Рішення

від 07.05.2014 по справі 904/1950/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.05.14р. Справа № 904/1950/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КУПЕЦЬКИЙ ДІМ ГАРАНТ", м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Дар'я Фарм", м.Марганець, Дніпропетровська область

про стягнення 46 049,83грн.

Суддя Петренко І.В.

Представники:

Від позивача: Дормачев Є.М. - довіреність № 1 від 20.11.13р.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КУПЕЦЬКИЙ ДІМ ГАРАНТ", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ДАР'Я ФАРМ", м.Марганець, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 46049,83грн. (з яких 28711,11грн. - основна заборгованість; 2165,10грн. - пеня; 15173,62грн. - 30% річних).

Судові витрати по справі позивач просить суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.06.11р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №129-КД на виконання умов якого позивач в період з 22.06.11р. по 22.03.12р. здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 28142,12грн., однак відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору виконав свої зобов'язання лише частково, а саме на суму 18142,12грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. №б/н від 25.03.14р. ухвалою суду від 27.03.14р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 15.04.14р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним штампом суду з відміткою про відправлення ухвали суду від 15.04.14р., що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, а саме 17.04.14р., підпис працівника, який її здійснив. Господарський суд констатує, що повідомив відповідача про час та місце розгляду справи належним чином та з додержанням вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, яка затверджена наказом державної судової адміністрації України 20.02.13р у м. Києві за № 28. В якості додаткового доказу повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи позивач суду надав фіскальний чек №0003892 від 25.04.14р., опис вкладення та поштове повідомлення з відміткою, що представник відповідача 29.04.14р. отримав лист з інформацією про дату слухання справи. Відповідач вимоги суду не виконав, причини суду не повідомив.

Суд розгляд справи відкладав з 15.04.14р. на 06.05.14р.

В судовому засіданні, яке відбулося 06.05.14р. господарським судом оголошено вступну та резолютивну частину.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.06.11р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №129-КД (далі по тексту - договір), відповідно до п.1.1 умов якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити непродовольчі товари відповідно до поданого покупцем (відповідачем) замовлення, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Предметом даного договору є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (накладних, товарно-транспортних накладних тощо), які є невід'ємною частиною договору (пункт 1.2 договору).

Пунктом 1.3 договору визначено, що право власності на товар переходить до покупця (відповідача) з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару, якщо інший порядок переходу права власності на товар від постачальника (позивача) до покупця (відповідача) не визначений постачальником (позивачем).

Відповідно до п.4.1 договору ціна на кожне найменування товару за цим договором визначається виходячи з відпускних цін встановлених постачальником (позивачем) на момент отримання заявки покупця (відповідача) та вважається остаточно узгодженою в розмірі вказаному у документах, що підтверджують передачу товару (накладні та/або акти прийому-передачі), якщо інше не визначено постачальником (позивачем) відповідно до умов цього договору.

Згідно з пунктом 4.4 договору покупець (відповідач) сплачує 0% вартості кожної партії товару до моменту його передачі на підставі виставленого постачальником (позивачем) рахунку. Решту вартості кожної партії товару покупець (відповідач) сплачує в такому порядку:

на протязі календарних 30 днів з дня отримання товару 30% вартості товару;

на протязі календарних 60 днів з дня отримання товару 70% вартості товару;

на протязі календарних 90 днів з дня отримання товару 100% вартості товару.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач в період з 22.06.11р. по 22.03.12р. поставив відповідачу товар на загальну суму 56853,23грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.41-99).

Позивач стверджує, що відповідач оплатив та повернув товар лише частково, а саме у розмірі 28142,12грн.

З урахуванням викладеного, заборгованість відповідача перед позивачем складає 28711,11грн.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 28711,11грн. основної заборгованості за укладеним між сторонами договором, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій, які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.6 договору визначено, що якщо заборгованість покупця (відповідача) перед позивачальником (позивачем) триває більше двох місяців також покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. При цьому нарахування пені за цим пунктом договору починається від самого першого дня прострочення покупця (відповідача) перед постачальником (позивачем).

Господарський суд визнав позовну вимогу про стягнення пені такою, що підлягає задоволенню.

В пункті 5.5 договору сторони визначили, що за порушення строку оплати товарів покупець (відповідач) сплачує постачальнику (відповідачу) проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних від суми заборгованості.

Господарський суд визнав позовну вимогу про стягнення 30% річних за період з 21.06.12р. по 25.03.14р. у розмірі 15173,62грн. такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати по справі покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 525, 526, 530, 536, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дар'я Фарм" (53403, Дніпропетровська область, м.Марганець, вул.Паркова, 15-А; ідентифікаційний код 37390357) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Купецький дім Гарант" (49044, м.Дніпропетровськ, вул.Шевченка, 17; ідентифікаційний код 37215021) 28711,11грн. (двадцять вісім тисяч сімсот одинадцять грн. 11 коп.) - основна заборгованість; 2165,10грн. (дві тисячі сто шістдесят п'ять грн. 10 коп.) - пеня; 15173,62грн. (п'ятнадцять тисяч сто сімдесят три грн. 62 коп.) - 30% річних; 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

12.05.14р.

Суддя І.В. Петренко