Постанова

від 12.05.2014 по справі 821/1135/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/1135/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пекного А.С.,

при секретарі: Осташевському Е.Є.,

за участю представників: позивача - Гавловської Я.М., відповідача - Вовк К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" до Реєстраційної служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" (далі - позивач, ПАТ "Західінкомбанк") звернулось до суду із позовом до Реєстраційної служби Дніпровського районного управління юстиції м. Херсона (далі - відповідач, Реєстраційна служба Дніпровського РУЮ), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у внесенні запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпровського РУЮ від 31.03.2014р. №12051638 про відмову у внесенні запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на вказаний житловий будинок;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 23.08.2013р. у справі №821/3002/13-а та щодо не внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на вказаний будинок й поновлення запису про речові права на це майно, що існували до проведення державної реєстрації прав, яка скасована;

- зобов'язати відповідача внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 та поновити запис про речові права на це майно, що існували до проведення державної реєстрації прав.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23.08.2013р. у справі №821/3002/13-а скасовано рішення від 03 червня 2011 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору дарування ВРЛ 170159 від 03 червня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 3548. Вказаний житловий будинок є предметом застави ПАТ "Західінкомбанк"; відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на вказаний будинок та не поновлення запису про речові права на це майно, що існували до проведення державної реєстрації прав, яка скасована, суттєво обмежують та взагалі роблять неможливими захист прав позивача та задоволення вимог за кредитним договором шляхом звернення банком стягнення на це нерухоме майно.

У зв'язку з цим позивачем подано до відповідача в установленому чинним законодавством заяву про скасування згаданого запису, оскільки державну реєстрацію права власності скасовано судом, однак відповідач відмовив у цьому рішенням від 31.03.2014р. №12051638, посилаючись на те, що в даний час відсутня технічна можливість для внесення відповідних записів, так як відповідач є лише користувачем Реєстру прав власності на нерухоме майно, у якому і міститься спірний запис.

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки підставою для прийняття оскаржуваного рішення вказана технічна неможливість вчинення дій із внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису, що спростовується змістом п.41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р. №1141, крім того, оскаржене рішення мотивовано п.2.15.2 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011р.№3502/5, який на час прийняття рішення втратив чинність.

Також позивач вказує, що відповідач не навів жодної підстави для відмови у вчиненні реєстраційної дії, які установлені ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", при цьому у нього існував в силу ст. 26 цього ж Закону обов'язок на виконання постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 23.08.2013р. у справі №821/3002/13-а внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис, що ним протиправно не зроблено.

Посилаючись на викладене, позивач просить задовольнити позов.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, пояснивши, що державні реєстратори не в змозі скасувати зареєстровані права власності з реєстру, який діяв до 31.12.2012 року тому що законодавством України їм надано тільки право користуватись записами в ньому. Проте, у зв'язку із набранням чинності 01.06.2014 року пунктів 1,6,10,14 та 17 постанови КМУ "Про внесення змін до Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" від 05.02.2014 р. № 50, якими передбачається внесення змін до "Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 № 1141 у органів державної реєстрації прав з'явиться технічна можливість щодо внесення записів про скасування рішень державного реєстратора. Таким чином, скасування державної реєстрації до 01.06.2014 року можливе тільки шляхом нової реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, представник відповідача зазначила, що відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, оригіналів та завірених в установленому законом порядку копій документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, та оплати за проведення державної реєстрації.

Представник відповідача також не погоджується з твердженням позивача про порушення відповідачем ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-VІ є безпідставним, вважаючи їх безпідставними.

На підставі викладеного представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23.08.2013р. у справі №821/3002/13-а, яка набрала законної сили 13.09.2013р., скасовано рішення державного реєстратора від 03 червня 2011 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору дарування ВРЛ 170159 від 03 червня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 3548.

Вказаний житловий будинок є предметом застави ПАТ "Західінкомбанк".

31 березня 2014р. позивачем подано до Реєстраційної служби Дніпровського РУЮ заяву встановленого зразка про скасування державної реєстрації речових прав, до якої були додані: квитанція про сплату державного мита; заява довільної форми щодо виконання відповідачем постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 23.08.2013р. у справі №821/3002/13-а та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 й поновлення запису про речові права на це майно, що існували до проведення державної реєстрації прав, яка скасована; копія Свідоцтва про державну реєстрацію ПАТ "Західінкомбанк"; Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ПАТ "Західінкомбанк"; Довідка серії АА №647619 від 19.06.2012р. з ЄДРПОУ; наказ ПАТ "Західінкомбанк" від 19.11.2010р. №109-К щодо переведення ОСОБА_5 на посаду керуючої Херсонської філії ПАТ "Західінкомбанк"; копії паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_5; довіреність; копія постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 23.08.2013р. у справі №821/3002/13-а з відміткою про набрання нею законної сили.

За наслідками розгляду вказаних документів державним реєстратором Реєстраційної служби Дніпровського РУЮ прийнято рішення від 31.03.2014р. №12051638 про відмову у внесенні запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1.

Це рішення мотивоване тим, що на час його прийняття у державного реєстратора відсутня технічна можливість внести запис, оскільки право власності зареєстровано до 01.01.2013р. Комунальним підприємством "Херсонське бюро технічної інвентаризації" у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а Реєстраційна служба Дніпровського РУЮ є лише користувачем інформації зі згаданого Реєстру і не може вносити до нього записи.

Тому з посиланням на пп. 2.15.2 п.2.15 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011р.№3502/5 державним реєстратором вирішено відмовити у внесенні запису про скасування державної реєстрації з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Спірним у даній справі є питання правомірності рішення відповідача щодо відмови у внесенні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно, а також питання щодо наявності повноважень та можливості відповідача вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вчиненою у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, розпорядником якого не є відповідач.

Відповідно до ст.ст. 2, 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.ст.8, 9 Закону №1952-IV, орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Державний реєстратор, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Загальні засади, які становлять порядок державної реєстрації речових прав, установлені ст.15 Закону №1952-IV, частиною 13 якої передбачено, що порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону №1952-IV, порядок ведення Державного реєстру прав визначає Кабінет Міністрів України.

На виконання цих правових норм Кабінетом Міністрів України затверджені: постановою від 17.10. 2013 р. №868 - Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок №868) і Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; постановою від 26.10. 2011 р. №1141 - Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Порядок №1141).

Безпосередньо спірне питання щодо внесення запису про скасування державної реєстрації речового права урегульовані ст.26 Закону №1952-IV, п.п. 41-44 Порядку №1141 та затвердженим на їх виконання наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011р. №3502/5 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.12.2011р. за №1429/20167 Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, ч.ч.1, 2 ст.26 Закону №1952-IV визначено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно із п.41 Порядку №1141 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 05.02. 2014 р. №50 (у редакції, чинній з 12.02.2014р. та на час виникнення спірних правовідносин), державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду державної реєстрації прав, проведеної до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 р., за відсутності державної реєстрації таких прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор переносить до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, та вносить запис про скасування державної реєстрації прав.

Внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

У результаті внесення записів про скасування державної реєстрації прав у відповідному розділі Державного реєстру прав державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав.

У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

Цим же пунктом Порядку №1141 визначені відомості, які вносяться державним реєстратором до відповідного розділу Державного реєстру прав для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, зокрема, такі як підстава для скасування державної реєстрації прав; реєстраційний номер, дата та час реєстрації заяви, на підставі якої вносяться записи про скасування державної реєстрації прав; підстава для внесення записів про скасування державної реєстрації прав; прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора; найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.

Згідно із п.44 Порядку №1141, порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування рішення державного реєстратора та скасування записів Державного реєстру прав установлює Мін'юст.

Наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011р. №3502/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.12.2011р. за №1429/20167 (далі - Порядок №3502/5), затверджено Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом п.п. 1.3, 1.4, 1.5, 2.1, 2.6, 2.8, 2.9, 2.10, 2.11, 2.14, 2.15 Порядку №3502/5, рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав приймає державний реєстратор прав на нерухоме майно, яке оформлює за допомогою Державного реєстру прав у двох примірниках.

Документи, що подаються для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, повинні відповідати вимогам, встановленим законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами.

Для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.

Для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, що посвідчують його особу, визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державний реєстратор розглядає заяви на те саме майно в порядку черговості прийняття заяв, у тому числі заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Під час розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор перевіряє наявність підстав для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав.

За результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав.

Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав вносить зміни до записів, вносить записи про скасування державної реєстрації прав або скасовує записи Державного реєстру прав.

Державний реєстратор приймає рішення щодо відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав виключно за наявності таких підстав:

органом державної реєстрації прав або нотаріусом, до якого звернувся заявник, не проводилась державна реєстрація прав на відповідний об'єкт нерухомого майна, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або внесення змін до запису Державного реєстру прав;

подане рішення суду про скасування рішення державного реєстратора не набрало законної сили або не завірене належним чином відповідно до законодавства;

запис про скасування державної реєстрації прав уже внесено, запис Державного реєстру прав з відповідним реєстраційним номером уже скасовано.

Орган державної реєстрації прав або нотаріус у день прийняття заяви видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав або відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав разом з документами, що подавалися заявником для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав.

Зі змісту наведених правових норм видно, що в разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, проведеної до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 р. та за відсутності державної реєстрації таких прав у Державному реєстрі прав, державний реєстратор за заявою заінтересованої особи, до якої додані рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили та копії документів, що посвідчують особу заявника, та за наслідками проведеної перевірки відповідності поданих документів вимогам законодавства, приймає рішення щодо внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав і переносить до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, та вносить запис про скасування державної реєстрації прав.

У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

Відмова у скасуванні державної реєстрації прав, скасуванні записів Державного реєстру прав можлива виключно з підстав, визначених вказаними вище нормативно-правовими актами.

З матеріалів справи видно, що постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23.08.2013р. у справі №821/3002/13-а, яка набрала законної сили 13.09.2013р., скасовано рішення державного реєстратора від 03 червня 2011 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно.

Отже, це судове рішення відповідно до ст.26 Закону №1952-IV, п.41 Порядку №1141 є підставою для внесення відповідачем за заявою заінтересованої особи до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації права ОСОБА_3 на нерухоме майно та поновлення записів про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав, яка скасована судом.

Позивачем 31.03.2014р. подано до відповідача заяву установленої форми про внесення запису про скасування державної реєстрації права ОСОБА_3 на нерухоме майно, до якої були додані передбачені законодавством документи, в тому числі і рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили.

Державним реєстратором Реєстраційної служби Дніпровського РУЮ прийнято рішення від 31.03.2014р. №12051638 про відмову у внесенні запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно, яке з посиланням на п. 2.15.2 Порядку №3502/5 мотивовано відсутністю технічної можливості внести відповідний запис. При цьому відповідач вказує на те, що така можливість з'явиться з 01.06.2014р. у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2014р. №50, якою до "Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" внесені зміни, які дозволяють вносити до Державного реєстру прав записи про скасування на підставі відповідного рішення суду державної реєстрації прав, проведеної до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації.

Суд вважає це рішення відповідача протиправним з наступних підстав.

По-перше, доводи відповідача про можливість внесення відповідних записів до Державного реєстру прав лише з 01.06.2014р. після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2014р. №50 повністю спростовуються змістом п. 2 цієї ж постанови, відповідно до якого вона набирає чинності одночасно з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. №868 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", крім пунктів 1, 6, 10, 14, 17 змін, що вносяться до Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджених цією постановою, які набирають чинності з 1 червня 2014 року.

Зміни до п.41 Порядку №1141, які безпосередньо та вичерпно регулюють спірні правовідносини та наділяють державного реєстратора повноваженнями вносити до Державного реєстру прав записи про скасування на підставі відповідного рішення суду державної реєстрації прав, проведеної до 1 січня 2013 р. і регламентують процедуру внесення такого запису, внесені п.13 постанови Кабінету Міністрів України від 05.02.2014р. №50, а тому згідно із п.2 цієї постанови, вони набирають чинності одночасно з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. №868.

Постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. №868 набрала чинності 12.02.2014р.

Таким чином, на час прийняття відповідачем оскарженого рішення набрали чинності та діяли нормативно-правові акти, які встановлюють процедуру та повноваження органів державної реєстрації прав щодо внесення до Державного реєстру прав записів про скасування на підставі рішення суду державної реєстрації прав, проведеної до 1 січня 2013 р., як у даному випадку.

По-друге, зазначені відповідачем підстави для відмови у внесенні запису - відсутність можливості внести такий запис до Державного реєстру прав - не передбачені жодним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини.

По-третє, відповідач у оскаржуваному рішенні посилається на положення п.2.15.2 Порядку №3502/5, які втратили чинність з 24.12.2012р. відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012р. №1841/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12. 2012 р. №2114/22426, яким викладено в новій редакції Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до запису та заяв про скасування запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому у цій новій редакції Порядку №3502/5 відсутній пункт 2.15.2, а отже відповідач не мав права посилатись на нього, приймаючи рішення від 31.03.2014р.

З цього приводу суд зазначає, що інші підстави для відмови у внесенні запису, в тому числі й ті, які безпосередньо визначені законодавством, відповідачем у оскаржуваному рішенні не зазначені і питання їх наявності ним не вивчалось.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 31.03.2014р. №12051638 та про задоволення позову в цій частині.

Наслідком скасування цього рішення мало би бути покладення на відповідача обов'язку прийняти рішення про внесення запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно.

Однак з огляду на те, що у ході судового розгляду на підставі дослідження письмових доказів (облікова справа щодо відмови у скасуванні державної реєстрації права власності ОСОБА_3) та пояснень представника відповідача встановлено, що державним реєстратором не вчинялись передбачені Порядком №1141 та Порядком №3502/5 дії щодо установлення відповідності поданих позивачем документів вимогам законодавства та щодо наявності підстав для відмови у внесенні запису про скасування державної реєстрації прав, які визначені нормативно-правовими актами у сфері державної реєстрації прав; враховуючи те, що зазначені відповідачем у оскаржуваному рішенні підстави для відмови у внесенні запису згаданим вище законодавством не передбачені, а встановлення підстав для внесення запису про скасування державної реєстрації прав або відмови у цьому, як і прийняття з цього приводу відповідного рішення, є дискреційним повноваження органу державної реєстраційної служби, суд вважає за неможливе перебрати на себе повноваження відповідача, зобов'язавши його прийняти конкретне рішення про внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно та поновлення записів про речові права на це нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав, яка скасована судом.

На думку суду, в даному випадку за встановлених обставин спору належним способом захисту прав позивача є покладення на відповідача обов'язку повторно розглянути заяву ПАТ "Західінкомбанк" щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно та прийняти за наслідками її розгляду рішення відповідно до вимог чинного законодавства, тобто на підставі ст.26 Закону №1952-IV, п. 41 Порядку №1141 та затвердженого на їх виконання наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011р. №3502/5 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, позовні вимоги ПАТ "Західінкомбанк" у частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача стосовно відмови у внесенні запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно та його бездіяльності з невиконання постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 23.08.2013р. у справі №821/3002/13-а, суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.

За змістом Закону №1952-IV, Порядку №1141 та Порядку №3502/5, вчинення оскаржених дій віднесено до компетенції відповідача і є його безпосередніми повноваженнями.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої останньому компетенції та являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії - в даному випадку рішення про відмову у скасуванні державної реєстрації прав. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів).

З огляду на вказане, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права і є надлишковим. До того ж скасування оскарженого рішення є достатнім заходом для захисту порушених прав позивача.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Також позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача з невиконання постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 23.08.2013р. у справі №821/3002/13-а, вважаючи, що той на підставі виключно постанови суду був зобов'язаний внести до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно та поновити запис про речові права на це майно, що існували до проведення державної реєстрації прав, які скасовані судом.

Однак зі змісту постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 23.08.2013р. у справі №821/3002/13-а видно, що вона не має зобов'язального характеру і нею не покладено на Реєстраційну службу Дніпровського РУЮ обов'язку вчиняти будь-які дії.

Обґрунтовуючи цю позовну вимогу, позивач посилається на положення ст.26 Закону №1952-IV, якою визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Тобто, позивач вважає, що оскільки ст.26 цього Закону не містить додаткової правової регламентації процедури внесення запису, окрім зазначення, що на підставі рішення суду вноситься до Державного реєстру прав відповідний запис, то таке судове рішення саме по собі є підставою для вчинення відповідачем дій.

Суд не погоджується із такими доводами позивача, оскільки за змістом ст.ст.15, 16 Закону №1952-IV, п.38 Порядку №1141 та п.2.1 Порядку №3502/5, державний реєстратор вчиняє дії щодо внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування рішення державного реєстратора та скасування записів Державного реєстру прав, віднесені до його повноважень, виключно на підставі поданої уповноваженою особою заяви, яка за формою та змістом повинна відповідати установленим законодавством вимогам, а також доданих до неї документів, якими відповідно до вказаних нормативних актів і є судове рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав, що набрало законної сили.

Таким чином, за відсутності поданої заяви про внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування рішення державного реєстратора та скасування записів Державного реєстру прав, відповідач не має повноважень та позбавлений можливості вирішити питання про внесення таких записів, навіть за умови, що йому надано рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Доказів звернення до відповідача із належною заявою про внесення записів про скасування державної реєстрації прав у проміжок часу до 31.03.2014р. позивачем не надано.

З матеріалів справи однак видно, що таку заяву позивач подав 31.03.2014р. і того ж дня відповідачем прийнято оскаржене рішення, тобто у строки, визначені Порядком №1141 та Порядком №3502/5.

Враховуючи викладене, суд не вбачає у діях відповідача ознак бездіяльності, а тому у задоволенні і цієї частини позовних вимог слід відмовити у зв'язку із їх необґрунтованістю.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпровського РУЮ від 31.03.2014р. №12051638 та покладення на відповідача обов'язку повторно розглянути заяву ПАТ "Західінкомбанк" щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно та прийняти за наслідками її розгляду рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

В решті позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

У зв'язку із частковим задоволенням позову позивачу на підставі ст.94 КАС України та з урахуванням сплаченого ним судового збору в розмірі 73,08 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету судові витрати в сумі 36,54 грн.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпровського районного управління юстиції м. Херсона від 31 березня 2014 року №12051638 про відмову у внесенні запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1.

Зобов'язати Реєстраційну службу Дніпровського районного управління юстиції м. Херсона повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 та прийняти за наслідками її розгляду рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (код ЄДРПОУ 36699252) судові витрати в сумі 36 (тридцять шість) грн. 54 (п'ятдесят чотири) коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13 травня 2014 р.

Суддя Пекний А.С.

кат. 6.3