Рішення

від 08.05.2014 по справі 258/782/14-ц

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДОНЕЦЬКА

2/258/1043/14 258/782/14-ц

№ 2/258/1043/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2014 року Кіровський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого - судді Подолянчука І.М.

при секретарі Мінченковій С.В.,

за участю прокурора прокуратури Кіровського району м. Донецька Петрикіна Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецької ВК-124 Управління Департаменту пенітенціарної служби України у Донецькій області цивільну справу за позовом прокуратури Кіровського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької виправної колонії №124 Управління державної пенітенціарної служби України у Донецькій області до ОСОБА_2

Про стягнення вартості харчування та комунально-побутових послуг, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Прокуратурою Кіровського району м. Донецька в порядку перевірки дотримання вимог законодавства України Донецькою виправною колонією №124 УДПС України у Донецькій області були встановлені факти відмови засудженого до позбавлення волі ОСОБА_2 від роботи в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії та виникненню в зв`язку з цим заборгованості цього засудженого за харчування та комунально-побутової послуги.

Згідно до Указу Президента України від 9 грудня 2010р. №1085/2010 Державна пенітенціарна служба є центральним органом виконавчої влади, що безпосередньо реалізує державну політику у сфері виконання покарань, а у відповідності до ст.11 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» установи виконання покарань є державними установами, що реалізують державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та засновниками яких є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

Невиконання зобов'язань перед державною установою, що входить до системи управління Державної пенітенціарної служби України, спричиняє шкоду державі, так як виникає загроза невиконання покладених законодавством функцій по виконанню покарань, виправлення засуджених, а також їх належного утримання в місцях позбавлення волі, що суперечить вимогам законодавства та Конституції України.

На органи прокуратури, у відповідності до ст.121 Конституції України, покладено представництво Держави у судах у випадках, передбачених законодавством.

Право прокурора на звернення до суду в інтересах держави передбачено ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру».

У відповідності до ст.118 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність.

Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній. Адміністрація зобов'язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися спільно корисною оплачуваною працею.

Відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, вироком Дніпровського райсуду м. Києва від 14 грудня 1999р. був засуджений за ст. 94 КК України (в редакції 1960р.) до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 15 років.

Початок відбування призначеного строку покарання - 21 квітня 1999 р., кінець відбування призначеного строку покарання - 21 квітня 2014 р.

Відповідач ОСОБА_2 з 22 грудня 2011р. до 19 квітня 2012р. відбував покарання у Донецькій виправний колонії №124 УДПС України у Донецькій області, а з 20 квітня 2012р. до 13 січня 2013р. - відбував покарання у Жданівській виправній колонії УДПС України у Донецькій області.

З 22 грудня 2011р. відповідач ОСОБА_2 знову відбуває покарання у Донецькій виправній колонії № 124 УДПС України у Донецькій області.

За час відбування покарання у Донецькій виправній колонії №124 УДПС України у Донецькій області відповідач ОСОБА_2, будучи працездатним, жодного дня не працював, до праці ставиться негативно, навмисно та безмотивно відмовлявся від всіх запропонованих адміністрацією колонії робіт.

Окрім того, відповідач ОСОБА_2 за місцем відбування покарання характеризується вкрай негативно, за весь час відбуття покарання отримав 29 стягнень та тільки два заохочення у 2000-2001 роках.

Згідно до ст. 121 Кримінально-виконавчого кодексу України, особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу зобов'язані відшкодувати вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих їм послуг, крім вартості спецодягу і спецхарчування.

Із засуджених, які не працюють, вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг утримується з коштів, які є на їхніх особових рахунках.

У разі відсутності в засудженого коштів на особовому рахунку, виправна колонія має право пред'явити йому позов через суд.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2, будучи працездатним, навмисно та безмотивно відмовившись працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії та не маючи інших доходів, спричинив державі в особі Донецької виправної колонії №124 УДПС України у Донецькій області майнові збитки, оскільки на його харчування та комунально-побутове забезпечення були затрачені державні кошти у сумі 6819,65 грн.

Позивач просив ухвалити судове рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 вартість затрачених на його харчування та комунально-побутове забезпечення державних коштів у сумі 6819,65 грн. на користь Донецької виправної колонії №124 УДПС України у Донецькій області, а також витрати по оплаті судового збору.

У судовому засіданні представник позивача - прокурор прокуратури Кіровського району м. Донецька Петрикін Д.В. в повному обсязі підтримав позовні вимоги та суду надав показання, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, від дачі пояснень відмовився, заявивши, що він не буле слухати ніяку лекцію, після чого самовільно покинув зал судового засідання.

Суд, вислухавши пояснення сторін, приходить до переконання у тому, що позовні вимоги прокурора Кіровського району м. Донецька підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво Держави у судах у випадках, передбачених законодавством.

Право прокурора на звернення до суду в інтересах держави передбачено ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст.118 Кримінально-виконавчого кодексу України, засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно-корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність.

Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній. Адміністрація зобов'язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися спільно корисною оплачуваною працею.

У судовому засіданні встановлено, що вироком Дніпровського райсуду м. Києва від 14 грудня 1999р. відповідач ОСОБА_2 був засуджений за ст. 94 КК України (в редакції 1960р.) до покарання у вигляді позбавлення волі на 15 років. Початок відбування призначеного строку покарання - 21 квітня 1999 р., кінець відбування призначеного строку покарання - 21 квітня 2014 р.

Відповідач ОСОБА_2 з 22 грудня 2011р. до 19 квітня 2012р. відбував покарання, призначене за вказаним вироком суду, у Донецькій виправний колонії №124 УДПС України у Донецькій області, а з 20 квітня 2012р. до 13 січня 2013р. - відбував покарання у Жданівській виправній колонії УДПС України у Донецькій області.

З 22 грудня 2011р. відповідач ОСОБА_2 знову відбуває покарання у Донецькій виправній колонії № 124 УДПС України у Донецькій області, адміністрація якої у встановленому законом порядку створила умови, що дають змогу засудженому займатися спільно корисною оплачуваною працею.

Згідно протоколу № 3 від 28 січня 2013р., відповідача - засудженого ОСОБА_2 переведено із дільниці карантину, діагностики та розподілу до дільниці соціалізації і йому запропоновано робочі місця згідно потужностей виробництва виправної установи і медичних показників.

Незважаючи на це, за час відбування покарання у Донецькій виправній колонії №124 УДПС України у Донецькій області відповідач ОСОБА_2, будучи працездатним, жодного дня не працював, до праці ставиться негативно, навмисно та безмотивно відмовлявся від всіх запропонованих адміністрацією колонії робіт.

Окрім того, відповідач ОСОБА_2 за місцем відбування покарання характеризується вкрай негативно, за весь час відбуття покарання отримав 29 стягнень та тільки два заохочення у 2000-2001 роках.

Як вбачається з протоколів від 30 січня 2013р. та від 06 лютого 2013р., відповідач - засуджений ОСОБА_2, будучи працездатним, навмисно та безмотивно відмовився працювати в місцях і на роботах, які були визначені адміністрацією Донецької виправної колонії №124 УДПС України у Донецькій області.

Згідно медичної довідки від 17 квітня 2014р. засуджений ОСОБА_2 не мав звільнень від роботи з приводу захворювань та листів непрацездатності під час відбування покарання у Донецькій ВК-124 УДПС України у Донецькій області.

Як вбачається з бухгалтерської довідки, виданої Донецькою виправною колонією № 124, за час відбування покарання на харчування та комунально - побутове забезпечення відповідача - засудженого ОСОБА_2 було витрачено державних коштів на загальну суму 6819 грн. 65 коп., з яких:

-4159 грн. 90 коп.- витрачено на харчування засудженого;

-2659грн.75 коп.- витрачено на комунально-побутове забезпечення засудженого.

Ніяких утримань вказаних сум з відповідача не проводилося із-за відсутності заробітної плати.

Крім того, засуджений - відповідач ОСОБА_2 за період з 1999р. по 2013р. за систематичне злісне порушення вимог встановленого режиму утримання та правил внутрішнього розпорядку має 20 стягнень.

З характеристики, наданої начальником дільниці посиленого контролю ДВК № 124, вбачається, що засуджений - відповідач ОСОБА_2 характеризується вкрай негативно, на шлях виправлення не став, не проявляє готовності до самокерованої соціально-правомірної поведінки та негативно впливає на інших засуджених.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що з відповідача ОСОБА_2 на користь Донецької виправної колонії №124 УДПС України у Донецькій області підлягає стягненню вартість спричиненої шкоди - витрачених на харчування та комунально-побутові послуги засудженого ОСОБА_2 державних коштів в розмірі 6 819 грн. 65 коп.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 243, 60 грн.

Керуючись ст.1166 ЦК України; ст. ст. 118,121 КВК України; ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»; ст.ст. 10, 60, 88, 212-218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги прокурора Кіровського району м. Донецька в інтересах держави до ОСОБА_2 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, на користь Донецької виправної колонії №124 Управління державної пенітенціарної служби України у Донецькій області (ідентифікаційний код 08563257, поточний рахунок 35222001000618 в ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016) в відшкодування спричиненої шкоди 6 819(шість тисяч вісімсот дев'ятнадцять) грн. 65 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Кіровський райсуд м. Донецька суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: