Рішення

від 18.02.2014 по справі 910/24907/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24907/13 18.02.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайра" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лад 2005" про стягнення 13 353,56 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Басенко Г.Г. (дов. № 60 від 13.01.2014 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 18 лютого 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайра" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лад 2005" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 13 353,56 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2013 року порушено провадження у справі № 910/24907/13, слухання справи призначено на 23.01.2014 року.

22.01.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

22.01.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло електронне повідомлення , клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 23.01.2014 року представник позивача заперечив проти поданого клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2014 року розгляд справи було відкладено на 18.02.2014 року.

У судове засідання 18.02.2014 року представник відповідача повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Лад 2005" на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України суд визнав за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

У судовому засіданні 18.02.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

1 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тайра" (підрядник), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лад 2005" (замовник), було укладено договір підряду № 0701/А/11 (далі по тексту - Договір) на поставку та монтаж системи кондиціонування та вентиляції (далі - обладнання).

Відповідно до пункту 1.1. Договору підрядник зобов'язується на підставі виданого замовником проекту здійснити поставку обладнання і, використовуючи власні комплектуючі та витратні матеріали, виконати роботи по монтажу обладнання (далі - роботи) на об'єкті замовника за адресою м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 56а (далі - об'єкт), а замовник - оплатити і прийняти вказане обладнання та роботи. Перелік обладнання та робіт, які є предметом Договору, наведений в Специфікації (Додаток № 2) Договору і є його невід'ємною частиною.

Згідно з пунктом 1.3. Договору право власності на обладнання переходить від підрядника до замовника після передачі підряднику довіреності на обладнання і оформлення накладних.

Пунктом 1.4 Договору визначено, що закінчення робіт по монтажу, відповідно до умов цього Договору, оформлюється актом прийому-передачі, який підписується сторонами.

Відповідно до пункту 2.1 Договору сума договору становить 373 353,55 грн. (триста сімдесят три тисячі триста п'ятдесят три грн. 55 коп.), включаючи ПДВ - 62 225,59 грн. (шістдесят дві тисячі двісті двадцять п'ять грн. 59 коп.).

У пункті 2.2. Договору зазначено, що сума Договору визначається вартістю обладнання та робіт, відповідно до специфікації (Додаток № 2 до Договору), підписаний сторонами.

Оплата обладнання і робіт в рамках Договору, здійснюється замовником в національній валюті України на розрахунковий рахунок підрядника на підставі додатково виписаних рахунків-фактур (пункт 3.1. Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору строк поставки обладнання по даному Договору: до 3 (трьох) робочих тижнів. Строки, вказані з моменту здійснення відповідного етапу оплати згідно пункту 3.1. цього Договору. Допускається дострокова поставка обладнання.

У пункті 4.5. Договору визначено, що фактом підтвердження поставки обладнання є підписання видаткових накладних.

Пунктом 10.2 Договору встановлено, що він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань по Договору.

На виконання умов Договору позивач 15.08.2011 року здійснив поставку обладнання на користь відповідача, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000023 від 15.08.2011 року на суму 252 402,39 грн.

Відповідно до умов Договору позивач також здійснив роботи по монтажу обладнання на загальну суму 120 951,16 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт № ОУ-0000253 від 15.08.2011 року на суму 53 021,69 грн., актом здачі-прийняття робіт № ОУ-0000302 від 06.09.2011 року на суму 66 277,12 грн.. та актом здачі-прийняття робіт № ОУ-0000312 від 12.09.2011 року на суму 1 652,35 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов Договору та чинного законодавства України, здійснив лише часткову оплату поставленого позивачем товару та виконаних останнім робіт, внаслідок чого, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лад 2005" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Тайра" у розмірі 13 353,55 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 13 353,55 грн. заборгованості за договором підряду на поставку та монтаж системи кондиціонування та вентиляції № 0701/А/11 від 01.07.2011 року.

Відповідач відзиву на позов та письмових пояснень по суті справи не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договір № 0701/А/11 від 01.07.2011 року є комбінованим та містить елементи договору поставки та договору підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України та глави 61 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до частин 1,2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки та монтажу системи кондиціонування та вентиляції виконав належним чином, зауважень щодо поставки від відповідача не надходило, що підтверджується накладною № РН-0000023 від 15.08.2011 року та актами здачі-прийняття робіт № ОУ-0000253 від 15.08.2011 року, № ОУ-0000302 від 06.09.2011 року, № ОУ-0000312 від 12.09.2011 року.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлене обладнання та виконані позивачем роботи згідно Договору, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лад 2005" виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Тайра" у розмірі 13 353,55 грн., яка станом на день розгляду даної справи є непогашеною.

Доказів протилежного суду не надано.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 13 353,55 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайра" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лад 2005" 13 353,55 грн. заборгованості за договором поставки та монтажу системи кондиціонування та вентиляції № 0701/А/11 від 01.07.2011 року підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 року, з 1 січня 2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 147,00 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Як вбачається з платіжного доручення № 27 від 20.11.2013 року на суму 1 720,50 грн. та платіжного доручення № 97 від 12.12.2013 року на суму 160,50 грн., позивач, керуючись вищевказаними нормами законодавства сплатив судовий збір за подання позову у даній справі на загальну суму 1 827,00 грн., в той час, як повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір", судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Пунктом 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7 передбачено, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України також 160,50 грн. надлишково сплаченого судового збору.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лад 2005" (02099, м. Київ, Дарницький район, вул. Російська, буд. 82-А, кв. 98, ідентифікаційний код 33296400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайра" (03127, м. Київ, Голосіївський район, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 100/2, ідентифікаційний код 32485894) 13 353 (тринадцять тисяч триста п'ятдесят три) грн. 56 коп. заборгованості, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Повернути Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайра" (03127, м. Київ, Голосіївський район, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 100/2, ідентифікаційний код 32485894) з Державного бюджету України 160 (сто шістдесят) грн. 50 коп. судового збору як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перерахований за платіжним дорученням № 97 від 12.12.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.02.2014 року

Суддя С.В. Стасюк