Рішення

від 07.05.2014 по справі 450/1434/13-ц

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/1434/13-ц Провадження № 2/450/195/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2014 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі

головуючого - судді Кіпчарського М.О.,

при секретарі Микитів Н.С.

за участю: позивача за первісним та відповідача за зустрічним позовами ОСОБА_1,

відповідача за первісним та позивача за зустрічним позовами ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Пустомити Львівської області цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про поділ спільного майна подружжя,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 у квітні 2012 р. звернувся до суду з вищевказаним позовом, позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 26.02.1994 р. по 08.04.2009 р. перебував у шлюбі з ОСОБА_2 За час проживання у шлюбі ними було збудовано житловий будинок по АДРЕСА_1 який розташований на земельній ділянці площею 0,1250 га, зареєстрованою на праві власності за ОСОБА_2

Також , за договором міни від 12.12.1995р. ними було придбано земельну ділянку площею 0,0619 га по АДРЕСА_1 яка також зареєстрована за відповідачем.

Після розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_2 не було досягнуто згоди щодо поділу спільного майна, у зв»язку з чим просить провести поділ майна подружжя, визнавши за ним право власності на 1/ 2 частину житлового будинку, та по 1/ 2 частині земельних ділянок площею 0,1250 га та 0,0619 га, які знаходяться по АДРЕСА_1

У травні 2012р. ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1, пославшись на те, що за час спільного подружнього проживання з ОСОБА_1, ними за договором купівлі-продажу придбано земельну ділянку площею 0,12 га у АДРЕСА_2, яка зареєстрована на праві власності за відповідачем.

Їх шлюб розірваний у 2009 році, між ними не досягнуто згоди про поділ спільного майна, тому просить провести поділ майна подружжя, визнавши за нею право власності на 1/2 частину згаданої земельної ділянки площею 0,12 га.

Ухвалою суду первісний позов об»єднаний в одне провадження з зустрічним позовом.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свій первісний позов підтримав повністю з вище зазначених підстав та просить його задовольнити. Зустрічний позов не визнав, в задоволенні якого просить відмовити. Пояснив, що на земельній ділянці, яку ОСОБА_2 отримала за договором міни, вони розпочали будівництво житлового будинку, який на даний час не добудований, документи на підтвердження даного будівництво, у нього відсутні. Стверджує, що за договором міни ОСОБА_2 отримала земельну ділянку не 0,3738 га, як зазначено в договорі, а тільки 0,08 га. Інші земельні ділянки площею 0,1250 га та 0,0619 га, , оформлені на її ім.»я, набуті ними за час шлюбу та є спільною сумісною власністю, у зв»язку з чим і просить визнати за ним право власності на дане майно у розмірі 1/2 їх частин. Визнав, що у 2004р. за договором купівлі продажу ним придбана земельна ділянка пл.0,12 у с.Семенівка.

ОСОБА_2 в судовому засіданні зустрічний позов підтримала повністю з вище зазначених підстав та просить його задовольнити. Первісний позов не визнала, в задоволенні якого просить відмовити. Подала заперечення на позов та стверджує, що земельні ділянки площами 0,1250 га та 0,0619 га, вона отримала у власність за договором міни, такі являються її особистою власністю, тому не можуть вважатися об»єктом права спільної сумісної власності подружжя. Визнала, що на належній їй земельній ділянці у с.Сокільники вона разом з ОСОБА_1 розпочали будівництво житлового будинку, який на даний час не добудований, не зданий в експлуатацію і на нього не оформлено право власності. Тому тільки після здачі будинку в експлуатацію буде згідна на його поділ.

Заслухавши пояснення сторін , з»ясувавши обставини справи на підставі наявних у справі та досліджених в судовому засіданні доказів, з врахуванням вимог цивільного судочинства , суд вважає, що в задоволенні первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов задовольнити в силу наступного.

Згідно статей 3, 4, 11 ЦПК України, кожна особа має право у визначеному порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених , невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які суд захищає у спосіб, визначений законами України. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Згідно зі статтею 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Статтею 70 СК України, встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як роз»яснено у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 26.02.1994р, який розірваний 08.04.2009 р.

За час перебування у шлюбі сторони за договором купівлі-продажу від 07.08.2004 року, набули у власність земельну ділянку площею 0,12 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, розташовану в селі Семенівна Пустомитівського району, яка зареєстрована за ОСОБА_1 на праві власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №725488, виданого 02.08.2005р. ( а.с. 6).

Суд вважає, що дана земельна ділянка являється спільним майном подружжя, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Що стосується тверджень ОСОБА_1 про те, що ними за час спільного подружнього життя збудований житловий будинок, по АДРЕСА_1, то такі не можуть бути задоволені, оскільки суду не надано належних доказів про реєстрацію такого нерухомого майна на праві власності за ним чи ОСОБА_2, а також, що такий будинок будувався за їх спільні кошти та існує в дійсності, оскільки відсутні проектна документація, дозвіл на будівництво, документи про придбання будівельних матеріалів, угода на виконання будівельних робіт, готовність будинку до експлуатації та здача його в експлуатацію, розміри і вартість такого майна, та інше .

Надана позивачем ксерокопія Технічного паспорту на згаданий будинок, датованого 03.04.2008р., не являється належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст.58-59 ЦПК України, а тому такий судом не приймається до уваги.

З цих підстав позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним право власності на 1/2 частину двох земельних ділянок, то такі теж не підлягають до задоволення , оскільки згідно статті 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є : майно, набуте нею, ним до шлюбу; набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду".

Згідно Свідоцтва №Г-01682 про право власності на квартиру, виданого 07.04.1995 року виконавчим комітетом Львівської міської ради, квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули на праві спільної сумісної власності внаслідок приватизації згідно з ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду"( а.с.73).

За Договором міни від 12.12.1995р., ОСОБА_2 належну їй та її неповнолітній доньці ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3 , поміняла на належну ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 0,3738 га, з яких: 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд; 0,1238 га - для ведення особистого підсобного господарства, та яка знаходиться у с.Сокільники Пустомитівського району ( а.с.32-33).

В послідуючому, на частину земельної ділянки, отриманою за Договором міни, за ОСОБА_2 зареєстровані на праві власності земельна ділянка площею 0,1250 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд; та земельна ділянка площею 0,0619га - для ведення особистого підсобного господарства, що підтверджується виданими на її ім.»я Державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №185682 та №185683( а.с.6,7).

Тому суд вважає, що згадані земельні ділянки площею 0,1250 га та 0,0619 га являються особистою приватною власністю ОСОБА_2 і не можуть бути визнані спільним майном подружжя. З цих підстав дане майно не підлягає поділу між колишнім подружжя , а позовні вимоги в цій частині являються безпідставними та не підлягають до задоволення.

Відповідно до п.4 ст.129 Конституції України, до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач ОСОБА_1 не скористався цим наданим йому правом та не довів суду, що вище зазначені дві земельні ділянки , зареєстровані на ім»я ОСОБА_2 в період перебування у шлюбі з нею, придбані за їх спільні кошти, а також, що ними спільно придбане інше майно, крім земельної ділянки у с.Семенівка.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007р. « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст.368 ЦК України, ст.ст.57, 60, 69, 70 СК України, ст. ст.3,4,10,11,57-61,88,209, 212-216, 218,292,294 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про поділ спільного майна подружжя відмовити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про поділ спільного майна подружжя, задовольнити.

Поділити майно, набуте за час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1, виділивши у власність ОСОБА_2 1/ 2 ( одну другу ) частину земельної ділянки загальною площею 0,1200 га, кадастровий номер 4623685900:01:001:0005, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка знаходиться у АДРЕСА_2 Львівської області та належить на праві власності ОСОБА_1 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №725488, виданого 02.08.2005 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 12.05.2014р.

СуддяМ. О. Кіпчарський