Постанова

від 15.04.2014 по справі 804/602/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 р. Справа № 804/602/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна фірма "Промснаб" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

11.01.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна фірма «Промснаб» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000012210 від 11.07.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 91068,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000022210 від 11.07.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на 1318287,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Багатопрофільна фірма «Промснаб» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено Акт №170/22-2-21891718 від 21.06.2013р. Висновки даного Акту перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, є неправомірними та необґрунтованими, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення №0000012210 та №0000022210 від 11.07.2013р., прийняті на підставі нього, є незаконними, протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач подав письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що перевіркою встановлено порушення п.п. 14.1.13, п.п. 14.1.257 п.14.1 ст.14, п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135, п.138.1, п.138.2, п.138.8, ст..138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України ТОВ «БПФ» безпідставно занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 878858 грн., п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України безпідставно завищено податковий кредит з податку на додану вартість в розмірі 60520 грн., відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають до під визначення п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України при придбанні запчастин до гірничошахтного обладнання та автомобільних запчастин у ПП «Електро-Лайф», встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2012 року в розмірі 57317,70 грн.; встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення п. 185.1 ст.185, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України при подальшій реалізації запчастин до гірничошахтного обладнання та автомобільних запчастин придбаних у ПП «Електро-Лайф», встановлено завищення податкових зобовязань з податку на додану вартість за квітень 2012 року в розмірі 63465,80 грн. контрагентам-покупцям: ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» в розмірі 36260 грн., ТОВ «Павлоградське Автотранспорте підприємство» в розмірі 221,40 грн., ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» в розмірі 26984,40 грн., порушення п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України - не забезпечено зберігання документів та не надано на перевірку документи, пов'язані з виконанням вимог законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.; п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.176.2.а п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України - не перераховано до бюджету податковий борг по податку на доходи фізичних осіб станом на 31.12.2012р. на загальну суму 19745,64 грн. за вересень-листопад 2012 року, порушення п.51.1 ст.51, п.176.2.б ст. 176 Податкового кодексу України - не надано у перевіряємому періоді відомості про суми виплачених доходів фізичним особам-підприємцям за 1, 2,4 квартали 2012 року. Зазначає, що акт перевірки складений правомірно, згідно із діючим законодавством, висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, відтак є цілком обґрунтованими та доведеними, а податкові повідомлення-рішення №0000012210 та №0000022210 від 11.07.2013р. є правомірними, у зв'язку з чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності сторін.

Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Як слідує з наявних матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна фірма «Промснаб» зареєстроване як юридична особа 13 жовтня 1994 року Виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, код за ЄДРПОУ 21891718, взяте на облік як платник податків у Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції. Відповідно до Свідоцтва №03477427 є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що з 13.05.2013р. по 14.06.2013р. на підставі направлень, виданих Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією, уповноваженим особами ДПІ, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, ст.77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних документальних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2013 року проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «БПФ «Промснаб» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено Акт №170/22-2-21891718 від 21.06.2013р.

Згідно висновків Акта перевіркою встановлено:

1. порушення п.п. 14.1.13, п.п. 14.1.257 п.14.1 ст.14, п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135, п.138.1, п.138.2, п.138.8, ст..138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України ТОВ «БПФ» безпідставно занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 878858 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року в розмірі 40738 грн., за 2 квартал 2012 року в розмірі 80402 грн., за 3 квартал 2012 року в розмірі 722598 грн., за 4 квартал в розмірі 35120 грн.;

2. порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України безпідставно завищено податковий кредит з полатку на додану вартість в розмірі 60520 грн., в тому числі по періодам: вересень 2012 року в розмірі 45317 грн., грудень 2012 року в розмірі 15203 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 60520 грн.;

3. відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України при придбанні запчастин до гірничошахтного обладнання та автомобільних запчастин у ПП «Електро-Лайф», встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2012 року в розмірі 57317,70 грн.; відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення п. 185.1 ст.185, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України при подальшій реалізації запчастин до гірничошахтного обладнання та автомобільних запчастин придбаних у ПП «Електро-Лайф», встановлено завищення податкових зобовязань з податку на додану вартість за квітень 2012 року в розмірі 63465,80 грн. контрагентам-покупцям: ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» в розмірі 36260 грн., ТОВ «Павлоградське Автотранспорте підприємство» в розмірі 221,40 грн., ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» в розмірі 26984,40 грн.;

4. порушення п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України - не забезпечено зберігання документів та не надано на перевірку документи, пов'язані з виконанням вимог законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.; п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.176.2.а п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України - не перераховано до бюджету податковий борг по податку на доходи фізичних осіб станом на 31.12.2012р. на загальну суму 19745,64 грн. за вересень-листопад 2012 року, у зв'язку з чим відповідно до п.п.129.1.3 п.129.1 ст. 129 Податкового кодексу України нарахована пеня у розмірі 175,47 грн.;

5. порушення п.51.1 ст.51, п.176.2.б ст. 176 Податкового кодексу України - не надано у перевіряємому періоді відомості про суми виплачених доходів фізичним особам-підприємцям за 1, 2,4 квартали 2012 року.

Не погоджуючись із зазначеним Актом перевірки ТОВ «Багатопрофільна фірма «Промснаб» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області надані заперечення від 01.07.2013р., проте відповідь останнім не була надана.

На підставі Акта перевірки №170/22-2-21891718 від 21.06.2013р. Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 11 липня 2013 року №0000012210, яким ТОВ «Багатопрофільна фірма «Промснаб» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у розмірі 91068 грн., з них: основний платіж - 60711,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 30357,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0000022210, яким ТОВ «Багатопрофільна фірма «Промснаб» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1318287грн., з них: основний платіж - 878858,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 439429,00 грн.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість за господарськими операціями позивача.

За приписами пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, згідно з яким первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як свідчить розділ 3.1.1. зазначеного Акта перевірки перевіркою достовірності відображення показників у поданих деклараціях з податку на прибуток підприємств за перевіряємий період встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у розмірі 2127933 грн.

З приводу цього податковим органом зазначено, що позивач у перевіряємому періоді мав кредиторську заборгованість перед ТОВ «Пром Тех Маш» в сумі 91219,67 грн. з ПДВ за одержані запчастини до автомобілів, що виникла у грудні 2009 року. Відповідач зазначає, що ТОВ «Пром Тех Маш» рішенням від 26.07.2012р. про припинення знято з податкового обліку, скасовано державну реєстрацію 27.12.2012р. До перевірки позивачем не було надано документу, підтверджуючого проведення претензійної чи судової роботи у відношенні позивача з приводу погашення суми заборгованості у розмірі 91219,67 грн., таким чином запчастини до автомобілів від ТОВ «Пром Тех Маш» було отримані позивачем без компенсації їх вартості, тобто позивач не поніс жодних витрат, а саме необхідних 91219,67 грн., на їх придбання. Чим порушив п.п. 14.1.13, п.п. 14.1.257 п.14.1 ст.14, п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України - занижено дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 91220 грн.

Дані твердження податкового органу спростовуються наступним.

Відповідно до наданого ТОВ «Багатопрофільна фірма «Промснаб» Договору відступлення права вимоги і переведення боргу від 21.09.2011р., укладеного між ТОВ «Пром Тех Маш» (в подальшому Кредитор) та ПП «НИК» (в подальшому Новий кредитор), Кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги виконання зобов'язань згідно Договору №01-10 від 01.10.2008р., укладеного між Кредитором та ТОВ «Багатопрофільна фірма «Промснаб» (Боржник).

Відповідно до наданого ТОВ «Багатопрофільна фірма «Промснаб» Договору відступлення права вимоги і переведення боргу від 14.03.12р., укладеного між ТОВ «Техпром М», в подальшому Кредитор, та ПП «НИК» в подальшому Новий кредитор, Кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги виконання зобов'язань згідно Договору №03-08/09 від 03.08.2009р., укладеного між Кредитором та ТОВ «Багатопрофільна фірма «Промснаб» (Боржник).

Таким чином, право на проведення претензійної чи судової роботи від ТОВ «Пром Тех Маш» перейшло до ПП «НИК», а ТОВ «Пром Тех Маш» та ТОВ «Техпром М» мали право здійснювати претензійну чи судову роботу щодо погашення суми заборгованості лише до певного часу, а саме до моменту передачі права вимоги.

У зв'язку з вищевикладеним твердження ОДПІ щодо заниження доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за 4 квартал 2012 року в сумі 91220 грн. та за 3 квартал 2012 року в сумі 271899 грн. по кредиторській заборгованості, які в подальшому не буде сплачено ТОВ «Пром Тех Маш» та ТОВ «Техпром М», відповідно, в зв'язку з припиненням юридичної особи підприємства та скасування державної реєстрації, не знайшло свого відображення.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999р. первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (в тому числі договори, накладні, рахунки, товарно-транспортні накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Судом встановлено, а також Актом перевірки №170/22-2-21891718 від 21.06.2013р. зафіксовано, що на підставі договорів на виконання робіт від 01.02.2012р. №ПР 010212 та договору на виконання підрядних робіт від 02.02.2012р. №ПР 020212, укладених із ПП «Вега ДК», на виконання робіт від 22.03.2012р. №ПР 220212 та договору на виконання підрядних робіт від 21.03.2012р. №210312, укладених із ТОВ «Діло», на виконання робіт від 03.04.2012р. №ПР 030412, укладеного із ПП «Електро-Лайф» позивач придбав роботи по збору пиловочника з лісової ділянки і вантаження і вивезення на верхній склад та вирубування лісу за розміром, прибирання вирубаної території, вивезення сміття.

В Акті перевірки зазначено, що надані до перевірки акти виконаних робіт, крім назви та вартості вказаних робіт, не містять жодних обставин, підтверджуючих використання даних робіт у межах господарської діяльності, а саме відсутня інформація щодо кількості осіб, які виконували дані роботи, кількості та найменування задіяного автотранспорту, інших машин та механізмів, де саме проводились дані роботи та наявності відповідних дозволів на проведення вирубки лісу хвойних порід, які б підтверджували правомірність визначення саме такої собівартості даних робіт виконавцями.

Факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення їх в обліку можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків та фактичних результатів його безпосередньої господарської діяльності.

Факт виконання робіт за зазначеними договорами підтверджуються копіями первинних документів, а саме: рахунками-фактурами, актами виконаних робіт, податковими накладними. платіжними дорученнями, видатковими накладними.

Також на підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій, підтвердження реалізації запчастин до гірничошахтного обладнання та автомобільних запчастин, отримання доходу від її реалізації підприємством надано Дозвіл на початок виконання роботи підвищеної небезпеки, документи на підтвердження провадження господарської діяльності, пов'язаної зі строверенням об'єктів архітектури, договори підряду на проведення лісозаготівельних робіт, договір поставки необробленої деревини, договір купівлі-продажу необробленої деревини.

Твердження відповідача щодо відсутності дозволів у позивача на проведення вирубки лісу хвойних порід як факту, що унеможливлює реальне здійснення господарських операцій та можливої необхідності залучення природоохоронної прокуратури для встановлення та підтвердження факту відсутності дозволів, судом не може бути прийнято до уваги, оскільки це питання не може бути розглянуто в контексті встановлення реального виконання робіт за укладеними договорами та оподаткування здійснених операцій, а також повинно розглядатися в межах кримінального провадження і є таким, що виходить за межі позовних вимог.

Як зазначається ОДПІ в Акті перевірки ТОВ «БПФ «Промснаб» не включено до складу валового доходу суми отриманого доходу від невстановлених осіб на загальну суму 1764814. Даний висновок зроблений через відсутність первинних документів, які б підтверджували фактичне транспортування, отримання металопродукції, відсутність документального підтвердження реальності господарських операцій із контрагентами ПП «Ривал», ТОВ «Транс Сервіс Груп Плюс», ТОВ «Ник 7», ПП «Апрель» із врахуванням фактів, викладених вище стосовно взаємовідносин із ТОВ «Пром Тех Маш» та ТОВ «Техпром М». Також зазначено, що придбана металопродукція отримана від невстановлених осіб без укладання будь-яких угод, тобто повинна бути включена до складу валового доходу як безоплатно отриманий товар.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що ТОВ «Багатопрофільна фірма «Промснаб» (Покупець) укладено договори поставки товарів з ТОВ «Транс Сервіс Груп Плюс», ТОВ «Ник 7», ПП «Ривал», ПП «Апрель» (Продавці).

Відповідно до договорів із визначеними контрагентами предметом є наступне: Продавець зобов'язується передати Покупцеві обладання та матеріали, у кількості, строки та ціною, що вказані у специфікації до даних договорів (специфікації до визначених договорів наявні в матеріалах справи).

Розрахунки між продавцем та покупцем здійснювались в безготівковій формі, що підтверджується виписками по розрахунковим рахункам.

Реальність виконання вказаних господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, подорожніми листами, реєстрами номерів паливних карт за товарними накладними.

Крім того, з метою підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди для встановлення її об'єктивного предметного зв'язку з фактами та результатами підприємницької/економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність наданих первинних документів позивачем надано додаткові письмові докази, а саме документи про наявність кваліфікованих працівників, на підтвердження перебування на балансі підприємства 21 одиниці техніки, на підтвердження провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, що підтверджують використання придбаних матеріалів та продукції.

Відповідачем не наведено будь-яких доказів щодо відсутності як фактичного здійснення господарських операцій позивача за договорами з ПП «Ривал», ТОВ «Транс Сервіс Груп Плюс», ТОВ «Ник 7», ПП «Апрель», так і щодо відсутності змін майнового стану позивача у зв'язку з цими операціями.

Також суд зазначає, що Акт перевірки №170/22-2-21891718 від 21.06.2013р. містить посилання на Акт Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №143/2204/38112606 від 23.01.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ТОВ «Транс Сервіс Груп Плюс» з питань фінансово-глосподарських відносин з ТОВ «Ник 7» із контрагентами за період травень, червень 2012 року», за результатами якої не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість здійснення реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу з постачальниками та покупцями, а також посилання на Довідку Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №125/224/38112627 від 13.09.2012 р. «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Ник 7» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із контрагентами за квітень, травень, червень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку, за результатами якої не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість здійснення реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу з постачальниками та покупцями.

Проте, суд звертає увагу що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Навіть за наявності беззаперечних доказів порушення контрагентом позивача чинного в Україні законодавства, зокрема, податкового законодавства, то це тягне за собою правові наслідки у вигляді відповідальності виключно для зазначеного суб'єкта господарювання, тобто, в даному випадку - ТОВ «Транс Сервіс Груп Плюс» та ТОВ «Ник 7».

Таким чином, суд доходить висновку, що висновок відповідача щодо безпідставності завищення витрат в розмірі 1470678 грн. є необґрунтованим.

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд доходить висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимогстатті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно з п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Додаткові вимоги до первинних документів встановлені п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. № 168/704), відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа, дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посада і прізвища осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно абз.1 п.п.2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Проаналізувавши норми законодавства, суд враховує, що лише від належності первинних бухгалтерських та розрахункових документів залежить як податковий облік платника податків, так і реальність вчинення господарської діяльності такого платника взагалі. Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11: «документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце».

Таким чином, із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за договорами із визначеними контрагентами, є належним чином оформлені податкові накладні.

Відповідачем не наведено будь-яких доказів щодо наявності законних підстав для збільшення податкового зобов'язання позивача по господарським операціям за вказаними договорами.

Згідно з п.56.21 ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Аналогічний принцип презумпції правомірності рішень платника податків містить п.п.4.1.4 п.4.1. ст.4 ПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності)

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги за заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000012210 від 11.07.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 91068,00 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000022210 від 11.07.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на 1318287,00 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 86, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна фірма «Промснаб» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» №0000012210 від 11.07.2013 р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» №0000022210 від 11.07.2013 р.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський