Рішення

від 13.05.2014 по справі 528/271/14-ц

ГРЕБІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гребінківський районний суд Полтавської області

Справа №: 528/271/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

30 квітня 2014 року Гребінківський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Татіщевої Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Гребінка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Яромир-Агро», третя особа: державний реєстратор реєстраційної служби Гребінківського районного управління юстиції Полтавської області, Сидоренко Руслан Миколайович, про визнання недійсним договору оренди землі, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Яромир-Агро», третя особа: державний реєстратор реєстраційної служби Гребінківського районного управління юстиції Полтавської області, Сидоренко Р.М., про визнання недійсним договору оренди землі.

Зазначає, що він є власником земельної ділянки площею 3,88 га, що знаходиться на території Короваївської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що на підставі Державного акту серії ПЛ № 053373 належала ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після прийняття спадщини, позивач дізнався, що ОСОБА_3 01.03.2011 року уклала з відповідачем договір оренди землі, що 14.07.2011 року був зареєстрований відділом Держкомзему у Гребінківському районі, про що в Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис № 532080004000159.

Ознайомившись із договором оренди, позивач з'ясував, що він не відповідає вимогам чинного законодавства.

Зазначає, що всупереч п. 11 договору, відповідач не сплатив йому орендну плату за 2013 рік. Пені, передбаченої п. 14 договору, у розмірі 0,2% за кожен день прострочення не сплачує.

Крім цього, такі істотні умови як передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки у договорі взагалі не передбачені.

На підставі викладеного, просить визнати недійсним договір оренди землі від 01.03.2011 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Яромир-Агро», що зареєстрований 14.07.2011 року відділом Держкомзему у Гребінківському районі Полтавської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 532080004000159; судові витрати покласти на відповідача.

Позивач у судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у встановленому законом порядку.

Третя особа державний реєстратор Реєстраційної служби Гребінківського районного управління юстиції Полтавської області, Сидоренко Р.М., у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій вказує, що реєстраційна служба у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема, в частині відсутності у договорі оренди землі однієї із істотних умов, передбачених цією статтею, що є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди землі, а також для визнання договору недійсним, відповідно до закону дотримується його вимог та відмовляє у реєстрації договорів оренди землі.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позову, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. ст. 1-3 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV від 6 жовтня 1998 року, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV від 6 жовтня 1998 року, орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV від 6 жовтня 1998 року, орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

У відповідності до ч.ч. 1, 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV від 6 жовтня 1998 року, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Судом встановлено, що позивач має у власності земельну ділянку площею 3,880 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Короваївської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 053373, виданого 22.06.2004 року Гребінківською районною державною адміністрацією Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки - 5320881900:00:001:0154, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с. 5).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV від 6 жовтня 1998 року, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

01 березня 2011 року між ТОВ «Яромир-Агро» та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки, що зареєстровано 14.07.2011 року у Відділі Держкомзему у Гребінківському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 532080004000159 (а.с. 7-8).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV від 6 жовтня 1998 року, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди однієї із істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст. т. 4-6, 11, 17, 19 Закону України «Про оренду землі», є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Як вбачається із змісту спірного договору оренди, укладеного 01.03.2011 року між ОСОБА_3 із ТОВ «Яромир-Агро», у ньому відсутня така істотна умова як «умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки».

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 273 від 02.12.1998 року «Про затвердження порядку державної реєстрації договорів оренди землі», відсутність у договорі оренди однієї з умов, передбачених в цих нормативних актах, є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору оренди недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 360-7 ЦПК, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Верховний Суд України у справі № 6-104ц11 за заявою 93 осіб про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2011 року, дійшов висновку про наступне: в силу частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є, в тому числі і умови, що визначені законом як істотні. Істотні умови договору оренди землі встановлені статтею 15 Закону України «Про оренду землі». Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини, щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. У разі відсутності в договорі оренди землі хоча б однієї з істотних його умов такий договір підлягає визнанню недійсним за правилами частини другої статті 15 Закону України «Про оренду землі» (постанова ВСУ від 06.02.2012 року).

Таким чином, підписаний ОСОБА_3 договір оренди землі не передбачає всіх істотних умов, обов'язковість яких чітко визначена статтею 15 Закону України «Про оренду землі».

Згідно з ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога в цій частині є обґрунтованою та, у відповідності до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», спірний договір оренди підлягає визнанню недійсним.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати на судовий збір, понесені ним при подачі позовної заяви до суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 Конституції України, ст. 1-3, ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ч.ч. 1, 5 ст. 6, ст. 13, ст. 15-17 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV від 6 жовтня 1998 року, Постановою КМУ № 273 від 25.12.1998 року «Про затвердження порядку державної реєстрації договорів оренди землі», Постановою Верховного Суду України по справі № 6-104ц11 від 06.02.2012 року, керуючись ст.ст. 8, 10, 60, 88, 212-215, ч. 1 ст. 223, ст. ст. 224-226, ч. 1 ст. 360-7 ЦПК, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Яромир-Агро» та ОСОБА_3 від 01.03.2011 року, що зареєстровано у Відділі Держкомзему у Гребінківському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 532080004000159 від 14.07.2011 року.

Судові витрати віднести на рахунок відповідача. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яромир-Агро» на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі 243,60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Я. В. Татіщева