Рішення

від 05.05.2014 по справі 905/2171/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.05.2014 Справа № 905/2171/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Бойко І.А. при секретарі судового засідання Буховець С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВО «Спецтранс», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДР-ГРУПП», м. Донецьк

про: стягнення заборгованості у сумі 136781,43 грн.

За участі представників:

від позивача: Федоренко Д.А. за довіреністю від 09.12.2013р.

від відповідача: не з`явився.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВО «Спецтранс», м. Донецьк, звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДР-ГРУПП», м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 136781,43 грн., а саме: 124767,66 грн. основного боргу, інфляційних витрат у розмірі 2387,86 грн., 3% річних у розмірі 1804,86 грн., пені у розмірі 7821,05 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №10/10-12 від 10.10.2012р., видаткові накладні № РН-20/01-2 від 20.01.2013 р., № РН-17/01-1 від 17.01.2013 р., № РН-16/01-1 від 16.01.2013 р., № РН-18/12-1 від 18.12.2012 р., № РН-11/12-2 від 11.12.2012 р., № РН-04/12-3 від 04.12.2012 р., № РН-27/11-1 від 27.11.2012 р., № РН-26/11-1 від 26/11-1 від 26.11.2012 р., № РН-25/11-4 від 25.11.2012 р., № РН-19/11-2 від 19.11.2012 р., № РН-18/11-2 від 18.11.2012 р., № РН-17/11-1 від 17.11.2012 р., № РН-04/11-2 від 04.11.2012 р., № РН-02/11-3 від 02.11.2012 р., № РН-26/10-2 від 26.10.2012 р., № РН-25/10-1 від 25.10.2012 р., № РН-24/10-1 від 24.10.2012 р., № РН-23/10-1 від 23.10.2012 р., № РН-22/10-1 від 22.10.2012 р., № РН-19/10-2 від 19.10.2012 р., № РН-18/10-1 від 18.10.2012 р., № РН-15/10-1 від 15.10.2012 р., № РН-13/10-1 від 13.10.2012 р., № РН-12/10-1 від 12.10.2012 р., довіреності №000216 від 22.10.2012 р., №000003 від 12.10.2012 р., виписки з особового рахунку, вимога №13/09/1 від 13.09.2013р. про оплату.

Представник позивач16.04.2014 р., 05.05.2014 р. через канцелярію суду надав письмові пояснення щодо порядку формування заборгованості, часткових оплат на погашення суми боргу, проведених відповідачем, порядку нарахування пені. Зазначив, що визначити момент виставлення рахунків неможливо, тому пеня нараховувалась відповідачу після пред'явлення вимоги за період з 26.09.2013 р. по 20.03.2014 р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних документів не представив, жодних заперечень щодо заявлених позовних вимог не надав. Про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень з відмітками про отримання від 23.04.2014р., 07.04.2014 р.

В силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

10.10.2012р р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВО «Спецтранс» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВДР-ГРУПП» (Покупець) був укладений договір №10/10-12 (надалі Договір), відповідно до якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити продукцію, далі за текстом товар в найменуванні, кількості, за цінами та в строки, згідно специфікації. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару на умовах п. 4 цього договору, згідно рахунків, що виставляються.

За умов п. 2.2. договору продавець разом з товаром передає наступні документи:

- накладну на відпуск товару;

- податкову накладну.

Зобов'язання продавця з передачі товару вважаються виконаними з моменту передачі товару в розпорядження покупця та прийняття товару покупцем в обумовлені п. 2.1. місці виконання з передачі товару ( п. 2.3. договору).

Згідно п. 4.1. договору розрахунки за цим договором за товар здійснюються покупцем шляхом перерахування вартості партії товару, що постачається, згідно виставленому рахунку-фактурі на поточний рахунок продавця протягом 14 календарних днів з моменту виставлення рахунку.

Відповідно п. 8.1. договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2012 р. а в частині взаєморозрахунків до повного виконання зобов'язань сторонами. Якщо сторони письмово не повідомили друг друга за місяць до закінчення строку дії договору про його розірвання, цей договір вважається продовженим на 2013 р.

Означений договір підписаний сторонами та засвідчений печатками підприємств без зауважень. В матеріалах справи відсутні докази надіслання на адреси сторін заяв про припинення договору.

За період з 12.10.2012 р. по 20.01.2013 г. позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними № РН-20/01-2 від 20.01.2013 р., № РН-17/01-1 від 17.01.2013 р., № РН-16/01-1 від 16.01.2013 р., № РН-18/12-1 від 18.12.2012 р., № РН-11/12-2 від 11.12.2012 р., № РН-04/12-3 від 04.12.2012 р., № РН-27/11-1 від 27.11.2012 р., № РН-26/11-1 від 26/11-1 від 26.11.2012 р., № РН-25/11-4 від 25.11.2012 р., № РН-19/11-2 від 19.11.2012 р., № РН-18/11-2 від 18.11.2012 р., № РН-17/11-1 від 17.11.2012 р., № РН-04/11-2 від 04.11.2012 р., № РН-02/11-3 від 02.11.2012 р., № РН-26/10-2 від 26.10.2012 р., № РН-25/10-1 від 25.10.2012 р., № РН-24/10-1 від 24.10.2012 р., № РН-23/10-1 від 23.10.2012 р., № РН-22/10-1 від 22.10.2012 р., № РН-19/10-2 від 19.10.2012 р., № РН-18/10-1 від 18.10.2012 р., № РН-15/10-1 від 15.10.2012 р., № РН-13/10-1 від 13.10.2012 р., № РН-12/10-1 від 12.10.2012 р., належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.

Факт поставки товару та, відповідно, факт його прийняття з боку відповідача підтверджується підписом представника про прийняття та відбитками штампу підприємства відповідача на підтвердження прийому товару, довіреностями №000216 від 22.10.2012 р., №000003 від 12.10.2012 р.

13.09.2013 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 13/09/1 про сплату суми боргу у розмірі124767,66 грн. В матеріалах справи відсутні документи на підтвердження

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами Договору.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором купівлі-продажу товару.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умов п. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Стаття 692 ЦК України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач отриманий товар оплатив не у повному обсязі.

Загальна сума основної заборгованості на час розгляду справи становить 124767,66 грн. основного боргу, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про 3% річних у розмірі 1804,86 грн. за період з 26.09.2013 р. по 20.03.2014 р., інфляційні нарахування у розмірі 2387,86 грн., відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлений до стягнення розмір 3% річних у сумі 1804,86 грн. за період з 26.09.2013 р. по 20.03.2014 р. суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині.

Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладені у листі Верховного суду України від 03.04.1997р. №62-97р . При цьому слід зазначити, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Відповідно, суд вважає, що виходячи з того, за який період позивач просить стягнути інфляційні нарахування з відповідача, вірним є визначення періоду з жовтня 2013 року по березень 2014 р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок індексу інфляції, суд прийшов до висновку, що зазначений розрахунок є невірним. Сума інфляційних нарахувань за розрахунком здійсненим судом при індексі інфляції за наведений період 104,15 становить 5185,28 грн.,тобто, є більшою ніж заявлено позивачем до стягнення. Суд, згідно приписів ст.83 Господарського процесуального кодексу України не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог, тому стягненню підлягає сума інфляційних у розмірі 2387,86 грн.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 7821,05 грн., відповідно до п.6.2. Договору, розраховану за період з 26.09.2013 р. по 20.03.2014 р.

Відповідно до ст.ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. 6.2. договору в разі несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний уплатити продавцю за його вимогою пеню в розмірі 0,3 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ.

Статтею 611 Цивільного кодексу України та статтею 230 Господарського кодексу України встановлено такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки.

Відповідно до частин першої і третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не передбачено законом або договором.

Таким чином, сторони умовами п. 4.1. договору визначили, що розрахунки здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з моменту виставлення рахунків.

Відповідно до частини 1 статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Згідно статті 256 ЦК України позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Отже, частиною 6 статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Таким чином, нормами діючого законодавства чітко визначено порядок визначення дня, з якого починається нарахування пені, строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції. Момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями статей 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого частиною другою статті 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині нарахування пені, позивач посилається на приписи ст. 530 ЦК України через неможливість визначення моменту виставлення рахунків.

З урахуванням вищезазначеного, позиція позивача щодо застосування до визначення дати початку нарахування пені приписів ст. 530 ЦК України є невірною, такою, що не відповідає приписам діючого законодавства. Фактично позивач визначив дату початку нарахування пені у будь який зручний йому час, в порушення п. 4.1. договору та норм діючого законодавства.

Суд зазначає, що позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог не надано рахунків за спірний період, що унеможливлює визначення дати початку нарахування пені та визначення її розміру.

З огляду на вищенаведене, вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 7821,05 грн. задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 526, 530, 536, 549, 625, 627, 655, 692, 693 п.п.1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216-218, 230, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВО «Спецтранс», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДР-ГРУПП», м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 136781,43 грн., а саме: 124767,66 грн. основного боргу, інфляційних витрат у розмірі 2387,86 грн., 3% річних у розмірі 1804,86 грн., пені у розмірі 7821,05 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДР-ГРУПП» (83014, м. Донецьк, вул. Ахтирська, буд. 19Б, код ЄДРПОУ 35514456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВО «Спецтранс» (83055, м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, 2Б, код ЄДРПОУ 36011478; поштова адреса: 86430, Донецька область, м. Єнакієве, а/с 48) заборгованість у розмірі 124767,66 грн. основного боргу, інфляційних витрат у розмірі 2387,86 грн., 3% річних у розмірі 1804,86 грн., судовий збір у розмірі 2579,20 грн.

В вимогах в частині стягнення пені у сумі 7821,05 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Бойко