Рішення

від 13.05.2014 по справі 303/2301/14-ц

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2014 року м. Мукачево Справа № 303/2301/14-ц

2/303/1556/14

Номер рядка стат. звіту -44

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Кость В.В.

при секретарі Цульбі О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мукачево цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Брестівська сільська рада Мукачівського району

до відповідача ОСОБА_2

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

За участю:

позивача - ОСОБА_1;

представника позивача - ОСОБА_3;

представника відповідача - ОСОБА_4;

представника третьої особи - Сідора В.Д. ;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод, спричинених діями відповідача в користуванні земельною ділянкою, яка розташована в урочищі «Толока» на території Брестівської сільської ради Мукачівського району, шляхом повернення її в попередній стан, який існував до порушення його прав.

Третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача зазначено Брестівську сільську раду Мукачівського району.

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про те, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,2194 га. Незважаючи на це, відповідач, нехтуючи його правами, самовільно обробляє частину його земельної ділянки, засаджуючи її різними сільськогосподарськими культурами, а також виймає межові знаки. На неодноразові звернення позивача до відповідача з вимогою припинити обробляти спірну ділянку, останній не реагує.

Крім того, позивач намагався вирішити спірну ситуацію за допомогою Брестівської сільської ради Мукачівського та МРВ УМВС в Закарпатській області, однак позитивних для нього результатів вказані звернення не дали.

Як на підставу для задоволення поданого позову, позивач посилається також на те, що відповідач порушує норми добросусідства, та використовує земельну ділянку всупереч її цільовому прзиначенню.

Нормативно - правовою підставою для задоволення позовних вимог вказані приписи ст.ст. 102, 103, 152 Земельного кодексу України , ст.ст. 316, 318 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у письмовому запереченні від 06.05.2014 (а.с. 31-33) та в процесі судового розгляду справи, позовних вимог не визнав, з посиланням на те, що відповідач будь-яких втручань у приватну власність позивача не здійснює, оскільки не має жодного відношення до земельної ділянки позивача. Доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_2 самовільно обробляє земельну ділянку позивач не надав, натомість за весь час користування земельною ділянкою, яка навіть не межує із земельною ділянкою позивача, з боку інших сусідніх землекористувачів до цього часу не було жодних претензій чи скарг. Вважає позов позивача безпідставним і не обґрунтованим, на підставі чого просив відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи, прийнявши участь у судовому засіданні 12.05.2014 пояснив, що як голова сільської ради знає про наявність певної конфліктної ситуації між сторонами по справі з приводу земельної ділянки, однак об'єктивно підтвердити чи спростувати доводи позивача про засадження її відповідачем сільськогосподарськими культурами, чи виймання межових знаків, а також про будь - які інші неправомірні його дії не може, оскільки йому достовірно невідомо про таке. Востаннє, на належній позивачу земельній ділянці був близько півроку перед цим, і жодних порушень там не бачив.

По відношенню до клопотання представника відповідача щодо проведення сільською радою перевірки обставин щодо неправомірних дій відповідача, зазначив, що встановити факти неправомірного засадження сільськогосподарськими культурами ділянки позивача конкретною особою, чи її обробки, на теперішній час є неможливим та безперспективним.

Заслухавши доводи та заперечення учасників судового розгляду, дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

На підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК №052549 від 08 квітня 2004 року, виданого начальником

Мукачівського райвідділу земельних ресурсів на підставі розпорядження Мукачівської райдержадміністрації від 04.09.2003 року №291 та від 04.11.2003 року №37 (а.с. 6) позивач є власником земельної ділянки площею 0,2149 га., розташованої в урочищі «Толока» на території Брестівської сільської ради Мукачівського району за кадастровим номером 2122780800:01:001:0001. Цільовим призначенням земельної ділянки є будівництво та обслуговування жилого будинку.

Вказані фактичні дані також підтверджуються також і даними Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2100251102013 від 07.10.2013 (а.с. 7).

В контексті вимог позивача за предметом позову, а також доводів та заперечень учасників судового процесу відносно них, суд при вирішенні позову виходить з наступного.

Згідно зі ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом п. 3 частини другої ст. 15 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту порушеного права є припинення дії, яка порушує право.

За загальним правилом, у разі порушення цивільного права чи інтересу, у особи виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності між сторонами зобов'язальних правовідносин. Тобто, особа обирає саме той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.

Статтею 391 Цивільного кодексу України , передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Із вищевказаними положеннями цивільного законодавства в повній мірі кореспондуються і приписи, які містяться в частині другій ст. 152 Земельного кодексу України, зокрема відносно того, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Одним із способів захисту прав на земельну ділянку, визначених частиною третьою ст. 152 Земельного кодексу України , є відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, а також застосовування інших, передбачених законом, способів.

Поряд з цим, цивільне процесуальне законодавство базується на засадах змагальності та диспозитивності.

Так, згідно зі ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав , свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання .

У відповідності зі ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Також і ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з вимогою про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, позивач посилається на те, що відповідач самовільно обробляє частину його земельної ділянки, засаджуючи її різними сільськогосподарськими культурами, а також виймає межові знаки.

Поряд з цим, вищевказані доводи та аргументи позивача залишилися доказово непідтвердженими, що позбавляє суд можливості прийти до висновку про необхідність захисту прав позивач як власника належної йому земельної ділянки в контексті з вищевказаними приписами ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 391 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України.

Залишилися непідтвердженими за результатами судового розгляду справи, також і доводи позивача про порушення відповідачем законодавчих приписів щодо необхідності дотримання принципу добросусідства.

По відношенню до цього слід зазначити, що згідно з даними державного акту (а.с. 8), земельна ділянка позивача не межує із земельною ділянкою ОСОБА_2

Також і посилання позивача на лист начальника Мукачівського МРВ УМВС України в Закарпатській області як на доказ неправомірних дій відповідача по відношенню до належної йому земельної ділянки, судом відхиляються, оскільки із змісту вказаного листа не можливо встановити з приводу чого саме з ОСОБА_2 проводилася роз'яснювальна робота.

За таких обставин справи, позов задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 41, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 10, 11, 14, 57-60, 212-215, 223 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод, спричинених діями ОСОБА_2, в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим номером 2122780800:01:001:0001, площею 0,2194 га., розташованої в урочищі «Толока» Брестівської сільської ради Мукачівського району з цільовим призначенням, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 08 квітня 2004 року Серії ЗК №052549 - для будівництва та обслуговування жилого будинку, шляхом повернення її в попередній стан, який існував до порушення прав ОСОБА_6 - відмовити повністю.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали учать у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В. Кость

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.05.2014.