Рішення

від 05.05.2014 по справі 916/959/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" травня 2014 р.Справа № 916/959/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

Представники:

від позивача: Цоєва В.В. згідно довіреності від 10.04.2014р.;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

позовом: Виноградненського сільського споживчого товариства (с. Виноградне, Болградського р-ну, Одеської обл.);

до відповідача : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1);

про стягнення 18700,00грн.

14.03.2014р. Виноградненське сільське споживче товариство звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення із останньої заборгованості в сумі 18700,00грн.

Ухвалою суду від 17 березня 2014р. порушено провадження за зазначеним позовом у справі № 916/959/14.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов з підстав викладених в позовній заяві. Пояснив і надав заяву, в якій зазначив, що позивач звернувся до суду як до фізичної особи -підприємця. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином за місцем реєстрації, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвал суду.

Отже, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Така правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у п.32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10.12.09.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2012р. між Правлінням Виноградненського сільського споживчого товариства та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 був укладений договір № 2 оренди нежитлового приміщення.

Предметом договору було приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Вступ орендатора в користування приміщенням здійснюється одночасно з підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору (п. 2.1).

Відповідно п. 3.1 договору розмір плати за користування об'єктом оренди, обладнання та інвентарю становить з 01.04.12. по 30.04.12. - 500,00грн., з 01.05.12. по 31.12.12. - 1000,00грн., з 01.01.13. по 31.12.13. - 1100,00грн., без врахування ПДВ. ПДВ нараховується згідно діючого законодавства.

Згідно п. 3.4 договору плата за користування об'єктом оренди, а також вартості комунальних послуг й плата за електроенергію здійснюються безготівковим розрахунком, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця, або готівкою у касу.

Пунктом 4.1.1 договору передбачено, що орендар зобов'язується, своєчасно, не пізніше 5 числа поточного місяцю та в повному обсязі виплачувати орендодавцю плату за користування об'єктом оренди.

Відповідно п. 5.1.1 договору за порушення строку сплати, встановленого п. 4.1.2 договору, а саме: за порушення строку внесення плати за користування об'єктом оренди, орендатор виплачує орендодавцю пеню в розмірі 5% від суми боргу за кожен календарний день прострочення.

Відповідно розділу 6 договору він діє з 01.04.2012р. по 31.12.2013р. та до нього додається акт прийому-передачі об'єкту оренди №2 від 01.03.2012р.

26.09.2013р. за № 14 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію з вимогою сплатити заборгованість за оренду поміщення, яку останній залишив без відповіді та задоволення.

Позивачем виконано свої обов'язки за договором, бо надано приміщення в оренду, що розташоване в АДРЕСА_2, а відповідач не виконав свої обов'язки бо не розрахувався за оренду приміщення за період із із листопада 2012 року по лютий 2013 року.

Отже, у відповідача утворилась заборгованість із орендних платежів за орендоване приміщення в сумі 4200,00грн.

Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з вимогами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд задовольняє позов щодо стягнення основного боргу в сумі 4200,00грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 14500,00грн.

Відповідно п. 5.1.1 договору за порушення строку сплати, встановленого п. 4.1.2 договору, а саме: за порушення строку внесення плати за користування об'єктом оренди, орендатор виплачує орендодавцю пеню в розмірі 5% від суми боргу за кожен календарний день прострочення.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Перевіривши, доданий до позовної заяви розрахунок позивача в частині нарахування пені, суд задовольняє позов у частині стягнення пені в сумі 314,94грн. та відмовляє в частині стягнення пені в сумі 14185,00, оскільки ст. 3 Закону України "Про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" встановлює, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів повної сплати заборгованості не надав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд задовольняє позов у частині стягнення основної заборгованості в сумі 4200,00грн. та пені в сумі 314,94грн, оскільки вимоги в цій частині підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства, і відмовляє в позові у частині стягнення пені в сумі 14185,06грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Виноградненського сільського споживчого товариства (вул. Леніна, 117-А, с. Виноградне, Болградський район, Одеська область, 68722, код ЄДРПОУ 01706216):

- 4200,00грн. - основного боргу,

- 314,94грн.- пені,

- 441,11 грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

3. Відмовити в позові у частині стягнення пені в сумі 14185,06грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 08 травня 2014р.

Суддя Брагіна Я.В.