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 05.05.2014.

Суддя С.О. Саванчук