Постанова

від 20.05.2009 по справі 2а-5543/09/8/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка

Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.05.09

Справа №2а-5543/09/8/0170

(12:12 г.)                          м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

у складі головуючого судді   Кушнової

А.О. , при секретарі Дрягіні В.П., розглянув у відкритому судовому

засіданніадміністративну справу        

за позовом  

Дочірнього підприємства "Загальноосвітня школа-інтернат з

дошкільним відділенням "Надія" Товариства з обмеженою

відповідальністю "Еммаус"              

до   Державної

виконавчої служби Керченського міського управління юстиції             

про визнання протиправною та скасування постанови

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність НОМЕР_1  від ІНФОРМАЦІЯ_1, 

від відповідача: не з'явився,  

Суть спору: Дочірне підприємство "Загальноосвітня

школа-інтернат з дошкільним відділенням "Надія" Товариства з

обмеженою відповідальністю "Еммаус" звернулось до Окружного

адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної

виконавчої служби Керченського міського управління юстиції про визнання

протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони

на його відчуження від 03.04.2007 р. 

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної

Республіки Крим від 16.04.09  року було

відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового

розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на п.п. 5.1.4.,

5.6.1., 5.15.3. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом

Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. № 74/5, зареєстрованої в

Міністерстві юстиції України 15.12.1999 р. за № 865/4158, а саме: позивач зазначив,

що ВДВС Керченського  МУЮ АРК незаконно

постановою  від 03.04.07 р. наклав

арешт  на ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв'язку з чим

ІНФОРМАЦІЯ_3  позивачу було відмовлено у

виключенні ІНФОРМАЦІЯ_2 з Державного суднового реєстру України. Позивач

звернувся до відповідача з заявою про зняття арешту з  ІНФОРМАЦІЯ_2, але відповідачем в порушення

норм чинного законодавства не було знято арешт з вищезазначеного майна.

У судовому засіданні 20.05.09 р. представник

позивача  підтримав позовні вимоги у

повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у

судове засідання 20.05.09 р., хоча про час, дату та місце судового розгляду

справи був сповіщений належним чином та завчасно. Про причини не явки суду не

повідомив, заперечень до позову не надав.

Позивач наполягав в судовому засіданні на розгляді

справи у відсутності відповідача, належним чином повідомленого про час, дату та

місце судового розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення

представника позивача, суд 

ВСТАНОВИВ:

03.04.07 р. державним виконавцем ВДВС Керченського

МУЮОСОБА_2при примусовому виконанні наказу Господарського суду АРК, виданого

02.03.2007 р. про стягнення з ТОВ «Блек Сі Фішінг компані»   на користь ТОВ «Южний торгівельний дім» суми

у розмірі 491586, 16 грн. було винесено постанову про арешт майна боржника та

оголошення заборони на його відчуження, а саме накладено арешт на все майно,

яке належить ТОВ «Блек Сі Фішінг компані» на ІНФОРМАЦІЯ_2 та заборонено

відчуження вказаного майна (а.с.8).

15.03.2007 р. Керченським міським судом по справі № 3-4682/2007 було

винесено постанову, якою притягнено до адміністративної відповідальності  ОСОБА_3 за ст. 340, 351 Митного кодексу

України та до нього застосовано покарання у вигляді конфіскації ІНФОРМАЦІЯ_2,

яке зберігається у ТОВ «Блек Сі Фішінг компані» у дохід держави (а.с.11).

Постанова Керченського міського суду по справі № 3-4682/2007 від

15.03.2007 р. знаходилась на примусовому виконанні в Підрозділі примусового

виконання рішень ГУЮ МЮУ в АРК. В ході примусового виконання вищезазначеної

постанови, комісією у складі головного державного виконавця ППВР ГУЮ МЮУ в АРК

ОСОБА_4, начальника відділу ППНО ДПІ в м. Керчі ОСОБА_5, головного інспектору

ХЄО Керченської митниці  ОСОБА_6,

головного спеціаліста економісту відділу ПДІФП в м. Керчі ОСОБА_7 було передано

Дочірньому підприємству «Загальноосвітня школа-інтернат з дошкільним

відділенням «Надія» Товариства з обмеженою відповідальністю «Еммаус» наступне

майно: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 року побудови, ідентифікаційний номер

НОМЕР_2, вартістюІНФОРМАЦІЯ_5 грн., вилучене відповідно протоколу про НТП

НОМЕР_3 від 28.02.07 р., про що було складено акт прийому-передачі від

19.12.2007 р.(а.с.7).

20.12.2007 р. головним державним виконавцем ППВР ГУЮ МЮУ в АРК ОСОБА_4 було

винесено постанову про зняття всіх раніше винесених арештів  з майна, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_4

року побудови, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, вартістюІНФОРМАЦІЯ_5 грн.,

реєстраційне посвідчення  РАНОМЕР_4від

07.06.06 р. (а.с.23).

          Судом

встановлено, що Дочірнє  підприємство

«Загальноосвітня школа-інтернат з дошкільним відділенням «Надія» Товариства з

обмеженою відповідальністю «Еммаус» 30.05.2001 р. зареєстровано у якості

юридичної особи Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької

області, ідентифікаційний код НОМЕР_5, що підтверджується свідоцтвом про

державну реєстрацію юридичної особи серії АОО НОМЕР_6 (а.с.18).

Відповідно до статуту Дочірнього 

підприємства «Загальноосвітня школа-інтернат з дошкільним відділенням

«Надія» Товариства з обмеженою відповідальністю «Еммаус», воно створене на базі

структурного підрозділу ТОВ "ЕММАУС", зареєстрованого

Приазовською    районною    державною   

адміністрацією    20.04.1999 року,

розпорядженням № 180. (п.1.1. Статуту).

Засновником   Закладу   є  

ТОВ «ЕММАУС», зареєстроване Приазовською районною державною адміністрацією

12.01.1998р. за реєстраційним номером 276 (п. 1.2. Статуту).

Відповідно до п.2.1. Статуту, заклад є юридичною особою,

заснованою на приватній форми власності, має самостійний баланс,  рахунки у 

банківських установах,  

печатку,   штампи   із 

своїм   найменуванням  та найменуванням Засновника, інші реквізити .         

    Відповідно до

п. 2.2. Статуту, по типу інтернатних закладів - Заклад є загальноосвітньою

школою-інтернатом що забезпечує виховання, навчання та соціальну адаптацію

дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківських прав.

          У

листопаді 2008 р. позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою про

виключення           ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_4

року побудови, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, вартістюІНФОРМАЦІЯ_5 грн.,

реєстраційне посвідчення  РАНОМЕР_4від

07.06.06 р. з Державного суднового реєстру України у зв'язку із зміною

власника.

          01.12.08

р. листом за вих. № 324-р ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив позивача, про те, що на

ІНФОРМАЦІЯ_2 постановою ВДВС Керченського МУЮ в АРК від 03.04.07 р. накладено

арешт, у зв'язку з чим виключення ІНФОРМАЦІЯ_2 з Державного суднового реєстру

України не представляється можливим (а.с.12).

          19.02.09

р. позивач звернувся з заявою до відповідача, якою повідомив про те, що  постанова про арешт майна від 03.04.07 р.

була винесена відповідачем після набрання законної сили постанови Керченського

міського суду  від 15.03.07 р. про

конфіскацію у дохід держави ІНФОРМАЦІЯ_2, а також пояснив, що саме ДП

«Загальноосвітня школа-інтернат з дошкільним відділенням «Надія» ТОВ «Еммаус» є

власником вищезазначеного майна, у зв'язку з чим, позивач просив звільнити

з-під арешту ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13).         

          Але судом встановлено, що ВДВС Керченського

МУЮ АРК не звільнило з-під арешту ІНФОРМАЦІЯ_2 та не дало відповіді на

звернення позивача, надіславши звернення позивача за належністю листом від

17.03.09 р. № 501/02-23 до заступника начальника ГУЮ - начальника ВДВС ОСОБА_8

для надання відповіді по суті, надіславши копію цього листа на ім'я

представника позивача зазначивши адресу : АДРЕСА_1 тоді як вірною є адреса :

АДРЕСА_2(а.с.14).

          В

матеріалах справи є лист відповідача № 02-20/69 від 21.01.2008 р.,  направлений ІНФОРМАЦІЯ_3, яким відповідач

повідомляє про наявність постанови ВДВС Керченського МУЮ АРК про арешт

ІНФОРМАЦІЯ_2 та заборони на його відчуження та роз'яснює, що вказана постанова

відповідача є чинною та ні ким не скасована та залишається в силі до особливого

розпорядження (а.с.31).

          На час

розгляду справи суду не надано доказів звільнення з-під арешту майна позивача

або доказів скасування постанови державного виконавця ВДВС Керченського МУЮ в

АРК про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його

відчуження від 03.04.07 р.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням

адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб,

прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від

порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування,

їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних

управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання

делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до

адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи

бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких

рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено

інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України

компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних

осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових

актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті З КАС України визначено

поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади,

орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт,

який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі

на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та оскаржуваної постанови

державного виконавця відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у

частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи

адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації

дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах

щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень

адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у

межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед

законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з

дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для

прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це

рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття

рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади

діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені

Конституцією та законами України.

Отже "на підставі"означає, що суб'єкт владних

повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та

законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та

обставин, визначених ним.

"У межах повноважень"означає, що суб'єкт

владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та

обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб"означає, що суб'єкт владних

повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення

дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки

при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане

суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено

через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до

особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно;

розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих

моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом,

запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб;

пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними

інтересами та інтересами конкретної особи.

Оцінюючи законність оскаржуваної постанови про

накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження,

суд вважає необхідним перевірити законність дій відповідача та обсяг його

повноважень.

Проаналізувавши матеріали справи, пояснення представника

позивача, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку

про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають

задоволенню, з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів

(посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у

разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від

21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче

провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового

провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це

сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих

на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які

здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим

Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього

Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону

підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 2 Закону України "Про

виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається

на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства

юстиції України (ч. 1 ст.2).

Відповідно до Закону України "Про державну

виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці

Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів

державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції

України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського

міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення),

районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь

юстиції (далі - державні виконавці)( ч.2 ст.2).

Статтею 3 Закону України "Про виконавче

провадження" встановлено перелік виконавчих документів, що підлягають

виконанню державною виконавчою службою, 

до числа яких входять ухвали, постанови судів у цивільних,

господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках,

передбачених законом;  судові накази.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про виконавче

провадження” заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на

майно боржника; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи,

пенсію, стипендію боржника;  вилучення у

боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші

заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”

державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень,

встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 5 Закону України “Про виконавче

провадження”  державний виконавець здійснює

необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в

документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб

і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до ч.3 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”

державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право:

одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу

інформацію; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати

таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому

законодавством;  звертатися до суду з

поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення

вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння

боржника - фізичної особи або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника чи

майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є

виконавчий документ про її відібрання; залучати до проведення виконавчих дій

понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб у встановленому

порядку, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів

оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інші права передбачені цим

Законом.

       У цій нормі

окреслено адміністративний процесу ально-правовий статус державного виконавця,

його повноваження, обов'язки і права, які реалізуються ним у процесі

виконавчого про вадження по застосуванню окремих засобів примусового виконання

до боржників - громадян і юридичних осіб - на виконання рішень судових та інших

органів (посадових осіб), передбачених цим Зако ном, про майнові стягнення, а

також рішень у немайнових спорах.

Обов'язок державного виконавця вживати заходів примусового виконання

полягає у тому, що він мусить застосовувати тільки заходи, встановлені у ст. 4

цього Закону.

       Повнота

вчинення процесуальних дій полягає у їх відповідності заходам примусового

виконання, визначеним у документі на приму сове виконання.

        Державний

виконавець для здійснення своєчасного і повного при мусового виконання

наділений широкими правами, які визначені Законом України “Про виконавче

провадження” і не є вичерпними.

Відповідно до ст.7 Закону України “Про виконавче провадження” державний

виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній

відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та

законних інтересів громадян і юридичних осіб. 

Статтею 50 Закону України “Про виконавче провадження”

встановлено порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно

боржника, де зазначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його

арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими

документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній

валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в

установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у

депозитаріях цінних паперів.

          У разі

відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог

стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за

винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України “Про виконавче

провадження”  арешт на майно боржника

може накладатися державним виконавцем шляхом:

-винесення постанови про відкриття виконавчого

провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона

на його відчуження;

-винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей

боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або

інших фінансових установах;

-винесення постанови про арешт майна боржника та

оголошення заборони на його відчуження;

-проведення опису майна боржника і накладення на нього

арешту.

Арешт застосовується:

1) для забезпечення збереження майна боржника, що

підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;

2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;

3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на

майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Матеріалами справи підтверджується, що 03.04.07 р. державним виконавцем

ВДВС Керченського МУЮОСОБА_2 при примусовому виконанні наказу Господарського

суду АРК, виданого 02.03.2007 р. про стягнення з ТОВ «Блек Сі Фішінг

компані»   на користь ТОВ «Южний

торгівельний дім» суми у розмірі 491586, 16 грн. було винесено постанову про

арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме

накладено арешт на все майно, яке належить ТОВ «Блек Сі Фішінг компані» на

ІНФОРМАЦІЯ_2 та заборонено здійснення відчуження вказаного майна (а.с.8).

Відповідачем не надано доказів, підтверджуючих відсутність у боржника

коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, таких як

довідки  про відсутність коштів на

розрахунках в установах банків та інших кредитних організаціях, довідки про

відсутність рухомого та нерухомого майна у приватній власності боржника, та

інші докази, які підтверджують відсутність іншого майна у божника, крім

ІНФОРМАЦІЯ_2, що є необхідною передумовою для прийняття державним виконавцем

постанови про накладення арешту саме на ІНФОРМАЦІЯ_2.

          У

виконавчому провадженні арешт на майно боржника включає в себе  комплекс процесуальних виконавчих дій  щодо заборони вільного  розпорядження та користування таким майном.

За загальним правилом арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні

заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування

майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам.

Крім того арешт майна є одним із складових звернення

стягнення на майно боржника, яке, крім того полягає також у вилученні та

примусовій реалізації цього майна.

Судом встановлено, в ході примусового виконання наказу

Господарського суду АРК  від 02.03.07

р.,  постановою державного виконавця ВДВС

Керченського МУЮ АРК від 03.04.2007 р. було накладено арешт на все майно

боржника ТОВ «Блек Сі Фішінг компані», а саме на ІНФОРМАЦІЯ_2 та  оголошено заборону на його відчуження

(а.с.8).

Відповідно до ч.2 ст. 55 Закону України “Про виконавче

провадження” державним виконавцем за постановою про арешт майна боржника та

оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми

стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з

проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо

визначене майно боржника.

Ця норма Закону передбачає обов'язкове визначення

державним виконавцем у постанові про накладення арешту на майно боржника та

оголошення заборони на його відчуження 

суми, у межах якої накладається арешт на майно боржника, з урахуванням

суми стягнення за виконавчим документом та суми витрат, пов'язаних з

проведенням виконавчих дій.

Матеріалами справи підтверджується, що державним

виконавцем ВДВС Керченського МУЮ в АРК у постанові про накладення арешту на

майно божника та оголошення заборони на його відчуження від 03.04.07 р. не

визначено суму, у межах якої накладається арешт на майно боржника, між тим   арешт на майно боржника  накладено на все ІНФОРМАЦІЯ_2, вартість  якого є можливо більшою ніж сума стягнення за

виконавчим документом з можливим 

урахуванням витрат виконавчого провадження.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що постанова відповідача

про накладення арешту на  майно боржника

та оголошення заборони на його відчуження 

від 03.04.07 р. без визначення у постанові суми, у межах якої

накладається арешт, є не правомірною та такою що порушує норми ст. 55 Закону

України “Про виконавче провадження”.

Крім того судом встановлено, що одне і те саме майно, а

саме судно  ІНФОРМАЦІЯ_2, було предметом

стягнення за двома виконавчими документами, які знаходилися на примусовому

виконанні у ВДВС Керченського МУЮ в АРК та ППВР ГУЮ МУЮ в АРК за наявності

різних боржників.

Отже матеріалами справи підтверджується факт знаходження

на примусовому виконанні в ППВР ГУЮ в МЮУ в АРК постанови Керченського міського

суду від 15.03.07 р. по справі № 3-4682/07 про конфіскацію об'єктів  правопорушення, а саме : ІНФОРМАЦІЯ_2

ІНФОРМАЦІЯ_4 р. в., ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Конфіскація майна як вид стягнення передбачена КпАП

України (ст. 24). Це конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або

безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, і поля гає в

примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням

суду.

Реалізація конфіскованих предметів, які стали знаряддям

вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, грошей,

одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, провадить ся в

порядку, встановлюваному Законом.

В ході примусового виконання ППВР ГУЮ в МЮУ в АРК

вищезазначеної постанови суду, державним виконавцем було проведено всі

передбачені законодавством дії щодо реалізації майна, конфіскованого за

постановою Керченського міського суду від 

15.03.07 р., але воно не було реалізовано , у зв'язку з відсутністю

покупного спросу.

19.12.2007 комісією у складі головного державного

виконавця ППВР ГУЮ МЮУ в АРК ОСОБА_4, начальника відділу ППНО ДПІ в м. Керчі

ОСОБА_5, головного інспектору ХЄО Керченської митниці  ОСОБА_6, головного спеціаліста економісту

відділу ПДІФП в м. Керчі ОСОБА_7 на підставі п. 11 Порядку розпорядження

майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої

служби, затвердженому Постановою 

Кабінету Міністрів України N 985 від 11.07.2002 р.,  Дочірньому підприємству «Загальноосвітня

школа-інтернат з дошкільним відділенням «Надія» Товариства з обмеженою

відповідальністю «Еммаус» було передано ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 року

побудови, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, вартістюІНФОРМАЦІЯ_5 грн., що

підтверджується актом прийняття-передачі від 

19.12.07 р.(а.с.7).

Відповідно до п.1 Порядку розпорядження майном,

конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби,

затвердженому Постановою  Кабінету

Міністрів України N 985 від 11.07.2002 р. (далі Порядок № 985) реалізація

майна, конфіскованого за рішенням суду і переданого органам державної виконавчої

служби (далі - майно), за винятком виключеного за законом з обігу, здійснюється

шляхом його продажу у порядку, встановленому Законом України "Про

виконавче провадження".

Відповідно до п. 4 Порядку № 985 товарно-матеріальні

цінності, які були в користуванні і мають ступінь зносу понад 50 відсотків,

можуть передаватися безоплатно закладам охорони здоров'я, освіти, соціального

забезпечення населення, установам виконання покарань, слідчим ізоляторам та на

благодійні цілі.

Відповідно до п. 11 Порядку № 985 рішення про безоплатну

передачу майна закладам охорони здоров'я, освіти, соціального забезпечення,

установам виконання покарань і будинкам дитини при цих установах, слідчим

ізоляторам, військовим формуванням та на благодійні цілі приймаються комісією,

яка утворюється з представників відповідного органу державної виконавчої

служби, митного органу, органу державної податкової служби та фінансового

органу, і затверджуються начальником відповідного органу державної виконавчої

служби.

Відповідно до п. 14 Порядку № 985 якщо майно не

реалізовано у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче

провадження", державний виконавець вносить на розгляд комісії, що

утворюється у складі представників відповідного органу державної виконавчої

служби, митного органу, органу державної податкової служби та фінансового

органу, пропозицію щодо безоплатної передачі майна закладам охорони здоров'я,

освіти, соціального забезпечення, соціального захисту, зокрема, закладам, у

яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування,

дитячим будинкам сімейного типу, прийомним сім'ям, будинкам дитини при

установах виконання покарань, установам виконання покарань, слідчим ізоляторам,

військовим формуванням, а також на благодійні цілі або для переробки, знищення

(утилізації) такого майна.

Рішення про безоплатну передачу, переробку або знищення

(утилізацію) майна підписується членами комісії та затверджується начальником

відповідного органу державної виконавчої служби.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що акт

прийому-передачі  від 19.12.07 р., який

засвідчує факт безоплатної передачі позивачу конфіскованого та не реалізованого

майна, а саме  ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено

з додержанням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та  Порядку № 985, а саме у складі комісії із

представників відповідного органу державної виконавчої служби, митного органу,

органу державної податкової служби та фінансового органу, які підписали

вищезазначений акт прийому-передачі ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача, який

відповідно до п.2.2 Статуту є загальноосвітньою 

школою-інтернатом, який забезпечує виховання, навчання та соціальну

адаптацію дітей-сірот і дітей, позбавлених батьківських прав, а отже відповідно

до законодавства має право на безоплатне отримання  у власність вищезазначеного майна (а.с.21).

Акт прийому-передачі  було скріплено

печаткою ППВР ГУЮ МЮУ в АРК за затверджено підписом начальника ППВР ГУЮ МЮУ в

АРК ОСОБА_9

Отже ППВР ГУЮ МЮУ в АРК було правомірно та у

відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" та  Порядку № 985 передано позивачу у власність

ІНФОРМАЦІЯ_2, що не заперечувалось відповідачем.

Крім того суд зазначає, що частиною 2 статті 20 Кодексу

торговельного мореплавства України передбачено, що власником судна є суб'єкт

права власності або особа, яка здійснює відносно закріпленого за нею судна

права, до яких застосовуються правила про право власності.

Частиною 1 статті 181 Цивільного кодексу України

передбачено, що режим нерухомої речі може бути поширено законом на деякі рухомі

речі, зокрема, морські судна, права на які підлягають державній реєстрації.

За змістом статей 91, 92, 94 Конвенції Організації

Об'єднаних Націй з морського права 1982 року (ратифікованої Законом України про

ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року

та Угоди про імплементацію Частини XI Конвенції Організації Об'єднаних Націй з

морського права 1982 року №728-XIV від 03.06.1999) державна реєстрація судна є

підтвердженням правового статусу судна, саме як морського судна, та має

публічно-правовий характер і є за своєю природою юридичним фактом -дією, що

породжує відповідні правові наслідки.

Державна реєстрація суден передбачена статтею 26 КТМ

України, та здійснюється відповідно до Порядку ведення Державного суднового

реєстру України і Суднової книги України, затвердженим постановою Кабінету

Міністрів України від 26.09.1997 №1069 (далі -Порядок №1069). Останнім

передбачено,  що за результатами розгляду

поданої письмової заяви, до якої в обов'язковому порядку додається копія

документа, що підтверджує право власності на судно, та на підставі прийнятого

рішення про реєстрацію судна, до Державного суднового реєстру України вносяться

реєстрові записи та видаються реєстраційні документи, зокрема, Свідоцтво про

право власності. Зазначені дії мають своїм результатом державну реєстрацію судна

та державну реєстрацію права власності на нього як на річ.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3  07.06.2006 р. були видані ТОВ «Блек Сі Фішінг

компані» свідоцтво про право власності на ІНФОРМАЦІЯ_2 серії СЕ НОМЕР_7 та

свідоцтво про право плавання під державним прапором України (судновий патент)

серії РАНОМЕР_4(а.с. 9-10).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке  вона здійснює відповідно до закону за своєю

волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння,

користування та розпорядження своїм майном (статті 316, 317 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не

заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим

правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття

права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Дослідивши правові підстави виникнення права власності

позивача на ІНФОРМАЦІЯ_2 суд прийшов до висновку, що право власності на

ІНФОРМАЦІЯ_2 набуте позивачем правомірно на підставі акту прийому-передачі  від 19.12.2007 р. (а.с.7), у відповідності до

норм чинного законодавства України, отже позивач є належним набувачем

ІНФОРМАЦІЯ_2 ,  але зареєстровано дане

судно у Державному судовому реєстрі України за ТОВ «Блек Сі Фішінг компані»,

який вже не є його власником(а.с.9-10).

          Судом

встановлено, що у листопаді 2008 р. позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою

про виключення ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 року побудови, ідентифікаційний номер

НОМЕР_2, вартістюІНФОРМАЦІЯ_5 грн., реєстраційне посвідчення  РАНОМЕР_4від 07.06.06 р. з Державного

суднового реєстру України у зв'язку із зміною власника.

          01.12.08

р. ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив позивача, про те, що на ІНФОРМАЦІЯ_2 постановою ВДВС

Керченського МУЮ в АРК від 03.04.07 р. накладено арешт, у зв'язку з чим

виключення ІНФОРМАЦІЯ_2 з Державного суднового реєстру України є не можливим.

Отже оскаржувана постанова є перешкодою 

для вчинення позивачем дій, пов'язаних з державною реєстрацією судна.

Питання реєстрації суден і права на прапор України

врегульовані главою 2 Кодексу торговельного мореплавства України.

У відповідності до ст. 26 Кодексу торговельного

мореплавства України українські судна, технічний нагляд за якими здійснюють

класифікаційні товариства, підлягають реєстрації у Державному судновому реєстрі

України.

За умовами реєстрації, передбаченими статтею 27 Кодексу

торговельного мореплавства України судно може бути зареєстровано у Державному

судновому реєстрі України або Судновій книзі України тільки в одному морському

порту України.

Згідно ст. 28 Кодексу торговельного мореплавства України

реєстрація судна у Державному судновому реєстрі України засвідчується

свідоцтвом про право плавання під Державним прапором України (судновий патент),

а реєстрація у Судновій книзі України - судновим білетом.

Загальне керівництво та контроль за реєстрацією і

веденням обліку суден в Україні здійснює Інспекція Головного державного

реєстратора флоту, яка входить до сфери управління Мінтрансзв'язку (п. 4

Порядку №1069).

Згідно п.5 Порядку передбачено, що реєстрація риболовних

суден, що підлягають нагляду класифікаційним товариством, здійснюється в

будь-якому морському рибному порту.

Реєстрація судна в Україні полягає у внесенні відомостей

про нього до Державного суднового реєстру України, що ведеться за формою згідно

з додатком 1, або Суднової книги України, що ведеться за формою згідно з

додатком 2, та отримання цим судном свідоцтва про право плавання під Державним

прапором України (ч.6 Порядку №1069).

Пункт 11 Порядку передбачає, що включення морських торговельних

суден до Державного суднового реєстру України здійснюється виключно капітанами

морських портів за погодженням з Інспекцією, а риболовних суден - за

погодженням з Держкомрибгоспом та Інспекцією.

Виключення судна з Державного суднового реєстру України

чи Суднової книги України здійснюється шляхом припинення записів про його

реєстрацію і вилучення суднових реєстраційних документів, передбачених пунктами

25 та 42 цього Порядку (п. 47 Порядку №1069).

Відповідно до абз.1 ст. 86 Кодексу торгівельного мореплавства

України державний нагляд за мореплавством у 

порту  здійснює  капітан морського торговельного (морського

рибного) порту, який підпорядкований Міністерству транспорту України   (Міністерству рибного господарства України)

і очолює  Інспекцію державного портового

нагляду. Капітан морського  торговельного

(морського рибного) порту діє відповідно до Положення про капітана морського

торговельного (морського  рибного) порту,

що затверджується Міністерством  

транспорту    України  (Міністерством    рибного господарства України).

При цьому, відповідно до Порядку №1069 капітан морського

рибного порту є органом реєстрації риболовних суден в Державному судновому

реєстрі України і Судновій книзі України, тобто виконує делеговані йому

повноваження з реєстрації. За такими обставинами, у даному випадку щодо

проведення реєстрації судна капітан порту виступає не у якості посадової особи,

а у якості органу реєстрації.

Отже ІНФОРМАЦІЯ_3 уповноважений здійснювати реєстрацію

суден в Державному судновому реєстрі України і Судновій книзі України та

виключення з реєстрації судна, але відносно арештованого судна ІНФОРМАЦІЯ_3 не

має право змінювати правовий статус судна, тобто вносити зміни до Державного

суднового реєстру України відносно такого судна.

          У

зв'язку з чим, 19.02.09 р. позивач звернувся з заявою до відповідача, якою

повідомив про те, що  саме ДП

«Загальноосвітня школа-інтернат з дошкільним відділенням «Надія» ТОВ «Еммаус» є

належним власником ІНФОРМАЦІЯ_2, крім того зазначив, що  відповідачем на час винесення постанови про

накладення арешту на майно божника та оголошення заборони на його відчуження

від 03.04.07 р. набрала чинності 

постанова Керченського міського суду АРК по справі № 3-4682/07 про

конфіскацію у дохід держави ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме 15.03.2007 р., у зв'язку з

чим, позивач просив звільнити з-під арешту ІНФОРМАЦІЯ_2.

Представник позивача у судовому засіданні також наполягав на зверненні

судом уваги при розгляді справи по суті, на такі обставини, як набрання

чинності  15.03.2007 р. постановою

Керченського міського суду АРК по справі № 3-4682/07 про конфіскацію у дохід

держави ІНФОРМАЦІЯ_2.

          З

приводу вищезазначеного суд зазначає, що дійсно при винесенні відповідачем

постанови про накладення арешту на майно боржника - ТОВ «Блек Сі Фішінг» на

ІНФОРМАЦІЯ_2 та оголошення заборони на його відчуження 03.04.07 р., законної

сили набрала постанова  Керченського

міського суду АРК по справі № 3-4682/07 про конфіскацію у дохід держави

вищезазначеного судна, а саме 15.03.07 р., отже судом встановлено, що під час

винесення відповідачем оскаржуваної постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 вже не належало ТОВ

«Блек Сі Фішінг», а вже було власністю держави, на підставі постанови  Керченського міського суду АРК по справі № 3-4682/07

від 15.03.07 р. А в ході примусового виконання вищезазначеної постанови суду,

ІНФОРМАЦІЯ_2 було передано у власність позивачу на підставі акту

прийому-передачі від 19.12.2007 р.

Дослідивши обставини справи в сукупності, суд прийшов до висновку, що

наявні у матеріалах справи документи свідчать про незаконність постанови

державного виконавця про накладення арешту на ІНФОРМАЦІЯ_2, що має наслідком

задоволення позову та визнання цієї постанови протиправною та її скасування.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення

ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд

присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з

Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою

стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в

судовому засіданні 20.05.09 р.

Постанову в повному обсязі складено 25.05.09 р.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94,

158-163, 181  Кодексу адміністративного

судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.         

Визнати протиправною таскасувати постанову  державного виконавця відділу державної

виконавчої служби Керченського міського управління юстиції ОСОБА_2 про

накладенню арешту на майно божника (ТОВ «Блек Сі Фішінг») та оголошення

заборони на його відчуження від 03.04.07 р., а саме на таке майно як  ІНФОРМАЦІЯ_2.

4.         

Стягнути на користь Дочірнього підприємства "Загальноосвітня

школа-інтернат з дошкільним відділенням "Надія" Товариства з

обмеженою відповідальністю "Еммаус"   

(АРК, м. Феодосія, вул. Куйбишева, 1, ідентифікаційний код ЄДР 31433300,

р/р не відомі) з Державного бюджету України 

судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня

складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження

(апеляційної скарги).

          Якщо

після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана,

постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про

апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному

обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до

Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява

про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана

апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                                                Кушнова А.О.