Рішення

від 07.05.2014 по справі 911/1175/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2014 р. Справа № 911/1175/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна компанія «Коцюбинський»

про стягнення 381201,13 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Кучкова Ю.В., довір. № 91/2013/12/30-3 від 30.12.2013 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна компанія «Коцюбинський» (далі - відповідач, ТОВ «ЖЕК «Коцюбинський») про стягнення 367997,19 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 20.10.2011 р. з ТОВ «ЖЕК «Коцюбинський» договору № 1420310 на постачання теплої енергії у гарячій воді, згідно якого ПАТ «Київенерго» зобов'язувалось постачати теплову енергію, а відповідач - приймати та своєчасно оплачувати її.

Згідно умов договору позивач надав теплову енергію відповідачеві, яка споживачем не була оплачена належним чином, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 354234,93 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 10606,27 грн. 3% річних, 3155,99 грн. інфляційних втрат, а також 7359,94 грн. судового збору.

У судовому засіданні 07.05.2014 р. представник позивача надав суду заяву б/н від 06.05.2014 р. про уточнення позовних вимог, відповідно до якої ПАТ «Київенерго» зазначило, що після порушення провадження у даній справі було встановлено, що сплачені відповідачем 24.01.2014 р. кошти в сумі 13203,94 грн. помилково були зараховані в погашення заборгованості за спожиту теплову енергію за спірним договором № 1420310 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 20.10.2011 р., оскільки зазначені кошти надійшли з призначенням платежу «погашення боргу за спожиту теплову енергію за період з 17.12.2013 р. до 31.12.2013 р. зг. договору № 1420311 від 02.01.2014 р.».

З урахуванням викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 367438,87 грн. основного боргу, 10606,27 грн. 3% річних, 3155,99 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір. Водночас, позивач просив суд повернути зайво сплачений судовий збір в сумі 1562,92 грн.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Відповідно до п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що подана позивачем заява про уточнення б/н від 06.05.2014 р. є заявою про збільшення розміру позовних вимог.

З огляду на викладене, розмір позовних вимог (з урахуванням вказаної заяви б/н від 06.05.2014 р.) становить 381201,13 грн.

У судовому засіданні 07.05.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог б/н від 06.05.2014 р.

Відповідач у судові засідання 22.04.2014 р. та 07.05.2014 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов не надав.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 07.05.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

20.10.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна компанія «Коцюбинський» (споживач) було укладено тимчасовий договір № 1420310 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити.

Згідно з п. 2.1 договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

У відповідності з пп. 2.2.1 п. 2.2 договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження.

Підпунктом 2.2.2 п. 2.2 договору встановлено, що постачальник зобов'язується щомісячно оформляти для споживача рахунок-фактуру, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок; акт звіряння розрахунків; акт приймання-передавання товарної продукції.

Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію (пп. 2.3.5 п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна компанія «Коцюбинський» було підписано додаток № 2 до договору № 1420310 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 20.10.2011 р., відповідно до п. 10 якого було передбачено, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника або транзитний рахунок; до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Листом № 048/44/6726 від 30.05.2012 р. ПАТ «Київенерго» надало згоду ТОВ «ЖЕК «Коцюбинський» на продовження терміну дії тимчасового договору № 1420310 від 20.10.2011 р. до 27.03.2013 р., а листом № 048/44/323 від 11.04.2013 р. ПАТ «Київенерго» надало згоду на продовження терміну дії тимчасового договору № 1420310 від 20.10.2011 р. до 27.03.2014 р.

На виконання умов договору позивач поставляв відповідачу теплову енергію, що підтверджується відомостями обліку спожитої теплової енергії за період з 01.10.2011 р. по 01.02.2014 р., а також корінцями нарядів на підключення/відключення споживача, копії яких долучені до матеріалів справи.

Проте відповідач не розрахувався з позивачем за використану теплову енергію у повному обсязі і станом на 01.05.2014 р. за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖЕК «Коцюбинський» рахується заборгованість в сумі 367438,87 грн.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов, контррозрахунок або докази оплати наданих йому позивачем послуг за договором № 1420310 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 20.10.2011 р. в сумі 367438,87 грн. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 1420310 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 20.10.2011 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 367438,87 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 10606,27 грн., у тому числі - за період з 11.11.2011 р. до 30.11.2011 р. на суму 15386,48 грн. в сумі 25,29 грн., з 01.12.2011 р. до 31.12.2011 р. на суму 59467,92 грн. в сумі 151,52 грн., з 01.01.2012 р. до 31.01.2012 р. на суму 107790,70 грн. в сумі 274,64 грн., з 01.02.2012 р. до 29.02.2012 р. на суму 171771,74 грн. в сумі 409,43 грн., з 01.03.2012 р. до 31.03.2012 р. на суму 238943,90 грн. в сумі 608,82 грн., з 01.04.2012 р. до 30.04.2012 р. на суму 113507,43 грн. в сумі 279,88 грн., з 01.05.2012 р. до 31.05.2012 р. на суму 68507,43 грн. в сумі 174,55 грн., з 01.06.2012 р. до 30.06.2012 р. на суму 51334,37 грн. в сумі 126,58 грн., з 01.07.2012 р. до 31.07.2012 р. на суму 41334,37 грн. в сумі 105,32 грн., з 01.08.2012 р. до 31.08.2012 р. на суму 27000,00 грн. в сумі 68,79 грн., з 01.09.2012 р. до 30.09.2012 р. на суму 25000,00 грн. в сумі 61,64 грн., з 01.10.2012 р. до 31.10.2012 р. на суму 23000,00 грн. в сумі 58,60 грн., з 01.11.2012 р. до 30.11.2012 р. на суму 37406,80 грн. в сумі 92,24 грн., з 01.12.2012 р. до 31.12.2012 р. на суму 77385,49 грн. в сумі 197,17 грн., з 01.01.2013 р. до 31.01.2013 р. на суму 101460,43 грн. в сумі 258,52 грн., з 01.02.2013 р. до 28.02.2013 р. на суму 160754,45 грн. в сумі 396,96 грн., з 01.03.2013 р. до 31.03.2013 р. на суму 200267,61 грн. в сумі 510,27 грн., з 01.04.2013 р. до 30.04.2013 р. на суму 237022,41 грн. в сумі 584,44 грн., з 01.05.2013 р. до 31.10.2013 р. на суму 253709,83 грн. в сумі 3836,94 грн., з 01.11.2013 р. до 30.11.2013 р. на суму 276454,83 грн. в сумі 681,67 грн., з 01.12.2013 р. до 31.12.2013 р. на суму 311544,08 грн. в сумі 793,80 грн., з 01.01.2014 р. до 31.01.2014 р. на суму 367438,87 грн. в сумі 936,21 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 3155,99 грн., у тому числі - за період з 11.11.2011 р. до 30.11.2011 р. на суму 15386,48 грн. в сумі 15,39 грн., з 01.12.2011 р. до 31.12.2011 р. на суму 59467,92 грн. в сумі 118,94 грн., з 01.01.2012 р. до 31.01.2012 р. на суму 107790,70 грн. в сумі 215,58 грн., з 01.02.2012 р. до 29.02.2012 р. на суму 171771,74 грн. в сумі 343,54 грн., з 01.03.2012 р. до 31.03.2012 р. на суму 238943,90 грн. в сумі 716,83 грн., з 01.04.2012 р. до 30.04.2012 р. на суму 113507,43 грн. в сумі 0,00 грн., з 01.05.2012 р. до 31.05.2012 р. на суму 68507,43 грн. в сумі -205,52 грн., з 01.06.2012 р. до 30.06.2012 р. на суму 51334,37 грн. в сумі -154,00 грн., з 01.07.2012 р. до 31.07.2012 р. на суму 41334,37 грн. в сумі -82,67 грн., з 01.08.2012 р. до 31.08.2012 р. на суму 27000,00 грн. в сумі -81,00 грн., з 01.09.2012 р. до 30.09.2012 р. на суму 25000,00 грн. в сумі 25,00 грн., з 01.10.2012 р. до 31.10.2012 р. на суму 23000,00 грн. в сумі 0,00 грн., з 01.11.2012 р. до 30.11.2012 р. на суму 37406,80 грн. в сумі -37,41 грн., з 01.12.2012 р. до 31.12.2012 р. на суму 77385,49 грн. в сумі 154,77 грн., з 01.01.2013 р. до 31.01.2013 р. на суму 101460,43 грн. в сумі 202,92 грн., з 01.02.2013 р. до 28.02.2013 р. на суму 160754,45 грн. в сумі -160,75 грн., з 01.03.2013 р. до 31.03.2013 р. на суму 200267,61 грн. в сумі 0,00 грн., з 01.04.2013 р. до 30.04.2013 р. на суму 237022,41 грн. в сумі 0,00 грн., з 01.05.2013 р. до 31.10.2013 р. на суму 253709,83 грн. в сумі -761,13 грн., з 01.11.2013 р. до 30.11.2013 р. на суму 276454,83 грн. в сумі 552,91 грн., з 01.12.2013 р. до 31.12.2013 р. на суму 311544,08 грн. в сумі 1557,72 грн., з 01.01.2014 р. до 31.01.2014 р. на суму 367438,87 грн. в сумі 734,88 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим інфляційні втрати також підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Київенерго» у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, а зайво сплачений судовий збір в сумі 1562,92 грн., сплачений згідно з платіжним дорученням № 9463 від 10.04.2014 р. підлягає поверненню Публічному акціонерному товариству «Київенерго» з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна компанія «Коцюбинський» (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 26, корп. 2, код 37548026) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код 00131305) - 367438 (триста шістдесят сім тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 87 коп. основного боргу, 10606 (десять тисяч шістсот шість) грн. 27 коп. 3% річних, 3155 (три тисячі сто п'ятдесят п'ять) грн. 99 коп. інфляційних втрат, 7624 (сім тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 02 коп. судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України надмірно сплачений позивачем судовий збір в сумі 1562,92 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 12.05.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна