Рішення

від 06.05.2014 по справі 918/357/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2014 р. Справа № 918/357/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом Дубровицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - Інспекція) до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба" (далі - Кооператив), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Управління державної казначейської служби України у Дубровицькому районі Рівненської області (далі - Управління), про стягнення заборгованості в сумі 339 грн. 35 коп.,

за участі представників:

позивача: Драки С.І. за дов. від 24 вересня 2013 року № 147/10,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2014 року Інспекція звернулася до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання договорів від 29 вересня 1997 року № 7 "Про надання фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 років" та від 31 березня 1998 року "Про умови надання та повернення коштів, виділених для фінансового забезпечення підготовки техніки до проведення весняно-польових робіт в 1998 році" відділення Державного казначейства України в Дубровицькому районі на зворотній основі надало колективному сільськогосподарському підприємству "Дружба" (правонаступником якого є Кооператив) фінансову допомогу в розмірі відповідно 4 740 грн. 00 коп. та 4 642 грн. 00 коп. Вказана фінансова допомога не була повернута даним підприємством та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2002 року № 186-р була реструктуризована. Оскільки Кооператив у добровільному порядку не погасив залишок боргу в загальному розмірі 327 грн. 00 коп., позивач просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 12 грн. 35 коп. пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 28 березня 2014 року порушено провадження у справі № 918/357/14, розгляд якої було призначено на 8 квітня 2014 року.

Ухвалою суду від 8 квітня 2014 року розгляд справи відкладено на 23 квітня 2014 року.

Ухвалою суду від 23 квітня 2014 року розгляд справи відкладено на 6 травня 2014 року. Цією ж ухвалою до участі в розгляді справи в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Управління.

До початку судового засідання 6 травня 2014 року через канцелярію суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог від 30 квітня 2014 року № 877/10 (а.с. 50-51), в якій останній просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 264 грн. 52 коп., що виникла у зв'язку з несвоєчасним поверненням бюджетної позички, наданої відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1997 року № 1003 на рахунок № 31131404700128, одержувач - УК у Дубровицькому районі (Дубровицький район), ідентифікаційний код: 37863689, МФО - 833017, банк одержувача - ГУДКУ в Рівненській області; суму заборгованості у розмірі 62 грн. 48 коп., яка виникла у зв'язку з несвоєчасним поверненням бюджетної позички, наданої відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1998 року № 220 на рахунок № 31130405700128, одержувач - УК у Дубровицькому районі (Дубровицький район), ідентифікаційний код: 37863689, МФО - 833017, банк одержувача - ГУДКУ в Рівненській області. У той же час Інспекція просила суд стягнути з Кооперативу нараховану суму пені у розмірі 12 грн. 35 коп. на рахунок № 31111115707128, одержувач УК у Дубровицькому районі (Дубровицький район), ідентифікаційний код: 37863689, МФО 833017, банк одержувача ГУДКУ в Рівненській області. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 6 травня 2014 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30 квітня 2014 року № 877/10, та наполягав на їх задоволенні.

Управління явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечило, проте надіслало письмові пояснення, в яких повністю підтримало позовні вимоги Інспекції, а також просило суд розглянути дану справу без його участі.

Відповідач також не забезпечив явку свого повноважного представника у призначені судові засідання, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова) визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 34153, Рівненська область, Дубровицький район, село Основа. Факт отримання Кооперативом вищезазначених судових документів підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень з підписом уповноваженої особи відповідача.

Отже, за змістом вищезазначеної норми Кооператив завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що у Кооперативу було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання відповідного відзиву на позовну заяву Інспекції.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що відповідач не направив на адресу суду будь-яких заяв чи клопотань, зокрема, про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, а явка його уповноваженого представника у судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача та третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1997 року № 1003, 29 вересня 1997 року між відповідачем та відділенням Державного казначейства України в Дубровицькому районі був укладений договір № 180, за умовами якого останнє на зворотній основі надало колективному сільськогосподарському підприємству "Дружба" (правонаступником якого є позивач) фінансову допомогу в розмірі 4 740 грн. 00 коп. (а.с. 12).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1998 року № 220, 31 березня 1998 року між відповідачем та відділенням Державного казначейства України в Дубровицькому районі був укладений договір "Про умови надання та повернення коштів, виділених для фінансового забезпечення підготовки техніки до проведення весняно-польових робіт в 1998 році", за умовами якого останнє на зворотній основі надало колективному сільськогосподарському підприємству "Дружба" (правонаступником якого є відповідач) фінансову допомогу в розмірі 4 642 грн. 00 коп. (а.с. 15).

У той же час у зв'язку з неналежним виконанням вищенаведеним підприємством своїх договірних зобов'язань, наявна у нього заборгованість перед бюджетом відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2002 року № 186-р була реструктуризована.

Судом також встановлено, що графіками погашення реструктуризованої заборгованості відповідача (а.с. 11, 18) у 2011 році була передбачена сплата останнім 529 грн. 00 коп. за постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1997 року № 1003, а також 125 грн. 00 коп. за постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1998 року № 220.

Частиною 2 статті 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Пунктом 2.6 Постанови передбачено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Рівненської області від 13 вересня 2011 року у справі № 5019/1888/11 за позовом Інспекції до Кооперативу про стягнення з останнього заборгованості в сумі 327 грн. 00 коп. вимоги позивача задоволено повністю. Стягнуто з відповідача заборгованість, наявну в нього станом на 30 червня 2011 року, яка виникла у зв'язку з несвоєчасним поверненням Кооперативом бюджетних позичок, наданих за договорами від 29 вересня 1997 року № 7 "Про надання фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 років" та від 31 березня 1998 року "Про умови надання та повернення коштів, виділених для фінансового забезпечення підготовки техніки до проведення весняно-польових робіт в 1998 році". Даним рішенням, крім іншого, був встановлений факт належного виконання відділенням Державного казначейства України в Дубровицькому районі своїх зобов'язань за спірними договорами. Вказане судове рішення на час розгляду даного спору набрало законної сили.

У той же час з матеріалів справи вбачається, що Кооператив у добровільному порядку не погасив залишок боргу перед бюджетами за 2011 рік, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у загальному розмірі 327 грн. 00 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 9 статті 17 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) встановлено, що прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 50 БК України у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади). Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за несвоєчасно повернуті бюджетні позички, надані за спірними договорами відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1997 року № 1003 та від 26 лютого 1998 року № 220, яка складає 327 грн. 00 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Інспекції до Кооперативу в частині стягнення з відповідача вищезазначеної суми грошових коштів, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, Інспекція просила суд стягнути з Кооперативу 12 грн. 35 коп. пені, нарахованої у період з 1 червня 2011 року по 1 червня 2012 року згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 26).

Пунктом 5.2 спірних договорів передбачено, що несвоєчасне повернення фінансової допомоги або нецільове її використання тягне за собою застосування санкцій, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до пункту 30.8 статті 30 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої Інспекцією, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, є арифметично вірним, а також додатково підтверджується наявним у матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків, підписаним уповноваженим представником відповідача та скріпленим печаткою вказаного суб'єкта господарювання (а.с. 20), позовна вимога про стягнення з Кооперативу 12 грн. 35 коп. пені також підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (частина 1 вищезазначеної статті).

Законом України "Про державний бюджет України на 2014 рік" встановлено, що з 1 січня 2014 року розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі дорівнює 1 218 грн. 00 коп.

Оскільки ціна позову у даній справі становить 339 грн. 14 коп., за подання вказаної позовної заяви до Державного бюджету України сплаті підлягає судовий збір у розмірі 1 827 грн. 00 коп.

Водночас пунктом 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній, у разі задоволення позову, стягується в доход Державного бюджету України з відповідача.

З огляду на вищезазначене, а також зважаючи на те, що позивач у даній справі відповідно до приписів чинного законодавства України звільнений від сплати судового збору, суд на підставі частини 2 статті 49 ГПК України дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача витрат по сплаті судового збору в сумі 1 827 грн. 50 коп.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба" (34153, Рівненська область, Дубровицький район, село Основа, ідентифікаційний код: 30715731) заборгованість за несвоєчасно повернуту бюджетну позичку в сумі 264 (двісті шістдесят чотири) грн. 52 коп., надану відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1997 року № 1003 на рахунок № 31131404700128, одержувач - УК у Дубровицькому районі (Дубровицький район), ідентифікаційний код: 37863689, МФО - 833017, банк одержувача - ГУДКУ в Рівненській області, а також заборгованість за несвоєчасно повернуту бюджетну позичку в сумі 62 (шістдесят дві) грн. 48 коп., надану відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1998 року № 220 на рахунок № 31131404700128, одержувач - УК у Дубровицькому районі (Дубровицький район), ідентифікаційний код: 37863689, МФО - 833017, банк одержувача - ГУДКУ в Рівненській області.

Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба" (34153, Рівненська область, Дубровицький район, село Основа, ідентифікаційний код: 30715731) пеню у розмірі 12 (дванадцять) грн. 35 коп. на рахунок № 31111115707128, одержувач - УК у Дубровицькому районі (Дубровицький район), ідентифікаційний код: 37863689, МФО - 833017, банк одержувача - ГУДКУ в Рівненській області.

Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба" (34153, Рівненська область, Дубровицький район, село Основа, ідентифікаційний код: 30715731) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 8 травня 2014 року

Суддя Є.В. Павленко