Рішення

від 06.05.2014 по справі 905/2588/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.05.2014 Справа № 905/2588/14

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Асмановій Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Кристал», м. Донецьк

до відповідача: Державної служби лікарських засобів у Донецькій області, м. Донецьк

про стягнення 118520,17грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Канана Г.О. - директор;

від відповідача: Шаповалова Ю.І. - за довіреністю;

По справі була оголошена перерва з 29.04.2014р. на 06.05.2014р. на 09год. 20хвил.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Кристал», м. Донецьк, до Державної служби лікарських засобів у Донецькій області, м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 113408,00грн., 3% річних в сумі 1278,17гр., інфляційних витрат в сумі 3834,00грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №3 від 18.03.2013р. та переукладеного в подальшому договору оренди №37 від 03.03.2014р., відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак, у встановлений строк та належним чином його не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати всього в сумі 113408,00грн., що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 1278,17гр. та інфляційних витрат в сумі 3834,00грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 25.04.2014р. проти позову заперечував у повному обсязі та зазначає, що Державна служба лікарських засобів у Донецькій області є державною установою, яка фінансується з державного бюджету. Службою до органів Державного казначейства були надані всі необхідні документи для оплати оренди, але з невідомих причин Казначейство не виконало свої обов'язки та не проплатило надані платіжні доручення на користь позивача.

За клопотанням представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. №802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. №1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) за усним клопотанням представників сторін справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Кристал» (Орендодавець) та Державною службою лікарських засобів у Донецькій області (Орендар) 18 березня 2013р. був укладений договір оренди нежитлового приміщення №3.

За умовами укладеного договору (п.1.1. договору) Орендодавець зобов'язується передати Орендареві у строкове платне користування вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 443,0кв.м., що складається з приміщень у підвалі в будинку за адресою: м. Донецьк, пр-т Панфілова, 15, а Орендар зобов'язується прийняти майно, своєчасно сплачувати орендну плат , передбачені договором комунальні та експлуатаційні витрати і після закінчення строку оренди повернути майно Орендодавцю у належному стані.

Відповідно до п.1.2. договору майно передається в оренду з метою здійснення орендарем функцій відповідно до Положення.

Згідно п.3.1. договору Орендар вступає у строкове платне користування майном не раніше дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна. Пунктом 2.1. договору встановлено, що строк оренди майна за цим договором складає 4 місяці з моменту прийняття майна за актом приймання-передачі.

За умовами п.4.2. договору вартість орендної плати за 1 кв.м. орендованої площі становить 32,00грн. з урахуванням ПДВ. Розмір орендної плати за користування майном становить 14176,00грн. з урахуванням ПДВ на місяць. Загальна сума договору становить 56704,00грн. з урахуванням ПДВ. Орендар сплачує орендну плату відповідно до наданих Орендодавцем рахунків до 10 числа місяця наступного за звітним, на поточний рахунок Орендодавця(п.4.4. договору).

Вартість комунальних послуг (тепло постання, електропостачання, водопостачання, інших) та експлуатаційних витрат не входять до складу орендної плати та відшкодовуються Орендарем Орендодавцю окремо(п.4.3. договору).

Відповідно до п.5.1.5. Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та передбачені договором інші платежі.

В умовах п.9.1. встановлено, що згідно частини 3 ст.631 ЦКУ сторони встановили, що умови цього договору застосовуються до відносин, які виникли до його укладання, тобто з 01.01.2013р. Строк дії цього договору встановлюється з 01.01.2013р. до 30.04.2014р. включно.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

01 січня 2013р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі майна, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 443,0кв.м., що складається з приміщень у підвалі в будинку за адресою: м. Донецьк, пр-т Панфілова, 15.

Додатковою угодою від 07.05.2013р. сторони продовжили строк дії договору до 30.09.2013р., у зв'язку із чим збільшили загальну суму договору до 127584,00грн., з урахуванням ПДВ.

Додатковою угодою від 01.10.2013р. сторони продовжили строк дії договору до 31.10.2013р., у зв'язку із чим збільшили загальну суму договору до 141760,00грн., з урахуванням ПДВ.

Додатковою угодою від 04.11.2013р. сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2013р., у зв'язку із чим збільшили загальну суму договору до 170112,00грн., з урахуванням ПДВ.

У період з березня 2013р. по грудень 2013р. на виконання умов договору позивачем були складені акти здачі-приймання робіт, які підписані з боку відповідача без заперечень та скріплені печаткою підприємства та виставлені до оплати рахунки за надані послуги оренди.

03 березня 2014р. позивач переуклав із відповідачем договір оренди нежитлового приміщення під №37, умови якого є тотожніми умовам договору оренди №3 від 18.03.2013р. Даний договір було укладено строком на чотири місяці, який діяв з 01.01.2014р. до 30.04.2014р. Розмір орендної плати за користування майном становить 14176,00грн. в місяць, загальна суму договору складає 56704,00грн.

01 січня 2014р. був складений та підписаний новий акт приймання-передачі майна, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 443,0кв.м., що складається з приміщень у підвалі в будинку за адресою: м. Донецьк, пр-т Панфілова, 15.

У період з січня 2014р. по квітень 2014р. на виконання умов договору позивачем були складені акти здачі-приймання робіт, які підписані з боку відповідача без заперечень та скріплені печаткою підприємства.

Станом на 28.02.2014р. між сторонами був складений та підписаний акт звірки взаєморозрахунків за період з січня 2013р. по лютий 2014р., відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 118414,69грн.

На претензію позивача №19 від 31.03.2014р відповідачем була надана відповідь, у якій зазначено, що Державна служба лікарських засобів у Донецькій області є державною установою, яка фінансується з державного бюджету. Службою до органів Державного казначейства були надані всі необхідні документи для оплати оренди, але з невідомих причин Казначейство не виконало свої обов'язки та не проплатило надані платіжні доручення за період з липня 2013рю по лютий 2014р. на користь Орендодавця.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення №3 від 18.03.2013р. та договору оренди нежитлового приміщення №37 від 03.03.2014р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом всього складає 113408,00грн., що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 1278,17гр. та інфляційних витрат в сумі 3834,00грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором, що співпадає з умовами п.4.4 договору, в якому передбачено, що орендна плата вноситься до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором оренди нежитлового приміщення №3 від 18.03.2013р. та договором оренди нежитлового приміщення №37 від 03.03.2014р належним чином не виконав, орендну плату за період з липня 2013р. по лютий 2014р. не сплатив, у зв'язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість всього в сумі 113408,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, крім того заборгованість з орендної плати відповідач повністю визнав в акті звірки взаєморозрахунків станом на 28.02.2014р., таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за оренду приміщення в сумі 81046,45грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 3834,00грн. та 3% річних в сумі 1278,17грн. за період прострочення сплати орендних платежів суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 3834,00грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 1278,17грн. є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем не спростовано вимоги, які викладено у позовній заяви, крім того, 28.02.2014р. між сторонами був складений та підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 118414,69грн.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заявив клопотання про залучення до матеріалів справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління казначейської служби у м. Донецьку Донецької області. Розглянувши дане клопотання суд дійшов висновку, що воно є безпідставним та необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом не дивлячись на те, з яких джерел здійснюється фінансування господарюючого суб'єкта.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що у разі винесення рішення відстрочити його виконання до моменту фінансування державою витрат Служби згідно кошторису на 2014 рік та пропуском наданих виділених коштів Управлінням казначейської служби у м. Донецьку. Розглянувши дане клопотання суд також дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не зазначено конкретного строку відстрочення виконання рішення та не надано кошторису, з якого вбачався термін надходження коштів на рахунки відповідача з визначенням строку погашення боргу позивачу.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України ст.ст.11-16, 202, 509, 530, 550, 598, 599, 610, 612, 625-627, 629, 632, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173-175, 193, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Кристал», м. Донецьк до Державної служби лікарських засобів у Донецькій області, м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 113408,00грн., 3% річних в сумі 1278,17гр., інфляційних витрат в сумі 3834,00грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Державної служби лікарських засобів у Донецькій області (83114, м. Донецьк, пр-т Панфілова, 15, код ЄДРПОУ 37086146, р/р 35214001063845 в ГУДКСУ в м. Донецьк) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Кристал» (83100, м. Донецьк, вул. Артема, 74, код ЄДРПОУ 38587621, п/р26005438482700 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005) заборгованість в сумі 113408,00грн., 3% річних в сумі 1278,17гр., інфляційні витрати в сумі 3834,00грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2370,41грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.05.2014р.

Суддя С.В. Тоцький