Рішення

від 06.05.2014 по справі 911/1172/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2014 р. Справа № 911/1172/14

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд сервіс груп", Київська обл., Бориспільський р-н, с. Ревне

до товариства з обмеженою відповідальністю "Спар-Центр", Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе

про стягнення 44530,73 грн.

за участю представників:

від позивача: Мельниченко Н.О. (дов. № 42/03 від 31.03.2014р.);

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю "Фуд сервіс груп" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Спар-Центр" (далі - відповідач) про стягнення 44530,73 грн., з яких 40459,86 грн. заборгованості за договором поставки № 3 від 01.01.2012 р., 2593,80 грн. пені, 768,74 грн. інфляційних втрат та 708,33 грн. 3 % річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № 3 від 01.01.2012 р. в частині зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 40459,86 грн. У зв`язку з наявністю зазначеної заборгованості позивачем на підставі Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" нараховано відповідачу 2593,80 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 768,74 грн. інфляційних втрат та 708,33 грн. 3% річних.

Представник позивача в судове засідання 22.04.2014 р. не з'явився, хоча про час і місце судового засідання позивач був повідомлений належним чином, а в судовому засіданні 06.05.2014 р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та надав суду пояснення до позовної заяви в частині стягнення 3 % річних.

Представник відповідача в судові засідання 22.04.2014 р. та 06.05.2014 р. не з'явився, хоча про час та місце судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, оскільки вся кореспонденція надсилалася на адресу відповідача, за якою він зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (спеціальний витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18568105 від 22.04.2014р.). Відповідач відзив на позов суду не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18 в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Фуд сервіс груп" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Спар-Центр" (покупець) було укладено договір поставки № 3 (договір).

Зазначений договір було підписано сторонами з протоколом розбіжностей, який за своїм змістом є протоколом узгодження розбіжностей.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з умовами даного договору.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що постачальник повинен поставляти товари вчасно, на умовах DDP у відповідності з правилами "Інкотермс 2000" до відповідної торговельної точки покупця, яка вказана в замовленні, у відповідній кількості і належній якості, а також у відповідності до усіх інших вимог згідно з замовленням. При протиріччі умов даного договору положенням правил "Інкотермс 2000", умови цього договору мають переважне значення.

Відповідно до пункту 2.6. договору право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товари поставлено покупцеві вивантаженими на приймальну платформу торгової точки, і сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари були отримані покупцем.

Пунктом 2.7. договору встановлено, що постачальник вважається таким, що виконав зобов'язання поставки товару, якщо він вчасно (згідно замовлення) поставив товари до торгової точки, зазначеної у замовленні, з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинними законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари відповідають умовам замовлення покупця та цьому договору.

Відповідно до п. 2.10. договору товари приймаються за кількістю та якістю у відповідній торговій точці покупця, куди товари поставляються, на підставі накладних та інших супровідних документів, які підтверджують якість та повноту товарів.

Згідно з п. 3.1. договору ціна поставленого товару міститься у накладних, які надаються постачальником покупцеві для здійснення оплати, та складаються на підставі кількості поставленого товару, як зазначено у накладній із відповідними можливими виправленнями, згідно актів розбіжностей.

Відповідно до п. 3.6. договору (в редакції протоколу розбіжностей) покупець оплачує грошові кошти протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів, з дати поставки товарів, яка зазначена у видатковій накладній з якими поставлявся товар, за умови що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та товарні накладні, а також документи, що засвідчують якість поставлених товарів.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що цей договір укладений строком до 31 грудня 2011 року включно. Строк дії цього договору автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж на 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити його чи припинити його дію.

14.05.2013 р. сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору поставки № 3 від 01.01.2012 р., якою викладено пункти 3.6. та 7.1. договору в наступній редакції:

"п. 3.6. Покупець оплачує грошові кошти протягом 50 (п'ятидесяти) календарних днів, з дати поставки товарів, яка зазначена у видатковій накладній з якими поставлявся товар, за умови що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та товарні накладні, а також документи, що засвідчують якість поставлених товарів.

п. 7.1. Цей договір укладений строком до 31 грудня 2013 року включно. Строк дії цього договору автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж на 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити його чи припинити його дію".

За твердженнями позивача, на виконання умов договору ним за період з 03.06.2013 р. по 11.07.2013 р. було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 41174,76 грн.

Відповідач в порушення умов п. 3.6. договору (в редакції додаткової угоди № 1) станом на час подання позовної заяви розрахувався за отриманий товар частково, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 40459,86 грн.

Як встановлено господарським судом, позивачем на виконання умов договору № 3 від 01.01.2012 р. в період з 03.06.2013 р. по 11.07.2013 р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 41437,68 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № РН-0033170 від 03.06.2013 р., № РН-0033171 від 04.06.2013 р., № РН-0033914 від 11.07.2013 р. та актами розбіжностей у кількості 2 шт., проте господарським судом розглядається вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 40459,86 грн. заборгованості в межах заявлених позовних вимог.

28.12.2013 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату боргу вих. № 146/12 від 27.12.2013 р., що підтверджується фіскальним чеком № 9848 від 28.12.2013 р., описом вкладення у цінний лист від 28.12.2013 р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 11080802, в якій просив відповідача в десятиденний строк погасити заборгованість за поставлений товар.

Проте, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 40459,86 грн. за товар, отриманий на підставі договору поставки № 3 від 01.01.2012 р. в період з 03.06.2013 р. по 11.07.2013 р., на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог у сумі 40459,86 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 2593,80 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за видатковими накладними.

Відповідно до ч. 1. ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

В абзаці 3, 4 п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. № 14 зазначено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі , якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Оскільки в договорі поставки № 3 від 01.01.2012 р. сторонами не встановлено умови щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання з оплати вартості поставленого товару та не визначено розмір та базу нарахування пені, вимога позивача про стягнення з відповідача 2593,80 грн. пені не підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 768,74 грн., які нараховані за загальний період з вересня 2013 р. по лютий 2014р. на заборгованість за видатковими накладними.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», яким передбачено, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому слід вважати, що якщо заборгованість виникла за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи те, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат обґрунтовано здійснений за загальний період з вересня 2013р. по лютий 2014р. з дотриманням вимог листа Верховного суду України «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» № 62-97р від 03.04.1997р. та є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 768,74 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 708,33 грн. 3% річних.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 708,33 грн., які нараховані за загальний період з 30.08.2013 р. по 31.03.2014 р.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 3.6. (в редакції додаткової угоди № 1) покупець оплачує грошові кошти протягом 50 (п'ятидесяти) календарних днів, з дати поставки товарів, яка зазначена у видатковій накладній з якими поставлявся товар, тобто відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати отриманого за видатковими накладними товару з 31.08.2013 р.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком 3 % річних, здійсненим судом за загальний період з 31.08.2013 р. по 31.03.2014 р., становлять 708,33 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Спар-Центр" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Ломоносова, буд. 1, код 36148976) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд сервіс груп" (08342, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Ревне, вул. Леніна, буд. 5-А, код 37391298) 40459,86 грн. (сорок тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять грн. 86 коп.) заборгованості, 768,74 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 74 коп.) інфляційних втрат, 708,33 грн. (сімсот вісім грн. 33 коп.) 3% річних та 1720,58 грн . (одну тисячу сімсот двадцять грн. 58 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 12.05.2014 р.