Постанова

від 05.05.2014 по справі 427/8402/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Бабенко С.Ш.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2014 року справа №427/8402/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів: Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області на постанову Свердловського міського суду Луганської області від 10 січня 2013 року у справі № 427/8402/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 08.10.2013 року звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, яким просила визнати незаконним рішення відповідача від 26.09.2013 року щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах за віком на підставі п.б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», визнати за нею право на отримання пенсії на пільгових умовах та зобов'язати УПФУ в м.Свердловську Луганської області зарахувати до пільгового стажу, який надає право на пільгову пенсію за віком, період її праці на заводі «Машліт» з 27.10.1977 року по 14.10.1980 року, з 01.01.1981 року по 31.12.1983 року та з 01.06.1984 року по 31.12.1985 року в якості заливальника, з 15.10.1980 року по 31.12.1980 року в якості лакувальника, зобов'язати відповідача призначити їй пенсію на пільгових умовах та виплатити заборгованість.

Постановою Свердловського міського суду Луганської області від 10 січня 2014 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Визнано рішення Управління Пенсійного Фонду України в м.Свердловську Луганської області від 26.09.2013 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком ОСОБА_2 неправомірним.

Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в м.Свердловську Луганської області зарахувати до пільгового стажу, який надає право на пільгову пенсію за віком на підставі ст.13 ч.1 п.«б» Закону України «Про пенсійне забезпечення», період праці ОСОБА_2 в Свердловському заводі «Машліт» з 27.10.1977 року по 14.10.1980 року, з 01.01.1981 року по 31.12.1983 року та з 01.06.1984 року по 31.12.1985 року в якості заливальника, з 15.10.1980 року по 31.12.1980 року в якості лакувальника.

Визнано за ОСОБА_2 право на отримання пенсії на пільгових умовах за віком відповідно до ст.13 ч.1 п.«б» ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з 08.04.2013 року.

Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в м.Свердловську Луганської області призначити ОСОБА_2 пенсію відповідно до вимог ст.13 ч.1 п.«б» Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 08.04.2013 року.

Відповідач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судом першої інстанції справа розглянута в порядку скороченого провадження, а тому апеляційна скарга у відповідності до ч. 8 ст.183-2 розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулась 08.04.2013 року до Управління Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області з заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до вимог п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки має право на таку пенсію при наявності загального трудового стажу та пільгового стажу в якості лакувальника та заливальника на заводі «Машліт» (а.с. 16).

Рішенням Управління Пенсійного Фонду України в м.Свердловську Луганської області «Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком» від 26.09.2013 року в призначені пенсії на пільгових умовах позивачу відмовлено з причин відсутності підтвердження наявності у позивача пільгового стажу роботи (а.с.6).

Позивач вважає дії відповідача неправомірними, оскільки відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За таких обставин, позивач просить визнати незаконним рішення УПФУ в м.Свердловську Луганської області від 26.09.2013 року щодо відмови в призначенні їй пенсії на пільгових умовах за віком на підставі ст. 13 ч.1 п. «б» Закону України «Про пенсійне забезпечення», визнати за нею право на отримання пенсії на пільгових умовах за віком на підставі вказаної норми з 08.04.2013 року, зобов'язати УПФУ в м.Свердловську Луганської області зарахувати до пільгового стажу, який надає право на пільгову пенсію за віком на підставі ст.13 ч.1 п.«б» Закону України «Про пенсійне забезпечення», період її праці на заводі «Машліт» з 27.10.1977 року по 14.10.1980 року, з 01.01.1981 року по 31.12.1983 року та з 01.06.1984 року по 31.12.1985 року в якості заливальника, з 15.10.1980 року по 31.12.1980 року в якості лакувальника, зобов'язати УПФУ в м.Свердловську Луганської області призначити їй пенсію на пільгових умовах на підставі ст. 13 ч. 1 п. «б» Закону України «Про пенсійне забезпечення» та виплатити виниклу заборгованість.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, зазначив, що незважаючи на суттєві розбіжності в записах вказаних періодів роботи позивача в трудовій книжці, з іншими документами в справі, можно зробити висновок, що позивач дійсно працювала в Сверловському заводі «Машліт».

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки предметом даної справі є не факт роботи позивача в певні періоди в Свердловському заводі «Машліт», а правомірність прийняття пенсійним органом оскаржуваного рішення за наявності наданих позивачем пенсійному органу документів.

Статтею 19 ч.2 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 13 ч. 1 п.«б» Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць. Жінки - після досягнення 50 років і при стажі не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівники, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи для жінок.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З копії трудової книжки ОСОБА_2, витребуваної у позивача судом апеляційної інстанції, вбачається, що 27.10.1977 року позивач прийнята на роботу на завод «Машліт» в якості заливальника на дільницю ширпотребу. 15.10.1980 року позивач переведена лакувальником 2 розряду. В період з 24.06.1983 року по 10.06 1984 року позивач працювала касиром в бухгалтерії та з 11.06.1984 року переведена слюсарем електромонтажником 2 розряду, а з 30.10.1985 року по 01.03.1990 року працювала змінним майстером дільниці ТКБиХН, після чого була звільнена за ст.36 п.5 КЗпП УРСР по переводу (а.с.71).

Вказані записи в трудовій книжці не змінювались та виправлення чи доповнення до вказаних записів не вносились.

Не зрозуміло, з яких підстав, при наявності вказаних записів в трудовій книжці, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач в період з 15.10.1980 року по 31.12.1980 року працював в якості лакувальника, а в періоди з 01.01.1981 року по 31.12.1983 року та з 01.06.1984 року по 31.12.1985 року в якості заливальника.

Наявні в трудовій кижці записи не містять посилання на умови праці, навіть не зазначено, в якій отраслі промисловості працював позивач, а тому не зрозуміло «заливальником» та «лакувальником» чого працював позивач.

Згідно із п.п.1,2,3,20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків; за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи; у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Крім того, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Будь-яких уточнюючих довідок підприємтсва, на якому працювала позивач, а у випадку ліквідації - іншого підприємства, схожого за виробництвом (промисловістю) про умови праці для призначення пільгових пенсій за професіями (в даному випадку «заливальник» та «лакувальник») позивачем а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надавалось, та в матеріалах справи такі довідки відсутні.

Щодо архівних довідок виконавчого комітету Свердловської міської ради про заробітну плату позивача ( № № 1013, 1012, 1011 від 01.08.2012 року), колегія суддів їх до уваги не приймає, оскільки вказані довідки не містять відомостей щодо займаної посади позивача у спірні періоди та умов праці ( а.с. 25-27).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при наявності вказаних вище документів, які були надані позивачем пенсійному органу, останнім вірно прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив невідповідність висновків обставинам справи при вирішенні позову, порушив норми матеріального права, що призвело до прийняття помилкового рішення, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановою нового рішення про відмові в задоволенні позовних вимог.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 183-2, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області на постанову Свердловського міського суду Луганської області від 10 січня 2013 року у справі № 427/8402/13-а задовольнити.

Постанову Свердловського міського суду Луганської області від 10 січня 2013 року у справі № 427/8402/13-а скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Юрко

Судді Г.М.Міронова

А.А. Блохін