Рішення

від 30.04.2014 по справі 911/577/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2014 р. Справа № 911/577/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомПрокурора Яготинського району Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Київській області до третя особа:Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус» Супоївська сільська рада про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та повернення земельної ділянки

за участю представників сторін:

від позивача:не з'явився; від відповідача: від прокуратури: від третьої особи:Кононов В.В. (довіреність №5 від 02.04.2014); Барановська В.В. (посвідчення №009565 від 15.10.2012); не з'явився. секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

24.02.2014 Прокурор Яготинського району Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Київській області (далі-позивач-1) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою № 439 від 20.02.2014 (вх. № 605/14) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус» (далі-відповідач) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що договір оренди земельної ділянки від 28.12.2001, укладений між Супоївською сільською радою Яготинського району Київської області (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крокус» (орендар за договором), не відповідає вимогам законодавства, не містить істотних умов договору оренду, в результаті чого просить суд визнати договір оренди земельної ділянки недійсним та повернути земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.02.2014 порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 10.04.2014.

09.04.2014 третя особа подала пояснення №135 від 04.04.2014 (вх. №6483/14).

10.04.2014, до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив б/н від 10.04.2014 (вх. №6610/14).

У судове засідання 10.04.2014 представник позивача та третьої особи, які у відповідності до ч.1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання не з'явились.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.04.2014, на підставі п.1 ч.1 ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 24.04.2014.

14.04.2014 третя особа подала клопотання №144 від 09.04.2014 (вх. №6884/14), в якому просить розглядати справу за відсутності представника третьої особи - Супоївської сільської ради.

24.04.2014 через канцелярію господарського суду Київської області, до початку судового засідання, від прокуратури надійшли додаткові пояснення б/н та дати (вх. №7654/14) по суті пред'явлених позовних вимог.

24.04.2014 через канцелярію господарського суду Київської області, до початку судового засідання, від представника відповідача по справі надійшло клопотання б/н від 24.04.2014 (вх. №7668/14) про долучення документів до матеріалів справи.

24.04.2014 через канцелярію господарського суду Київської області, до початку судового засідання, від представника відповідача по справі надійшла заява б/н від 24.04.2014 (вх. №7674/14) про застосування строків позовної давності по справі №911/577/14.

У судове засідання 24.04.2014 представники позивача та третьої особи, які у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явилися, вимоги ухвал суду від 24.02.2014 та 10.04.2014 не виконали.

У судовому засіданні 24.04.2014 представник відповідача по справі подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів. Подане клопотання господарським судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2014 було продовжено строк вирішення спору у справі №911/577/14 на п'ятнадцять днів з 26.04.2014 по 10.05.2014 та відкладено розгляд справи на 30.04.2014.

У судовому засіданні 30.04.2014 року прокурор підтримав вимоги викладені в позовній заяві.

Представник відповідача, у судовому засідання 30.04.2014, заперечив проти позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.

У судове засідання 30.04.2014 позивач та третя особа, які у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору .

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача та третьої особи, належно повідомлених про дату, час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 30.04.2014 господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника відповідача та прокурора, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

27.06.2001 між Державним сільськогосподарським підприємством племптахозавод «Яготинський» (продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крокус» (покупець за договором) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п.1.1. договору купівлі-продажу продавець продає, а покупець купує виробничу частину Супоївського відділення Державного сільськогосподарського підприємства племптахозаводу «Яготинський» загальною площею 16 308,8 кв.м., яке в цілому складається з 11-ти будівель та споруд в тому числі: пташник 100*18 м. - 9 шт., замощення, ТП №93 потужність 1*630кВА (з обладнанням) та обладнання інкубаторію, які знаходяться з адресою с. Супоївка, вул. Нова, 2, Яготинського району, Київської області, а покупець купує вказане майно і сплачує за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

На підставі клопотання Товариства з обмежено відповідальністю «Крокус» №16 від 02.08.2001 Супоївська сільська рада винесла рішення №150-20-XXIII від 06.08.2001, яким надала Товариству з обмежено відповідальністю «Крокус» дозвіл на складання технічної документації для надання земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 20 (двадцять) років при умові щорічної сплати орендної плати у розмірі 10 (десяти) ставок земельного податку.

Також рішення Супоївської сільської ради №165-22-XXIII від 31.10.2001 затверджено технічну документації Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус» та надано земельну ділянку площею 99,3967 га, п тому числі ріллі 83,7526 га, під господарськими будівлями і дворами 15,6441 га в оренду строком на 20 (двадцять) років для ведення сільськогосподарського виробництва при умові сплати орендної плати в розмірі 10 (десяти) ставок земельного податку за рахунок земель ДППЗ «Яготинський».

28.12.2001, на підставі рішення сесії сільської ради №165-22-XXIII від 31.10.2001, між Супоївською сільською радою Яготинського району Київської області (орендодавець за договором, третя особа в справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крокус» (орендар за договором, відповідач у справі) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі-договір).

Вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстровано в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області за №1 від 29 грудня 2001.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 договору орендодавець - Супоївська сільська рада Яготинського району Київської області згідно рішення сесії сільської ради №165-22-XXIII від 31.10.2001 надає, а орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю приймає у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Супоївської сільської Ради Яготинського району Київської області.

Абзацом 2 пункту 1 договору зазначено, що земельна ділянка виділена в натурі на місцевості у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка площею 99,3967 га (в тому числі ріллі-83,7526 га, під господарськими будівлями і дворами - 15,6441 га) за рахунок земель ДППЗ «Яготинський».

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 договору грошова оцінка земельної ділянки становить 937 624 (дев'ятсот тридцять сім тисяч шістсот двадцять чотири) гривні 97 коп., в тому числі: ріллі - 790 051 гривень 67 коп., під господарськими будівлями - 147 573 гривень 30 коп.

Абзацом 2 пункту 2.2. договору зазначено, що договір укладається по 28 грудня 2021 року.

Як зазначає прокурор, в договорі оренди земельної ділянки від 28.12.2001, укладеному між Супоївською сільською радою Яготинського району Київської області (орендодавець за договором, третя особа в справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крокус» (орендар за договором, відповідач у справі) відсутні такі істотні умови договору оренди землі, як: цільове призначення земельної ділянки, умови використання і збереження якості землі, термін та порядок перегляду оплати.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку про відмову в позові, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1. ст.153 Цивільного кодексу РСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди (ч. 2 ст.153 Цивільного кодексу РСР).

Статтею 48 Цивільного кодексу РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом (ч. 2 ст. 48 Цивільного кодексу РСР).

Відповідно до положень частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі є умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.

Пунктом 2.1. договору зазначено, що земельна ділянка передається в оренду з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що передбачено статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус», орендарю надається право проводити поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею.

Також відповідно до п.2.5. договору сторони домовились, що орендар не має права змінювати цільове призначення землі.

Розділом 3 договору передбачено обов'язки орендаря, а саме використовувати земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у пункті 2.1. цього договору.

Таким чином, пунктом 2.1. договору встановлено цільове призначення земельної ділянки, відповідно до ч.1. ст.15 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до положень частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі є умови збереження стану об'єкта оренди.

Абзацом 1 пунктом 2.4. договору зазначено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку в стані, не гіршому в порівнянні з тим, в якому він отримав їх в оренду.

Поліпшення стану земельної ділянки, проведені орендарем без згоди або за згодою власника землі відшкодовуванню не підлягають (абз.2 п.2.4. договору).

Абзацом 3 пункту 2.4. договору зазначено, що у тому разі, коли з вини орендаря, земельна ділянка буде деградована, виснажена або її родючість знижена, а також з інших дій орендаря, що призвели до погіршення її якості, в т.ч. техногенного забруднення, орендар у встановленому порядку відшкодовує орендодавцеві збитки у повному обсязі.

Крім того, умови збереження стану земельної ділянки додатково передбачені пунктом 3 договору, який передбачає зокрема дотримуватись науково-обгрунтованої системи ведення землеробства; використовувати земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у пункті 2.1. цього договору, дотримуючись при цьому вимог чинного законодавства, норм і правил щодо використання землі; не допускати зниження родючості землі; повернути орендодавцю земельну ділянку у попередньому стані після закінчення строку оренди.

Таким чином, спірним договором, передбачено таку істотну умову, як збереження стану об'єкта оренди,відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до положень частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначення її розміру, індексації, форм платежу, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Абзацом 1 пунктом 2.3. договору зазначено, що орендна плата вноситься орендарем в розмірі 10 ставок земельного податку на поточний рахунок власника землі р/р 2542937 код 04360528 МФО 321745 АППБ банку «Аваль» в м. Яготині, щомісячно до 15 числа наступного місяця.

В разі несплати своєчасно вищевказаної суми нараховується пеня у відповідності з чинним законодавством України (абз. 1 п.2.3. договору).

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.3. договору за письмовою згодою сторін розмір орендної плати може бути переглянутий у випадках: зміни умов господарювання, передбачених договором підвищення цін, тарифів, розміру плати, податку за землю в результаті інфляційних процесів з врахуванням індексу інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Виходячи з положень постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 №783 «Про порядок проведення індексації грошової оцінки земель» (чинної на момент існування спірних правовідносин) встановлено, що для індексації грошової оцінки земель станом на 1 січня 2000 року: до грошової оцінки сільськогосподарських угідь, проведеної станом на 1 липня 1995 р., застосовується коефіцієнт 2,07; до грошової оцінки земель за межами населених пунктів, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення (крім земель під торфородовищами, наданими підприємствам торфовидобувної промисловості, земель під водою, земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення та лісових земель), проведеної станом на 1 квітня 1996 р., застосовується коефіцієнт 2,04.

Тобто індексація грошової оцінки земель прямо пропорційно залежить від індексу інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Крім того, відповідно до приписів ст. 21 Закону України «Про оренду землі» обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Таким чином, з наведених вище норм випливає, що індексацією орендної плати є її збільшення, у зв'язку з інфляційними процесами, про що йдеться в абзаці 2 пункту 2.3 договору.

Отже, абзацом 2 пункту 2.3. оскаржуваного договору передбачено можливість перегляду розміру орендної плати у випадку та з моменту підвищення цін, тарифів, розміру плати, податку за землю в результаті інфляційних процесів є умовою індексації орендної плати.

Таким чином, оскаржуваним договором дотримано істотну умову - орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, відповідно до ч. 1 ст.15 Закону України «Про оренду землі».

Крім того, судом враховано, що згідно довідки Яготинського відділення Переяслав-Хмельницької ОДПІ №9/9/19-103 від 24.01.2014, станом на 25.01.2014 заборгованість по орендній платі Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус» відсутня.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що на момент підписання сторонами договору оренди від 2001 року всі вимоги діючого на той час законодавства були повністю враховані.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним є необґрунтованою, не доведеною, а тому задоволенню не підлягає.

За таких обставин, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовної вимоги про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, відсутні підстави і для задоволення похідної вимоги про повернення земельної ділянки.

Враховуючи відмову в задоволенні позову з мотивів необґрунтованості, позовна давність, заявлена відповідачем, судом не застосовується.

Відповідно до приписів п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Таким чином, судовий збір за дві позовні вимоги немайнового характеру, відповідно до ст. 44, 49 ГПК України підлягає стягненню в доход державного бюджету України з визначеного прокурором позивача - Головного управління Держземагенства в Київській області.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив :

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Головного управління Держземагенства в Київській області (03115, м. Київ, Святошинський район, вул. Серпова, будинок 3, ідентифікаційний код: 22864497) в доход Державного бюджету України 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 12.05.2014 року