Постанова

від 05.05.2014 по справі 812/2470/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 травня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/2470/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Гришиної О.Ю.,

представників позивача - Калмикової В.І., Піскарьова П.М.,

представника відповідача - Щербатюк М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Малого приватного торгівельно-виробничого підприємства «АПК груп» до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання протиправними дій, скасування постанови від 24.03.2014 про арешт коштів боржника та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

09 квітня 2014 року МПТВП «АПК груп» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ленінського відділу державної виконавчої службу Луганського міського управління юстиції, в якому позивач просив: визнати протиправними дії з прийняття рішення шляхом винесення постанови про арешт; скасувати постанову від 24.03.2014 про арешт коштів боржника, що містяться на рахунку: № 2605100000865, МФО 352005, АТ «УкрСиббанк», які належать боржнику ПТВП «АПК груп», адреса: 91011, м. Луганськ, вул. Цимлянська, буд. 5, код ЄДРПОУ 1900364, у межах суми 154156,93 грн.; зобов'язати Ленінський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції надіслати до установи банку інформацію про зняття арешту з рахунку МПТВП «АПК груп». Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

07.04.2014 позивачу стало відомо про винесення відповідачем оскарженої постанови про накладення арешту на кошти, що належать боржнику МПТВП «АПК ГРУП», під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження ВП №19456410, відповідно до п. 1 якої державний виконавець наклав арешт на рахунок МПТВП «АПК ГРУП» № 2605100000865, МФО 352005, АТ «УкрСиббанк».

Позивач зазначає, що на момент винесення постанови про арешт коштів боржника МПТВП «АПК групп» вже виконало частину виконавчих документів і розрахувалося із заборгованостями перед УПФУ Ленінського району м. Луганськ та Ленінською ОДПІ, про що по мірі виконання виконавчих документів повідомлявся відповідач, що підтверджується відповідними документами. Проте, незважаючи на відсутність претензій з боку стягувачів: УПФУ Ленінського району м. Луганська та Ленінської ОДПІ м. Луганська, 24.03.2014 державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника на підставі виконавчих документів про стягнення коштів на користь УПФУ Ленінського району м. Луганська та Ленінської ОДПІ м. Луганська, які на момент винесення постанови про арешт коштів боржника були виконані. Тому позивач вважає, що рішення прийняте відповідачем шляхом винесення постанови про арешт коштів боржника від 03.2014 є протиправним, а постанова про арешт коштів боржника від 24.03.2014 підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що постанова від 24.03.2014 про арешт коштів боржника винесена на законних підставах та є правомірною, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» зі змінами та доповненнями в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 606).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 606-ХІV, примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі № 606-ХІV, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону № 606-ХІV).

Згідно із ст. 5 Закону № 606-ХІV, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 5 Закону № 606-ХІV визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а ст. 7 Закону № 606-ХІV встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Частиною 1 статті 6 Закону № 606 передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з положеннями ст. 11 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (ч. 2 ст. 11).

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 6 ч. 3 ст. 11).

Стаття 52 Закону № 606 визначає порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Так, згідно з ч. 1 цієї статті звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів (ч. 2 ст. 52).

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. (ч. 4 ст. 52).

Відповідно ст. 57 Закону № 606 арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на примусовому виконанні у відповідача знаходяться виконавчі документи, видані приватним нотаріусом ОСОБА_4, УПФУ в Ленінському районі м. Луганська, Луганським окружним адміністративним судом та Господарським судом Луганської області, та об'єднані у зведене виконавче провадження, а саме: виконавчий напис №1400 від 12.03.2008, вимога №Ю-1061-09 від 06.04.2009, вимога №Ю-1580-098 від 05.05.2009, вимога №Ю-2015-У від 06.07.2009, вимога №Ю-2479-У від 04.09.2009, наказ №19/279 від 14.04.2010, виконавчий лист №2а-24364/09 від 05.05.2010 та наказ №25/5014/2152/2012 від 02.01.2013 про стягнення з Малого приватного торгівельно-виробничого підприємства «АПК Груп» заборгованості на користь держави та юридичних осіб на загальну суму стягнення 478812,04 грн.(а.с.42-43, 47-48, 50-52).

24.03.2014, відповідно до ст. 11, 52 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність», заступником начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції було арештовано кошти боржника - МПТВП «АПК груп» у межах суми 154156,93 грн., які містяться на рахунку №26051000000865, МФО 351005 АТ «Укрсиббанк», при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження по примусовому виконанню вимоги №ю-1580 від 05.05.2009, №ю-853 від 05.07.2011, №ю-2015 від 06.07.2009, №ю-24794 від 04.09.2009, №ю-1061 від 06.04.2009, виданих УПФУ в Ленінському районі м. Луганська, виконавчого листа №2а-10202/10/12/0 від 06.06.2011, №2а-24364 від 05.05.2010, виданого Луганським окружним адміністративним судом, наказу №19/186 від 23.10.2009, №19/279 від 14.04.2010, виданого Господарським судом Луганської області, про що прийнята постанова про арешт коштів боржника ВП №19456410 (арк. справи 44).

З огляду на вищевикладене суд погоджується з тим, що державний виконавець має право накладати арешт на кошти боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах у межах загальної суми стягнення у зведеному виконавчому провадженні, з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів.

Разом з тим, суд вважає, що відповідачем було перевищено повноваження зі вчинення виконавчих дій з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 11 державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

У судовому засіданні встановлено, що позивачем частину суми заборгованості, яка підлягає стягненню з нього за зведеним виконавчим провадженням №19456410 (арк. справи 44) було погашено, що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська від 02.04.2014 №5798/031, відповідно до якої за підприємством МПТВП «АПК груп» станом на 01.04.2014 заборгованість до Пенсійного фонду України по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відсутня, довідками Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області від 02.04.2014 №8457/25, від 04 квітня 2014 року №299, відповідно до яких станом на 02 квітня 2014 року та станом на 04 квітня 2014 року у МПТВП «АПК груп» відсутня заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та зі сплати податків, зборів, та інших платежів (а.с.22-23).

Також відповідно до облікової картки на зведене виконавче провадження виконавчі провадження з примусового виконання вимоги №Ю-1061-09 від 06.04.2009, вимоги №Ю-2015 -У від 06.07.2009, що видав УПФУ в Ленінському районі м. Луганська, були завершені ще у 2013 році, та виконавче провадження з примусового виконання вимоги №Ю - 2479-У від 04.09.2009, виданої УПФУ в Ленінському районі м. Луганська завершено 26.12.2011 (.а.с.42-43).

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем 24.03.2014 було винесено постанову про арешт коштів боржника - МПТВП «АПК груп» у межах суми 154156,93 грн. за виконавчими документами, які боржником були виконані, що підтверджується довідками Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська від 02.04.2014 №5798/031, та Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області від 02.04.2014 №8457/25, від 04 квітня 2014 року №299, та за трьома з яких було закрито виконавчі провадження ще у 2011 році та у 2013 році, за винятком наказу №19/279 від 14.10.2010, що видав Господарський суд Луганської області про стягнення з Малого приватного торгівельно-виробничого підприємства «АПК Груп» заборгованості на користь ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» на суму стягнення 52620,53 грн.

Слід зазначити, що суд не може підміняти собою орган, до компетенції якого входить визначення суми заборгованості та здійснення відповідних розрахунків, у тому числі й суми виконавчого збору та витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій.

За таких обставин суд дійшов висновку про скасування постанови про накладення арешту на кошти від 24.03.2014, що знаходяться на р/р№26051000000865, МФО 351005 АТ «Укрсиббанк», які належать боржнику МПТВП «АПК груп», адреса: 91011, м. Луганськ, вул. Цимлянська, буд.5, код ЄДРПОУ 32900364, в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про визнання дій протиправними з прийняття рішення шляхом винесення постанови про арешт суд зазначає, що підставою для арешту коштів стала постанова відповідача від 24.03.2014. Суд дійшов висновку про скасування даної постанови. Скасування постанови державного виконавця про арешт коштів на рахунку, як спосіб захисту порушених прав позивача, відповідає об'єкту порушеного права і, на думку суду, в спірних правовідносинах є достатнім та необхідним. Тому суд не вбачає підстав для застосування додаткового способу захисту прав позивача, а тому в задоволенні позовних вимог визнання дій протиправними з прийняття рішення шляхом винесення постанови про арешт слід відмовити.

Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача надіслати до установи банку інформацію про зняття арешту з рахунку МПТВП «АПК груп» не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження"у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Тобто, суд не може зобов'язувати державного виконавця прийняти певну постанову, чи провести необхідні виконавчі дії по виконанню виконавчого документа, оскільки вчинення таких дій згідно із Законом України "Про виконавче провадження" може здійснюватися тільки державним виконавцем.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням задоволеної частини позовних вимог відшкодуванню на користь позивача підлягають судові витрати щі сплати судового збору в сумі 24 грн. 36 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Малого приватного торгівельно-виробничого підприємства «АПК груп» до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання протиправними дій, скасування постанови від 24.03.2014 про арешт коштів боржника та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про арешт коштів боржника від 24.03.2014 ВП № 19456410.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого приватного торгівельно-виробничого підприємства «АПК груп» судові витрати в сумі 24 грн. 36 коп. (двадцять чотири грн. 36 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено 12 травня 2014 року.

Суддя І.О. Свергун