Рішення

від 28.04.2014 по справі 910/589/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/589/14 28.04.14

За позовом публічного акціонерного товариства "ВИРОБНИЧО-ТОРГОВА КОНДИТЕРСЬКА ФІРМА "ЛАСОЩІ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "РЕТЕЙЛ КЕПІТАЛ УКРАЇНА"

про стягнення 2.107.496,74 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Паньків В.Я. - за довіреністю від 27.01.2014 № б/н;

відповідача: не з'явилися.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Публічне акціонерне товариство "ВИРОБНИЧО-ТОРГОВА КОНДИТЕРСЬКА ФІРМА "ЛАСОЩІ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "РЕТЕЙЛ КЕПІТАЛ УКРАЇНА" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 2.107.496,74 грн.

Суть спору: позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між ними договором поставки кондитерських виробів від 01.12.2012 № 37а/12 у зв'язку із чим позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 1.656.226,87 грн, яка утворилася внаслідок несплати останнім отриманого ним товару, а також пені в сумі 364.731,37 грн і 3 % річних в сумі 86.538,50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 прийнято позовну заяву публічного акціонерного товариства "ВИРОБНИЧО-ТОРГОВА КОНДИТЕРСЬКА ФІРМА "ЛАСОЩІ" до розгляду та порушено провадження у справі № 910/589/14.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю, з урахуванням таких підстав.

По-перше: відповідач вважає, що укладений сторонами спору договір від 01.12.2012 № 37а/12 є недійсним. Недійсність вказаного договору відповідач пов'язує із тим, що позивачем не надано доказів, підтверджуючих повноваження його генерального директора на вчинення правочину, а саме не надано підтвердження того, що укладання вказаного договору не було значним правочином, тобто його загальна сума не перевищувала 10 % вартості активів за даними останньої річної фінансової публічного акціонерного товариства "ВИРОБНИЧО-ТОРГОВА КОНДИТЕРСЬКА ФІРМА "ЛАСОЩІ" (за 2011 рік). Відповідач зазначив, що у випадку, якщо договір від 01.12.2012 № 37а/12 був для позивача значним, то згідно ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" укладення вказаного договору повинно було затверджено рішенням наглядової ради або загальних зборів позивача.

По-друге: відповідач, посилаючись на ст. 180 Господарського кодексу України, зазначив, що сторонами не узгоджені істотні умови договору, а саме предмет (товар) та ціну товару.

По-третє: згідно відзиву на позов, відповідач вважає, що в останнього відсутні підстави для оплати отриманого ним товару. Наведене твердження відповідач мотивує тим, що первинні бухгалтерські документи (видаткові накладні), які слугують підставою для позову, не містять посилань на договір від 01.12.2012 № 37а/12, а також у більшості видаткових накладних зазначено, що товар поставляється без замовлення. Отже, оскільки первинні документи не мають відношення до договору від 01.12.2012 № 37а/12, відповідачеві невідомо коли і на підставі чого у нього виникло зобов'язання по оплаті товару.

По-четверте: відповідно до тверджень відповідача, підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків, на який позивач посилається як на підставу позову, не є первинним бухгалтерським документом, у розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому вказаний Акт не є належним доказом, який підтверджує факт виникнення у відповідача будь-яких зобов'язань.

Представник відповідача в жодне судове засідання, в яких розглядалася судом дана справа, не з'явився, в той час як відповідач про їх дату, час і місце був повідомлений належним чином про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення поштового зв'язку про вручення уповноваженій особі відповідача поштових відправлень суду.

В судовому засіданні 28.04.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Отже, заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між публічним акціонерним товариством "ВИРОБНИЧО-ТОРГОВА КОНДИТЕРСЬКА ФІРМА "ЛАСОЩІ", як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "РЕТЕЙЛ КЕПІТАЛ УКРАЇНА", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір поставки кондитерських виробів від 01 січня 2012 року № 37а/12 із протоколом розбіжностей до вказаного правочину (далі - Договір).

Згідно предмету Договору позивач зобов'язується відпустити, поставити кондитерські вироби (далі - товар), в якості, в асортименті замовленому відповідачем і узгодженому з позивачем, а відповідач зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити його в строк, що визначений у Договорі та додатках до нього (п. 1.1 Договору).

Предметом поставки є кондитерські вироби, зазначені в рахунку-фактурі, накладній або специфікації, які є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).

Як визначено сторонами у п. 2.2 Договору, обсяг, асортимент та марка товару, що поставляється, зазначаються в документах передбачених п. 1.2 Договору.

У відповідності до п. 2.4 Договору датою відпустку (передачі) товару є дата, вказана у видаткових накладних, які є одночасно підставою для оплати одержаного товару (в разі погодження сторонами відстрочення платежу). Сторони визнають на видаткових накладних підписи їх представників та відбитки печатки, засвідчують факт досягнення взаємної згоди по строкам оплати та факт досягнення взаємної згоди по цінам, при цьому службові особи, які приймають-передають товар вважаються уповноваженими представниками сторін, мають право вчиняти всі необхідні дії з прийому-передачі товару.

У випадку відстрочки платежу, оплата за отриманий товар проводиться відповідачем на протязі 60 (шістдесяти) календарних днів з дати вказаної у підписаній та засвідченій печатками сторін видатковій накладній, якщо інше не обумовлене сторонами (п. 3.4 Договору).

Згідно п. 5.2 Договору за несвоєчасну оплату вартості одержаного товару, відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної суми простроченого платежу, яка діяла на період прострочення, за кожен день прострочення.

Також, до Договору сторонами укладено Додаток від 01.12.2012 № 1 (далі - Додаток № 1), в якому наведені перелік відповідальних осіб відповідача, уповноважених останнім на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей, та зразки їх підписів.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Оскільки виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, позивач на підставі Договору поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 5.593.964,88 грн. Наведений факт підтверджується видатковими накладними, які підписані, зокрема, з боку відповідача його відповідальними особами і підписи яких скріплені відбитками штампу та печатки товариства з обмеженою відповідальністю "РЕТЕЙЛ КЕПІТАЛ УКРАЇНА". Належним чином засвідчені копії видаткових накладних наявні в матеріалах справи, а їх оригінали оглянуто судом у судових засіданнях.

Відповідач частину отриманого товару, загальною вартістю 3.039.015,41 грн, повернув позивачеві, про що свідчать видаткові накладні на повернення товару, які містяться в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, загальна вартість фактично отриманого відповідачем від позивача товару складає 2.554.949,47 грн.

Спір між сторонами даного судового процесу виник в результаті порушення з боку відповідача обов'язку за Договором, який полягає в оплаті отриманого від позивача товару. Розмір неоплаченого відповідачем товару, станом на момент вирішення судом даного сопору, складає 1.656.226,87 грн. В підтвердження розміру заборгованості, позивач надав суду засвідчену копію Акту звірки взаємних розрахунків, який складений сторонами спору станом на 22 жовтня 2013 року, підписаний з обох сторін і скріплений відбитками їх печаток (оригінал вказаного Акту оглянуто судом у судових засіданнях).

Крім того, враховуючи, що відповідач порушив правила здійснення господарської діяльності, позивачем заявлена позовна вимога про застосування до відповідача штрафної санкції у вигляді пені в сумі 364.731,37 грн, а також відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, шляхом стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 86.538,50 грн.

Відповідач позовні вимоги відхилив повністю з підстав, які наведені у його відзиві і вказані в описовій частині даного рішення. Однак, суд заперечення відповідача відхиляє, з огляду на таке.

По-перше: відносно тверджень відповідача щодо недійсності Договору, суд зазначає таке.

Відповідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу.

Згідно загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачених частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Приписами ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ст. 241 Цивільного кодексу України).

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Аналогічна правова позиція викладена у п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Виходячи з наведених вище норм матеріального права та обставин даної справи, Договір з боку позивача є схваленим, про що свідчать дії публічного акціонерного товариства "ВИРОБНИЧО-ТОРГОВА КОНДИТЕРСЬКА ФІРМА "ЛАСОЩІ" спрямовані на виконання його зобов'язань за Договором, які полягають у поставці відповідачеві товару. Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд не вбачає підстав для визнання Договору недійсним в порядку, визначеного ч. 1 п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

По-друге: з приводу тверджень відповідача про те, що сторонами у договорі не узгоджені його істотні умови, а саме предмет (товар) та ціну товару суд зазначає таке.

Як встановлено вище, сторони у пунктах 1.2, 2.4 Договору передбачили, що предметом поставки є кондитерські вироби, які зазначені, у тому числі, у накладних , які є невід'ємною частиною Договору, і підписання представниками сторін Договору цих накладних свідчить досягнення ними взаємної згоди по цінам товару.

Отже, з урахуванням наведених вище умов Договору та вимог, визначених ст. 180 Господарського кодексу України, сторони спору погодили істотні умови правочину, а саме його предмет та ціну.

По-третє: твердження відповідача про те, що первинні бухгалтерські документи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не мають відношення до Договору, тому відповідачеві невідомо коли і на підставі чого у нього виникло зобов'язання по оплаті товару, судом відхиляються з урахуваннями такого.

Сторонами у п. 2.4 Договору визначено, що видаткові накладні є підставою для оплати одержаного товару (в разі погодження сторонами відстрочення платежу).

Якщо припустити той факт, що поставка товару здійснювалася позивачем не на підставі Договору, а на підставі договору, укладеного у спрощений спосіб, тобто шляхом усної домовленості, то у відповідності до правил, визначених ст. 692 ЦК України, відповідач повинен був оплатити товар після його отримання за видатковими накладними, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Відповідачем доказів щодо укладення між сторонами спору іншої угоди з поставки кондитерських виробів суду не надано, відтак, суд констатує, що товар поставлявся позивачем і отримувався відповідачем в межах укладеного між останніми Договору від 01 січня 2012 року № 37а/12.

По-четверте: відповідач також заперечує проти позову з тих підстав, що акт звірки взаємних розрахунків, на який позивач посилається як на підставу позову, не є первинним бухгалтерським документом, у розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому вказаний Акт не є належним доказом, який підтверджує факт виникнення у відповідача будь-яких зобов'язань.

Суд із наведеним вище твердженням відповідача погоджується і водночас зазначає, що в Акті звірки взаємних розрахунків відображені зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених між сторонами спору операцій, тобто наведені видаткові накладні, за якими поставлявся товар і частково повертався, і дані про надходження грошових коштів. Факт підписання з боку відповідача Акту і скріплення його відбитком печатки підприємства, розцінюється судом як визнання наявності і розміру заборгованості, яка виникла на підставі Договору.

Отже, виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Таким чином, підсумовуючи сукупність наведених вище фактів, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1.656.226,87 грн підлягає задоволенню повністю, з тих підстав, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи, що відповідачем допущено порушення у зобов'язанні за Договором, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 364.731,37 грн, а також 3 % річних в сумі 86.538,50 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РЕТЕЙЛ КЕПІТАЛ УКРАЇНА" (04070, м. Київ, Подільський район, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 25; ідентифікаційний код 37974933, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь публічного акціонерного товариства "ВИРОБНИЧО-ТОРГОВА КОНДИТЕРСЬКА ФІРМА "ЛАСОЩІ" (76010, м. Івано-Франківськ, вул. Ленкавського, буд. 12-А; ідентифікаційний код 00382102, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основну заборгованість в сумі 1.656.226,87 (один мільйон шістсот п'ятдесят шість тисяч двісті двадцять шість) грн 87 коп.; пеню в сумі 364.731,37 (триста шістдесят чотири тисячі сімсот тридцять одна) грн 37 коп.; 3 % річних в сумі 86.538,50 (вісімдесят шість тисяч п'ятсот тридцять вісім) грн 50 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 42.149,93 (сорок дві тисячі сто сорок дев'ять) грн 93 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07 травня 2014 року.

Суддя С.В. Балац