Рішення

від 28.04.2014 по справі 910/3023/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3023/14 28.04.14 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтекстиль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Август Плюс» про стягнення 56 138,93 грн., за участю представників позивача - Краснокутської Т.О. довіреність № 25-03/2014 від 25.03.2014 року, відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 53 267,08 грн. основного боргу, 2 029,99 грн. пені, 468,46 грн. 3% річних, 373,40 грн. інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов'язань з оплати вартості поставленого товару за договором постачання № 161012/3 від 16.10.2012 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 31.03.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 28.04.2014 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 64 ГПК України.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.10.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтекстиль» (продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Август Плюс» (покупець) було укладено договір постачання № 161012/3, за умовами якого продавець зобов'язується на умовах, передбачених цим договором, передати у власність покупцю тканину, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити тканину, іменовану «товар» (п. 1.1 договору).

Покупець здійснює оплату у розмірі 100% вартості товару. Оплата вартості товару проводиться покупцем у порядку, передбаченому чинним законодавством України (п.п. 4.2., 4.3. договору).

Поясненнями представника позивача та видатковою накладною №РН-0004099 від 25.10.2013 року на суму 53 267,08 грн., що міститься у матеріалах справи, стверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 53 267,08 грн.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором з поставки продукції відповідачу, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 53 267,08 грн.

31.12.2014 року позивачем на адресу відповідача направлена претензія з вимогою про сплату боргу у сумі 53 267,08 грн. та господарських санкцій. Дану претензію відповідач отримав 02.01.2014 року, що підтверджується зворотнім повідомленням, яке міститься в матеріалах справи.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором з поставки товару відповідачу, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 53 267,08 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у розмірі 53 267,08 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочення платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.1. роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р., якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).

Оскільки факту погодження нарахування пені за прострочення відповідачем оплати за отриманий товар позивачем не доведено, відповідальність відповідача за порушення строків оплати договором не передбачена, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 2029,99 грн. задоволенню не підлягають.

Тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 2029,99 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з цим, позов в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат обґрунтований, проте підлягає задоволенню частково (період прострочення з 08.01.2014 року по 07.02.2014 року) 3% річних у розмірі 135,72 грн. та інфляційних втрат у розмірі 106,53 грн. за розрахунком суду, який здійснено відповідно до умов договору та вимог закону. В іншій частині позову про стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.

Згідно вимог статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторонам відшкодовуються тільки понесені ними витрати на послуги адвоката.

Витрати на правову допомогу за договором про надання юридично-консультаційних послуг № КОР02/2013 від 27.12.2013 року у розмірі 18 000,00 грн. не відносяться до складу судових витрат, оскільки ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за послуги лише адвоката.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 000, 00 грн. витрат на правову допомогу за договором про надання юридично-консультаційних послуг № КОР02/2013 від 27.12.2013 року задоволенню не підлягають, оскільки витрати за юридичні послуги не є витратами на оплату послуг адвоката та судовими витратами в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, а тому стягненню з відповідача не підлягають.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Август Плюс» (03170, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 4, кв. 20; код 32530564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтекстиль» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, буд. 20/2; код 36633885) 53 267 (п'ятдесят три тисячі двісті шістдесят сім) грн. 08 коп. боргу, 135 (сто тридцять п'ять) грн. 72 коп. 3% річних, 106 (сто шість) грн. 53 коп. інфляційних втрат та 1735 (одна тисяча сімсот тридцять п'ять) грн. 65 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.05.2014р.

Суддя С.О. Чебикіна