Ухвала

від 17.04.2014 по справі 872/4326/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 квітня 2014 рокусправа № 2а/0470/14606/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Юхименка О.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

представника позивача - Дмитренко А.М. (довіреність від 01.02.2014)

представника відповідача - Чохелі Т.Р. (довіреність від 26.12.2013)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 січня 2013 року по адміністративній справі № 2а/0470/14606/12 за позовом Фермерського господарства «Антарес Лан» до Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Фермерське господарство «Антарес Лан» (далі- Позивач) звернулося до суду з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі-Відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Відповідача від 21.11.2012 р. № 0000272220, яким Позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 574 712,50 грн. та № 0000262220, яким Позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на 603 808,16 грн. .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що підприємство зареєстровано платником фіксованого сільськогосподарського податку та ним обробляється 100 % сільськогосподарських угідь для вирощування сільськогосподарської продукції. Та обставина, що на момент проведення перевірки частина договорів оренди земельних ділянок не була перереєстрована Відділом Держкомзему у Верхньодніпровському районі, сама по собі не свідчить про те, що вирощена Позивачем на цих угіддях продукція не є сільськогосподарською продукцією Позивача та автоматично не позбавляє його статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку. При цьому несвоєчасна перереєстрація частини договорів оренди земельних ділянок мала місце не з вини Товариства, а саме у зв'язку з порушенням органами Держкомзему строку реєстрації договорів. (а.с.2-9 т.1)

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 січня 2013 року позовні вимоги Фермерського господарства «Антарес Лан» задоволено у повному обсязі.

Постанова суду обґрунтована тим, що не здійснення реєстрації частини договорів оренди земельних ділянок, за умови використання їх Позивачем за згодою власників для вирощення сільськогосподарської продукції , само по собі не спростовує факту виробництва на них Позивачем власної сільськогосподарської продукції, що є підставою для застосування до Товариства спеціального режиму оподаткування. А тому доводи Відповідача про те, що сільськогосподарська продукція, вирощена на вказаних земельних ділянках свідчить про невідповідність Позивача критеріям, необхідним для застосування щодо нього спеціального режиму оподаткування, є безпідставними та такими, що зроблені без урахування усіх фактичних обставин справи. (а.с.235-237 т.2)

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач - Верхньодніпровська ОДПІ, подала апеляційну скаргу, відповідно до якої, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 січня 2013 та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд безпідставно залишив поза увагою приписи статті 20 Закону України « Про оренду землі» та п.301.1 ст. 301 Податкового кодексу України, за якими, сільськогосподарська продукція, вирощена на земельних ділянках, щодо яких договори оренди не оформлені, не може вважатись власно виробленою. За таких обставин Товариство не може мати статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку. А тому прийняті податкові повідомлення - рішення про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток є законними та обгрунтованими. (а.с.2-4 т.3)

ФГ «Антарес Лан» надано заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких апеляційну скаргу просять залишити без задоволення з огляду на необґрунтованість її доводів. Просять врахувати, що Податковий кодекс України не ставить в залежність можливість сплати фіксованого сільськогосподарського податку від наявності факту державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок та врахувати при цьому лист Вищого Адміністративного суду України № 2614/12/13-12 від 28.12.2012 року. (а.с. 15-18 т.3)

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Верхньодніпровської ОДПІ вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити із підстав, у ній зазначених.

Представник ФГ «Антарес Лан» просив залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване, врахувавши при цьому і надані ними заперечення на апеляційну скаргу.

Заслухавши сторони, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і наданих заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовано, що Фермерське господарство "Антарес Лан" зареєстроване 20.04.2006 року, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України за ідентифікаційним кодом 34148760 та перебуває на обліку в Верхньодніпровській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, має Свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 100300956 НБ № 039933. (а.с.11,12)

30.10.2012 року уповноваженими фахівцями Верхньодніпровської ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку Фермерського господарства "Антарес Лан" щодо дослідження правомірності здійснення операцій з продажу товарів у березні-червні 2012 року та відповідного походження реалізованих товарів у зазначеному періоді, за результатами якої складено Акт № 232/222-34148760 від 02.11.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення Фермерським господарством "Антарес Лан":

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, а саме, Фермерським господарством "Антарес Лан" занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість по загальній декларації за березень-червень 2012 р. в сумі 459 770,00 грн.. в тому числі: березень 2012 р. - 350 000,00 грн., квітень 2012 р. - 62 168,00 грн., травень 2012 р. - 30 916,00 грн., червень 2012 р. - 16 686,00 грн.;

- пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України - до складу валового доходу 2012 р. Фермерське господарство "Антарес Лан" не включило суму реалізації зернових культур в розмірі 2 298 850,16 грн., в тому числі: 1 квартал 2012 р. - 1 750 000,00 грн. та 2 квартал 2012 р. - 548 850,16 грн.;

- п. 49.1, 49.2, 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме, Фермерським господарством "Антарес Лан" не подано податкові декларації по податку на прибуток до податкового органу за 1 квартал 2012 р. та 1 півріччя 2012 р. (т.1 а.с. 74)

Висновки перевіряючих обгрунтовано тим, що в 2012 році у користуванні Фермерського господарства "Антарес Лан" знаходилося 871,6 га землі, при цьому в органах Держкомзему станом на 11.10.2012 р. зареєстровано 89 договорів оренди землі на земельні ділянки загальною площею 539,1612 га, або 61,86 % від загальної площі орендованої землі. Інші договори передані на реєстрацію, проте не зареєстровані з причин, незалежних від підприємства. (а.с. 57, 60 т.1)

Також Акт перевірки містить посилання на те, що Фермерське господарство "Антарес Лан" у періоді, що перевірявся, було платником фіксованого сільськогосподарського податку. (а.с. 51, 53, 75 т.1)

Перевіркою встановлено і здійснення підприємством Товариством виду діяльності, що полягала у вирощуванні зернових та технічних культур, наявність працівників та залучення найманих працівників, наявність власного транспорту, обладнання, використання залученого транспорту, використання орендованих офісного та складських приміщень, наявність договорів оренди земельних ділянок. (а.с. 52-61 т.1)

На підставі акту перевірки Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 21.11.2012 року № 0000272220 та № 0000262220, якими Позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 574 712,50 грн. та податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 603 808,16 грн. відповідно. (а.с.27-30 т.1).

Скасування вказаних податкових повідомлень-рішень і було предметом даного спору.

Щодо фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції, заперечень у сторін не виникало.

Задовольняючи позовні вимоги Фермерського господарства "Антарес Лан", суд першої інстанції виходив з того, що не здійснення реєстрації частини договорів оренди земельних ділянок, за умови використання цих ділянок Позивачем за згодою власників для вирощення сільськогосподарської продукції, само по собі не спростовує факту виробництва на них Позивачем власної сільськогосподарської продукції, що є підставою для застосування до Товариства спеціального режиму оподаткування. А тому доводи Відповідача про те, що сільськогосподарська продукція, вирощена на вказаних земельних ділянках, не може вважатись власно вирощеною Позивачем, і як наслідок, свідчить про невідповідність Позивача критеріям, необхідним для застосування щодо нього спеціального режиму оподаткування, слід визнати безпідставними та такими, що зроблені без урахування усіх фактичних обставин справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та вважає за необхідне зазначити і наступне.

Дійсно, відповідно до частини другої статті 20 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В той же час, відповідно до приписів підпунктів 14.1.233 та 14.1.77 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України, для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника.

Однак Податковий кодекс України не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Отже, за таких обставин будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Таким чином, як випливає зі змісту пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні товариства на будь-яких умовах.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави дійти висновку, шо для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

В той час як податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, колегія суддів зазначає, що само по собі недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Розглядувані угіддя будуть знаходитися у користуванні платника сільськогосподарського податку. При цьому варто враховувати, що виникнення орендних відносин відповідно до вимог земельного законодавства не є обов'язковою умовою для визнання сільськогосподарських угідь такими, що знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. Зазначене пояснюється тим, що оренда є лише одним із видів права користування землею.

У свою чергу, Податковий кодекс України не зводить користування сільськогосподарськими угіддями лише до виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки. Відповідно, зареєстрований належним чином договір оренди не може вважатися єдиним обов'язковим документом, що підтверджує правомірність перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку. Відтак, дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

За таких обставин відсутні будь-які підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками.

З огляду на фактичні обставини справи, встановлені судом та не спростовані Відповідачем, у податкового органу були відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до Позивача, як платників фіксованого сільськогосподарського податку, що застосовує спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, з огляду на недотримання останніми норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів, (та і то не з його вини), оскільки, відповідно до положень абзацу 1 пункту 301.1 статті 301 Податкового кодексу України, платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що суд безпідставно залишив поза увагою приписи статті 20 Закону України « Про оренду землі» та п.301.1 ст. 301 Податкового кодексу України, за якими, сільськогосподарська продукція, вирощена на земельних ділянках, щодо яких договори оренди не оформлені, не може вважатись власно виробленою, визнаються колегією суддів помилковими та такими, що спростовуються приписами вищенаведених правових норм.

За таких обставин та у межах доводів апеляційної скарги підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, ст.. 205 ,206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 січня 2013 року по адміністративній справі № 2а/0470/14606/12 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядку та у строки, визначені статтею 212 КАС України.

Повний текст ухвали складено 21 квітня 2014року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: В.В. Мельник