cpg1251 Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Вступна та резолютивна частини
м. Миколаїв.
23 вересня 2013 року Справа № 814/2568/13-а
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. за участю секретаря судового засідання Калінічевої М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомпублічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго", вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017
доСпеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби, пр-т Шевченка, 15/1, м. Одеса, Одеська область, 65058 проскасування податкового повідомлення - рішення від 27.05.2013р. №0000031520, від 27.05.2013р. № 0000041520, За участю представників сторін:
від позивача: Кузьміної І.С.,
від позивача: Вдовиченко О.А.,
від позивача: Татаренко Л.Ф.,
від відповдіача: не з'явився,
В С Т А Н О В И В:
Керуючись ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства суд проголошує вступну та резолютивну частину постанови суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позов публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" - задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби від 27.05.2013р. № 0000031520, № 0000041520.
Повернути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" шляхом безспірного списання Державною казначейською службою із рахунку Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби судовий збір у сумі 2294,00 грн.
Повний текст постанови суду буде виготовлено протягом п'яти робочих днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н. В. Лісовська
Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Миколаїв
23 вересня 2013 року Справа № 814/2568/13-а
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. за участю секретаря судового засідання Калінічевої М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомпублічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго", вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017
доСпеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби, пр-т Шевченка, 15/1, м. Одеса, Одеська область, 65058 проскасування податкового повідомлення - рішення від 27.05.2013р. №0000031520, від 27.05.2013р. № 0000041520, За участю представників сторін:
від позивача: Кузьміної І.С.,
від позивача: Вдовиченко О.А.,
від позивача: Татаренко Л.Ф.,
від відповдіача: не з'явився,
В С Т А Н О В И В:
Позивач - ПАТ «Миколаївобленерго» звернулося з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби ( далі по тексту -СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2013 № 0000031520 та № 0000041520.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що при проведенні планової документальної перевірки перевіряючі дійшли хибних висновків, щодо відсутності реальності господарських операцій у позивача з його контрагентами ПП «Реа-Рент Миколаїв», ПП «Ліком-Буд», ПП «Сендпіт», - ПП «Ліком-Буд» ,- ТОВ «Соборне-1»,- ТОВ «Будагромаш». Позивач також зазначає, що ДПІ не правомірно вважає віднесення підприємством у 2012 році фактичних витрат первісної вартості новостворених об'єктів основних засобів з порушенням норм Податкового Кодексу. Стосовно коштів які сплачуються покупцями при перевищенні договірних величин споживання електричної енергії, позивач зазначає, що ДПІ не правомірно та помилково вважає, що це отримання позивачем додаткового доходу, оскільки фактично сплата покупцями при перевищенні договірних величин споживання електричної енергії є штрафна санкціями за надмірно спожиту електроенергію яка не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Позивач вважає винесені податкові рішення повідомлення неправомірними та таким що належать скасуванню.
Відповідач проти позову заперечує надав суду письмові заперечення та пояснення в судовому засіданні, вважає що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні 23.09.2013 року в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Вислухав пояснення представників сторін наданих в попередніх судових засіданнях, дослідив матеріали що містяться у справі, оцінив докази у їх сукупності, суд дійшов висновку що позовні вимоги належать задоволенню виходячи з наступного:
СДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Миколаївобленерго», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, про результати якої було складено Акт від 14.05.2013 року №83/15-2/23399393 (надалі - Акт перевірки) .
За результатами вказаної документальної планової виїзної перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення (ППР):
від 27.05.2013 № 0000031520, яким ПАТ «Миколаївобленерго» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 2 406 091,00 грн. за основним платежем та 1 203 045,50 грн. за штрафними санкціями;
від 27.05.2013 № 0000041520, яким ПАТ «Миколаївоблерего» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на суму 2 158 511,00 грн. за основним платежем та 1 079 255,50 грн. за штрафними санкціями.
Підставою для прийняття відповідачем згаданих ППР послугували відповідні висновки Акту перевірки, а саме:
а) про порушення ПАТ «Миколаївобленерго» пп. 14.1.27, 14.1.36, 14.1.108 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, пп. 138.8.5 п. 138.8, п. 138.9 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що знайшло свій вираз у врахуванні при визначенні об'єкта оподаткування витрат по господарських відносинах з суб'єктами господарювання, з якими органам ДПС не вдалося провести зустрічні звірки стосовно підтвердження відповідних господарських операцій, та свідоцтва платника податку на додану вартість (ПДВ) яких були анульовані (через що відповідні господарські операції визнано відповідачем непідтвердженими):
- з приватним підприємством (ПП) «Реа-Рент Миколаїв» (код ЄДРПОУ 33798208) - на суму 227 254,00 грн. (с. 19 Акту перевірки);
ПП) «Реа-Рент Миколаїв» (код ЄДРПОУ 35513358) - на суму 15 083,00 грн. (с. 25 Акту перевірки);
- з ПП «Ліком-Буд» (код ЄДРПОУ 30460548) - на суму 822 972,00 грн. (с. 32 Акту перевірки);
б) про порушення ПАТ «Миколаївобленерго» п. 198.2 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4 ст. 201 з урахуванням пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, що полягало у завищенні за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 1 670 073,00 грн. по господарських відносинах з підприємствами, які, за даними ДПС, відсутні за місцем реєстрації:
- ПП «Сендпіт» - на суму 3 017,00 грн.;
- ПП «Реа-Рент Миколаїв» - на суму 45 451,00 грн.;
- ПП «Ліком-Буд» - на суму 168 265,00 грн.
- ТОВ «Соборне-1» - на суму 340,00 грн.;
- ТОВ «Будагромаш» - на суму 850 000,00 грн.;
(с.с. 52, 53 Акту перевірки);
в) про порушення ПАТ «Миколаївобленерго» пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139, п. 146.4 п. 146.5 статті 146, п. 154.8 ст. 154 Податкового кодексу України, яке виявилося у безпідставному віднесенні на протязі 2012 року до рядку 09 Податкового звіту «Прибуток, звільнений від оподаткування або збиток від діяльності, прибуток від якої звільняється від оподаткування» фактичних витрат первісної вартості новостворених об'єктів основних засобів у сумі 10 370 624,00 грн. (с.с. 43, 44 Акту перевірки);
г) про порушення ПАТ «Миколаївобленерго» п. 10 підрозділу 2 розділу ХХ, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України, що полягало у заниженні за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1 091 438,00 грн. відносно коштів, які сплачуються покупцями при перевищенні договірних величин споживання електричної енергії відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику».
Щодо врахування при визначенні об'єкта оподаткування витрат по господарських відносинах з суб'єктами господарювання, з якими органам ДПС не вдалося провести зустрічні звірки стосовно підтвердження відповідних господарських операцій, та свідоцтва платника ПДВ яких були анульовані, слід зазначити, що
Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», передбачає, що якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДПРОУ, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДРОПУ, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДРПОУ, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Відповідно до роз'яснення Міністерства доходів і зборів України від 27.05.2013 № 3642/6/99-99-19-04-01-15, суб'єкт господарювання не несе відповідальності за зобов'язаннями контрагента. Якщо останнім було порушено норми чинного законодавства, то саме він повинен нести встановлену відповідальність.
Системний аналіз наведених вище положень нормативно - правових актів дозволяє дійти висновку про те, що сама по собі відсутність контрагента платника податків за юридичною адресою або анулювання його свідоцтва платника ПДВ не свідчать про те, що принаймні на певному етапі такий суб'єкт реально здійснював господарську діяльність, а відтак - не є безумовною підставою для визнання фіктивними здійснених з ним господарських операцій. При цьому обов'язок доведення фактів порушення суб'єктами господарювання податкового законодавства покладається на контролюючий орган і реалізується нею шляхом проведення відповідної перевірки та оформлення її результатів актом, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства.
Між тим, зі змісту Акта перевірки вбачається, що в ході проведення посадовими особами відповідача перевірки не виявлено фактів порушення позивачем податкового, законодавства. Документи первинного бухгалтерського обліку, які були дослідженні в ході перевірки повністю відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік»
Відповідачем не встановлено при перевірці, що відомості, які містяться в податковій та бухгалтерській звітності ПАТ «Миколаївобленерго», є недостовірними або не відповідають дійсності.
Реальність використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у вказаних контрагентів робіт і товарів (товарно-матеріальних цінностей) підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами (податкові та видаткові накладні, довіреності, платіжні доручення, рахунки тощо).
Посилання відповідача на те, що свідоцтва платника ПДВ ПП «Реа-Рент Миколаїв», ПП «Сендпіт» та ПП «Ліком-Буд» анулюванні, у даному випадку, є хибним, та не може бути прийнято судом до уваги, оскільки анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагентів відбувалося значно пізніше ніж були здійсненні господарські операції ПАТ «Миколаївобленерго» з цими контрагентами.
Так, свідоцтво платника ПДВ ПП «Реа-Рент Миколаїв» було анульоване 20.04.2012. Однак 24 договори підряду з ПП «Реа-Рент Миколаїв» (додатки 5- 26 до позову) були укладені позивачем 28.11.2011, а строк їх дії сплинув 31.12.2011. Акти виконаних робіт по договору підряду підписані сторонами 30.12.2011 (додатки 51- 74 до позову). Клопотанням про залучення додаткових доказів від 15.07.2013 (вих. № 01/28-4572) позивач як докази використання позивачем результату підрядних робіт у своїй діяльності (додатки 1- 231 до вказаного клопотання) надав фото приладів обліку, акти опломбування та акти технічної перевірки приладів обліку. Крім цього, згаданим клопотанням як доказ використання у власній господарській діяльності робіт підрядника надано інформацію з використовуваного позивачем програмного засобу «МАТRIX AMM» (станом на 01.07.2013), яким в режимі реального часу фіксуються показання встановлених лічильників за адресами, де підрядником проводились відповідні роботи (додаток 251 до вказаного клопотання).
Свідоцтво платника ПДВ ПП «Сендпіт» було анульоване 06.12.2012 (с. 25 Акту перевірки). Проте, відповідно до договору поставки від 18.06.2012, укладеного між ПАТ «Миколаївобленерго» та ПП «Сендпіт», остання попередня оплата за поставку піску була проведена позивачем ще 30.11.2012 (коли й було складено податкову накладну (додаток 265 до позову)). При цьому з Акту перевірки випливає, що за результатами перевірки первинної документації стосовно господарських відносин між ПАТ «Миколаївобленерго» та ПП «Сендпіт» було перевірено, зауважень щодо оформлення відповідної господарської операції не зроблено. На с.с. 26, 27 Акту перевірки відповідач підтвердив, що товар позивач отримав по накладних (додатки 254- 264 до позову). Клопотанням від 26.06.2013 (вих. № 01/28-4299) про надання додаткових доказів позивач надав до суду довіреності, видані на відповідних осіб, та накладні на переміщення піску зі складів ПАТ «Миколаївобленерго» до складів філій ПАТ «Миколаївобленерго» (додатки 130- 164 до вказаного клопотання), що підтверджує використання піску у господарській діяльності позивача. Також надані акти на списання матеріалів та акти приймання виконаних робіт, які підтверджують, що пісок був використаний при виконанні ремонтно-будівельних роботах (додатки 165- 391 до цього клопотання).
Свідоцтво платника ПДВ ПП «Ліком-Буд» було анульоване 25.02.2013. Між тим, згідно з перевіреними відповідачем банківськими виписками, останньою датою проведення ПАТ «Миколаївобленерго» розрахунків з цим контрагентом було 12.02.2013, що підтверджується картками рахунку 6311 (додатки 146- 167 до позовної заяви) та актами виконаних робіт (додатки 169- 190 до позовної заяви), при цьому останній акт виконаних робіт був складений сторонами 24.12.2012 (с. 36 Акту перевірки; додатки 181, 183 до позовної заяви). Клопотанням позивача про надання додаткових доказів від 26.06.2013 (№ 01/28-4299) суду були надані акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (додатки 3- 25 до цього клопотання), які підтверджують реальність відповідних господарських операцій. Крім того, на с. 39 Акту перевірки зафіксовано, що ПП «Ліком-Буд» має рахунки у банках, а остання звітність цим контрагентом була надана 08.11.2012 за 9 місяців (тож станом на 08.11.2012 контрагент реально вів господарську діяльність). Клопотанням позивача від 15.07.2013 (вих. 01/28-4572) на підтвердження виконання договорів підряду суду були надані фото трансформаторних підстанцій №№ 23, 249, 303, 352, 372, 569, 604, 637, 650, 1044, розташованих на території філії «Південна» ПАТ «Миколаївобленерго» гаражів, диспетчерської філії «Південна», огорожі території філії «Південна», а також дорожнього покриття, які візуально підтверджують виконання робіт, котрі зобов'язалося провести ПП «Ліком-Буд». Також надано лист контрагента щодо доступу на територію позивача та службова записка щодо допуску контрагента для виконання робіт (додатки 247- 249 до цього клопотання).
При проведенні перевірки СДПІ дійшло висновку, що позивачем завищений податковий кредит з ПДВ на суму господарський операцій з контрагентами які, за даними ДПС, відсутні за місцем реєстрації, а саме : ПП «Ліком-Буд», ПП «Сендпіт», - ПП «Ліком-Буд» ,- ТОВ «Соборне-1»,- ТОВ «Будагромаш» (додаток 1.7 до Акту перевірки).
До таких висновків СДПІ дійшло лише з тих підстав, що на день проведення перевірки перевіряючі мали податкову інформацію про існування Актів про неможливість проведення проведення зустрічних звірок з контрагентами. Суд критично оцінює таку позицію відповідача.
Так, згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, в разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів;
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.
З положень п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податків на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
З матеріалів справи вбачається, та не заперечується представниками сторін, що між Позивачем та ТОВ «Будагромаш» був укладений договір про закупівлю товарів від 11.04.2012 №11/т-84, за яким постачальник зобов'язався поставити замовнику бурові установки БКУ на базі ГАЗ 33081 в кількості 10 одиниць, а замовник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити цей товар (додаток 286 до позову). ТОВ «Будагромаш» виконало взяті зобов'язання та поставило позивачеві замовлені бурові установки, що підтверджується відповідними видатковими накладними (додатки 289- 292 до позову) та актами прийому-передачі № 93 від 27.11.2012, № 106 від 18.12.2012, № 36 від 13.09.2012, № 87 від 2012 р. Клопотанням про надання додаткових доказів від 26.06.2013 (вих. № 01/28-4299) позивачем було надано до суду свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів ГАЗ 33081 з встановленими платформами навісними універсальними для виготовлення отворів та установки ліній електропередач марки БКМ-3У (додатки 395- 404 до цього клопотання), витяги з паспортів платформи навісної універсальної для виготовлення отворів й установлення ліній електропередач марки БКМ-3У (додатки 405- 414 до вказаного клопотання), накази про введення в експлуатацію і реєстрацію транспортних засобів ПАТ «Миколаївобленерго» (додатки 415- 418 до вказаного клопотання). Неможливість проведення звірки з вказаним контрагентом встановлено на підставі службової записки від 27.02.2013 № 916/вн/07-08/51 (с. 63 Акту перевірки), тоді як остання передача товару від ТОВ «Будагромаш» відбулася 18.12.2012, а оплата - 20.12.2012, тобто задовго до вказаної дати.
Щодо підстав для виключення з податкового кредиту 340,00 грн. по контрагенту ТОВ «Соборне-1», то ПАТ «Миколаївобленерго» як споживачем було укладено з ним договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території від 01.11.2011 №б/н, за яким виконавець (ТОВ «Соборне-1») зобов'язався забезпечувати надання відповідних послуг у житловому будинку в м. Миколаєві по вул. Потьомкінській, 12, а споживач - забезпечувати своєчасну оплату таких послуг пропорційно займаній площі нежитлового приміщення (268,4 кв. м) за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором (додаток 306 до позовної заяви). Строк дії договору спливав 31.12.2012. Виконання зобов'язань сторонами даного договору підтверджується актами виконаних робіт.
З оглядом на вищевикладене з урахуванням положень Податкового Кодексу, суд вважає за потрібне зазначити, що «Акт про неможливість проведення зустрічної звірки», як процесуальний документ не передбачений чинним податковим законодавством, оскільки за результатами зустрічної звірки між суб'єктами господарювання контролюючим органом необхідно складати «Довідку», а «Акт перевірки» складається працівниками ДПІ тільки у випадку проведення перевірки як процесуальної дії.
Щодо посилання ДПІ на безпідставне віднесення Позивачем до рядку 09 з податку на прибуток підприємств «Прибуток, звільнений від оподаткування, або збиток від діяльності, прибуток від якої звільняється від оподаткування» Податкової декларації фактичних витрат первісної вартості новостворених об'єктів основних засобів, слід зазначити, що
Статтею п. 30.1. та п.30.2. ст.30 Податкового кодексу України встановлено, що Податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. П.30.9. ст.30 Податкового кодексу України передбачено, що Податкова пільга надається шляхом: податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору.
Згідно з п. 154.8 ст. 154 Податкового кодексу України, прибуток підприємств паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) звільняється від оподаткування в межах фактичних витрат, що не перевищують загальну річну суму, передбачених інвестиційними програмами, схваленими органом, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики, на капітальні вкладення з будівництва (реконструкції, модернізації) розподільчих (локальних) електричних мереж.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електроенергетику», органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ).
На період, що перевірявся СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС та СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС, питання інвестиційних програм ліцензіатів з передачі та постачання електричної енергії регулювалося Порядком подання, розгляду, схвалення та виконання інвестиційних програм ліцензіатів з передачі та постачання електричної енергії, затвердженим постановою Національної комісії регулювання енергетики України від 26.07.2007 № 1052 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 3.2 Порядку, інвестиційна програма затверджується в установленому порядку та погоджується з центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці, про що робляться відповідні відмітки на титульному листі.
Згідно з п. 3.12 Порядку, інвестиційна програма для ліцензіатів з передачі та постачання електричної енергії схвалюється НКРЕ.
Таким чином, для визначення межі фактичних витрат по фінансуванню капітальних вкладень на будівництво (реконструкцію, модернізацію) розподільчих (локальних) електричних мереж та визначення обсягу прибутку, що звільняється від оподаткування згідно із нормами п. 154.8 ст. 154 Податкового кодексу України, використовується загальна річна сума інвестиційної програми, погоджена Міністерством енергетики і вугільної промисловості України та схвалена НКРЕ.
Відповідно до п. 2.1 Положення про фінансування та державне кредитування капітального будівництва, що здійснюється на території України, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України та Державного комітету у справах містобудування і архітектури України від 23.09.1996 № 127/201/173, капітальні вкладення - це інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основних фондів.
Відповідно до п. 1 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 № 45, під будівництвом розуміється нове будівництво, реконструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, реставрація та капітальний ремонт об'єктів будівництв.
Таким чином, при визначенні прибутку, що підлягає звільненню від оподаткування згідно з п. 154.8 ст. 154 Податкового кодексу України, слід виходити з того, що прибуток звільняється від оподаткування в межах фактичних витрат на інвестиційну програму. При визначенні межі фактичних витрат використовується загальна річна сума інвестиційної програми.
Підставою для підтвердження фактичних витрат, понесених в рамках інвестиційної програми на капітальні вкладення по будівництву (реконструкції, модернізації) розподільчих (локальних) електричних мереж, є первинні документи, що підтверджують здійснення платником податку витрат відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України: акти виконаних робіт, банківські виписки тощо (роз'яснення Державної податкової служби України від 08.11.2011 № 5097/6/15-1415 «Щодо застосування п. 154.8 ст. 154 Податкового кодексу України»).
При цьому виконаними вважаються роботи, що передбачені відповідними розділами інвестиційної програми ліцензіата, при дотриманні вимог, які встановлено пунктом 4.8 Порядку, а саме: виконання в повному обсязі запланованих обсягів робіт у кількісному виразі; проведення фінансування в повному обсязі запланованих обсягів робіт у вартісному виразі відповідно до договорів або які здійснено ліцензіатами самостійно зі складанням відповідних актів; складанні актів про введення в експлуатацію тощо.
Одним з порушень, яке встановив відповідач під час проведення перевірки, було заниження податкового зобов'язання позивачем з ПДВ на кошти, які сплачуються покупцями при перевищенні договірних величин споживання електричної енергії відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» (при перевищенні договірної величини споживання електричної енергії).
Відповідно до частини 6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Згідно з п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Відповідач вважає, що кошти, сплачені споживачами відповідно до договору як плата за перевищення договірної величини споживання електроенергії, є подвійним тарифом та визначаються як база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг.
Між тим, аналіз чинного законодавства дозволяє дійти однозначного висновку про те, що стягнення двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електроенергії становить собою сукупність (у рівних частинах) ціну товару (тариф) та неустойки (як господарської санкції за перевищення ліміту фактично спожитої електроенергії).
Так, ст. 191 Господарського кодексу України передбачає, що державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Відповідно до закону державні ціни встановлюються також на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання - природних монополістів.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про електроенергетику», тарифи на передачу і постачання електричної енергії місцевими (локальними) електромережами регулюються НКРЕ, тобто тарифи реалізації електроенергії не можуть змінюватись постачальником (позивачем) самостійно.
П. 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 № 28 (надалі - Правила), визначає, що під тарифом розуміється регульована та/або визначена відповідно до нормативно-правових актів НКРЕ ціна (сукупність цін відповідно до часу доби) на певні види товарів чи послуг.
На підставі зазначених тарифів, відповідно до Умов і Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕ від 13.06.1996 № 15/1, енергопостачальною компанією розраховується роздрібний тариф.
Отже, двократність різниці фактично спожитої і договірної величини електроенергії не є тарифом, оскільки не встановлюється НКРЕ.
У той же час, ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України поняття «господарські санкції» визначене як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовується, зокрема, такий вид господарських санкцій, як штрафні (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).
Штрафними санкціями, згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 231 цього кодексу, розмір санкцій може бути встановлено у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
При стягненні зі споживача двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної енергії компенсацією вартості товару є лише 1/2 частина цієї суми - отже енергопостачальник придбає цю електроенергію за тією самою ціною, що й електроенергію, яка охоплюється її договірною величиною. У той же час, 1/2 частини двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електроенергії за своїми ознаками повністю відповідає розумінню господарської санкції згідно із ст.ст. 230 та 231 Господарського кодексу України: і за підставами застосування (застосовуються у випадку неналежного виконання господарського зобов'язання - при перевищенні договірних величин споживання), і за видом (встановлюються в грошовому виразі), і за методом визначення розміру (як кратної вартості різниці фактично спожитої договірної величини). Позивач звернувся за роз'ясненням до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, стосовно тлумачення та відображення плати за перевищення договірної величини в господарській діяльності. Листом №6608/26/47-12 від 18.10.2012 року (Додаток № 319) НКРЕ надало роз'яснення позивачу, що структура платежу за перевищення договірної величини споживання містить одну частину, яка є платою за товар (електричну енергію), та другу частину, яка є штрафною санкцією за перевищення договірної величини.
Ст. 92 Конституції України визначає, що система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При винесені рішення по адміністративній справі, суд вирішує питання про розподіл витрат відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" - задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби від 27.05.2013р. № 0000031520, № 0000041520.
Повернути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" шляхом безспірного списання Державною казначейською службою із рахунку Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби судовий збір у сумі 2294,00 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Суддя Н. В. Лісовська
Повний тест постанови
виготовлено та підписано суддею 27.09.2013 року
Суд | Миколаївський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 23.09.2013 |
Оприлюднено | 13.05.2014 |
Номер документу | 38597276 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Миколаївський окружний адміністративний суд
Лісовська Н. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні