Рішення

від 28.04.2014 по справі 922/1140/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2014 р.Справа № 922/1140/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом ПП "Статус Трейд", с. Липці до ТОВ "Блісс-Трейд", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 13 945,22 грн. за участю представників сторін:

позивач: Рябовол В.В., доручення від 10.02.2014 р.

відповідач: не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Статус Трейд", м. Липці, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Блісс-Трейд", м. Харків, заборгованість у сумі 13 945,22 грн. Також до стягнення з відповідача заявлені судові витрати. Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 427/13 від 21 жовтня 2013 року за умовами якого відповідач є боржником по договору поставки № 95/12 від 14 грудня 2012 року щодо оплати ним прийнятого на себе грошового зобов'язання перед позивачем у розмірі 13 945,22 грн. В якості правових підстав позову вказує на приписи ст.ст. 509, 520, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 629, ЦК України, ст.ст. 174, 193 ГК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 березня 2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/1140/14 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 28 квітня 2014 року.

В призначене судове засідання 28 квітня 2014 року представник позивача з'явився та надав до суду заяву про долучення до матеріалів справи витребуваних судом доказів (вх. № 11247) яка, разом із доданими документами, долучена судом до матеріалів справи. Позивач підтримує позовні вимоги та просить суд позов задовольнити.

Відповідач свого повноважного представника в судове засідання не направив, відзив на позов та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав. Разом з цим, 08 квітня 2014 року до суду повернулася копія судової ухвали про порушення провадження у справі № 922/1140/14 з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено адресу відповідача: згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 24 квітня 2014 року, місцезнаходження відповідача - 61052, м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем - позовна заява. Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, з огляду на зауваження суду про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у разі нез'явлення в засідання суду, які містяться в ухвалі суду від 27 березня 2014 року, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14 грудня 2012 року між позивачем - Приватним підприємством "Статус Трейд" (приватну фірму "Втор" перейменовано на Приватне підприємство "Статус Трейд", державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 19 грудня 2013 р.) (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд" (покупець) було укладено договір поставки № 95/12 відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені договором, передати у власність покупця товар, в певній кількості та відповідної якості, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість в порядку, визначеному у пункті 5.1 договору.

У відповідності до умов договору, зокрема в період з 21 грудня 2012 року по 07 серпня 2013 року, позивачем було поставлено ТОВ "Лікон-Трейд" товар на загальну суму 14 636,41 грн., факт отримання якого підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними: № 312 від 21 грудня 2012 р. на суму 486,20 грн., № 338 від 24 грудня 2012 р. на суму 530,40 грн., № 79 від 06 лютого 2013 р. на суму 884,00 грн., № 80 від 06 лютого 2013 р. на суму 1 016,60 грн., № 298 від 20 березня 2013 р. на суму 3 015,62 грн., № 299 від 20 березня 2013 р. на суму 1 803,72 грн., № 300 від 20 березня 2013 р. на суму 3 015,62 грн., № 301 від 20 березня 2013 р. на суму 1 803,72 грн., № 223 від 11 липня 2013 р. на суму 379,82 грн., № 224 від 11 липня 2013 р. на суму 441,20 грн., № 227 від 12 липня 2013 р. на суму 770,76 грн., № 228 від 12 липня 2013 р. на суму 558,69 грн., № 119 від 06 серпня 2013 р. на суму 422,50 грн., № 118 від 06 серпня 2013 р. на суму 702,48 грн., № 171 від 07 серпня 2013 р. на суму 431,40 грн., № 172 від 07 серпня 2013 р. на суму 177,40 грн. Надані накладні підписані обома сторонами (з доданням доручень на отримання ТМЦ) та скріплені печатками.

21 жовтня 2013 року між позивачем (кредитор), ТОВ "Лікон-Трейд" (первісний боржник) та ТОВ "Блісс-Трейд" (новий боржник, відповідач у справі) було укладено договір про переведення боргу № 427/13 відповідно до умов якого первісний боржник переводить, а новий боржник приймає грошовий борг у розмірі 13 945,22 грн., що виник на підставі договору поставки № 95/12 від 14 грудня 2012 року, укладеного між первісним боржником та кредитором (позивачем).

18 лютого 2014 року позивачем було направлено відповідачу претензію про сплату суми заборгованості у розмірі 13 945,22 грн., яка повернута позивачу поштовою установою з позначенням "за закінченням строку зберігання". Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 13 945,22 грн. не є сплаченою, що й стало підставою для звернення останнього до суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Таким чином, дослідивши умови договору поставки № 95/12 від 14 грудня 2012 року, на підставі якого виникло первісне грошове зобов'язання, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу за договором про переведення боргу № 427/13 від 21 жовтня 2013 року у сумі 13 945,22 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 1 827,00 грн.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блісс-Трейд", 61052, м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1 (в тому числі з п/р 26003001310891 в ПАТ "Актабанк" м. Дніпропетровськ, МФО 307394, код ЄДРПОУ 38774141) на користь Приватного підприємства "Статус Трейд", 62414, Харківська область, Харківській район, с. Липці, вул. Пушкінська, б. 114 (п/р 26004490741800 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 19466126) 13 945,22 грн. боргу та 1 827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 29.04.2014 р.

Суддя Н.В. Калініченко