Постанова

від 12.07.2006 по справі 2/74а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/74а

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

10.07.2006 р.                                                                                справа №2/74а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Бондаревої  Г.Г.

суддівАлєєвої  І.В., Москальової  І.В.,

при секретареві судового засіданняПолянська Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача:Самохін Д.О. - за довір., Курило І.В. - за довір.,

від відповідача:Стрілкова Н.В. - за довір.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Дружківка

на постанову господарського суду

Донецької області

від10.04.2006 року (повний текст постанови проголошено в судовому засіданні)

по справі№2/74а (суддя Ханова Р.Ф.)

за позовомОбласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" м. Донецьк

доДержавної податкової інспекції у  м. Дружківка

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000871740/0 від15.12.05 р.

У судовому засіданні 26.06.07 р. оголошувалася перерва до 10.07.06 р. об 14:00 год.

Господарський суд Донецької області постановою від 10.04.06 р. (повний текст постанови проголошено в судовому засіданні) у справі №2/74а (суддя Ханова Р.Ф.) задовольнив позовні вимоги Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" м. Донецьк до Державної податкової інспекції у м. Дружківка про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000871740/0 від 15.12.05 р..

Постанова  господарського суду мотивована тим, що за даними податкового розрахунку, який є декларацією в розумінні пункту 1.11 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників   податків    перед     бюджетами  та   державними   цільовими   фондами"   структурним

підрозділом позивача сплачено на 655,31 грн. більше за рахунок сум, які підлягають поверненню з бюджету, факт зниження зобов"язання, зазначеного у розрахунку в цілому, у податкового агента був відсутнім і як наслідок цього підстав для визначення податкового зобов"язання не існувало. Суд не прийняв посилання відповідача на те, що податковий агент здійснював перерахування від імені і в інтересах кожної фізичної особи, внаслідок чого надмірно сплачені суми структурним підрозділом позивача не враховувалися з огляду на приписи п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Стосовно застосування штрафної (фінансової) санкції відповідно до п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"  суд зазначив, що відповідачем підстави та ознаки її застосування не доведені і у спірних відносинах відсутні.

Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Дружківка подав апеляційну скаргу на судове рішення, в якій просить постанову місцевого господарського суду скасувати та винести нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

На думку скаржника судом порушено:

- п.п. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", оскільки спірне правопорушення встановлено у ході документальної перевірки і було встановлено недоутримання та неперерахування податку до бюджету. Прийняття рішення за формою Р передбачає результат документальної перевірки, що є в даному випадку;

- п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 2 Закону України 2181, яка передбачає випадок визначення податкового зобов"язання, коли дані документальної перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про зниження або завищення сум його податкового зобов"язання, заявлених в податковій декларації. Штрафна санкція нарахована за п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону, оскільки цією нормою передбачено застосування штрафу у разі, коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, якщо відповідно до законодавства нарахування та сплата є обов"язковою передумовою виплат.

- п. 1.15 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" , згідно якого податковий агент.... зобов"язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковиморганам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

У запереченні на апеляційну скаргу від 14.06.06 р. №4 позивач вказує на безпідставність апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а постанову господарського суду Донецької області без змін. Позивач вважає, що судом першої інстанції правомірно застосовані норми діючого законодавства України щодо порядку погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, а також дана належна оцінка доказів по справі, які свідчать про порушення з боку відповідача законних прав та інтересів   

       01.11.05р. набрав чинності Закон України „Про  внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” від 06.10.05р. № 2953-IV, яким п.6 та п.7 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружних та апеляційних  адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р., вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи норми ст. ст. 17,18 та перехідних положень КАСУ, апеляційна інстанція здійснює апеляційне провадження у справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

          Розпорядженнями першого заступника голови  Донецького апеляційного господарського суду  Кулебякіна О.С.  від 17.05.06р. для розгляду  апеляційної скарги  призначена колегія суддів у складі: головуючого  - Бондаревої Г.Г., суддів -  Алєєвої І.В., Москальової І.В.

Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалося за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень статей 41 та  126 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами ст.. 195 КАС України  суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції  в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.  

          Вивчивши матеріали справи, наявні докази,  заслухавши пояснення, доводи та заперечення учасників процесу,   колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила:

В основу повідомлення-рішення, яке оскаржується, покладено акт від 6 грудня 2005 року №102/23/05540853 про результати планової виїздної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Виробничої одиниці позивача "Дружківкатепломережа" за період з 01.04.03 р. по 30.06.05 р.

За результатами перевірки 15.12.05 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000871740/0 (а.с. 60), яким на підставі п.п. "б" п. 4.22 п. 4.2 ст. 4  Закону України №2181 позивачу визначене податкове зобов"язання з податку на прибуток (податок з доходів фізичних осіб)  на загальну суму 2428,11 грн., з яких 809,37 грн. - основний платіж та 1618,74 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Правовою підставою визначення податку наведені норми п.п.  п.п.  6.5.1, 6.5.2 п. 6.5 статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року №889-4 (з наступними змінами та доповненнями).

Підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій визначені норми п.п. 17.1.9 п. 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків  перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як правильно було визначено судом першої інстанції та не заперечується сторонами по справі, спірним питанням даного спору є правильність здійснення річного перерахунку та вилучення податку з доходів фізичних осіб Виробничої одиниці позивача як податкового агента.

Відповідно до п.п. 6.5.1 п. 6.5 статті 6  Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” податкова  соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого  на  користь  платника  податку   протягом   звітного податкового  місяця  як  заробітна  плата  (інші прирівняні до неї відповідно    до    законодавства    виплати,    компенсації    та відшкодування),  якщо його розмір не перевищує суми,  яка дорівнює сумі місячного прожиткового  мінімуму,  діючого  для  працездатної особи  на 1 січня звітного податкового року,  помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Згідно з підпунктом 6.5.2. зазначеної статті працедавець  платника  податку  за місцем застосування податкової соціальної пільги  здійснює  перерахунок  сум  доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати,  а також сум наданих податкових соціальних пільг:

а) за наслідками кожного звітного податкового року;

б) під  час  проведення   розрахунку   за   останній   місяць застосування  податкової  соціальної  пільги  при  зміні  місця її застосування  за  самостійним  рішенням  платника  податку  або у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 пункту 6.3 цієї статті;

в) під час  проведення  остаточного  розрахунку  з  платником податку, який припиняє трудові відносини з таким працедавцем.

У спірних відносинах мав місце випадок “а”.

Як визначено в акті перевірки (а.с. 30), в зв"язку з проведенням річного перерахунку сум наданих податкових соціальних пільг за 2004 рік, позивачем було занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 809,37 грн. та завищено цей же податок на 1464,68 грн..

На підсаві цього, відповідач встановив в акті перевірки заниження податку на 809,37 грн..

Відповідно до вимог п.п. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України №2181 контролюючий орган зобов"язаний самостійно визначити суму податкового зобов"язання платників податків у разі, якщо дані документальної перевірки свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов"язань, заявлених у податкових деклараціях.

Тобто, під час перевірки податкові органи повинні враховувати усі аспекти фінансово-господарської діяльності платника податків. В даному ж випадку податковою інспекцією самостійно визначено суми податкового зобов"язання за спірний період зроблено не було, а лише додано до зобов"язання, яке було самостійно визнане позивачем,  суму заниження податку (без врахування суми завищення податку), чим порушено вимоги  п.п. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України №2181.

Таким чином, суд першої інстанції, посилаючись на податковий розрахунок (а.с. 42-65), розрахунки (а.с. 67-69, 100-102), платіжне доручення №265 від 23.02.05 р. (а.с. 95), правомірно дійшов висновку, що підстав для визначення податкового зобов"язання не існувало.

Застосування фінансових санкцій на підставі п.п. 17.1.9 п.17.1 ст. 17 Закону України №2181 можливо лише за порушення, передбачені у даній нормі, зокрема, здійснення грошових виплат без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов"язкового платежу), але вказаного під час перевірки встановлено не було, тому судом першої інстанції правомірно визначено, що відповідачем підстави та ознаки застосування вказаної норми не доведені.

На підставі викладеного, керуючись п. 1-3 ст. 160, п. 2 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 167, 195-196,            ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 207, п. 5 ст. 254, пунктом 6, 7 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" №2953-IV від 06.10.05 р., - судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Постанову господарського суду Донецької області у справі №2/74а залишити без змін,  а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківка залишити без задоволення.

Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та у строки, встановлені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали підписаний 14.07.06 р..   

Головуючий:          Г.Г.  Бондарева

Судді:           І.В.  Алєєва

          І.В.  Москальова

          Надруковано:  5 примір.

          1 –позивачу

          1 –відповідачу

          1-господарському суду

          1 –до справи

          1 –ДАГС