Ухвала

від 08.05.2014 по справі 169/213/14-ц

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 169/213/14-ц

Провадження № 2-з/169/12/14

Категорія: 26

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

08 травня 2014 року смт. Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Тітівалова Р.К.,

при секретарі Веремчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Волинь», Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Волинь», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення,

в с т а н о в и в:

Ухвалою судді від 04 квітня 2014 року відкрито провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (далі - Банк) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Волинь» (далі - ТОВ «АПК Волинь»), Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Волинь» (далі - ТОВ «СП Волинь»), ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення.

08 травня 2014 року Банк подав до суду заяву про забезпечення вказаного позову, в якій просив накласти арешт на все рухоме і нерухоме майно відповідачів ТОВ «АПК Волинь», ТОВ «СП Волинь», ОСОБА_2

Враховуючи, що розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України не здійснювалося.

Заява про забезпечення позову до задоволення не підлягає з таких підстав.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, на який посилався позивач, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 152 ЦПК України).

Системний аналіз наведених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що лише у випадку наявності і доведеності обґрунтованих підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, суд має право з урахуванням принципу співмірності накласти арешт виключно на конкретне майно або грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами укладеного 09 серпня 2011 року кредитного договору та додаткових договорів до нього про внесення змін Банк надав ТОВ «АПК Волинь» кредит на загальну суму 1200000 гривень (а.с. 13-30).

З метою забезпечення виконання зобов'язань по вищевказаному кредитному та додаткових договорах між Банком та ТОВ «АПК Волинь» було укладено того ж дня договір іпотеки, за умовами якого товариство передало в іпотеку нерухоме майно, загальну вартість якого з урахуванням внесених змін за домовленістю сторін було визначено у розмірі 1465045 гривень (а.с. 41-50).

На передане в іпотеку майно нотаріусом накладено заборону відчуження (а.с. 51).

Крім того, для забезпечення виконання відповідачем ТОВ «АПК Волинь» основного зобов'язання за кредитним договором Банк уклав два договори поруки: 09 серпня 2011 року - з відповідачем ОСОБА_2, і 17 червня 2013 року - з відповідачем ТОВ «СП Волинь» (а.с. 31-40).

Заборгованість по поверненню кредитних коштів, яку позивач просив стягнути пред'являючи позов, становить 462941,04 гривень (а.с. 6).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач посилався на те, що існує ймовірність виникнення труднощів при виконанні рішення про стягнення кредитної заборгованості, однак, крім вимоги про стягнення заборгованості по кредиту, позивач одночасно поставив і вимогу про звернення стягнення на іпотечне майно, і в порушення вимог ЦПК України та наведених вище роз'яснень Пленуму ВСУ позивач не надав жодних належних, допустимих і беззаперечних доказів на підтвердження існування реальної небезпеки і загрози невиконання або утруднення виконання судового рішення в майбутньому з урахуванням тієї обставини, що виконання зобов'язань по кредитному договору у визначений законом і погоджений сторонами спосіб забезпечено укладенням договору іпотеки та договорів поруки і розмір заборгованості за кредитним договором значно менший від вартості іпотечного майна, та не обґрунтував необхідності застосування такого виду забезпечення позову.

З огляду на вказане, припущення позивача про те, що невжиття заходів забезпечення в даній справі може утруднити виконання рішення суду, що є обов'язковою передумовою для застосування таких заходів і підлягає доведенню, суд вважає безпідставним і таким, що суперечить фактичним обставинам справи.

Крім того, позивач просив накласти арешт на все рухоме і нерухоме майно відповідачів, однак, при цьому, не зазначив на яке саме майно і яка його вартість, що унеможливлює дотримання принципу співмірності заявлених вимог та вимог, що стосуються забезпечення позову.

Доданий до заяви про забезпечення позову перелік будівель, споруд, транспортних засобів, машин, обладнання, інструментів та приладів ТОВ «АПК Волинь» суд до уваги не бере, оскільки такий перелік не є в розумінні закону належним та допустимим доказом фактичної наявності та юридичної належності вказаного у ньому майна відповідачеві ТОВ «АПК Волинь».

Вказаний перелік незавірений і непрошитий належним чином уповноваженою на те особою та складений станом на 01 січня 2013 року, що в свою чергу виключає можливість об'єктивно та достовірно встановити наявність такого майна, належність його ТОВ «АПК Волинь» і знаходження в останнього на момент розгляду заяви про забезпечення позову, а тому з урахуванням тривалості проміжку часу, що пройшов від дати складання зазначеного переліку (1 рік 4 місяці), накладення арешту на вказане в переліку майно в контексті положень ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод може призвести до невиправданого втручання у майнові права інших осіб та порушення їхнього права власності.

Крім цього, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності належного відповідачам ТОВ «СП Волинь» і ОСОБА_2 майна, на яке може бути накладено арешт в порядку забезпечення позову і яке знаходиться у них чи в інших осіб, до заяви не додано.

За таких обставин та відповідно до зазначених вище норм процесуального права суд приходить до висновку про відсутність у даному випадку передбачених законом підстав й обґрунтованої необхідності для застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 151, 152, 197, 210 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Волинь», Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Волинь», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий