Рішення

від 06.05.2014 по справі 915/113/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2014 року Справа № 915/113/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рибченко"

(65031, м. Одеса, вул. Грушевського, 39 А)

до Миколаївської міської ради

(54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20)

про визнання частково недійсним рішення Миколаївської міської ради від 14.02.2013 року №25/42 та визнання укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі №7381 від 22.02.2010 року.

Суддя Алексєєв А.П.

Представники сторін:

від позивача - Павлова А.А., дов. №30/2014-01 від 30.01.2014 року.

від відповідача - Бондар В.А., дов. №1571/02.02.01-22/01/14/13 від 09.07.2013 року.

Суть спору: позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати частково недійсним рішення відповідача щодо відмови у продовженні строку дії договору оренди земельної ділянки та визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. Також позивач просив покласти судові витрати на відповідача.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач користується земельною ділянкою площею 3836 кв. м., яка була надана у користування відповідачем на підставі відповідного рішення та договору оренди земельної ділянки. 19.11.2012 року позивачем з урахуванням п. 3.1, 12,6 договору оренди землі за 3 місяці до закінчення строку дії договору було направлено лист відповідачу щодо застосування переважного права на продовження строку оренди земельної ділянки. Але відповідач з невідомих позивачу причин відповіді на лист не надав. Згодом позивач дізнався, що відповідачем було прийняте рішення про відмову у продовженні строку оренди земельної ділянки, не дивлячись на те, що позивач добросовісно фактично користувався земельною ділянкою сплачуючи орендну плату.

Як на правову підставу своїх позовних вимог позивач послався на приписи ст. 33 Закону України «Про оренду землі», ч. 1. ст. 15 ЦК України, ст. 20 ГК України, ч. 1 ст. 21 ЦК України, ст. 152 ЗК України.

Як на докази викладених у позові обставин позивач послався на:

- копію рішення Миколаївської міської ради №40/29 від 12.11.2009 року, договір оренди землі № 7381 від 22.02.2010 року, акт приймання-передачі земельної ділянки від 24.02.2010 року, акт про перенесення меж земельної ділянки на місцевість з прив'язкою кутів поворотів ділянки до планової основи; за ствердженням позивача зазначеними документами підтверджується факт законного володіння та користування земельною ділянкою та наявність у позивача переважного права клопотати про продовження строку оренди земельної ділянки;

- копію листа позивача за №19/11-12 від 19.11.2012 року із проектом додаткової угоди, у якому позивач клопотав про продовження строку оренди земельної ділянки;

- копію поштового повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, яким позивач підтверджує вчасне направлення на адресу відповідача клопотання про продовження терміну оренди земельної ділянки та отримання його відповідачем 22.11.2012 року;

- копію рішення Миколаївської міської ради №25/42 від 14.02.2013 року, яким позивач підтверджує факт відмови відповідача від продовження строку дії договору;

- платіжні доручення про сплату орендної плати, якими позивач підтверджує факти здійснення перерахування орендної плати до місцевого бюджету протягом 2013 року, а отже і факт фактичного використання земельної ділянки.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що позов він не визнає і просить відмовити у його задоволенні.

У відзиві відповідач зазначив, що всупереч умов договору позивачем було направлено лист-клопотання про продовження строку дії договору запізно. Так, за ствердженням представника відповідача позивач повинен був звернутися із відповідним клопотанням не пізніше 24.11.2012 року, тоді як фактично звернувся 29.12.2012 року, про що свідчить запис на вхідному штампі канцелярії Миколаївської міської ради, який поставлений на листі позивача за №19/11-12 від 19.11.2012 року.

Представник відповідача у відзиві зазначив, що копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, яку позивач додав до позовної заяви, не може бути належним та допустимим доказом надходження до міської ради листа позивача №19/11-12 від 19.11.2012 року, оскільки, з зазначеного повідомлення неможливо встановити особу, яка здійснила відправлення, а також перелік відправлених документів.

Крім того, представник відповідача вказав на те, що на лист позивача №19/11-12 від 19.11.2012 року відповідачем було підготовлено відповідь за №15168/512-14-17 від 04.01.2013 року із пропозицією щодо внесення змін до наданого позивачем проекту додаткової угоди, у тому числі щодо розміру орендної плати. Однак, позивач, отримавши відповідь через свого представника ОСОБА_3, погодження по запропонованим питанням щодо зміни умов договору не надав. Відповідач розцінив це як небажання позивача продовжувати орендні відносини за нових умов, у зв'язку із чим втратив переважне право на продовження строку оренди земельної ділянки.

Як на докази викладених у відзиві обставин представник відповідача послався на:

- лист позивача №19/11-12 від 19.11.2012 року із проектом додаткової угоди, на якому поставлений штамп канцелярії Миколаївської міської ради, яким відповідач підтверджує отримання листа позивача із клопотанням про продовження строку оренди земельної ділянки саме 29.12.2012 року.

- копію листа відповідача за № 15168/512-14-17 від 04.01.2013 року, яким відповідач повідомляв позивача про необхідність зміни орендної плати.

03.02.2014 року ухвалою суду було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 05.03.2014 року.

05.03.2014 року розгляд справи не відбувся у зв'язку із перебуванням судді Алексєєва А.П. на лікарняному з 04.03.2014 року по 13.03.2014 року.

Ухвалою суду від 14.03.2014 року розгляд справи було призначено на 26.03.2014 року.

За результатами судового засідання, яке відбулося 26.03.2014 року, судом було відкладено розгляд справи на 09.04.2014 року у зв'язку із задоволенням клопотання представника позивача про витребування від відповідача оригіналу листа № 19/11-12 від 19.11.2012 року.

За результатами судового засідання, яке відбулося 09.04.2014 року, судом було відкладено розгляд справи на 06.05.2014 року у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача про витребування від позивача оригіналу поштового повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, копію якого було додано до позовної заяви.

06.05.2014 року представник позивача надав уточнення до позовних вимог, згідно яких уточнив п. 2 позовної заяви і просив визнати недійсним п. 1 розділу 3 спірного рішення відповідача.

06.05.2014 року судом було розглянуто справу по суті і проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

12.11.2009 року Миколаївською міською радою було прийняте рішення №40/29, згідно п. 13.1. якого було вирішено передати позивачу в оренду строком на 3 роки земельну ділянку площею 3836 кв. м. для будівництва автозаправного комплексу поблизу житлового будинку № 320 по пр. Жовтневому.

На підставі зазначеного рішення відповідача 22.02.2010 року між відповідачем та позивачем був підписаний договір оренди землі № 7381, за яким позивачу надавалася в оренду земельна ділянка площею 3836 кв м. для будівництва автозаправного комплексу поблизу житлового будинку № 320 по пр. Жовтневому. Договір оренди землі зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 24.02.2010 року за № 041049800029.

Таким чином, договір оренди землі відповідно до приписів ст. 125 ЗК України набув чинності з дати його державної реєстрації, тобто з 24.02.2010 року.

Згідно до п. 3.1. договору оренди землі договір діє протягом 3 років з дати його державної реєстрації, тобто з 24.02.2010 року до 24.02.2013 року.

У пп. 3.1., 12,6 договору оренди землі передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору звернутись письмово до орендодавця з проханням щодо продовження строку дії договору. Підставою для поновлення договору оренди буде відповідне рішення міської ради.

14.02.2013 року відповідачем було прийняте рішення № 25/42 пунктом 1 розділу 3 якого позивачеві було відмовлено у продовженні строку оренди земельної ділянки.

Предметом розгляду даного спору є вимога позивача визнати недійсним рішення відповідача про відмову у продовженні строку дії договору оренди землі, яким порушуються його права та законні інтереси, а також визнання судом укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Як вказувалося вище у пп. 3.1., 12,6 договору оренди землі сторони погодили умову, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору звернутися письмово до орендодавця з прохання щодо продовження строку дії договору. Підставою для поновлення договору оренди буде відповідне рішення міської ради.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» врегульовано, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тобто, виходячи з положень пп. 3.1., 12.6 договору оренди землі щодо порядку звернення орендаря до орендодавця із клопотанням про продовження орендних відносин, вимог ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» позивач зобов'язаний був письмово звернутися до відповідача з проханням про продовження строку дії договору оренди землі не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору, а саме не пізніше 24.11.2012 року.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У різі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Частиною 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, виходячи з положень вимог ч. 4, 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» відповідач за умови своєчасного подання письмового звернення із проектом додаткової угоди позивачем про продовження строку дії договору оренди землі зобов'язаний розглянути таке звернення і проект договору і протягом місяця прийняти рішення про поновлення договору оренди землі та укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. У разі наявності заперечень щодо поновлення договору відповідач зобов'язаний направити лист-повідомлення про прийняте ним рішення.

Отже, при вирішенні цього спору, судові необхідно встановити чи повідомляв позивач належним чином в обумовленому договором порядку відповідача про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, чи заперечував відповідач про такого поновлення та чи було додержано відповідачем порядку повідомлення позивача про прийняте рішення проти поновлення договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як зазначалося вище позивач на підтвердження факту завчасного звернення до відповідача із письмовим клопотанням про продовження строку дії договору оренди додав до позову копію листа за №19/11-12 від 19.11.2012 року із проектом додаткової угоди та копію поштового повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

У судовому засіданні представником відповідача було заявлене клопотання про зобов'язання позивача надати для огляду у судове засідання оригінал зазначеного поштового документу. Але як вбачається із письмових пояснень представника позивача (а.с. 100) оригінал цього документу позивач надати не може у зв'язку із його втратою. У позивача залишилася лише його копія.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Отже, вимог ухвали суду від 09.04.2014 року, якою суд зобов'язав позивача надати оригінал поштового документу, який було додано до позовної заяви, виконано не було. На підставі викладеного суд не може прийняти надану позивачем копію поштового повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення як доказ факту направлення на адресу відповідача листа 19/11-12 від 19.11.2012 року саме 19.11.2012 року та отримання кореспонденції відповідачем 22.11.2012 року.

Ознайомившись із змістом відзиву представник позивача на підтвердження своєчасного направлення листа № 19/11-12 від 19.11.2012 року надав судові оригінал опису вкладення у цінний лист (а.с. 70), яким, як на його думку, підтверджується те, що у рекомендоване поштове відправлення Р7901504236024 було вкладено лист №19/11-12 від 19.11.2012 року та додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Стосовно оцінки даного документу суд зазначає наступне.

Питання надання послуг поштового зв'язку регулюються Правилами надання послуг поштового зв'язку, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року за №270 (далі - Правила поштового зв'язку).

Відповідно до п.2 Правил поштового зв'язку:

реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку;

розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку;

рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "М", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення;

поштове відправлення з оголошеною цінністю - реєстровані лист, бандероль, посилка, прямий контейнер, які приймаються для пересилання з оцінкою вартості вкладення, визначеною відправником;

п. 8 Правил поштового зв'язку зазначає, що оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів.

До внутрішніх поштових відправлень належать:

листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю (п. 11 Правил поштового зв'язку).

Пунктами 61 та 62 Правил поштового зв'язку встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

У разі подання для пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Виходячи з вищевикладених положень Правил поштового зв'язку:

по-перше, направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення з одночасним складенням опису вкладення у цінний лист не передбачено Правилами поштового зв'язку, а відповідно є неможливим.

Зважаючи на зазначене копія документу про відправлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення та доданий до нього опис вкладення у цінний лист не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки, вони не передбачені чинним законодавством.

По-друге, доказом надання послуги поштового зв'язку щодо відправлення рекомендованого листа або листа з оголошеною цінністю, відповідно до абз. 27 п.2 Правил поштового зв'язку, є розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). При цьому, позивачем суду не надано розрахункового документу, а відповідно і не доведено отримання послуги поштового зв'язку.

Додатковим підтвердження того, що кореспонденція з описом вкладення у цінний лист маркується літерою «Ц», а не літерою «Р» є направлені на адресу суду письмові пояснення позивача за вих. №07-02/2014 від 07.02.2014 року, які надійшли на адресу суду 19.02.2014 року (а.с. 44). Так, зазначені пояснення позивач направив на адресу суду цінним листом з описом вкладення і на поштовому конверті наявне маркування у вигляді літери «Ц», а не «Р».

Проте, на наданому позивачем описі вкладення у цінний лист (а.с. 70) зазначено, що він відноситься до рекомендованого поштового відправлення - Р7901504236024.

Ті обставини, що:

- позивач не надав судові оригіналу поштового повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, який спочатку було додано до позову,

- надання опису вкладення у цінний лист лише на вимогу суду,

- наявність розбіжностей в оформленні поштової кореспонденції із встановленими правилами,

- відсутність розрахункового документу за надані послуги поштового зв'язку (чеку тощо),

- тривалий проміжок часу між відправленням листа та отримання його відповідачем,

- нез'ясування причин зволікання відповідачем з наданням відповіді на письмове звернення, у сукупності викликають сумніви у суду, що лист №19/11-12 від 19.11.2012 року був направлений позивачем саме у заявлену ним дату .

Отже, суд виходить з того, що позивач звернувся до відповідача з письмовим зверненням про продовження строку дії договору оренди землі 29.12.2012 року, виходячи із дати, яка міститься на вхідному штампі Миколаївської міської ради поставленому на листі позивача за №19/11-12 від 19.11.2012 року.

Із зазначеного слідує, що позивач не зміг довести судові, що ним було додержано умов п. 3.1, 12.6 договору щодо необхідності звернення до відповідача за 3 місяці до закінчення строку дії договору, тобто до 24.11.2012 року.

У зв'язку із порушенням позивачем терміну звернення про продовження дії договору оренди землі відповідач з урахуванням положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі» вправі відмовити у його подальшому продовженні.

Як зазначалося вище 14.02.2013 року відповідачем було прийняте рішення № 25/42 пунктом 1 розділу 3 якого позивачеві було відмовлено у продовженні строку оренди земельної ділянки.

Проте, всупереч вимогам ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» відповідач не повідомив позивача про прийняте ним негативне рішення відповідним листом.

Лист відповідача №15168/512-14-17 від 04.01.2013 року суд не може прийняти як доказ з огляду на наступне:

по-перше, зазначений лист адресований позивачеві 04.01.2013 року, тобто до дати прийняття спірного рішення відповідачем;

по-друге відсутні докази направлення зазначеного листа позивачеві. У листі зазначено, що його було отримано на руки представником позивача ОСОБА_3 04.01.2013 року. Проте, представником позивача судові була надана копія довіреності, яка видавалася ОСОБА_3, згідно якої ОСОБА_3 мав повноваження діяти від імені позивача до 29.03.2010 року.

Позивач у позовній заяві стверджує, що після закінчення строку дії договору оренди землі продовжував користуватися земельною ділянкою.

Так, у позові зазначено, що позивач продовжує користуватися земельною ділянкою. Позивач отримав усі необхідні погодження та дозвільні документи, які вимагаються законодавством для здійснення будівництва, в тому числі дозвіл на виконання будівельних робіт від 07.09.2012 року за №МК 11512159707, а також своєчасно сплачував і сплачує орендну плату.

Частиною 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, для застосування положення ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» судові необхідно встановити чи продовжував позивач фактично користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, тобто після 24.02.2013 року та відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення відповідача про заперечення у поновленні дії договору оренди землі.

У підтвердження фактичного використання земельної ділянки після спливу терміну дії договору оренди землі позивач зазначив факти сплати орендної плати, підтвердивши це платіжними дорученнями доданими до позовної заяви.

Вивченням платіжних доручень, які датуються після лютого 2013 року (дати закінчення строку дії договору) №496 від 25.03.2013 року, 507 від 25.04.2013 року, №519 від 27.05.2013 року, №530 від 26.06.2013 року, №542 від 26.07.2013 року, №552 від 27.08.2013 року, №562 від 25.09.2013 року, №572 від 29.10.2013 року, №1 від 25.11.2013 року, №592 від 24.12.2013 року судом було встановлено, що у призначенні платежу вказано, що оплату орендної плати здійснено за земельну ділянку по угоді б/н від 13.05.2007 року.

Отже, із наданих позивачем платіжних доручень не вбачається, що сплата орендної плати здійснювалася позивачем саме за договором № 7381 від 22.02.2010 року.

Інших доказів фактичного використання земельної ділянки після закінчення строку дії договору, тобто після 24.02.2013 року позивач всупереч вимогам ч. 1 ст. 33 ГПК України судові не представив.

Отже, за відсутності фактичного використання земельної ділянки позивачем після закінчення строку дії договору оренди землі на відповідача згідно ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» не покладено обов'язку направлення листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Виходячи із вищевикладеного договір оренди землі припинив свою дію на підставі п. 12.2 договору 24.02.2013 року у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Зважаючи на закінчення строку дії договору оренди землі в обумовленому договором порядку, відсутності у позивача переважного права на його поновлення рішення Миколаївської міської ради про відмову позивачу у продовженні строку оренди земельної ділянки площею 3836 кв. м. ніяким чином не порушує його прав та законних інтересів.

У ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України зазначено що суб'єктами, які вправі вимагати усунення будь-яких порушень прав на землю, в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, є власник земельної ділянки або землекористувач.

Що стосується позовної вимоги позивача щодо визнання судом укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Частиною 9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржена в суді.

Як зазначалося вище судом було встановлено, що позивачем було втрачено переважне право на продовження строку дії договору оренди землі внаслідок несвоєчасного повідомлення про це відповідача та відсутності доказів фактичного використання земельної ділянки після закінчення строку дії договору.

З огляду на це позовна вимога про визнання укладеною додаткову угоду є пов'язаною із первинною вимогою про визнання недійсним рішення відповідача, а отже не підлягає задоволенню у разі відмови у задоволенні первинної позовної вимоги.

Крім того, на думку суду, позивачем всупереч положенням ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України невірно обрано спосіб захисту порушеного, як на думку позивача, права шляхом визнання судом укладеною додаткову угоду.

У даному випадку належним способом захисту є вимога про спонукання укладення додаткової угоди до договору оренди землі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Повний текст рішення складений та підписаний 12.05.2014 року.

Суддя А.П. Алексєєв