Постанова

від 25.04.2014 по справі 812/398/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

5.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/398/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Широкої К.Ю.,

при секретарі судового засідання Житній Ю.С,

в присутності сторін:

від позивача - Цукер І.Б.

від відповідачів - Гарбуз К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Омнібус Луганськ" до Головного Управління Міндоходів у Луганській області Міністерства доходів та зборів, Луганської митниці Міндоходів про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень форми "Р" №19 від 02.08.2013 та форми "Р" №20 від 02.08.2013, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Омнібус Луганськ" до Головного управління Міндоходів у Луганській області Міністерства доходів і зборів України, Луганської митниці Державної митної служби України про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.08.2013 форми "Р" №19 та № 20.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що за результатами проведеної посадовими особами Луганської митниці документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Омнібус Луганськ» (далі - TOB «Омнібус Луганськ») з питання додержання підприємством вимог законодавства з питань митної справи за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 щодо автобусів, ввезених на митну територію України без сплати, передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг наданих законодавством було складено Акт перевірки від 26.06.13 № 0019/3/702000000/0037780000. Згідно з пунктом 2. 3 частини 2 Порядку №370 були винесені податкові повідомлення на загальну суму 487619,66 грн.: - № 19 від 02.08.13 щодо сплати ввізного мита на суму 406349,75 грн. (за основним платежем - 325079,80 грн., штрафні санкції у розмірі 25% відповідно до пункту 123.1 статті 123 Кодексу - 81269,95 грн.); - № 20 від 02.08.13 щодо сплати податку на додану вартість на суму 81269,91 грн. (за основним платежем - 65015,93 грн., штрафні санкції у розмірі 25% відповідно до пункту 123.1 статті 123 Кодексу - 16253,98 грн.). Позивач вважає, що дії посадових осіб відповідача незаконні, а податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню з наступних підстав.

По - перше зазначений період, у який підприємство позивача не здійснювало підприємницьку діяльність. По - друге, статутна діяльність підприємства позивача, також здійснюється на підставі договору про спільну діяльність з ТОВ «Сітібус Луганськ» від 11.08.2011. Тому видача на автобуси тимчасових реєстраційних талонів на ТОВ «Сітібус Луганськ» здійснювалось в межах договору про спільну діяльність. Автобуси фактично є власністю позивача. Всі зазначені в акті договори оренди з ТОВ «Сітібус Луганськ» узгодженні на підставі договору №ВРН-152-М на перевезення, замовником в якому виступає Виконком Луганської міської ради. Позивач зазначив, що згідно договорів вказаних в акті автобуси є власністю ТОВ «Омнібус Луганськ» датовані 07.10.2011 року, 08.11.2011,06.12.2011 та 27.03.2012. Позивач вважає, що передача в оренду автобусів ввезених на територію України, як іноземна інвестиція не може мати правових наслідків для підприємства, як зазначено в акті. Також позивач зазначив, що зазначені правовідносини повинні бути врегульовані Митним Кодексом України від 2002 року. 23 липня 2012 року Луганською митницею ДМС України було прийнята постанова про притягнення до адміністративної відповідальності директора ТОВ «Омнібус Луганськ». Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 21.01.2013 вона була скасована.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник позивача зазначив, що відповідач не надав доказів на підтвердження передачі в оренду автомобілів. Оригінали документів неодноразова витребувались у позивача однак не були надані в судовому засіданні.

Представник відповідача від Головного Управління Міндоходів у Луганській області Міністерства доходів та зборів та від Луганської митниці Міндоходів в судовому засіданні позов не визнав, про що надав письмові заперечення у яких зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню (т.2 а.с.130-134,185).

Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В судовому засіданні встановлено, що позивач суб'єкт господарювання юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Омнібус Луганськ» (надалі - ТОВ «Омнібус Луганськ»), зареєстровано відповідно до чинного законодавства виконавчим комітетом Луганської міської ради, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37780000, адреса місцезнаходження: м. Луганськ, вул. Вєдєніна,24, діє на підставі Статуту, зареєстрованого 19.07.2011 року, засновниками товариства є громадянин Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_5 та ТОВ «Донбаскамбуд» (т.1 а.с.62). Згідно витягу з єдиного державного реєстру за товариством зареєстровані наступні види діяльності на КВЕД-2005: діяльність автомобільного регулярного транспорту, діяльність таксі, діяльність нерегулярного пасажирського транспорту, діяльність автомобільного вантажного транспорту, оренда автомобілів (т.1 а.с.88). Згідно статуту частка в статутному капіталі розподіляється наступним чином: ОСОБА_5 вклад 85%, який в свою чергу складається з грошових коштів в сумі 571 000 грн. та майно - автобуси в кількості 16 шт. (т.1 а.с.63-64).

Судом встановлено, що за результатами проведеної посадовими особами Луганської митниці документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Омнібус Луганськ» (далі - TOB «Омнібус Луганськ») з питання додержання підприємством вимог законодавства з питань митної справи за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 щодо автобусів, ввезених на митну територію України без сплати, передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг, наданих законодавством було складено Акт перевірки від 26.06.13 № 0019/3/702000000/0037780000 (т.1 а.с. 7-51). На підставі акту перевірки були винесені податкові повідомлення на загальну суму 487619,66 грн.:

- № 19 від 02.08.13 щодо сплати ввізного мита на суму 406349,75 грн. (за основним платежем - 325079,80 грн., штрафні санкції у розмірі 25% відповідно до пункту 123.1 статті 123 Кодексу - 81269,95 грн.) (том 1, а.с.57);

- № 20 від 02.08.13 щодо сплати податку на додану вартість на суму 81269,91 грн. (за основним платежем - 65015,93 грн., штрафні санкції у розмірі 25% відповідно до пункту 123.1 статті 123 Кодексу - 16253,98 грн.) (том 2 а.с.57).

В судовому засіданні встановлено, що Луганською митницею ДМС України були винесенні накази № 550 від 19 липня 2012 року, № 756 від 07.11.2012, №214 від 28.05.2013 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи на ТОВ «Омнібус Луганськ» (т.2 а.с.64). Фактично перевірка була проведена з 08.11.2012 по 20.11.2012, з 07.12.2012 по 17.12.2012, з 29.05.2013 по 17.06.2013 та з 15.10.2012 по 23.11.2012, всього 30 робочих днів. В ході проведення перевірки відповідач не одноразова направляв запити щодо отримання документів для перевірки (т.2 а.с.66,68,71). Від підприємства були отриманні відповіді однак документи надані не в повному обсязі (т.2 а.с.67,69,70). У зв'язку з ненаданням позивачем необхідної для перевірки інформації, відповідачем були направлені запити до органів владних повноважень.

Судом встановлено, що 08 листопада 2012 року позивачем були надані копії 10 свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів на TOB «Омнібус Луганськ» та в письмовому виді проінформовано, що тимчасові талони на автобуси, зареєстровані в ДАІ на TOB «Сітібус Луганськ» знаходяться на підприємстві TOB «Сітібус Луганськ» (т.2 а.с.33-42). Однак, в судовому засіданні представник позивача не надав суду оригінали даних документів для огляду. 14 грудня 2012 року були надані оригінали 9 тимчасових реєстраційних талонів на TOB «Сітібус Луганськ», 1 талон не знайдено (т.2 а.с.43-51). Позивачем були надані відповідачу копії договорів оренди, актів приймання-передачі до них (т.2 а.с.106-112), але без надання пояснень на неодноразові запити відповідача від 08.11.2012 №08-1134, від 10.12.2012 №08-1273, від 13.12.2012 №08-1295, крім того, жодний представник позивача не надав суду оригінали зазначених документів.

Судом встановлено, що відповідач направив запити до УМВС України в Луганській області (як державного органу реєстрації ТЗ) для отримання копій документів.

Згідно отриманої від УМВС України в Луганській області відповіді та копій документів встановлено, що в органах ДАІ зареєстровано на підприємство TOB «Омнібус Луганськ» 10 автобусів з видачею номерних знаків (т.2 а.с.113). Крім того, на 10 автобусів видані 10 тимчасових реєстраційних талонів на підприємство TOB „Сітібус Луганськ" та 1 - на підприємство ПАТ „Ровеньківське АТП 10956", підставою для видачі яких були договори оренди між TOB „Омнібус Луганськ" (Орендодавець) та TOB „Сітібус Луганськ" (Орендар) від 07.10.2011, від 08.11.2011, від 06.12.2011. Також між позивачем та ПАТ „Ровеньківське АТП 10956" (Орендар) від 27.03.2012 № 27/03-12. Відповідно до договорів оренди від 07.10.2011, 08.11.2011, 06.12.2011, 27.03.2012 протягом 3-х днів з моменту підписання договору Орендодавець (TOB „Омнібус Луганськ") передає Орендарям (TOB Сітібус Луганськ", ПАТ „Ровеньківське АТП 10956") у користування 10 автобусів, які зазначені в таблиці 12 стр. 36 акту перевірки. Протягом дії договору та по його закінченню Орендодавець є повноправним власником автобусів. Передача автобусів в оренду та їх повернення власнику оформлюється актами приймання-передачі.

Судом були досліджені тимчасові реєстраційні талони, у графах «Особливі відмітки» зазначені договори оренди та інформація про їх дійсність при наявності свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів. Таким чином, суд критично ставиться до тверджень представників позивача про те, що видача реєстраційних талонів здійснювалась в межах договору «Про спільну діяльність» від 11.08.2011 та про те, що відповідачем не надані докази на підтвердження дійсної передачі автобусів в оренду.

Згідно пояснень від 30.07.2012 (т.2 а.с.98) наданих попереднім директором TOB „Омнібус Луганськ" та TOB «Сітібус Луганськ» ОСОБА_7, обидва зазначені підприємства зареєстровані за його домашньою адресою: АДРЕСА_1. 12 червня 2013 року громадянка ОСОБА_8 (дружина ОСОБА_7), яка постійно мешкає за адресою АДРЕСА_1 повідомила митницю листом (вх.№0474/7 від 12.06.2013) про відсутність за цією адресою підприємств TOB „Омнібус Луганськ" та TOB „Сітібус Луганськ". Виконавчим комітетом Луганської міської ради в особі державного реєстратора Коваль О.М. на запит митниці від 10.06.2013 № 4-12/99 наданий Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого підтверджено інформацію щодо місцезнаходження юридичної особи TOB „Омнібус Луганськ" за адресою: 91047, м. Луганськ, вул.Вєдєніна, 24 та його керівника - Прокопенко В.В. необхідності відвідування (т.2 а.с.79).

На запит відповідача ПАТ „Ровеньківське АТП 10956" надані копії документів на підтвердження того, що один автобус, взятий в оренду у TOB «Омнібус Луганськ», використовувався ПАТ „Ровеньківське АТП 10956" для перевезення пасажирів з 27.03.2012 по 27.04.2012. Були надані копії акту приймання-передачі від 27.03.2012, платіжного доручення від 28.03.2012 №120 щодо оплати орендної плати у розмірі 15000 грн. згідно договору 27/3-12, виписки банку за 28.03.2012 про здійснення орендної плати у розмірі 15000 грн. згідно договору 27/3-12, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САК 245556 реєстраційний номер ВВ2759СЕ, ШАСІ - XL995ABBMY1042581, тимчасового реєстраційного талону ДАР №362748 від 27.03.2012 (дійсний до 27.03.2013) на ПАТ „Ровеньківське АТП 10956", ліцензійної картки АА №759300 ПАТ „Ровеньківське АТП 10956" на автобус DEN OUDSTEN реєстраційний номер ВВ2759СЕ, ШАСІ - XL995ABBMY1042581 (т.2 а.с.74-77).

Від Луганської міської ради на запит Луганської митниці щодо укладання договорів з TOB „СІТІБУС " на перевезення пасажирів 10 автобусами, на які видані реєстраційні номери та які передані TOB „Омнібус Луганськ" в оренду TOB „Сітібус Луганськ", отримана інформація стосовно договорів на перевезення пасажирів на постійних міських автобусних маршрутах загального користування м. Луганська, укладених з TOB „Сітібус Луганськ" з наданням копій договорів (т.2 а.с.92). Виконавчим комітетом Луганської міської ради (Замовник) в особі начальника управління транспорту та зв'язку Луганської міської ради Андрєєва Андрія Васильовича та TOB „Сітібус Луганськ" (Перевізник) в особі директора Мєркулова Сергія Володимировича укладено 3 договори про надання Перевізнику права здійснювати перевезення пасажирів у м. Луганську на постійних автобусних маршрутах загального користування автобусами DEN OUDSTEN у режимі маршрутного таксі.

Також, суд зазначає, що факт ввезення на митну територію України автобусів DEN OUDSTEN підтверджується Вантажними митними деклараціями (т.1 а.с.180) та свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу (т.2 а.с.106), та сторонами не оскаржуються.

На підставі зазначеного, судом встановлено, що ТОВ «Омнібус Луганськ» дійсно передав в оренду ТОВ «Сітібіс Луганськ» та ПАТ «Ровеньківське АТП 10956» автотранспортні засоби DEN OUDSTEN, які були ввезені в Україну без сплати передбачених законодавством податків та зборів.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового Кодексу України: «У разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення».

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом. На час закінчення перевірки чинним нормативно-правовим актом Держмитслужби України, яким врегульоване вказане питання, є Порядок підготовки та направлення митними органами податкових повідомлень платникам податків, установлення й експлуатації дощок податкових повідомлень, затверджений наказом від 11.05.06 № 370 (далі - Порядок №370), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 29 травня 2006 р. за № 613/12487.

Порядок обкладення митом майна, що ввозиться на територію України, як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями регулюються ст.18 Закону України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.1996. Згідно ч.1 ст.18 вказаного Закону майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом. Частиною 5 ст.18 цього ж Закону передбачено, що якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.

Податковою пільгою згідно із статтею 30 Податкового кодексу України є передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, передбачених пунктом 30.2 цієї статті.

Податкова пільга надається шляхом: - податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; - зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору; - встановлення зниженої ставки податку та збору; - звільнення від сплати податку та збору.

Відповідно до статті 2 Закону України „Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" від 17.02.2000 № 1457-ІИ зі змінами та доповненнями (далі - Закон 1457-ИІ) встановлено, що підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, а також об'єкти (результати) спільної діяльності на території України за участю іноземних інвестицій без створення юридичної особи, в тому числі на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво, сумісну діяльність тощо, підлягають валютному і митному регулюванню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань валютного і митного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Статтею 3 Закону 1457-Ш встановлено, що спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції, а також державні гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені законодавством України, не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавству, чинного на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, при цьому, згідно зі статтею 5 цей Закон поширюється на підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації, у тому числі до введення в дію та протягом дії Закону України від 13 березня 1992 року "Про іноземні інвестиції", Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року N 55-93 "Про режим іноземного інвестування" та Закону України від 19 березня 1996 року "Про режим іноземного інвестування".

Закон України „Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" підлягає застосуванню, оскільки прийнятий пізніше ніж Закон України „Про режим іноземного інвестування" та був і є діючим на момент здійснення операцій та на момент проведення перевірки.

Рішенням Конституційного Суду України від 29.01.2002 №1-рп/2002 у справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України „Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" та частини першої статті 19 Закону України „Про інвестиційну діяльність" (справа про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями) встановлено, що з прийняттям Закону України „Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" спеціальне законодавство про іноземні інвестиції та державні гарантії захисту інвестицій „не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Положення частини першої статті 5 Закону України „Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" у взаємозв'язку з іншими положеннями цього Закону є підставою як для відмови у наданні, так і припинення раніше наданих пільг у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що підприємства з іноземними інвестиціями не звільнені від обов'язку сплати митних та інших обов'язкових платежів незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації.

Пунктом 2 прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні" від 07.12.2000 № 2134-Ш (далі - Закон № 2134) встановлено, що автомобіль, що був попередньо ввезений в Україну без сплати (повної або часткової) передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, може бути відчужений або переданий у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження тільки після сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України (крім випадків, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").

Відповідно до преамбули Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні", цей закон прийнятий з метою, зокрема, недопущення випадків ухилення від оподаткування при їх ввезенні автомобілів чи їх продажу.

Відповідно до ст. 283 Господарського Кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Також суд зазначає, що Закон України „Про режим іноземного інвестування" не регулює питання валютного, митного та податкового законодавства, а в даному випадку був підставою для надання суб'єкту господарювання TOB „Омнібус Луганськ" пільги при ввезенні в Україну іноземної інвестиції.

На підставі вищевикладене, судом встановлено, що Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні", регулює питання оподаткування та не суперечить Митному кодексу України, а тому підлягає застосуванню до 10 автобусів, ввезених TOB „Омнібус Луганськ" в якості іноземної інвестиції без сплати ввізного мита згідно ст.18 Закону України „Про режим іноземного інвестування" та в подальшому переданих у користування згідно договорів оренди іншим юридичним особам.

Таким чином,судом встановлено, що підприємством TOB „Омнібус Луганськ" згідно договорів оренди передано у користування (договір оренди транспортного засобу від 07.10.2011), у тимчасове оплатне володіння і користування (договір оренди автомобіля від 08.11.2011), у користування (договір оренди транспортного засобу від 06.12.2011), у строкове платне користування (договір оренди транспортного засобу від 27.03.2012 № 27/03-12) 10 автобусів, перелік яких наведений у таблиці 12 акту перевірки, що були попередньо ввезені в Україну без сплати передбачених законодавством податків - ввізного мита, на підставі пільг, наданих законодавством згідно ст. 18 Закону України „Про режим іноземного інвестування" у виді звільнення від обкладення митом майна, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), що є порушенням вимог п.2 розділу II „Прикінцеві положення" Закону України від 07.12.2000 № 2134-Ш „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні", яким визначено, що автомобіль, що був попередньо ввезений в Україну без сплати (повної або часткової) передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, може бути відчужений або переданий у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження тільки після сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України (крім випадків, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").

Зазначена позиція знайшла своє підтвердження у постанові Верховного суду України від 18.02.2014 справа № 21-49а за позовом ТОВ «ЛАА Транс» до Луганської митниці Державної митної служби України (т.2 а.с.186).

Стосовно твердження позивача, про те що відповідач перевіряв період, у який підприємство не працювало, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 346 Митного кодексу України документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Документальна планова виїзна перевірка підприємства ТОВ «Омнібус Луганськ» проведена митницею на виконання Плану проведення Київською регіональною митницею, митницями у III кварталі 2012 року планових виїзних документальних перевірок підприємств, затвердженого заступником Голови Держмитслужби України (далі - План), про що зазначено в Описовій частинні Акту (т.1 а.с.7). Вищезазначений план за формою, визначеною наказом ДМСУ від 26.04.2011, № 338 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо складання плану проведення планових виїзних документальних перевірок підприємств» містить інформацію про період, за який проводиться перевірка.

До того ж, на сторінці 8 акту перевірки та в Описовій частині акту (сторінка 22 абзац перший) врахований час початку здійснення підприємством господарської діяльності, державна реєстрація юридичної особи проведено 19.07.2011. Згідно бази електронних копій ВМД Луганської митниці за перевіряємий період з 01.07.2009 по 30.06.2012 та з урахуванням часу створення підприємства, підприємством TOB „Омнібус Луганськ" здійснено оформлення товарів за 15 ВМД, із них в режимі випуску у вільний обіг (ІМ40) - за 12 ВМД, в режимі митного складу (ІМ74) - за З ВМД».

Таким чином, перевірка проведена з урахуванням проведених підприємством зовнішньоекономічних операцій з моменту створення, в межах перевіряємого періоду, зазначеного в Плані. Отже, фактично перевірка проведена за період з часу реєстрації юридичної особи.

Стосовно посилання позивача у адміністративному позові на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 21.01.2013, якою була постанова Луганської митниці від 23.07.2012 по митній справі №366/70200/12 про притягнення до адміністративної відповідальності директора TOB «Омнібус Луганськ» ОСОБА_7, суд зазначає наступне.

Зазначена постанова Ленінського районного суду м. Луганська була винесена у справі за порушення митних правил, яке відповідно до Митного кодексу України від 2002 року, який діяв на момент здійснення спірних відносин, є адміністративним правопорушенням, що являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Суб'єктами відповідальності за порушення митних правил відповідно до ст. 320 Митного кодексу України від 2002 року можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а також посадові особи підприємств. Притягнення до відповідальності за порушення митних правил не звільняє зазначених осіб від обов'язку сплати мита та інших податків і зборів. Отже, провадження у справах за адміністративні правопорушення посадовими особами мають особистий характер та рішення суду у справах про оскарження адміністративного правопорушення не можуть спростовувати виявлені факти порушень при перевірці дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи платника податків, як юридичної особи.

Крім того, у постанові Ленінського районного суду від 21.01.2013, винесеної за результатами розгляду справи про порушення митних правил, відсутній розгляд питання порушення вимог Закону України від 07.12.2000 № 2134-ІИ „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні", та про відсутність порушень вимог ст.18 Закону України від 19.03.96 №93/96-ВР «Про режим іноземного інвестування» в частині відчуження протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майна, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства.

Стосовно твердження позивача про неправомірно застосування законодавство, на яке здійснюється посилення у акті перевірки. На думку позивача правове регулювання відносин здійснювалось виключно Митним кодексом України від 2002 року.

Судом встановлено, що перевірка була проведена під час дії Митного кодексу України від 2012 року. Відповідачем правомірно проведена перевірка на підставі Митного кодексу, який діяв на час проведення перевірки.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України від 2012 року законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Частина 1 статті 3 Митного кодексу України від 2012 року при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.

Тому, застосування вимог п.2 розділу II „Прикінцеві положення" Закону України від 07.12.2000 № 2134-Ш „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні" при проведені перевірки є правомірним у зв'язку з тим, що зазначений закон був діючим на момент спірних правовідносин.

Стаття 8 КАС України зазначає, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов'язковість судових рішень.

Зокрема, стаття 10 КАС України визначає рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, а відповідно до ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що позивачем не були заявлени позовні вимоги до ГУ Міндоходів і зборів України.

З огляду на зазначене в задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Омнібус Луганськ" до Головного Управління Міндоходів у Луганській області Міністерства доходів та зборів України та Луганської митниці Міндоходів про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень форми "Р" №19 від 02.08.2013 та форми "Р" №20 від 02.08.2013, слід відмовити в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 94 КАС України у випадку відмови у задоволенні позову судові витрати не повертаються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Омнібус Луганськ" до Головного Управління Міндоходів у Луганській області Міністерства доходів та зборів, Луганської митниці Міндоходів про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень форми "Р" №19 від 02.08.2013 та форми "Р" №20 від 02.08.2013 відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено та підписано 05 травня 2014 року.

Суддя К.Ю. Широка