Рішення

від 06.05.2014 по справі 916/850/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" травня 2014 р.Справа № 916/850/14

За позовом Командитного товариства "ТОВ "ЯЛТИНСЬКИЙ М'ЯСОЗАВОД"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 10030,04грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_2 від 25.06.2002р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Командитне товариство "ТОВ "ЯЛТИНСЬКИЙ М'ЯСОЗАВОД", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди №10/4-А від 10.04.2013р. у розмірі 10030,04грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.03.14р. порушено провадження у справі №916/850/14.

14.04.2014р. від позивача надійшов лист (вх.ГСОО№9386/14 від 14.04.2014р.) згідно якого повідомляє про неможливість прибуття у судове засідання, та просить суд розглянути справу за відсутності представника позивача.

Відповідач проти позову заперечує, поряд з цим письмового відзиву не надав.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив.

10.04.2013р. між Командитним товариством "ТОВ "ЯЛТИНСЬКИЙ М'ЯСОЗАВОД" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди №10/4-А нерухомого майна.

Відповідно до умов п.1.1 договору, орендодавець передає а орендар приймає у строкове платне володіння та користування не житлові приміщення площею 110кв.м, що розташовані за адресою : АДРЕСА_2, та знаходяться у власності Орендодавця.

На виконання умов договору за актом приймання передачі від 10.04.2013р. Командитне товариство "ТОВ "ЯЛТИНСЬКИЙ М'ЯСОЗАВОД" передав а фізична особа-підприємець ОСОБА_2 прийняв нежитлові приміщення загальною площею 110кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно п. 3.1. договору, орендна плата з урахуванням плати за користування земельною ділянкою щомісячно складає у місяць 2000грн. у т.ч.ПДВ.

У відповідності з п. 3.3. договору, орендна плата перераховується Орендодавцю або вноситься до його каси не пізніше 05 числа кожного місяця за попередній період.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що договір діє з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2013р.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач фактично користувався орендованим приміщенням з квітня по грудень 2013р., та здійснив оплату орендної плати за період з квітня по грудень 2013р. на суму 7404грн.

Так згідно виставлених рахунків та банківських виписок відповідач сплатив: по рахунку №0000089 від 30.04.2013р. - 1400грн.(30.05.2013р. за квітень 2013р.); по рахунку №00000114 від 31.05.2013р. - 2000грн.(30.05.2013р. за травень 2013р.); по рахунку №00000140 від 29.05.2013р. (за червень 2013р.); по рахунку №00000165 від 31.07.2013р. (за липень 2013р.) - 4004грн.(12.09.2013р.), всього на суму 7404грн.

Однак в порушення умов договору, станом на 01.01.2014р. відповідач оплату за орендоване приміщення не здійснив, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі у розмірі 10030,04грн., а саме: за серпень 2013р.(рахунок №00000191 від 31.08.2013р.) у розмірі 2002грн., за вересень 2013р.(рахунок №00000217 від 30.09.2013р.) - 2002грн.; за жовтень 2013р. (рахунок №00000246 від 31.10.2013р.) - 2002грн.; за листопад 2013р.(рахунок №00000273 від 30.11.2013р.) - 2010,01грн., за грудень 2013р.(рахунок №00000300 від 31.12.2013р.) - 2014,03грн.

12.12.2013р. позивач направив на адресу відповідача претензію №534 з приводу погашення заборгованості.

Проте, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Посилаючись на порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 прийнятого на себе зобов'язання за договором оренди №10/4-А нерухомого майна від 10.04.2013р. щодо своєчасної оплати орендної плати, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 10030,04грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання -це вид цивільних правовідносин.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так судом встановлено порушення відповідачем умов договору оренди №10/4-А нерухомого майна від 10.04.2013р., внаслідок чого, за відповідачем утворилась заборгованість, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 10030,04грн., а саме: за серпень 2013р.(рахунок №00000191 від 31.08.2013р.) у розмірі 2002грн., за вересень 2013р.(рахунок №00000217 від 30.09.2013р.) - 2002грн.; за жовтень 2013р. (рахунок №00000246 від 31.10.2013р.) - 2002грн.; за листопад 2013р.(рахунок №00000273 від 30.11.2013р.) - 2010,01грн., за грудень 2013р.(рахунок №00000300 від 31.12.2013р.) - 2014,03грн., є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, позовна вимога Командитного товариства "ТОВ "ЯЛТИНСЬКИЙ М'ЯСОЗАВОД" до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 10030,04грн., є обґрунтованою, підтвердженою наявними у справі матеріалами та підлягає задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору на суму 1827грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Командитного товариства "ТОВ "ЯЛТИНСЬКИЙ М'ЯСОЗАВОД" (98600, м. Ялта, вул. Ізобільна, 7, код ЄДРПОУ 00443714, р/р 2600701303022 в АТ „БМ Банк", МФО 380913) заборгованість у розмірі 10030(десять тисяч тридцять)грн. 04коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1827(одну тисяча вісімсот двадцять сім)грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.05.2014р.

Суддя Гут С.Ф.