Ухвала

від 08.05.2014 по справі 6-25/2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 6-25/2010

Провадження № 22-ц/779/990/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Корюкіна М.П.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Васильковського В.М., Меленко О.Є.,

секретаря Мельник О.В.,

з участю: апелянта - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Городенківського районного суду від 20 серпня 2010 року -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Городенківського районного суду від 20 серпня 2010 року задоволено подання відділу державної виконавчої служби Городенківського районного управління юстиції про тимчасове обмеження права виїзду за кордон та встановлено тимчасове обмеження права виїзду за кордон ОСОБА_2 до врегулювання боргових зобов'язань.

Не погоджуючись із даною ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт вказує на те, що його належним чином не було повідомлено про час і місце розгляду справи, чим позбавлено права подавати докази та пояснення з приводу обставин справи. На думку апелянта, у суду не було підстав для застосування до нього тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, оскільки він умисно не ухиляється від виконання рішення суду, проживає за тією ж адресою, з'являється до виконавчої служби за викликом для дачі пояснень. Крім того, він не заперечував проти складення акту опису і арешту його майна з подальшою реалізацією цього майна на суму 16250 грн. Також ОСОБА_2 вказує на те, що він не заперечує проти подальшої реалізації державним виконавцем іншого належного йому нерухомого майна для погашення заборгованості перед банком. Посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, просив її скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні подання ВДВС Городенківського районного управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон стосовно нього.

Представник ВДВС Городенківського районного управління юстиції та інші сторони не з'явились з невідомих причин, хоч судові повідомлення їм направлялись у встановленому законом порядку завчасно. Отже, є правові підстави для розгляду справи у їх відсутності.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній. Крім того, зазначив, що він не чинив і не чинить дій щодо ухилення від виконання судового рішення про стягнення з нього кредитної заборгованості. Вказав, що в даний час державною виконавчою службою вживаються заходи щодо оцінки та реалізації належного йому приміщення станції технічного обслуговування. ОСОБА_2 також пояснив, що про наявність оскарженої ухвали він дізнався тільки в грудні 2013 року на кордоні України, коли мав намір з'їздити в Молдавію. Вважаючи ухвалу незаконною, просить її скасувати.

Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Задовольняючи подання ВДВС Городенківського РУЮ та встановлюючи тимчасове обмеження права виїзду за кордон ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з наявності у боржника ОСОБА_2 значної суми заборгованості у розмірі 1123923,94 грн та відсутності у нього майна та розрахункових рахунків, які можна було б спрямувати на погашення вищевказаної заборгованості.

Однак, з таким висновком колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступних підстав.

Повноваження суду першої інстанції при вирішенні цивільних справ визначені Цивільним процесуальним кодексом України. Нормами цього кодексу також визначені повноваження щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 статті 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Перелік заходів забезпечення позову наведено в статті 152 ЦПК України. Серед видів такого забезпечення стаття 152 ЦПК України не передбачає вжиття судом тимчасового обмеження особи у виїзді за межі України. На час постановлення оскарженої ухвали в розділі VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» також не було правової норми, яка б уповноважувала суд на вирішення питання щодо тимчасового обмеження громадянина у виїзді за межі України. Такою нормою (статтею 377-1) ЦПК України була доповнена згідно із Законом України №2677-У1 від 04.11.2010 року.

Відповідно до статті 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежено тільки законом.

Згідно статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах будь-якої держави. Кожна людина має право вільно залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачені законом, і які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

Статтею 6 цього Закону передбачено, що при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.

Отже, враховуючи, що на час постановлення судом першої інстанції в даній справі ухвали від 20 серпня 2010 року в ЦПК України та в інших законах України була відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження застосовувати в порядку, передбаченому ст.ст.151-153 ЦПК України, такий вид забезпечення позову як тимчасове обмеження у виїзді за межі України боржника у зв'язку із невиконанням ним судового рішення, то суд не мав правової підстави для задоволення подання державного виконавця щодо обмеження у виїзді за кордон ОСОБА_2

Крім того, колегія суддів зауважує, що державним виконавцем не надано документальних доказів, які б свідчили про умисне ухилення ОСОБА_2 від виконання судового рішення.

Приймаючи до уваги вище наведене, колегія суддів вважає, що постановлена в даній справі ухвала про тимчасове обмеження ОСОБА_2 в праві виїзду за межі України не являється законною і обґрунтовано. Тому вона не може бути залишена в силі.

Керуючись ст.ст. 218, 312, 313-315; 319; 324; 325 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Городенківського районного суду від 20 серпня 2010 року в даній справі скасувати та постановити нову ухвалу.

В задоволенні подання відділу державної виконавчої служби Городенківського районного управління юстиції про тимчасове обмеження права виїзду за кордон ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Васильковський

О.Є. Меленко