Рішення

від 01.04.2014 по справі 910/2615/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2615/14 01.04.14

За позовом Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового

фонду Дарницького району м. Києва";

до Комунального некомерційного підприємства "Консультаційно-діагностичний

центр № 2 Дарницького району міста Києва";

про стягнення 14 720,19 грн.

О.В.Мандриченко

Представники:

Від позивача: Івченко-Шавула Т.А., представник, довіреність № 04 від 08.001.2014 р.;

Від відповідача: Асипенко Т.О., представник, довіреність № 250 від 11.03.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 14 221,57 грн. боргу за спожиті комунальні послуги теплову енергію, 498,62 грн. трьох відсотків річних, а також 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 р. порушено провадження у справі №910/2615/13, розгляд справи призначено на 13.03.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 р. відкладено розгляд справи до 25.03.2014 р.

У судовому засіданні 25.03.2014 р. було оголошено перерву у справі до 01.04.2014 р.

У судовому засіданні 01.04.2014 р. позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву та представник останнього у судових засіданнях проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити повністю.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з рішенням сьомої сесії V скликання Дарницької районної в м. Києві Ради від 19 вересня 2007 року № 6 про удосконалення структури Управління житловим господарством Дарницького району міста Києва було створено Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва, що в подальшому перейменовано на Комунальне підприємство «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва».

Відповідно до розпоряджень Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 11.02.2008 № 105 та від 17.03.2008 № 274 всі будівлі, споруди, вбудовані та прибудовані приміщення нежитлового фонду Дарницького району м. Києва передано з балансу комунальних підприємств «Управління житлового господарства» та «Господар» на баланс КП «ДОНФ Дарницького району міста Києва».

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що між КП «ДОНФ Дарницького району міста Києва» та Поліклінікою № 2 Дарницького району м. Києва 01.10.2010 року було укладено договір від 01.10.2010 № 133 про надання комунальних послуг та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення.

Матеріалами справи встановлено, що 01.01.2013 року між КП «ДОНФ Дарницького району міста Києва» (виконавець) та Комунальним некомерційним підприємством "Консультаційно-діагностичний центр № 2 Дарницького району міста Києва" (споживач) було укладено договір № 191/2013 про надання комунальних послуг та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення, відповідно до якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості комунальні послуги для нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Поліська,3, загальною площею 378,1 кв.м., а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором та компенсувати виконавцеві витрати підприємства по експлуатаційному обслуговуванню нежитлових приміщень, відповідно до займаної площі у встановлений строк та на умовах передбачених цим договором.

Пунктом 2.1. договору сторони узгодили, що вартість комунальних послуг визначається обсягами спожитих послуг. Ціна одиниці послуги/тариф визначається органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, розмір плати змінюється виконавцем самостійно з часу встановлення нових тарифів.

Обсяги спожитих комунальних послуг визначаються відповідно до п. 2.2.1. договору та додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.4. договору підставою для оплати наданих комунальних послуг та компенсації експлуатаційних витрат є акт здачі-прийняття робіт ( надання робіт), який споживач зобов'язаний щомісяця, не пізніше 12 числа до початку розрахункового періоду (місяця) отримувати власноруч за адресою: м. Київ, вул. Вербицького, 32.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що оплата повинна здійснюватись не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що в період з 01.08.2012 року по 01.02.2014 року відповідач в порушення умов договорів не належним чином виконував свої зобов'язання щодо своєчасного та повного відшкодовування вартості за надані комунальні послуги (централізоване опалення, гаряча вода), внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 14 221,57 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності:сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Абз. 3 ч. 1 ст. Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що виконавець, а у даному випадку Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району м. Києва" це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Таким чином, за змістом наведених норм відносини між сторонами по справі, як учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, повинні ґрунтуватися на договорі про надання житлово-комунальних послуг, укладеному на основі типового договору, у зв'язку із чим, обов'язок споживача з оплати вартості житлово-комунальних послуг виникає лише на підставі укладеного з виконавцем договору про надання таких послуг.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Консультаційно-діагностичний центр № 2 Дарницького району міста Києва" заборгованість за договором № 133 від 01.10.2010 р. про надання комунальних послуг та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення, який було укладено між позивачем та Поліклінікою № 2 Дарницького району м. Києва. Позивач стверджує, що відповідач у справі є правонаступником Поліклініки № 2 Дарницького району м. Києва.

Однак дане твердження спростовується матеріалами справи, а саме п. 1.3. Статуту Комунального некомерційного підприємства "Консультаційно-діагностичний центр № 2 Дарницького району міста Києва" відповідно до якого дане підприємство є правонаступником поліклініки №1 Дарницького району м. Києва, яку було реорганізовано за рішенням Київської міської ради «Про питання діяльності поліклініки №1 Дарницького району м. Києва, що входить до сфери управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації» від 01.12.2011р. № 740/6976 VII сесії VI скликання та розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації «Про організаційно-правові заходи щодо діяльності поліклініки №1 Дарницького району м. Києва, яка входить до сфери управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації» від 23.01.2012р. №24.

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що відповідач у справі - Комунальне некомерційне підприємство "Консультаційно-діагностичний центр № 2 Дарницького району міста Києва" не є стороною у вищезазначеному договорі, а тому суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № 133 від 01.10.2010 р. необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Як вже було встановлено судом, між КП «ДОНФ Дарницького району міста Києва» (позивач) та Комунальним некомерційним підприємством "Консультаційно-діагностичний центр № 2 Дарницького району міста Києва" (відповідач) було укладено договір № 191/2013 від 01.01.2013 року про надання комунальних послуг та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення.

Згідно показників нарахованих виконавцем за період з січня 2013 року по січень 2014 року відповідачу було надано комунальні послуги на загальну суму 39 913,23 грн., з якої за вищевказаний період було сплачено 35 317,01 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість станом на лютий 2014 року у розмірі 4 596,22 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

У судовому засіданні 01.04.2014 року позивач подав розрахунок ціни позову про стягнення заборгованості з КНП «Консультаційно-діагностичний центр №2» за надані комунальні послуги, відповідно до якого борг у відповідача перед позивачем станом на 01.02.2014 року становить 4 596,22 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування даних обставин, суду не надав.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про наявність заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 4 596,22 грн. за договором № 191/2013 від 01.01.2013 р., позовні вимоги Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району м. Києва" в частині стягнення з Комунального некомерційного підприємства "Консультаційно-діагностичний центр № 2 Дарницького району міста Києва" суми основного боргу визнаються судом такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 4 596,22 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 498,62 грн.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем 3% річних, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 203,88 грн. 3 % річних.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району м. Києва" частково.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Консультаційно-діагностичний центр № 2 Дарницького району міста Києва" (інд. 02175, м. Київ, вул. Харківське шосе, 121, код ЄДРПОУ 26064374) на користь Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району м. Києва" (інд. 02068, м. Київ, вул. Кошиця, 11, код ЄДРПОУ 35660296) 4 596 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто шість) грн. 22 коп. заборгованості, 203 (двісті три) грн. 88 коп. трьох відсотків річних з простроченої суми та 595 (п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 76 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 05.05.2014 р.