Постанова

від 24.04.2014 по справі 815/7267/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 р. Справа № 815/7267/13-а

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

за участю секретаря судового засідання - Вишневської А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційними скаргами Південної митниці Міндоходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій-Логістик» до Південної митниці Міндоходів і зборів України, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийнятті митної декларації та зобов'язання повернути суму надмірно сплачених коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року ТОВ "Водолій-Логістик" звернулось до суду з позовом до Південної митниці Міндоходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Південної митниці , м/п «Одеса-порт» № 500060001/2013/610128/2 від 19 вересня 2013 року, № 500060001/2013/610133/2 від 26 вересня 2013 року про коригування митної вартості товарів, визнати протиправним та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500060001/2013/00575 від 19 вересня 2013 року, № 500060001/2013/00591 від 26 вересня 2013 року та стягнути з відповідача Південної Південної митниці Міндоходів і зборів України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь позивача суму надмірно сплачених платежів на загальну суму 291367,64 грн., з яких мита у сумі 56032,24 грн. та податку на додану вартість у сумі 235335,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем відповідно до митного законодавства митна вартість товару була розрахована згідно першого методу визначення митної вартості за ціною контракту відповідно до ст.58 МК України, проте митним органом всупереч законодавству прийняті рішення про відмову в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товару і транспортних засобів через митний кордон України та про коригування митної вартості товару на 1,5408 євро за кг замість задекларованої позивачем 1,0599 євро за кг.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Південної митниці Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 року № 500060001/2013/610128/2 та від 26.09.2013 року № 500060001/2013/610133/2. Визнано протиправними та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України Південної митниці Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 року № 500060001/2013/00575 та від 26.09.2013 року № 500060001/2013/00591. Стягнено з Південної митниці Міністерства доходів і зборів України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь позивача суму надмірно сплачених платежів на загальну суму 291367,64 грн., з яких мито в сумі 56032,24 грн. та податку на додану вартість в сумі 235335,40 грн.

Не погоджуючись з постановою суду Південна митниця Міндоходів і зборів України та Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права ставлять питання про скасування рішення суду першої інстанції, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена, проте рішення суду першої слід змінити.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Водолій-Логістик», акредитоване як суб'єкт ЗЕД в Південній митниці (картка обліку особи №500/2012/0001243 від 28.11.2012 р.), включене до ЄДРПОУ 03.07.2008 р. код ЄДРПОУ №35916419, є платником мита та платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ №100315803.

На виконання умов контракту про поставку товару № 02-11 від 27.01.2013 року, укладеного із компанією Termo Teknik Tic ve San A.S. (Туреччина), постачальник взяв на себе зобов'язання поставити у власність ТОВ «Водолій-Логістик» товар: металеві радіатори, в асортименті, кількості та за цінами визначеними у контракті та рахунках-фактурах (інвойсах) №№ 5984, 5985, 5986, 5987, 5988, від 29.08.2013 року, №№ 6125, 6126, 6127, 6128, 6129 від 09.09.2013 року до ВМД № 500060001/2013/041204 від 20.09.2013 року; ВМД № 500060001/2013/042451 від 26.09.2013р. - до поставки затверджений товар: радіатори панельні сталеві код УКТЗЕД 73221900, у кількості 214960,36 кг нетто за ціною 227545,91 євро.

ТОВ «Водолій-Логістик» імпортувалися такі товари: вироби з чорних металів - радіатори панельні сталеві, несекційні для центрального опалення з неелектричним нагрівом, виготовлені зі сплаву на основі заліза, легуючі елементи в легуючих кількостях не виявлені, зовні мають лакофарбове покриття на основі складаних поліефірів та епоксидів. В комплект до кожного радіатора входить: вироби для кріплення - 4 кріпильних різьбових вироби (шурупи металеві оцинковані), 1 кран з латуні, 1 заглушка з латуні з гумовим кільцем, 4 циліндроподібних вироби з полімерного матеріалу (дюбелі), насадка на кріплення до радіаторів (виріб складної форми), вироби.

11 вересня 2013 року позивачем була подана митна декларація № 500060001/2013/039661, в якій заявлена митна вартість (115073,92 євро (1217796,46 грн. за курсом - 10,582732)) за першим методом - ціною контракту, на підтвердження чого одночасно з митною декларацією були надані передбачені ч.2 ст.53 МК України документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування: зовнішньоекономічний контракт № 02-11 від 27.01.2011 року із додатками, інвойси №№ 5994, 5985, 5986, 5987, 5988, копії вантажної митної декларації країни відправлення від 02.09.2013 року № 13343100ЕХ154984, сертифікат про походження товару від 02.09.2013 року № В0598849 та ін.

Відповідно до попередньо поданих митних декларацій № 500060001/2013/039661 від 11.09.2013 року та № 500060001/2013/041223 від 20 вересня 2013 року позивач звернувся до Південної митниці м/п «Одеса-порт» щодо митного оформлення ввезеного на митну територію України товару.

Вищезазначені митні декларації не були прийняті митним органом, так як останній не погодився із визначенням митної вартості у вантажно-митних деклараціях, у зв'язку із чим визнав необхідність подання різних додаткових документів (виписки з бухгалтерської документації; каталоги (прайс-листи), специфікації виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або біржових організацій про вартість товару або сировини, розрахунок ціни (калькуляцію).

За результатами перевірки вищевказаної митної декларації Південною митницею 19 вересня 2013 року винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500060001/2013/00575, та прийнято рішення № 500060001/2013/610128/2 від 19 вересня 2013 року про коригування митної вартості. В результаті коригування митної вартості товару сума мита та податку на додану вартість збільшилась на 176960,01 грн. (323921 грн. - 146960,99 грн.).

Як вбачається із вищевказаного рішення, останнє прийнято у зв'язку із спрацюванням профілю ризику автоматизованої систему аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та у зв'язку із тим, що у поданих документах містяться розбіжності, а саме: в поданих до митного оформлення зовнішньоекономічному договорі від 27.01.2011 року № 02-11 та у комерційних інвойсах різні підписи іноземного контрактоутримувача. Пункт 3.2 вищезазначеного зовнішньоекономічного договору передбачає, що вантаж повинен супроводжуватися сертифікатами якості, які відсутні у пакеті документів. У пакувальних листах від 29.08.2013 року № VOD13-0039, VOD13-0038, VOD13-0037, VOD13-0036, VOD13-0035 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір та інвойс. На думку митного органу, зазначені обставини є підставами вважати, що в наданих документах зазначені недостовірні відомості.

На підставі п.3 ст.53 МК України митним органом позивачу було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: виписку з бухгалтерської документації, каталоги виробника товару, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

19 вересня 2013 року декларант надав митному органу: прайс-листи виробника товару від 01.01.2013 року - 31.12.2013 року; каталог виробника товару від 20.02.2005 року; копію контракту на закупівлю сировини від 16.04.2012 року № NS-TRMT-302/2012/3; копію інвойсу на закупівлю сировини від 05.07.2012 року № 07/12-20855; копію платіжного доручення на сировину від 04.02.2013 року № 00026018; копію імпортної декларації виробника від 13.07.2012 року № 12410500ІМ048346.

Не зважаючи на надання додаткових документів та обґрунтування заявленої декларантом вартості, Південною митницею прийняті рішення про відмову в митному оформленні товарів за деклараціями № 500060001/2013/039661 від 11 вересня 2013 року, № 500060001/2013/041223 від 20 вересня 2013 року.

За результатами розгляду поданих документів, митний орган застосував метод № 6 (резервний) визначення митної вартості товару, відкоригувавши ціну угоди з урахуванням комерційних умов, внаслідок чого митна вартість товару (радіатори панельні сталеві) склала 1,5408 євро за кг, - замість вказаної декларантом 1,0599 євро за кг.

Рішення про відмову в митному оформленні товарів обумовлені тим, що вказаний період бухгалтерської документації, а також вказаний період графіку цін на сировину не відповідають фактичній даті формування поставки даної партії товару. Крім цього, у висновку ТПП від 08.08.2013 року № 000814 зазначений середній рівень вартості на всі артикули радіаторів сталевих, а до митного оформлення у комерційному інвойсі вартість кожної позиції визначена окремо. Тобто відсутність складових митної вартості унеможливлює розрахувати митну вартість товару. З метою забезпечення повноти оподаткування зазначеного товару було проведено аналіз бази даних ЄАІС ДМСУ та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим - (МД № 500060001/2013/038151 від 03.09.2013 року) - 1,5408 євро за кг, ніж заявлено декларантом - 1,0599 євро за кг.

За наслідками прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 19 вересня 2013 року № 500060001/2013/610128/2 ТОВ «Водолій-Логістик» було сплачено до бюджету за ВМД № 500060001/2013/0441204 від 20.09.2013 року загальну суму 323921 гривень.

Виходячи із зазначеної скоригованої митної вартості позивач вважає, що сплатив надмірну суму податку на додану вартість та мита в сумі 146960,99 гривень (замість задекларованих 176960,01) за наслідками здійснення імпортної операції, оскільки вказані платежі зараховані митницею відповідно до рядку 45 митної декларації, виходячи зі збільшення вартості товару після митної оцінки.

20 вересня 2013 року позивачем була подана митна декларація № 500060001/2013/041223, в якій також була заявлена митна вартість (112471,99 євро (1217680 грн. за курсом 10,826519)), визначена за першим методом - ціною контракту, на підтвердження чого одночасно з митною декларацією були надані передбачені ч.2 ст.53 МК України документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування: зовнішньоекономічний контракт № 02-11 від 27.01.2011 року із додатками, інвойси від 09.09.2013 року №№ 6125, 6126, 6126, 6127, 6128, 6129, копії вантажної митної декларації країни відправлення від 10.09.2013 року № 13343100ЕХ160313, сертифікат про походження товару від 11.09.2013 року № В0777584 та ін.

За результатами перевірки вищевказаної митної декларації Південною митницею 26.09.2013 року винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500060001/2013/00591, та прийнято рішення № 500060001/2013/610133/2 від 26.09.2013 року про коригування митної вартості.

Як вбачається із вищевказаного рішення, останнє прийнято у зв'язку із спрацюванням профілю ризику автоматизованої систему аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та у зв'язку із тим, що у поданих документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки: в поданих до митного оформлення комерційних інвойсах від 09.09.2013 року № 6125-6129 підписи і печатки підприємства-продавця не співпадають з підписами та печатками в зовнішньоекономічному договорі, що викликає сумніви у достовірності наданих документів.

На підставі п.3 ст.53 МК України митним органом позивачу було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: виписку з бухгалтерської документації, каталоги виробника товару, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

26 вересня 2019 року декларант надав митному органу: прайс-листи виробника товару від 01.01.2013 року - 31.12.2013 року; копію контракту на закупівлю сировини від 16.04.2012 року № NS-TRMT-302/2012/3; копію інвойсу на закупівлю сировини від 05.07.2012 року № 07/12-20855; копію платіжного доручення на сировину від 04.02.2013 рок № 00026018; копію імпортної декларації виробника від 13.07.2012 року № 12410500ІМ048346.

За результатами розгляду поданих документів, митний орган застосував метод № 6 (резервний) визначення митної вартості товару, відкоригувавши ціну угоди з урахуванням комерційних умов, внаслідок чого митна вартість товару (радіатори панельні сталеві) склала 1,5408 євро за кг, - замість вказаної декларантом 1,0599 євро за кг. З оскаржуваного рішення вбачається, що останнє обумовлено тим, що вказаний період бухгалтерської документації, а також вказаний період графіку цін на сировину не відповідають фактичній даті формування поставки даної партії товару. Крім цього, у висновку ТПП від 08.08.2013 року № 000814 зазначений середній рівень вартості на всі артикули радіаторів сталевих, а до митного оформлення у комерційному інвойсі вартість кожної позиції визначена окремо. Тобто відсутність складових митної вартості унеможливлює розрахувати митну вартість товару. З метою забезпечення повноти оподаткування зазначеного товару було проведено аналіз бази даних ЄАІС ДМСУ та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим - (МД № 500060001/2013/038151 від 03.09.2013 року) - 1,5408 євро за кг, ніж заявлено декларантом - 1,0599 євро за кг.

За наслідками прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 19.09.2013 року № 500060001/2013/610128/2 ТОВ «Водолій-Догістик» було сплачено до бюджету за ВМД № 500060001/2013/041204 від 20.09.2013 року загальну суму 315638,49 гривень.

Виходячи із зазначеної скоригованої митної вартості позивач вважає, що сплатив надмірну суму податку на додану вартість та мита в сумі 144406,65 гривень (замість задекларованих 171231,84 гривень) за наслідками здійснення імпортної операції, оскільки вказані платежі зараховані митницею відповідно до рядку 45 митної декларації, виходячи зі збільшення вартості товару після митної оцінки.

Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України (в редакції від 28.04.2012, діючої на момент виникнення правовідносин).

Митним кодексом України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою особою під час декларування товарів (ч. 1 ст. 52 МКУ).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до частин 1-3 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

Частиною 2 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частина 3 ст. 53 МК України передбачає, що якщо документи, зазначені у частині другій статті 53, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним ба на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) документи.

Відповідно до статті 55 МК України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено, що декларантом були надані документи від Турецької компанії Termo Teknik Tiс ve San A.S. (а.с.174-175), з яких вбачається, що підписи та печатки мають різний вигляд у зв'язку із тим, що їх існує декілька, а також у зв'язку із широким колом підписантів за документами, які їх оформлюють. При цьому, зміст пакувального листа відповідає вимогам до цього документу, та його пов'язаність із контрактом та інвойсами підлягає перевірці. Отже у документах постачальника за контрактом не було допущено порушень, розбіжностей та підробок, які б викликали спрацювання профілю ризику у митного органу.

Крім того, сертифікати якості до контракту передбачені п.3.2 як такі, що можуть надаватися. При цьому останні були наявні у декларанта разом з іншими додатковими документами. Також пакувальні листи безпосередньо пов'язані із певною доставкою та прив'язані до інвойсів, у зв'язку із чим зауваження митного органу про те, що у пакувальних листах відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір або інвойс є недоречним.

Згідно з положеннями ст. 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;в) на основі віднімання вартості;г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає , що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Судом першої інстанції встановлено, що рішення про визначення митної вартості товару митниця прийняла, не застосувавши жодного іншого методу, крім шостого (резервного), при цьому, не обґрунтувавши необхідності застосування саме цього методу та не зазначивши, які саме розбіжності містять документи, що підтверджують вартість ввезеного товару, та які були подані декларантом.

Також встановлено, що надані позивачем до митниці документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

При цьому декларантом було надано висновок № Our ref.CUO-e № 000814 від 08.08.2013 року (а.с.141), відповідно до якого ціни на радіатори для центрального опалення стальні, панельні, пофарбовані, штамповані, з кріпленням у комплекті, ТМ «Termoteknik», виробництво «Termo Teknik Tacaret VE Sanayi A.S.» (Турччина), визначені у валюті євро за 1 кг - 1,02-1,05 євро (довідка дійсна до 01.10.2013 року), джерело інформації - Центр Міжнародної Комерційної Інформації.

Зазначене свідчить, що митниця не дотримала, передбаченого статтею 57 МК, порядку визначення митної вартості товару.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (a) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (c) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем не зазначено жодного джерела інформації, яке стало підставою для коригування митної вартості товару, передбаченого Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 598.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що митним органом було не обґрунтовано відмовлено у прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів, а рішення про коригування митної вартості рішення № 500060001/2013/610128/2 від 19 вересня 2013 року, № 500060001/2013/610133/2 від 26 вересня 2013 року та картки відмови № 500060001/2013/00575 від 19 вересня 2013 року, № 500060001/2013/00591 від 26 вересня 2013 року є протиправними із порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 МК та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу, та підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 3.5 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 року N 25/44, кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів перераховуються митними органами з депозитних рахунків 3734, відкритих в ГУДК України в місті Києві, на рахунки з обліку доходів, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, у розрізі митних органів і кодів бюджетної класифікації доходів бюджету.

Таким чином, не пізніше наступного дня з моменту митного оформлення товарів, кошти, внесені платником податків для сплати мита і податку на додану вартість, визначеного з митної вартості цих товарів, перестають обліковуватися на рахунках митних органів і перераховуються до державного бюджету України.

Проте, ухвалою апеляційного суду від 13 грудня 2013 року задоволено клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову та заборонено вчиняти дії щодо перерахування митних платежів до Державного бюджету України та залишено їх на відповідних рахунках митних органів ( Південної митниці Міндоходів України) у розмірі їх сплати заявником на підставі рішень коригування митної вартості товарів за № 500060001/2013/610128/2 від 19 вересня 2013 року, № 500060001/2013/610133/2 від 26 вересня 2013 року на суму 291367,64 грн. ( з яких мито - 56032,24 грн. та податок на додану вартість 235335,40 грн.).

Суд першої інстанції правильно дійшов висновків щодо задоволення адміністративного позову ТОВ «Водолій-Логістик», проте апеляційний суд вважає, що слід змінти резолютивну частину рішення.

Відповідно до п. 1 ст. 201 КАС України, правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права є підставою для зміни постанови першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 201, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Південної митниці Міндоходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області залишити без задоволення.

Змінити постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року, виклавши ч. 4 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Зобов'язати Південну митницю Міністерства доходів і зборів України повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій-Логістик» суму надмірно сплачених платежів на загальну суму 291367,64 грн., з яких мито в сумі 56032,24 грн. та податку на додану вартість в сумі 235335,40 грн».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.

суддя /підпис/ Димерлій О.О.

суддя /підпис/ Романішин В.Л.