Рішення

від 05.05.2014 по справі 910/2284/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2014 р. Справа № 910/2284/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Жилі Б.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №910/2284/14

за позовом приватного акціонерного товариства "РОСАВА", ідентифікаційний код: 30253385, місцезнаходження: 09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91,

до товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОБУМ", ідентифікаційний код: 37623380, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, бульв. 50-річчя Перемоги, буд. 159, кв. 144,

про стягнення збитків,

за участю представників сторін:

від позивача: Свинарьов О.В., який діє на підставі довіреності від 03.04.2014 року №05-39;

від відповідача: Чалий В.В., який діє на підставі довіреності від 24.02.2014 року №1, -

Обставини справи:

приватне акціонерне товариство "РОСАВА" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОБУМ" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення збитків у сумі 351 388,03 грн.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідачем не було вжито належних заходів щодо збереження вантажу під час його перевезення на підставі договору від 11.04.2011 року №423, у зв'язку з чим Позивачу завдано збитків в розмірі вартості втраченого вантажу у сумі 351 388,03 грн. (триста п'ятдесят одна тисяча триста вісімдесят вісім гривень 03 коп.).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.02.2014 року порушено провадження у справі №910/2284/14, призначено справу до розгляду на 27.02.2014 року.

26.02.2014 року до господарського суду міста Києва від Відповідача надійшов лист від 26.02.2014 року б/н (вх. №06-20/6648/14 від 26.02.2014 року) з доданими документами, зокрема, відзивом на позовну заяву від 26.02.2014 року, у якому Відповідач вказує, що на момент перевезення вказаного в позовній заяві вантажу жодних договірних взаємовідносин між Позивачем та Відповідачем не існувало. Відповідач діяв відповідно до договору доручення від 26.04.2013 року №13/04/366, а саме: здійснив пошук вантажоотримувача в особі ПАТ «РОСАВА» для забезпечення транспортних засобів перевізника (ФОП ОСОБА_3) щодо міжнародних перевезень. За таких обставин, Відповідач вважає, що викладена в позовній заяві вимога позивача про стягнення грошових коштів з відповідача є безпідставною, оскільки ТОВ «АВТОБУМ» не брало на себе жодних зобов'язань перед ПАТ «РОСАВА» щодо здійснення перевезення вантажу. У зв'язку з чим Відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2014 року справу №910/2284/14 направлено за підсудністю до господарського суду Київської області в зв'язку з тим, що місцезнаходженням відповідача є: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, бульв. 50-річчя Перемоги, буд. 159, кв. 144.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.03.2014 року справу №910/2284/14 прийнято до провадження суддею Скутельником П.Ф., розгляд якої призначено на 14.04.2014 року.

14.04.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Позивача надійшли пояснення щодо існування господарських правовідносин від 14.04.2014 року б/н (вх. №6866/14 від 14.04.2014 року) з доданими документами, у яких Позивач зазначає, що правовідносини між Позивачем та Відповідачем на момент перевезення вантажу згідно накладної CMR серії А №126752 базувалися на договорі від 11.04.2011 року №423, який був і залишається чинним.

У зв'язку з проведенням 14.04.2014 року зборів суддів господарського суду Київської області, розгляд справи №910/2284/14, призначений на 14.04.2014 року не відбувся. Ухвалою господарського суду Київської області від 14.04.2014 року розгляд справи відкладено на 05 травня 2014 року.

05.05.2014 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який виконав вимоги ухвали суду від 13.03.2014 року, надав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився представник Відповідача, надав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 05.05.2014 року.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

11.04.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОБУМ" (перевізник) та закритим акціонерним товариством "РОСАВА" (замовник), правонаступником якого є Позивач, укладено договір від 11.04.2011 року №423 (далі за текстом: Договір), згідно п. 1.1. якого, даний договір регулює порядок взаємовідносин між перевізником та замовником, які виникають під час виконання перевезень вантажів по території України та в міжнародному сполученні, а також розрахунки за ці перевезення.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.3. Договору, замовник та перевізник виступають від свого імені та за дорученням організацій, з якими вони мають прямі договори. Умови, вартість, дата завантаження, строк поставки та особливості по кожному перевезенню погоджується сторонами додатково, при оформленні разових поставок, які є невід'ємною частиною даного договору.

Договором у п.п. 3.1, 3.3. визначено, що перевізнику для здійснення конкретного перевезення вантажу не пізніше ніж за 36 годин до початку перевезення направляється по факсу заявка на перевезення вантажу. Перевізник у випадку прийняття заявки до виконання, передає замовнику протягом 2-х годин письмове підтвердження про прийняття заявки до виконання.

Пунктами 5.6., 5.9. Договору визначено, що перевізник зобов'язаний приймати на себе відповідальність за збереження вантажу в дорозі, своєчасну доставку його в пункт призначення та видачу вантажу вантажоотримувачу, вказаному у товарно-транспортних накладних (CMR). У випадку виникнення матеріальних збитків під час перевезення, негайно повідомити про це замовника та пред'явити претензії третій особі, з вини якої виникли збитки, в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно п.п. 6.1., 6.2. Договору, розрахунки за перевезення здійснюються за договірними цінами. Валюта договору - українська гривня. Розрахунки за надані послуги здійснюються шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок перевізника вказаний в даному договорі.

Договором у п. 7.5. визначено, що перевізник несе повну матеріальну відповідальність за втрату вантажу або його товарного виду під час транспортування, в розмірі суми рахунку-фактури на вантаж.

Відповідно до п. 10.1. Договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами та діє до 31.12.2011 року.

25.05.2011 року товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОБУМ" та закритим акціонерним товариством "РОСАВА", правонаступником якого є Позивач, підписано доповнення від 25.05.2011 року №1 до Договору, згідно п. 1 якого, на підставі протоколу №29 від 29.04.2011 року чергових загальних зборів акціонерів ЗАТ «РОСАВА», прийнято рішення про перейменування закритого акціонерного товариства "РОСАВА" в приватне акціонерне товариство "РОСАВА", в зв'язку з цим: в преамбулі та по тексту контракту замість ЗАТ "РОСАВА" читати приватне акціонерне товариство "РОСАВА"; в реквізитах читати: свідоцтво №100336954.

16.12.2011 року Позивачем та Відповідачем підписано доповнення від 16.12.2011 року №2 до Договору, згідно якого, сторонами продовжено строк договору до 31.12.2012 року.

28.12.2012 року Позивачем та Відповідачем підписано доповнення від 28.12.2012 року №3 до Договору, згідно якого, сторонами продовжено строк договору до 31.12.2013 року.

12.12.2013 року Позивачем та Відповідачем підписано доповнення від 12.12.2013 року №4 до Договору, згідно якого, сторонами продовжено строк договору до 31.12.2014 року.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 307 Господарського кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Разом з тим, судом встановлено, що 03.11.2011 року між відкритим акціонерним товариством «Стерлітамакський нафтохімічний завод» (продавець) та закритим акціонерним товариством "РОСАВА" (покупець), правонаступником якого є Позивач укладено контракт від 03.11.2011 року №05742686 СК/62-11, згідно положень якого, у відповідності з умовами, викладеними в контракті та в додатках до даного контракту, продавець зобов'язується передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати відповідно до обумовлених умов продукцію, а саме: синтетичний каучук.

26.04.2013 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (перевізник) та Відповідачем (експедитор) було укладено договір доручення від 26.04.2013 року №13/04/366, згідно якого експедитор, являючись довіреною особою перевізника та діючи за його дорученням, за даним договором здійснює пошук та підбір товаровласників з метою забезпечення транспортних засобів перевізника експортно-імпортними вантажами для виконання перевезень в міжнародних сполученнях.

Судом встановлено, що у відповідності до п. 3.3. Договору, Відповідачем прийнято до виконання заявку на перевезення вантажу від 05.12.2013 року №152, згідно якої: перевізником є товариство з обмеженою відповідальністю «Автобум», замовником - приватне акціонерне товариство "РОСАВА"; дата завантаження - 05.12.2013 року; найменування вантажу: каучук, 20,01 т; вантажовідправник: ВАТ «Стерлітамакський нафтохімічний завод» Росія, Республіка Башкортостан, м. Стерлітамак, вул. Технічна, 14; строк поставки вантажу: 4 дні; автомобіль, наданий для перевезення: НОМЕР_1/НОМЕР_2.

Разом з тим, Відповідачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 підписано заявку від 04.12.2013 року №625, згідно якої: маршрут прямування: Росія (м. Стерлітамак) - Україна (м. Біла Церква); найменування вантажу: каучук у мішках; дата завантаження: 05.12.2013 року; строк доставки вантажу: 4 дні; адреса завантаження: ВАТ «Синтез-каучук», Республіка Башкортостан, м. Стерлітамак, вул. Технічна, 14; адреса розвантаження: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 91.

Судом встановлено, що відповідно до товарно-транспортної накладної (CMR) від 05.12.2013 року №126752, 05.12.2013 року було завантажено вантаж, а саме: каучук синтетичний цис-ізопереновий СКИ-3. Згідно рахунку-фактури (commercial invoice) від 05.12.2013 року №1312СК3704, вартість вказаного товару складає 43 961,97 доларів США.

Як вказує Позивач, станом на дату подачі позову до суду, вантаж каучуку синтетичного СКИ-3 в кількості 20,01 т. на адресу Позивача не доставлено. Разом з тим, листом від 11.12.2013 року №1 відповідач повідомив позивача про те, що ТОВ «Автобум» отримало лист-повідомлення від ФОП ОСОБА_3 про те, що 07.12.2013 року близько 16-ї години, на 158-му кілометрі автодороги Тамбов-Воронеж, поблизу села Хоперка, належний підприємству ФОП ОСОБА_3 автопоїзд д.н. НОМЕР_1/НОМЕР_2 став учасником ДТП. В результаті зіткнення відбулася пожежа, яка спричинила значні збитки майну третіх осіб. Копія вказаного листа знаходиться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що Відповідач листом від 20.01.2014 року №2 повідомляв Позивача, що внаслідок ДТП, що сталась 07.12.2013 року на 158-му кілометрі автодороги Тамбов-Воронеж, в яку потрапив автотранспорт № НОМЕР_1/НОМЕР_2, весь вантаж згорів.

Факт знищення вантажу, який перевозився транспортним засобом державний номер НОМЕР_1/НОМЕР_2 згідно товарно-транспортної накладної (CMR) від 05.12.2013 року №126752 Відповідачем не заперечується.

Щодо тверджень Відповідча про те, що на момент перевезення вказаного в позовній заяві вантажу жодних договірних взаємовідносин між Позивачем та Відповідачем не існувало, суд зазначає наступне.

Згідно товарно-транспортної накладної (CMR) від 05.12.2013 року №126752, вантаж, а саме: каучук синтетичний цис-ізопереновий СКИ-3, було завантажено 05.12.2013 року .

Як встановлено судом, 28.12.2012 року між Позивачем та Відповідачем укладено доповнення від 28.12.2012 року №3 до Договору, згідно якого, сторонами продовжено строк договору до 31.12.2013 року . Тобто, договір від 11.04.2011 року №423 на момент перевезення вантажу за товарно-транспортною накладної (CMR) від 05.12.2013 року №126752 був діючим.

Таким чином, твердження Відповідача щодо того, що на момент перевезення вказаного в позовній заяві вантажу жодних договірних взаємовідносин між Позивачем та Відповідачем не існувало, є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

Також Відповідач стверджує, що домовленості щодо перевезення вантажу були виключно між ПАТ «РОСАВА» та ФОП ОСОБА_3 Підтвердженням цього є письмове доручення від 04.12.2013 року №3211-7864, яким позивач уповноважив водія перевізника (ФОП ОСОБА_3 одержати вантаж, та здійснити перевезення, вказавши при цьому митний пункт перевезення Бачевськ - Троебортное.

Судом встановлено, що Позивачем видано довіреність від 04.12.2013 року №32/1-7864, якою Позивач довірив ОСОБА_4, водію автомашини НОМЕР_1/НОМЕР_2, отримати від ВАТ «Синтез-Каучук» каучук синтетичний СКИ-3 у кількості 20,01 т.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Таким чином, Позивач уповноважив ОСОБА_4, водія автомашини НОМЕР_1/НОМЕР_2, на отримання визначеного товару. Видача довіреності на отримання товару не зумовлює виникнення між Позивачем та водієм автомашини НОМЕР_1/НОМЕР_2 - ОСОБА_4, та зокрема ФОП ОСОБА_3, правовідносин щодо перевезення вантажу.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження своїх тверджень щодо наявності правовідносин з перевезення вантажу між Позивачем та ФОП ОСОБА_3 В матеріалах справи вказані докази відсутні.

Разом з тим, у п.п. 5.6., 5.9., 7.5. Договору визначено, що перевізник зобов'язаний приймати на себе відповідальність за збереження вантажу в дорозі , своєчасну доставку його в пункт призначення та видачу вантажу вантажоотримувачу, вказаному у товарно-транспортних накладних (CMR). У випадку виникнення матеріальних збитків під час перевезення, негайно повідомити про це замовника та пред'явити претензії третій особі, з вини якої виникли збитки, в порядку, передбаченому законодавством . Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за втрату вантажу або його товарного виду під час транспортування, в розмірі суми рахунку-фактури на вантаж.

Таким чином, прийняттям до виконання заявки на перевезення вантажу від 05.12.2013 року №152, Відповідач, як Перевізник вантажу , взяв на себе зобов'язання щодо збереження вантажу - каучуку синтетичного СКИ-3, вартість якого згідно рахунку-фактури (commercial invoice) від 05.12.2013 року №1312СК3704 складає 43 961,97 доларів США, перевезення якого здійснювалось згідно товарно-транспортної накладної (CMR) від 05.12.2013 року №126752.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Жодних доказів того, що втрата вантажу, перевезення якого здійснювалось згідно товарно-транспортної накладної (CMR) від 05.12.2013 року №126752, сталася не з вини Відповідача, Відповідачем не надано.

Разом з тим, Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів пред'явлення претензії третій особі, з вини якої виникли збитки, завдані втратою вантажу, перевезення якого здійснювалось згідно товарно-транспортної накладної (CMR) від 05.12.2013 року №126752.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено наявність в діях Відповідача протиправної поведінки, що виявилась у невиконанні ним зобов'язань, взятих на себе відповідно до п. 5.6. Договору, щодо збереження товару, прийнятого до перевезення згідно товарно-транспортної накладної (CMR) від 05.12.2013 року №126752. Разом з тим, має місце наявність збитків, які полягають у втраті товару, який транспортувався згідно вказаної товарно-транспортної накладної, та наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою Відповідача та збитками, завданими Позивачу внаслідок знищення товару.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача збитки в розмірі вартості втраченого вантажу у сумі 351 388,03 грн.

Частинами 1, 3 ст. 314 Господарського кодексу України визначено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 225 Господарського кодексу України, при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Як встановлено судом, вартість вантажу, який перевозився згідно товарно-транспортної накладної (CMR) від 05.12.2013 року №126752, складає 43 961,97 доларів США, що підтверджується рахунком-фактурою (commercial invoice) від 05.12.2013 року №1312СК3704, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Таким чином, розмір збитків, завданих Відповідачем Позивачу внаслідок втрати товару у повному обсязі, складає 43 961,97 доларів США.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, ціна позову визначається у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України станом на день подання позовної заяви від 10.02.2014 року №14/1135 до господарського суду міста Києва - 12.02.2014 року, 100 доларів США = 855,0700 грн. Таким чином, розмір збитків, завданих Відповідачем Позивачу внаслідок втрати товару, складає 375 905,62 грн.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, в матеріалах справи відсутні докази відшкодування Відповідачем збитків, завданих ним Позивачу внаслідок втрати товару у сумі 375 905,62 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, у зв'язку з завданням Відповідачем Позивачу збитків внаслідок втрати товару, що транспортувався згідно товарно-транспортної накладної (CMR) від 05.12.2013 року №126752, загальною вартістю 43 961,97 доларів США, враховуючи те, що приймаючи рішення, суд не може виходити за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача збитків у розмірі вартості втраченого вантажу у сумі 351 388,03 грн. (триста п'ятдесят одна тисяча триста вісімдесят вісім гривень 03 коп.), в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, суд вважає за доцільне звернути увагу Відповідача на те, що відповідно до ст. 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду сторонами у справі в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані належними та допустимими доказами, та не заперечувались Відповідачем протягом розгляду справи.

Поряд з цим, Позивач просить суд покласти на Відповідача витрати пов'язані зі сплатою судового збору.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, суд, на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача судові витрати у вигляді судового збору у сумі 7 027,76 грн. (сім тисяч двадцять сім гривень 76 коп.).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства "РОСАВА" до товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОБУМ" про стягнення збитків, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОБУМ", ідентифікаційний код: 37623380, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, бульв. 50-річчя Перемоги, буд. 159, кв. 144, на користь приватного акціонерного товариства "РОСАВА", ідентифікаційний код: 30253385, місцезнаходження: 09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91, збитки у сумі 351 388,03 грн. (триста п'ятдесят одна тисяча триста вісімдесят вісім гривень 03 коп.) та судовий збір у сумі 7 027,76 грн. (сім тисяч двадцять сім гривень 76 коп.).

3. Повернути з Державного бюджету України приватному акціонерному товариству "РОСАВА", ідентифікаційний код: 30253385, місцезнаходження: 09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91, надмірно сплачений судовий збір у сумі 0,24 грн., що перерахований на підставі платіжного доручення від 10.02.2014 року №705, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи господарського суду Київської області №910/2284/14.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 12 травня 2014 року