Рішення

від 19.12.2013 по справі 758/12316/13-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/12316/13-ц

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Трегубенко Л. О. ,

при секретарях - Романченку С. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАБУГОР.КОМ» про захист прав споживачів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до ТОВ «ЗАБУГОР.КОМ», з урахуванням уточнень від 20.11.2013 р., про захист прав споживача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 30.03.2013 р. для відпочинку з родиною на три особи у ТОВ «ЗАБУГОР.КОМ» в офісі 1а за адресою: м. Київ, вул. В. Вал, 54/23, - замовив туристичний пакет до Хорватії ( курорт Макарська Рів»єра), отель Quercus (Дрвенік) на 17 ночей, з 25 серпня по 11 вересня 2013 р., підписав попередній договір - заявку клієнта на туристичні послуги, і вніс передоплату, передавши кошти менеджеру, ОСОБА_2, на підставі рахунку-фактури № 5309 від 30.03.2013 р. в сумі 2891 євро, що було еквівалентно сумі 31079 грн. (за курсом 10,75 євро/грн.).

14.06.2013 р. генеральний директор компанії повідомила, що з 27.05.2013 р. тур до Хорватії анулювали, але передоплату протягом 14 днів відповідно п. 9 попереднього договору - заявки не повернули.

18.07.2013 р. надіслав претензію, 05.08.2013 р. отримав відповідь, що менеджер, ОСОБА_2, передоплату на рахунок компанії не внесла, відносно неї порушене та розслідується СВ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві кримінальне провадження № 12013110070004618 за ч. 1 ст. 190 КК України (шахрайство), повернути сплачені за туристичний пакет кошти не мають можливості, можуть запропонувати варіанти іншого відпочинку на його вибір не нижчої вартості з відповідним сервісом.

Одна пропозиція щодо альтернативного туру надійшла на електронну пошту, з якою не погодився та письмово повідомив компанію, інших більше не було.

13.08.2013 р. був вимушений оплатити «горящий» тур до Чорногорії, щоб оздоровити дитину, дружина, ОСОБА_3, уклала договір на туристичне обслуговування № 150/08 від 13.08.2013 р. з магазином «горящих» путівок в ТЦ «Мега Сіті» (ФОП - ОСОБА_4) на суму 20096 грн., що вважає реальними збитками, завданими відповідачем.

Невиконанням зобов»язань попереднього договору - заявки відповідач завдав й моральну шкоду, яка полягає в тому, що з родиною вимушено зірвали життєві плани, нервували, опинилась в ситуації стресу, який поглиблювався після кожного спілкування з представниками компанії, особливо у дружини, яка годувала новонароджену молодшу доньку, витрачали час на переписку, зустрічі, збирання документів для доведення правомірності оплати за тур, розмір морального відшкодування оцінює в суму 6000 грн..

Поніс додаткові витрати на оплату правової допомоги у сумі 1200 грн., які відносяться до судових витрат і підлягають відшкодуванню.

Позивач просив стягнути з відповідача на його користь попередньо сплачені кошти за туристичні послуги у сумі 31079 грн., що еквівалентно сумі 2891 євро ( за курсом 11,0119), завдані реальні збитки у сумі 20096 грн., моральну шкоду в сумі 6000 грн., і судові витрати на правову допомогу в сумі 1200 грн..

Відповідач, ТОВ «ЗАБУГОР.КОМ», позовні вимоги не визнав, у письмових запереченнях зазначив, що ні 30.03.2013 р., ні пізніше товариство з позивачем жодного договору на туристичне обслуговування не укладало, не підписувався такий договір ні генеральним директором товариства, ні будь-якою іншою уповноваженою на то особою.

Відповідно до п. 11.2 Статуту товариства виключно генеральний директор, ОСОБА_8., наділена правом підпису без довіреності, відповідних повноважень менеджеру, ОСОБА_2, не надавала.

Кошти позивача у якості передоплати у сумі 2891 євро на рахунок компанії не надійшли, рахунок-фактура з рукописним написом менеджера - «оплачено 2891 євро, курс 10, 75» не є належним документом, не підтверджує оплату туристичних послуг компанії, яка не приймається готівкою, та в іншій валюті, ніж гривна.

При підписанні попереднього договору - заявки від 30.03.2013 р., і передачі коштів за рахунком-фактурою позивач не урахував, що підписи на цих документах від імені генерального директора кардинально відрізняються, один з підписів виконаний шляхом друку, інший - схожий з підписом старшого менеджера, ОСОБА_2, все ж підписав договір і навіть не уточнив наявність повноважень, не упередив настання негативних наслідків, тому такий договір вважається неукладеним.

Не урахував позивач, що менеджер, ОСОБА_2, діяла поза рамками трудових обов»язків, за посадовою інструкцією до її компетенції входить лише здійснення підготовчої роботи щодо оформлення договорів з реалізації турів для подальшої їх подачі на підпис керівнику (або уповноваженій особі компанії).

Незважаючи на таку надмірно необачну поведінку позивача при підписанні договору, компанія здійснила низку дій з метою збереження позитивних відносин зі своїм клієнтом.

Виявивши злочинні дії менеджера, ОСОБА_2, яка з травня 2013 р. на робочому місті не з»являлась, керівництво провело моніторинг її робочої електронної скриньки, що є власністю компанії, та виявило підписання нею низки договорів з клієнтами, кошти за якими не надійшли на рахунок.

Щоб зберегти імідж компанії, не допустити порушення прав туристів, менеджери і особисто генеральний директор обдзвонили клієнтів, у тому числі й позивача, просили надати підтверджуючі документи по оформленим договорам, і самостійно з»ясувати у ОСОБА_2 стан оформлення їхніх турів, оскільки на контакт з керівництвом вона не виходила, за місцем проживання не з»являлась, з ошуканими клієнтами постійно вели переписку через електронні поштові скриньки, частина якої додана до позовної заяви, та по СМС.

13.06.2013 р. товариство повідомило Подільське РУ ГУ МВС України в м. Києві про кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 190 КК України, відкрите кримінальне провадження за № 120131100700004618, проводяться слідчі дії.

Всі клієнти були повідомлені ( 18.06.2013 р. - позивач), що договори з ними фактично не були підписані, але компанія готова за власний рахунок надати послуги з оформлення інших подібних турів, не гіршого сервісу та не нижчої вартості, від чого позивач відмовився.

11.07.2013 р. позивач зв»язався електронною поштою з керівництвом компанії для вирішення питань з оформлення туру, скористався послугами адвоката товариства, який безкоштовно надав консультацію та склав претензію, зареєстровану 18.07.2013 р. за вх.1807/13, погодили, що на її основі товариством буде поданий цивільний позов до ОСОБА_2 у рамках кримінального провадження.

Саме зловживанням своїми правами, необачною поведінкою та небажанням співпраці включно до середини липня 2013 р., позивач сприяв затягуванню процесу з»ясування дійсних обставин оформлення туру, звернення до міліції, перемовин, що ускладнило підшукати і запропонувати йому більше ніж один варіант заміни туру для поїздки на відпочинок за рахунок компанії, в зв»язку з піком сезону, масовістю за напрямком поїздки (Чорногорія), а компанії - вчасно отримати відповідні документи і мати правові підстави стягнути кошти з ОСОБА_2, що позбавляє його права на відшкодування збитків і моральної шкоди.

Пред»явивши вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач не зазначив, якими винними діями товариства ця шкода завдана, не надав жодних документів у підтвердження погіршення умов життя, здоров»я тощо.

Щодо реальних збитків у сумі 20096 грн. позивач не зазначив, які саме його права порушені, та яким чином відновлення цих прав стосується того, що дружина придбала для родини туристичну поїздку за кордон, а також не підтвердив правомірність відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 1200 грн.. Вважає, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

У судовому засіданні позивач та його представник, ОСОБА_6, позовні вимоги підтримали у повному обсязі з наведених у заяві підстав, просять задовольнити.

Представники відповідача, генеральний директор ТОВ «ЗАБУГОР.КОМ» , ОСОБА_8, та на підставі довіреності, ОСОБА_7, позовні вимоги не визнали з підстав, наведених у письмових запереченнях, вважають, що попередній договір-заявка на туристичне обслуговування від 30.03.2013 р. є неукладеним, передоплату за тур не компанія не отримала, старший менеджер, ОСОБА_2, привласнила гроші поза рамками трудових обов»язків, тому за позовом має відповідати у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 190 КК України.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника та представників відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підтверджені та підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Суд установив, що 30.03.2013 р. у офісі 1а ТОВ «ЗАБУГОР.КОМ», за юридичною адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 54/23, на фірмовому бланку компанії з печаткою та реквізитами, сторони уклали попередній договір - заявку клієнта на туристичні послуги, відповідно п. п. 1.1, 1.2 якого, і додатку № 1 до нього відповідач зобов'язався надати комплекс послуг по організації туру з бронюванням до Хорватії ( курорт Макарська Рів»єра), отель Quercus (Дрвенік), на 17 ночей та 18 днів, з 25 серпня по 11 вересня 2013 р., позивач - виплатити винагороду за надані послуги, укладення основного договору передбачили після отримання всіх підтверджень про бронювання туру (а. с. 182-185).

Після підписання цього договору - заявки, позивач відповідно до умов п.п. 2.5, на підставі рахунку-фактури № 5309 від 30.03.2013 р. передав менеджеру, ОСОБА_2, відповідальному за організацію туру, в якості передоплати кошти в сумі 2891 євро, що еквівалентно сумі 31079 грн. ( за курсом 10,75 євро/грн.), і складає 100% повної вартості послуг, яка зробила відповідну рукописну відмітку про одержання коштів, але ці кошти на рахунок компанії не передала ( а. с. 186).

Наведене спростовує твердження відповідача про те, що з позивачем жодного договору на туристичне обслуговування не укладав, за змістом попередній договір - заявка клієнта на туристичні послуги від 30.03.2013 р. відповідає вимогам закону, ніким не оспорений, а та обставина, що менеджер, ОСОБА_2, не мала довіреності (повноважень) на укладення таких договорів нічим не підтверджено.

Крім того, у травні 2013 р. керівництво компанії виявило підписання менеджером, ОСОБА_2, низки договорів з клієнтами, кошти за якими не надійшли на рахунок, у тому числі щодо коштів у сумі 2891 євро, внесених позивачем у якості передоплати туру до Хорватії, 13.06.2013 р. повідомило Подільське РУ ГУ МВС України в м. Києві про кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 190 КК України, відкрите кримінальне провадження за № 120131100700004618, проводяться слідчі дії.

14.06.2013 р. генеральний директор компанії повідомила позивача, що з 27.05.2013 р. тур до Хорватії анулювали, але передоплату протягом 14 днів відповідно п. 9 попереднього договору - заявки не повернули.

Проте, суд виходить з того, що відповідно до загальних положень відшкодування шкоди, врегульованих ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

05.08.2013 р. відповідач у відповіді на претензію позивача від 18.07.2013 р., зазначив, що щодо повернення сплачених ним за туристичний пакет коштів здійснені відповідні дії, відносно старшого менеджера, ОСОБА_2, яка не внесла ці кошти на рахунок компанії, порушене та розслідується СВ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві кримінальне провадження № 12013110070004618 за ч. 1 ст. 190 КК України (шахрайство), але повернути кошти немає можливості, може запропонувати варіанти іншого відпочинку на його вибір не нижчої вартості з відповідним сервісом ( а. с. 12-15).

Позивачу надійшла одна пропозиція на електронну пошту щодо альтернативного туру, з якою він не погодився та письмово повідомив відповідача, інших більше не було.

Крім того, право вибору способу відшкодування в розумінні ст. 1192 ЦК України належить потерпілій особі.

Відтак, суд дійшов висновку, що доводи відповідача, наведені у обґрунтування заперечень проти позову в частині повернення передоплати туристичного пакету не мають правого підґрунтя та не відповідають обставинам справи.

Що стосується позовних вимог про стягнення реальних збитків у сумі 20096 грн. та моральної шкоду в сумі 6000 грн., то суд вважає їх не підтвердженими, ураховуючи наступне.

Відповідно ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до положень п. п. 1, 4 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», в разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі), споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи.

Виконавець зобов'язаний протягом місяця відшкодувати збитки, що виникли у зв'язку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг).

Якщо під час виконання робіт (надання послуг) виникає необхідність у додаткових роботах (послугах), що не були передбачені умовами договору, виконавець зобов'язаний одержати від споживача дозвіл на виконання таких робіт (надання послуг).

Отже у розумінні положень закону не можуть вважатися матеріальними ( реальними) збитками у межах порушених прав позивача як споживача понесені ним витрати на оплату «горящого» туру до Чорногорії за договором на туристичне обслуговування № 150/08 від 13.08.2013 р., укладеним його дружиною з магазином «горящих» путівок в ТЦ «Мега Сіті» (ФОП - ОСОБА_4) на суму 20096 грн..

Відповідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Тобто, на підставі цього Закону, моральна шкода, яка заподіяна споживачу, виплачується лише у разі, якщо така шкода заподіяна продукцією, яка є небезпечною для життя і здоров'я людей.

Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди у сумі 6000 грн., заподіяної невиконанням відповідачем зобов»язань за попереднім договором - заявкою клієнта на туристичні послуги нормами цього закону не передбачені та не зазначено про таку відповідальність і в цьому договорі, тому немає підстав до їх задоволення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст. 58-59 ЦПК України.

Урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача доведені і підлягають задоволенню частково, у частині стягнення з відповідача попередньо сплачених коштів за туристичні послуги у сумі 31079 грн., що еквівалентно сумі 2891 євро ( за курсом 11,0119), у стягненні реальних збитків у сумі 20096 грн. та моральної шкоди у сумі 6000 грн. відмовляє.

Що стосується стягнення з відповідача витрат позивача за надання правової допомоги ТОВ «СПМ-Консалтинг групп» у розмірі 1200 грн., то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 2, п. 2 ч. 3 ст. 79, ч. 1 ст. 84 ЦПК України до витрат, пов»язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу.

Витрати, пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відшкодування витрат на консультаційно-правові послуги чинним законодавством не передбачене, господарське товариство, зокрема ТОВ «СПМ-Консалтинг групп» не входить до наведеного переліку осіб, сплата коштів за надання правової допомоги якими може відшкодовуватись.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує з відповідача у дохід держави судовий збір у сумі 310 грн. 79 коп..

На підставі наведеного, ст. ст. 22, 23, 901-903, 907, 1166, 1167, 1172, 1192 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 22 Закону України "Про захист прав споживачів" , ст. ст. 20, 30, 32, 33 Закону України «Про туризм», керуючись ст. ст. 10, 11, 58-60, 79, 88, 208, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАБУГОР.КОМ» (код ЄДРПОУ 35364201) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) грошові кошти, внесені в якості попередньої оплати за туристичне обслуговування у сумі 31079 грн. (тридцять одну тисячу сімдесят дев'ять грн. коп. - ), що еквівалентно сумі 2891 Євро (дві тисячі вісімсот дев'яносто один євро, євроцентів - ), у стягнення реальних збитків у сумі 20096 грн., моральної шкоди у сумі 6000 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 1200 грн. відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАБУГОР.КОМ» (код ЄДРПОУ 35364201) у дохід держави судовий збір у сумі 310 грн. 79 коп..

Рішення може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через Подільський районний суд міста протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л. О. Трегубенко