Рішення

від 06.05.2014 по справі 925/643/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2014 року Справа № 925/643/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., при секретарі судового засідання Олійник І.С., за участю представників:

від позивача: Паляниця С.М. - директор,

від відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кассад», м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія», с. Бакаєве, Чорнобаївський район, Черкаська область

про стягнення 267696 грн. 88 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кассад» звернулось до суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» 196050 грн. 00 коп. боргу за поставлений товар відповідно до укладеного між сторонами договору поставки від 19.06.2012 №19/06-12, 68617 грн. 50 коп. штрафу, 3029 грн. 38 грн. відсотків за користування коштами.

У судовому засіданні керівник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, його представник без поважних причин в судові засідання не з'явився, відзив на позов не надав, що не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутності за наявними в справі матеріалами.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за наявними матеріалами.

У судовому засіданні згідно з ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

19 червня 2012 року між ТОВ «КАССАД» (продавець за договором, позивач по справі) та ТОВ «МРІЯ» (покупець за договором, відповідач по справі) було укладено договір поставки №19/06-12 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язувався передавати у власність, а покупець зобов'язувався приймати та оплачувати паливно-мастильні матеріали (далі - товар) у кількості, якості і асортименті, зазначених у рахунках-фактурах.

Згідно з п. 6.4. договору, покупець зобов'язується оплатити продавцю за поставлений товар протягом 3 календарних днів від дати отримання товару, якщо не проводилася попередня оплата згідно рахунку - фактури за згодою сторін.

01.10.2013 позивач поставив відповідачу товар на суму 246050,00 грн., в т.ч. ПДВ 41008,33 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000230 від 01.10.2013 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №РН-0000230 від 01.10.2013.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи та відтиском печатки відповідача у вищенаведеній видатковій накладній, а також довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №108-1 від 01.10.2013.

Відповідач зобов'язання по оплаті поставленого товару виконав частково, сплативши позивачу 26.09.2013 попередню оплату у розмірі 50000,00 грн., як вбачається з банківської виписки з особового рахунку позивача за 26.09.2013.

Відтак, враховуючи, що відповідно до умов п. 6.4. договору строк оплати поставленого товару за вищевказаною накладною настав, розмір боргу відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 196050 гривень 00 копійок, який останній просить стягнути у примусовому порядку.

Сторонами було складено акт звіряння розрахунків станом на 31.10.2013.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 ГК України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується частина 1 статті 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 статті 193 ГК України, статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за поставлений товар в розмірі 196050 грн. 00 коп. обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а відповідно таким, що підлягають до задоволення.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 7.7. договору сторони домовилися, що у випадках порушення умов оплати вартості поставленого товару, покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 35 (тридцять п'ять) відсотків від вартості своєчасно неоплаченого товару. Даний пункт договору застосовується щодо кожної поставленої партії товару окремо.

Позивачем заявлено до стягнення 68617 грн. 50 коп. штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Розрахунок штрафу здійснений позивачем вірно, тому з відповідача підлягає стягненню 68617 грн. 50 коп. штрафу.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Керуючись ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 3029 грн. 38 грн. відсотків за користування коштами, фактично нарахувавши три проценти річних від простроченої суми.

Розрахунки трьох процентів річних позивачем вчиненні вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи та підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 5353 грн. 94 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» (вул. Кірова, 5, с. Бакаєве, Чорнобаївський район, Черкаська область, ідентифікаційний код 32402636, р/р 2600820798001 в ПАТ «Банк «Київська Русь», МФО 319092) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кассад» (вул. Одеська, 50, каб. 507, м. Черкаси, ідентифікаційний код 38161889, р/р 26000201359369, в АТ «ОТП-Банк», МФО 300528): 196050 грн. 00 коп. основного боргу, 68617 грн. 50 коп. штрафу, 3029 грн. 38 коп. три проценти річних, 5353 грн. 94 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 12 травня 2014 року

Суддя О.В. Чевгуз