Рішення

від 07.05.2014 по справі 911/882/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2014 р. Справа № 911/882/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська компанія Імперіал»

до Малого приватного підприємства «Ріф»

про стягнення 138170,43 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Гур'єва Ю.А., довір. б/н від 21.10.2013 р.

від відповідача : Халімовський В.Л., довір. б/н від 07.04.2014 р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська компанія Імперіал» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Малого приватного підприємства «Ріф» (далі - відповідач) про стягнення 151525,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору поставки № 010802 від 01.08.2012 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 132852,28 грн. основного боргу, 15172,19 грн. пені, 3501,28 грн. 3% річних, а також судовий збір в розмірі 3030,52 грн.

Розгляд справи відкладався.

07.04.2014 р. до господарського суду Київської області від МПП «Ріф» було подано пояснення б/н, б/д (вх. № 6341/14 від 07.04.2014 р.), відповідно до яких відповідач зазначив, що ТОВ «Українська компанія Імперіал» не було надано МПП «Ріф» видаткових накладних № УК-000720 від 01.02.2012 р., № 000508 від 11.02.2013 р., № УК-0000772 від 25.02.2013 р., № УК-0004723 від 25.10.2013 р., а також податкових накладних № 161 від 11.02.2013 р., № 434 від 25.02.2013 р., № 242 від 21.10.2013 р. та № 327 від 25.10.2013 р., у зв'язку з чим, за твердженням відповідача, це призведе до зняття податкового кредиту з МПП «Ріф» на суму 103009,38 грн. та будуть застосовані штрафні санкції в сумі 25752,35 грн. з боку податкового органу.

Водночас, відповідач зазначив, що після надання ТОВ «Українська компанія Імперіал» МПП «Ріф» зазначених вище видаткових та податкових накладних, останній на протязі 7 банківських днів сплатить заборгованість на рахунок позивача, оскільки заборгованість не була сплачена відповідачем виключно з приводу ненадання належним чином оформлених документів.

22.04.2014 р. до господарського суду Київської області від МПП «Ріф» було подано пояснення б/н від 22.04.2014 р., відповідно до яких позивачем було перераховано розмір пені та 3% річних з огляду на уточнення моменту виникнення прострочення заборгованості згідно з умовами договору поставки № 010802 від 01.08.2012 р., а також додано виписку з банківського рахунку позивача від 04.04.2014 р. про часткову сплату МПП «Ріф» суми основного боргу в розмірі 15000,00 грн., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 117852,28 грн. основного боргу, 16727,87 грн. пені, 3860,28 грн. 3% річних, а також 3030,52 грн. судового збору.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Відповідно до п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що подані позивачем пояснення б/н від 22.04.2014 р. містять зменшення розміру позовних вимог, і, відповідно, є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

З огляду на викладене, розмір позовних вимог (з урахуванням вказаних пояснень б/н від 22.04.2014 р.) становить 138170,43 грн.

У судовому засіданні 07.05.2014 р. представники позивача та відповідача зазначили про сплату залишку заборгованості в частині основного боргу в розмірі 117852,28 грн., у підтвердження чого було надано виписку з банківського рахунку відповідача від 07.05.2014 р.

У судовому засіданні 07.05.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в частині стягнення 16727,87 грн. пені та 3860,28 грн. 3% річних.

Представник відповідача проти стягнення 16727,87 грн. пені та 3860,28 грн. 3% річних заперечував.

У судовому засіданні 07.05.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.08.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська компанія Імперіал» (постачальник) та Малим приватним підприємством «Ріф» (покупець) було укладено договір поставки № 010802, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується постачати покупцеві, а покупець приймати та сплачувати продовольчі товари (товар), згідно із замовленнями покупця, що оформлені за узгодженою формою.

У відповідності з п. 1.2 договору постачальник зобов'язується постачати товари у комплекті обов'язково податкові та видаткові накладні. В накладній зазначається дата, кількість, ціна товару, а також загальна сума, що підлягає оплаті покупцем за поставлений товар.

Пунктом 2.13 договору передбачено, що з моменту підписання накладної представником покупця поставка товару вважається такою, що відбулась належним чином.

Відповідно до п. 3.3 договору оплата за товар здійснюється на умовах попередньої оплати. Попередня оплата сплачується при погодженні сторонами та на умовах виставленого рахунку.

Покупець сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної ціни неоплаченого товару за кожний день прострочення (п. 6.4 договору), а п. 6.8 договору передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання покупця по оплаті товару не обмежується встановленим ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячним строком.

17.08.2013 р. між ТОВ «Українська компанія Імперіал» та МПП «Ріф» було підписано додаткову угоду № 2 до договору поставки № 010802 від 01.08.2012 р., відповідно до п. 1 якої п. 3.3 договору було викладено у наступній редакції: «оплата за товар здійснюється на умовах відстрочення платежу на 21 календарний день від дати поставки товару».

ТОВ «Українська компанія Імперіал» на виконання умов договору поставки № 010802 від 01.08.2012 р. було поставлено відповідачеві товар на суму 623852,28 грн., що підтверджується видатковими накладними № УК-0004638 від 21.10.2013 р. на суму 457320,78 грн., № УК-0004723 від 25.10.2013 р. на суму 160735,50 грн., № УК-0004866 від 06.11.2013 р. на суму 5796,00 грн. (копії долучені до матеріалів справи, оригінали оглянуті судом).

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за договором № 010802 від 01.08.2012 р. в сумі 132852,28 грн., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на подання позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, розмір позовних вимог становить 138170,43 грн. та складається із 117852,28 грн. основного боргу, 16727,87 грн. пені та 3860,28 грн. 3% річних.

Судом встановлено, що МПП «Ріф» після порушення провадження у справі розрахувалось з ТОВ «Українська компанія Імперіал» в частині основного боргу в сумі 117852,28 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача від 07.05.2014 р.

З урахуванням викладеного, провадження у справі в частині стягнення 117852,28 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору.

Водночас позивач просив суд стягнути з відповідача 16727,87 грн. пені.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалося вище, згідно з п. 6.4 договору покупець сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної ціни неоплаченого товару за кожний день прострочення, а п. 6.8 договору передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання покупця по оплаті товару не обмежується встановленим ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячним строком.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 16727,87 грн., у тому числі - за видатковими накладними № УК-0004638 від 21.10.2013 р. на суму 457320,78 грн. в сумі 8098,10 грн., № УК-0004723 від 25.10.2013 р. на суму 160735,50 грн. в сумі 8329,21 грн., № УК-0004866 від 06.11.2013 р. на суму 5796,00 грн. в сумі 300,57 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 1234,34 грн., у тому числі - за видатковими накладними № УК- 0004638 від 21.10.2013 р. на суму 457320,78 грн. в сумі 1868,78 грн., № УК-0004723 від 25.10.2013 р. на суму 160735,50 грн. в сумі 1922,12 грн., № УК-0004866 від 06.11.2013 р. на суму 5796,00 грн. в сумі 69,36 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська компанія Імперіал».

Стосовно розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.

Приписами ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з цим, пунктом 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України № 7 від 21.02.2013 р. передбачено, що частиною другою статті 49 ГПК встановлено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6-8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Поряд з цим, пунктом 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р. (із змінами та доповненнями) передбачено, що зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» є підставою для повернення відповідної суми судового збору. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

З урахуванням викладеного, витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються судом на відповідача, оскільки внаслідок сплати відповідачем 04.04.2014 р. основного боргу в розмірі 15000,00 грн. позивачем було зменшено розмір позовних вимог. Крім того, МПП «Ріф» 07.05.2014 р. розрахувалось з ТОВ «Українська компанія Імперіал» в частині основного боргу в повному обсязі в сумі 117852,28 грн. після звернення позивача до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 117852,28 грн.

3. Стягнути з Малого приватного підприємства «Ріф» (07313, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Катюжанка, вул. Заводська, 1, код 32023411) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська компанія Імперіал» (01001, м. Київ, Печерський р-н, вул. М. Грушевського, 4-Б, кім. 27, код 37839483) - 16727 (шістнадцять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 87 коп. пені, 3860 (три тисячі вісімсот шістдесят) грн. 28 коп. 3% річних, 3030 (три тисячі тридцять) грн. 51 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 12.05.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна