Рішення

від 28.04.2014 по справі 910/3946/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3946/14 28.04.14 За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Галпак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГФ Гефест Сервіс»

про стягнення 560 642,30 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники:

від позивача: Ретерук Н.О. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з?явився;

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 28.04.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ ПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 530 157,52 грн. основного боргу, 24 768,88 грн. пені, 5 715,90 грн. 3% річних, а також відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2014 було порушено провадження у справі № 910/3946/14, розгляд справи було призначено на 04.04.2014.

Ухалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2014 розгляд справи відкладено до 28.04.2014.

В судовому засіданні 28.04.2014 представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору № 9 від 01.08.2013 не було здійснено у повному обсязі та у визначений договором строк оплату отриманого товару, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в сумі 530 157,52 грн. Також, за прострочення оплати отриманого товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 24 768,88 грн. пені з посиланням на п. 4.2 договору № 9 від 01.08.2013, а також 5 715,90 грн. 3% річних з посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач в судові засідання 04.04.2014 та 28.04.2014 представників не направив, причин неявки представників суд не повідомив. Про проведення судових засідань був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеному у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України , а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2013 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Галпак", як постачальником, та відповідачем - ТОВ «ГФ Гефест Сервіс», як покупцем, було укладено договір поставки № 9 (далі - договір № 9 від 01.08.2013), за умовами якого позивач зобов'язався згідно замовлень покупця поставити передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов?язався прийняти та оплатити продукцію (п. 1.1).

Умовами договору № 9 від 01.08.2013 сторони узгодили, що ціна продукції, що поставляється за цим договором, визначається у видаткових накладних на поставку продукції, що мають відповідати цінам, вказаним у замовленні покупця, та включає вартість тари (п. 3.1), покупець оплачує продукцію на умовах відстрочки платежу протягом 60 календарних днів з моменту поставки продукції (п. 3.4), за несвоєчасну оплату продукції покупець несе відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення (п. 4.2), договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2013 (п. 7.1).

Відповідно до видаткових накладних до договору № 9 від 01.08.2013, а саме: № 7086 від 07.08.2013 на суму 77 093,80 грн., № 11081 від 11.08.2013 на суму 73 647,36 грн., № 13084 від 13.08.2013 на суму 68 178,24 грн., № 15085 від 15.08.2013 на суму 65 556,00 грн., № 220818 від 22.08.2013 на суму 68 622,24 грн., № 280815 від 28.08.2013 на суму 71 848,08 грн., № 20910 від 02.09.2013 на суму 29 935,44 грн., № 120912 від 12.09.2013 на суму 71 807,96 грн., № 1104 від 01.10.2013 на суму 70 562,40 грн., які підписані представниками позивача та відповідача і посвідчені печатками обох сторін, позивачем, як постачальником, було поставлено, а відповідачем, як покупцем, прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар загалом на суму 597 251,38 грн.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем було здійснено часткове погашення боргу за поставлений товар за договором № 9 від 01.08.2013, а саме: 02.09.2013 перераховано 30 000,00 грн., 10.09.2013 - 15 000,00 грн., 13.09.2013 - 22 093,86 грн., а загалом: 67 093,86 грн. , у зв??язку з чим у відповідача на даний час наявна непогашена заборгованість за поставлений товар в сумі 530 157,52 грн., яку позивач просив стягнути в судовому порядку.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України .

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що згідно умов договору № 9 від 01.08.2013 позивачем, як постачальником, було поставлено, а відповідачем, як покупцем прийнято товар загалом на суму 597 251,38 грн., що підтверджується видатковими накладними на вказану суму, які підписані представниками позивача та відповідача і посвідчені печатками обох сторін,і відповідно, є первинними документами, що підтверджують факт здійснення між сторонами відповідних господарських операцій з поставки позивачем та прийняття відповідачем продукції на вказану суму.

Проте, відповідачем, всупереч п. 3.4 договору № 9 від 01.08.2013, у визначений строк (протягом 60 календарних днів з моменту поставки продукції) не було здійснено у повному обсязі оплату за отриманий товар, а здійснено лише його часткову оплату в сумі 67 093,86 грн., внаслідок чого у відповідача наявна непогашена заборгованість в сумі 530 157,52 грн. (597 251,38 грн. - 67 093,86 грн.).

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати у повному обсязі поставленого йому позивачем товару за договором № 9 від 01.08.2013 в сумі 530 157,52 грн.- не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 9 від 01.08.2013, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про наявність у відповідача заборгованості за договором № 9 від 01.08.2013 в розмірі 530 157,52 грн., суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, в сумі 530 157,52 грн.

Крім того, за прострочення оплати отриманого товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 24 768,88 грн. пені з посиланням на п. 4.2 договору № 9 від 01.08.2013, а також 5 715,90 грн. 3% річних з посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто сторони у договорі можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня.

Відповідно до ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов'язку по своєчасній оплаті отриманого товару за договором № 9 від 01.08.2013, адже всупереч п. 3.4 вказаного договору у визначений строк (протягом 60 календарних днів з моменту поставки продукції) ним не було здійснено у повному обсязі оплату за отриманий товар загалом в сумі 597 251,38 грн., а здійснено лише його часткову оплату в сумі 67 093,86 грн., тобто відповідачем допущено прострочення виконання свого зобов'язання в сумі 530 157,52 грн., що є підставами для застосування до відповідача господарських санкцій, обумовлених договором, а саме стягнення пені, та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання, обумовленої статтею 625 Цивільного кодексу України, у вигляді 3% річних.

Суд, перевіривши розрахунки позивача заявлених до стягнення розмірів пені та 3% річних, з урахуванням сум, строків та ставок нарахувань, погоджується з наведеними позивачем розрахунками пені та 3% річних, і вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача в цій частині повністю, а саме: - 24 768, грн. 88 коп. пені та 5 715, 90 грн. 3% річних.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме: основний борг - 530 157,52 грн., пеня - 24 768,88 грн., 3% річних - 5 715,90 грн.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГФ Гефест Сервіс» (ЄДРПОУ 38698310, індекс 04212, м. Київ, Оболонський р-н., вул. Маршала Тимошенка, буд. 9) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галпак» (ЄДРПОУ 31892604, індекс 81733, Львівська обл., м. Жидачів, вул. Друкарська, буд. 2) основний борг - 530 157 (п'ятсот тридцять тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 52 коп., пеню - 24 768 (двадцять чотири тисячі сімсот шістдесят вісім) грн. 88 коп., 3% річних - 5 715 (п'ять тисяч сімсот п'ятнадцять) грн. 90 коп. та витрати по сплаті судового збору - 11 212 (одинадцять тисяч двісті дванадцять) грн. 85 коп.

3. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення - 12.05.2014

Суддя Спичак О.М.