Рішення

від 06.05.2014 по справі 2020/13397/2012

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/641/47/2014 Справа № 2020/13397/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2014 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Онупко М.Ю.,

за участю секретаря - Вовк К.О.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Клас" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, треті особи Комунальне підприємство "Жилкомсервіс" та Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільвер Клас" (далі - ТОВ "Сільвер Клас") звернувся до Комінтернівського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_15, Комунального підприємства "Жилкомсервіс" (далі - КП "Жилкомсервіс") та Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (далі - КП "Харківські теплові мережі" ) про відшкодування шкоди внаслідок залиття приміщень, що належать ТОВ "Сільвер Клас", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Під час розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та склад осіб, які беруть участь у справі, визначивши у якості відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, та третіх осіб: КП "Жилкомсервіс" та КП "Харківські теплові мережі".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в жовтні 2009 року в результаті несправності сантехнічних приладів душової кімнати загального користування квартир АДРЕСА_1 були затоплені приміщення, що належать ТОВ "Сільвер Клас", загальною площею 349,7 кв.м., та які розташовані на першому поверсі вищезазначеного будинку. Факт затоплення був зафіксований актом комісії у складі начальника дільниці № 22 Комінтернівської філії КП "Жилкомсервіс", інженера та майстра КП "Жилкомсервіс".

У лютому 2010 року в результаті розриву радіатора центрального опалення в коридорі загального користування квартир АДРЕСА_1 повторно затоплено вказане приміщення. 04.02.2010 року було складено акт про затоплення приміщення.

У серпні 2010 року в результаті несправності сантехнічних приладів душової кабіни загального користування квартир АДРЕСА_1 втретє сталося залиття приміщення, що належить позивачеві. Про даний факт 09.08.2010 року та 26.08.2010 року комісією представників дільниці № 22 КП "Жилкомсервіс" було складено відповідні акти.

Внаслідок неодноразових затоплень належного позивачу приміщення власності позивача завдано шкоду, було зіпсовано стелю та стіни у коридорі та складському приміщенні. В місцях затоплення штукатурка зі стін та стелі осипалась, місце осипання штукатурки збільшується, руйнується бетонне міжповерхове перекриття. Позивач вважає, що внаслідок недбалих дій відповідачів позивачеві в результаті неодноразового залиття було завдано матеріальних збитків на суму 6576 грн., яку просив стягнути з відповідачів та судові витрати, пов'язані з розглядом вказаної справи у розмірі 3715,17 грн.

Представники позивача ОСОБА_16 та ОСОБА_17 в судовому засіданні, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3С в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що він є неналежними відповідачем у справі та вважає, що відповідачем у справі має бути КП "Жилкомсервіс" у обов'язки якого, відповідно до укладених договорів, входить обслуговування внутрішньобудинкових мереж. Зазначив, що з приводу несправності батареї опалення у коридорі загального користування неодноразово звертався з заявами до комунальних служб, зокрема до КП "Жилкомсервіс", який мав проводити її ремонт, та має нести відповідальність за спричинену позивачу шкоду. Також відповідач зазначив, що жильцям взагалі не було відомо про складення актів про затоплення на які посилається позивач, що також є порушенням їх прав з боку КП "Жилкомсервіс", який мав повідомити власників квартир про аварійний стан комунікацій. Після того як він та інші власники квартир дізналися про несправності у ванній кімнаті, він разом з іншими власниками квартир за власні кошти усунули вказані несправності. Також пояснив, що взагалі не користується спільною з іншими жильцями ванною кімнатою у зв'язку з тим, що у належному йому помешканні має власну ванну кімнату.

Відповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_8, який також є правонаступником померлої відповідача ОСОБА_15, в судовому засіданні проти позову заперечували та пояснили що не знали про факти залиття приміщення позивача у зв'язку з тим, що про вказані фати та про складення актів працівниками КП "Жилкомсервіс" посадовими особами комунального підприємства їх не було повідомлено. Також зазначили, що у заподіянні вказаної шкоди майну позивача є вина лише КП "Жилкомсервіс", який повинен був здійснити відповідний ремонт обладнання. Після повідомлення їх про несправність комунікацій у ванній кімнаті, вони відразу ж усунули їх. Просили відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_10 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили, що вони дійсно є власниками квартир АДРЕСА_1 та мають у своїй власності місця спільного користування зокрема ванну кімнату та коридор, у яких сталися затоплення приміщення належного позивачу. Зазначили, що не дивлячись на те, що вони є власниками вказаних приміщень, будь-якого відношення до цих приміщень вони не мають та не використовують їх для власних потреб через те, що їх квартири знаходяться в іншому крилі на другому поверсі вказаного житлового будинку, де є ще одна ванна кімната, яка і використовується ними для власних потреб. Окрім того вважають, що спричинену шкоду позивачу повинен відшкодувати КП "Жилкомсервіс". Також зазначили, що їм не було відомо про факти затоплення та складенні відповідних актів. Просили відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи КП "Жилкомсервіс" ОСОБА_18 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував та вважав, що шкоди позивачу було завдано з вини відповідачів у справі. Також зазначив, що відповідачі у справі є співвласниками приміщень загального користування, у зв'язку з чим у відповідності до ст. 382, 322 ЦК України та ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.151 ЖК України та п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків» на них покладено обов'язок підтримання своїх житлових приміщень, співвласниками яких вони є, в стані придатному для проживання та користування. Тягар проведення ремонту в квартирах та допоміжних приміщеннях діючим законодавством покладено на відповідачів. Та зазначив, що вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності. Проти позовних вимог позивача заперечували в повному обсязі та зазначили що вважають себе неналежними відповідачами у зв'язку з тим, що не проживають за місцем реєстрації.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11 ОСОБА_12, та представник третьої особи КП "Харківські теплові мережі" до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.

Пунктом третім частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 17.01.2012 року, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17.04.2012 року, в задоволенні позовних вимог ТОВ « Сільвер Клас» було відмовлено (т. 1 а.с. 128-130, 164).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.10.2012 року вищезазначені рішення судів першої та апеляційної інстанції було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції(т. 1 а.с. 180-181).

Судом встановлено, що відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» № 21528714 від 13.01.2009 року власником приміщень 1-го поверху житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 349,7 кв.м. є ТОВ «Сільвер Клас» (т. 1 а.с. 85).

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, є мешканцями квартир АДРЕСА_1Згідно до інформації наданої на запит суду КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» № 1790047 від 24.04.2013 року, місцями загального користування (далі - МЗК) між квартирами АДРЕСА_1 є кухня № LII, коридори №№ LI, XLIII, XLIX, душові №№ LIII, L - загальною площею 47.1 кв.м. Квартири АДРЕСА_1 по праву власності з жовтня 2009 року по серпень 2010 року належали:

- квартира №9 - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 05.12.2008 року відділом приватизації житлового фонду УКМП р.№ 3-08-303609ЦІ, загальною площею 28,1 кв.м., частка МЗК 13/100;

- квартира №10 - ОСОБА_5, на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 24.02.2011 року відділом приватизації житлового фонду УКМП р.№ 3-11315438-П2, загальною площею 17,7 кв.м., частка МЗК 8/100;

- квартира №11 - ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва про право на спадщину, виданого 7-ю ХНДК 17.02.2006 року р.№ 3-1465, загальною площею 36,3 кв.м., частка МЗК 16/100;

- квартира №12 - ОСОБА_7, на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 05.05.1994 року на Харківській універсальній біржі р.№ 427, загальною площею 18,2 кв.м., частка МЗК 10/100;

- квартира № 13 - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_15, на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 29.06.2000 року відділом приватизації житлового фонду УКМП р.№ 3-00-195202, загальною площею 23,4 кв.м., частка МЗК 10/100;

- квартира №14 - ОСОБА_10, на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 11.01.2008 року відділом приватизації житлового фонду УКМП р.№ 3-08-298868, загальною площею 23,3 кв.м., частка МЗК 10/100;

- квартира №15 - ОСОБА_11, на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 24.06.2010 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_19 р.№ 1741, загальною площею 23,4 кв.м., частка МЗК 10/100;

- квартира №16 - ОСОБА_12, на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 07.08.2001 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_20 р.№ 1-2895, загальною площею 21,6 кв.м., частка МЗК 10/100;

- квартира №17 - ОСОБА_13 та ОСОБА_14,на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 11.09.1994 року відділом приватизації житлового фонду УКМП р.№ 3-94-35250, загальною площею 26,9 кв.м., частка МЗК 13/100 (т. 2 а.с. 121-122). Право власності відповідачів на вищезазначені житлові приміщення також підтверджуються наданими до матеріалів справи копіями Свідоцтв про право власності на житлові приміщення (т.1 а.с. 78, 81, т. 3 а.с. 22, 23).

Відповідно до актів комісії представників дільниці №22 Комінтернівського району КП «Жилколмсервіс» від 08.10.2009 року, від 04.02.2010 року, від 09.08.2010 року та 26.08.2010 року, при обстеженні приміщень, що належать ТОВ «Сільвер Клас» в житловому будинку АДРЕСА_1 встановлено факт залиття приміщень внаслідок несправності сантехнічних приборів в душовій кімнаті та розриву радіатора центрального опалення в коридорі загального користування розташованих поверхом вище квартир НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 4-12).

Вказані приміщення на схемі поверхового плану позначені літ. L та літ. XLIX та є місцями загального користування між квартирами №№ 9-17 по пр.Маршала Жукова (т. 2 а.с. 123).

Згідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3760 від 23.06.2011 року ХНДІСЕ ім.Бокаріуса, вірогідна вартість матеріальної шкоди, спричиненої залиттям нерухомого майна у будинку АДРЕСА_1 та складає 6576 грн. Зазначено, що неможливо встановити технічну причину аварії та причину залиття приміщення першого поверху, які належать позивачу, у зв'язку з тим, що дослідження приміщення відбулося через тривалий проміжок часу, а не одразу після події (т. 1 а.с. 50-66).

Відповідно до ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст. 316-319, 325, 386, 391 ЦК України, під правом власності слід розуміти право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Тільки власникові у повній мірі належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує, це означає, що власник повинен не лише користуватися майном, вилучати з нього корисні властивості, але й нести відповідальність перед суспільством за належне використання цих прав.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, власник майна не тільки має право на свій розсуд володіти, користуватися, розпоряджатися належним йому майном, але й повинен виконувати певні обов'язки, зокрема, утримувати майно, та нести витрати, необхідні для збереження майна, та вживати всіх заходів, пов'язаних із забезпеченням належного рівня безпеки.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», утримання приватизованих квартир (будинків) здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них.

Положення ст. 151 ЖК України також покладають тягар утримання майна, тобто обов'язок здійснювати за свій рахунок поточний і капітальний ремонт квартири, на її власника.

Обов'язок власника квартири як споживача житлово-комунальних послуг утримувати внутрішньо-квартирне обладнання, слідкувати за його технічним станом, своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини, за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно - технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини, передбачений і ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Таким чином, власник приватизованого житла зобов'язаний забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень квартири, внутрішньо-квартирних комунікацій при наявності несправностей вживати заходів до їх усунення, тобто несе обов'язок і по утриманню внутрішньо-квартирних систем тепло - та водопостачання.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що у разі, якщо санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання вийшли з ладу з вини власника квартири, на нього покладається обов'язок щодо їх ремонту та заміни, а також відповідальність на підставі норм ст. ст. 1166, 1167 ЦК України за обставин, якщо внаслідок такої бездіяльності завдано шкоди іншій особі.

Відповідно Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992р. № 6 із змінами, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були правомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 319 ЦК України, власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності інших громадян.

Статтею 322 ЦК України на власника майна покладається тягар його утримання та передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.

Отже, згідно вимог чинного цивільного законодавства України, відповідачі під час володіння та користування належною їм квартирою, повинні були вжити всіх необхідних заходів за для уникнення та попередження пошкодження житла та майна інших осіб, внаслідок користування їхньою квартирою та наявним в ній побутовим обладнанням та інженерними мережами.

Вищевказаного обов'язку відповідачі не виконали та не вжили всіх необхідних заходів для попередження пошкодження майна інших осіб під час експлуатації своєї квартири, внаслідок чого було пошкоджено майно позивача.

Згідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками серед іншого визнаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 статті 1166 ЦК України, встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності до зазначених норм ЦК України при виникненні між сторонами деліктних правовідносин доведення відсутності вини у спричиненні шкоди є обов'язком відповідача, вина заподіювана шкоди презюмується.

Згідно із ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. При цьому солідарна відповідальність має місце, якщо особи спільно заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок спростування презумпції вини шляхом доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Згідно до ч.1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.

Відповідно до ч.3 статті 10, ч.1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких судом касаційної інстанції скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам було надано всі можливості для подачі необхідних клопотань та надання доказів, роз'яснено положення законодавства та запропоновано призначення додаткової або комісійної судової експертизи, але позивачем та відповідачами визнано проведення такої експертизи недоцільним.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачем до суду було надано акти в яких зафіксовано факти залиття належного йому приміщення в житловому будинку АДРЕСА_1, згідно до яких встановлено, що залиття вказаного приміщення було сталося внаслідок несправності сантехнічних приборів в душовій кімнаті та розриву радіатора центрального опалення в коридорі загального користування розташованих поверхом вище квартир НОМЕР_4, а саме ванної кімнати та коридору літ. L та літ. XLIX, які є місцями загального користування між квартирами №№ 9-17 по пр.Маршала Жукова та належать на праві спільної часткової власності відповідачам у справі. Відповідачами факт несправності вказаних приладів не заперечувався.

Отже, відповідачі по справі, як співвласники місць загального користування, повинні були забезпечити належний контроль за станом сантехнічного обладнання та приладів опалення, та повинні нести відповідальність за спричинену шкоду.

Також, суд не може прийняти до уваги посилання відповідачів ОСОБА_14, ОСОБА_13 та ОСОБА_10 про те, що ними фактично приміщення ванної кімнати та коридору літ. L та літ. XLIX не використовуються, у зв'язку з тим, що останніми на підтвердження вказаного факту будь - яких доказів надано не було, та зазначені житлові приміщення є місцями загального користування квартир №№9-17 та належали відповідачам на праві спільної часткової власності.

На підставі викладеного, оцінивши належність, допустимість, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачів матеріальної шкоди обґрунтовані та з відповідачів на користь позивача на відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті залиття, необхідно стягнути 6576 грн. відповідно до їх часток у праві власності місць загального користування.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат до суду надано копії платіжних доручень про сплату державного мита, витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, витрат на проведення експертного дослідження, судового збору при подачі апеляційної та касаційної скарги, а також квитанції про відправлення поштових відправлень, комісії за переказ коштів та сплата за рахунком № 1790047 від 18.04.2013 року за надання інформації КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» на запит суду.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Отже, до судових витрат, які передбачені нормами чинного ЦПК України не можна віднести витрати позивача на відправлення поштових відправлень, комісії за переказ коштів.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачів на його користь грошових коштів у розмірі 1024,75 грн., сплачених за рахунком № 1790047 від 18.04.2013 року за надання інформації КП «Харківське міським бюро технічної інвентаризації» не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що надана інформація була витребувана судом від КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» за ухвалою суду від 11.04.2013 року.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів на його користь судових витрат у розмірі 3715,17 грн. підлягають задоволенню частково у розмірі 2454 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 10, 11, 57, 60, 88, 208-209, 213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Клас"- задовольнити частково .

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер невідомий, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер невідомий, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Клас" (ЄДРПОУ 22708840) матеріальну шкоду у розмірі 854 (вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 88 коп .

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер невідомий, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Клас" (ЄДРПОУ 22708840) матеріальну шкоду у розмірі 526 ( п'ятсот двадцять шість) грн. 08 коп .

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер невідомий, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Клас" (ЄДРПОУ 22708840) матеріальну шкоду у розмірі 1052 (одну тисячу п'ятдесят дві) грн. 16 коп.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер невідомий, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Клас" (ЄДРПОУ 22708840) матеріальну шкоду у розмірі 657 ( шістсот п'ятдесят сім) грн. 60 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, ідентифікаційний номер невідомий, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, ідентифікаційний номер невідомий, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Клас" (ЄДРПОУ 22708840) матеріальну шкоду у розмірі 657 ( шістсот п'ятдесят сім) грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_9, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Клас" (ЄДРПОУ 22708840) матеріальну шкоду у розмірі 657 ( шістсот п'ятдесят сім) грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_10, ідентифікаційний номер невідомий, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Клас" (ЄДРПОУ 22708840) матеріальну шкоду у розмірі 657 ( шістсот п'ятдесят сім) грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_12, ідентифікаційний номер невідомий, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Клас" (ЄДРПОУ 22708840) матеріальну шкоду у розмірі 657 ( шістсот п'ятдесят сім) грн. 60 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_13, ідентифікаційний номер невідомий, та ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_11, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Клас" (ЄДРПОУ 22708840) матеріальну шкоду у розмірі 854 (вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 88 коп.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер невідомий, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер невідомий, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Клас" (ЄДРПОУ 22708840) судові витрати у розмірі 319 (триста дев'ятнадцять ) грн. 02 коп.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер невідомий, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Клас" (ЄДРПОУ 22708840) судові витрати у розмірі 196 ( сто дев'яносто шість) грн. 32 коп.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер невідомий, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Клас" (ЄДРПОУ 22708840) судові витрати у розмірі 392 (триста дев'яносто дві) грн. 64 коп.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер невідомий, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Клас" (ЄДРПОУ 22708840) судові витрати у розмірі 245 (двісті сорок п'ять ) грн.40 коп.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, ідентифікаційний номер невідомий, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, ідентифікаційний номер невідомий, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Клас" (ЄДРПОУ 22708840) судові витрати у розмірі 245 (двісті сорок п'ять ) грн.40 коп.

Стягнути з ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_9, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Клас" (ЄДРПОУ 22708840) судові витрати у розмірі 245 (двісті сорок п'ять ) грн.40 коп.

Стягнути з ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_10, ідентифікаційний номер невідомий, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Клас" (ЄДРПОУ 22708840) судові витрати у розмірі 245 (двісті сорок п'ять ) грн.40 коп.

Стягнути з ОСОБА_12, ідентифікаційний номер невідомий, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Клас" (ЄДРПОУ 22708840) судові витрати у розмірі 245 (двісті сорок п'ять ) грн.40 коп.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_13, ідентифікаційний номер невідомий, та ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_11, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Клас" (ЄДРПОУ 22708840) судові витрати у розмірі 319 (триста дев'ятнадцять ) грн. 02 коп.

В інший частині в задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: М. Ю. Онупко