Постанова

від 05.05.2014 по справі 816/1353/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1353/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до приватного підприємства "Євроспецбуд" про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

11 квітня 2014 року Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного підприємства "Євроспецбуд" про стягнення заборгованості з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 26842,56 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що за відповідачем рахується податковий борг, що не сплачений в добровільному порядку, а тому підлягає стягненню у судовому порядку. Також пояснював, що підприємство не має відкритих розрахункових рахунків та зареєстрованого майна, яке можна було б передати у податкову заставу, а тому просив стягнути суму боргу з відповідача.

Сторони у судове засідання явку своїх представників не забезпечили, хоча про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, позивач надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне підприємство "Євроспецбуд" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 28 лютого 2007 року, номер запису 1 585 102 0000 005335, код ЄДРПОУ 34987473 та перебуває на податковому обліку.

Відповідачем подано до контролюючих органів наступні декларації з орендної плати з юридичних осіб:

від 31 січня 2012 року № 1454, відповідно до якої визначено зобов'язання із щомісячної сплати орендної плати у розмірі 1342,13 грн, на загальну суму 16105,54 грн. В частині зобов'язання, визначеного за січень-липень 2012 року, сума боргу стягнута у судовому порядку постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року;

від 07 лютого 2013 року № 1300001487, відповідно до якої визначено зобов'язання із щомісячної сплати орендної плати у розмірі 1342,13 грн, на загальну суму 16105,54 грн;

від 21 січня 2014 року № 1400004484, відповідно до якої визначено зобов'язання із щомісячної сплати орендної плати у розмірі 1342,13 грн, на загальну суму 16105,54 грн. В частині зобов'язання за січень-лютий 2014 року у розмірі 2684,24 грн набуло статусу податкового боргу.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, визначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Станом на момент подання позову борг за вказаними деклараціями не сплачено в повному обсязі та становить 26842,56 грн.

Підпунктом 14.1.175 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно положень ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

У разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Позивачем 03 березня 2010 року винесено податкову вимогу № 1/261/226, яка була вручена уповноваженій особі відповідача 08 грудня 2010 року. Доказів оскарження в адміністративному та/або у судовому порядку податкової вимоги відповідачем надано не було.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача про стягнення заборгованості з орендної плати з юридичних осіб, суд виходив з наступного.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках , обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 41.1 статті 41 41.1 контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

З письмових пояснень позивача судом встановлено, що стягнення коштів із розрахункових рахунків відповідача в рахунок погашення вищевказаного податкового боргу не проводилось, у зв'язку із відсутністю станом на 21.02.2014 року у відповідача відкритих розрахункових, що підтверджується довідкою від 21 лютого 2014 року № 5038/10.

Одночасно позивачем зауважено, що останній позбавлений можливості звернутись до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі з підстав відсутності зареєстрованого майна за відповідачем. На підтвердження зазначеного суду надано копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 березня 2014 року № 18808051 та рішення щодо отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за результатом розгляду запиту від 13 березня 2014 року вх. № 859/9, відповідно до яких зазначено про відсутність відомостей у реєстрі. Також долучено копію довідки Кременчуцького ВРЕР, якою визначено відсутність зареєстрованих транспортних засобів, зокрема, за відповідачем.

Суд вказані твердження позивача визнає необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Тобто, приписами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу з юридичних осіб: спочатку приймаються заходи зі стягнення коштів з платника податків, та лише у разі їх недостатності, погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які його обслуговують, здійснюється за рішенням суду, яке направляється для виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

У випадку відсутності у платника податків коштів на рахунках або їх недостатності, п. 95.3 ст. 95 Кодексу визначено, що орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Судом встановлено та не спростовувалось позивачем, що до відповідача не застосовувалися вище перелічені процедури особливостей стягнення зазначеного боргу.

Визначаючи вищевказані особливості процедури стягнення податкового боргу з юридичних осіб, Податковим кодексом України не встановлено винятків для не застосування таких процедур.

Суд зауважує, що при здійсненні заходів по стягненню боргу, наявного за відповідачем станом на дату звернення до суду, позивачем хоча і проведені дії щодо з'ясування факту відсутності у останнього розрахункових рахунків, нерухомого майна та транспортних засобів, зареєстрованих за ним, однак не здійснено заходів із встановлення факту наявності у ПП "Євроспецбуд" майна, що не потребує державної реєстрації, та на яке можливе звернення стягнення боргу і яке можна описати в податкову заставу. Крім того, при вирішенні питання про визначення способу та за рахунок якого майна чи коштів можливе стягнення узгодженої суми боргу Кременчуцькою ОДПІ не проведено заходів встановлення податкової застави з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків.

Відповідно до п. 89.1 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Пункт 89.2.ст. 89 ПК України визначає, що право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому .

Позивачем, всупереч положенням Податкового кодексу України, не було вчинено дій по прийняттю рішення про опис майна в податкову заставу, а також дій направлених на виявлення будь-якого майна відповідача, яке визначене в п.89.2. ст. 89 ПК України та складення акту опису майна.

Податковим кодексу України не передбачено право контролюючого органу звертатися до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати з юридичних осіб, без дотримання вимог та порядку погашення податкового боргу за рахунок стягнення коштів із рахунків платника податків або звернення до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до приватного підприємства "Євроспецбуд" про стягнення заборгованості з орендної плати з юридичних осіб.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до приватного підприємства "Євроспецбуд" про стягнення заборгованості з орендної плати з юридичних осіб - відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 12 травня 2014 року .

Суддя І.Г. Ясиновський